Постанова

від 04.12.2023 по справі 462/5518/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 462/5518/22 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 22-ц/811/560/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,

суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Ситника С.О., відповідача ОСОБА_2 та його представника-адвоката Огородника О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №462/5518/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 06 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат»,- про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на гаражний бокс

в с т а н о в и в:

17.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з уточненнями до нього (а.с. 9-12) до відповідача ОСОБА_2 провизнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в Товаристві індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (надалі ТІЗЕГ «Самокат») на АДРЕСА_1 від 01.02.2010 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 06 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 23 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 06 лютого 2023 року оскаржив позивач ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням, вважає його таким , що ухвалене без врахування всіх обставин та з порушенням норм процесуального права. Стверджує, що саме він сплачував членські внески гаражного товариства, саме йому видано перепустку про вхід на територію гаражного кооперативу «Самокат» і жодної заяви на переоформлення земельної ділянки під будівництво гаражу на ОСОБА_2 він не писав. Зазначає, що саме він збудував гараж у товаристві та ним користувався, що можуть ствердити свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Вважає, що гараж на сина був переоформлений незаконно, однак суд цього не врахував. Крім цього, суд допустив процесуальні порушення, які полягають у тому, що він просив розглядати справу в порядку загального позовного провадження, однак у задоволенні такого клопотання було відмовлено. Також безпідставно суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування документів з архіву, які стали підставою для переоформлення гаража на сина, чим порушив його права та як наслідок ухвалив необґрунтоване рішення. Стверджує, що має намір заповісти гараж синові, однак вважає, що це має бути його свідоме рішення, а не результат шахрайської схеми.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

27.04.2023 року представником відповідача ОСОБА_2 -адвокатом Огородник О.І. надано суду відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві адвокат Огородник О.І. зазначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника-адвоката Ситника С.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 та його представника-адвоката Огородника О.І., вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 01.02.2010 року Департаментом економічної політики Управління комунальної власності від 01.02.2010 року було прийнято Наказ «Про оформлення права власності на гаражні бокси» № НОМЕР_3 , яким вирішено оформити ОСОБА_2 право власності в цілому на гаражний бокс № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_2 в Товаристві індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 . Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничного району наказано оформити та видати згідно з п.1 Свідоцтво про право власності на гаражний бокс. Підставою для прийняття Наказу було подання ОСОБА_2 усіх необхідних документів, визначених Положенням, затвердженим рішенням ЛМР №114 від 27.02.2009 року, а саме: заява про оформлення права власності на гаражний бокс, довідки ТІЗЕГ «Самокат» від 07.09.2009 року № 070 про членство у гаражному товаристві «Самокат» та повне внесення пайових внесків, засвідченої довідки БТІ про відсутність реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, довідку ТІЗЕГ «Самокат» прийняття особи в члени гаражного товариства «Самокат» згідно із протоколом №27 від 30.11.2004 року засідання правління гаражного товариства «Самокат», засвідченої копії технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна.

На виконання Наказу № 143-НЖ-3 Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР від 01.02.2010 року № 143-НЖ-3 ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 у Товаристві індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 .

01.06.2010 року відповідачем зареєстровано право власності на спірний гаражний бокс.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з посиланням на правові позиції Верховного Суду у зазначеній категорії справ прописав, що Свідоцтво про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_2 у Товаристві індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 від 01.02.2010 року на ім`я ОСОБА_2 є похідним від вимог про скасування Наказу, виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР від 01.02.2010 року № 143-НЖ-3, яке позивачем не оскаржувалося, його незаконність в судовому порядку не встановлена.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК) встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( частина перша статті 321 ЦК).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно на час видачі оспорюваного свідоцтва про право власності на гаражний бокс регулювалися Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 03.08.2004 року у редакції, чинній на час видачі оспорюваного свідоцтва про право власності та наказом МЮ України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» №7/5 від 07.02.2002 із відповідними змінами.

Стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та іх обмежень» від 03.08.2004 року в редакції, чинній на час видачі оспорюваного свідоцтва про право власності, визначала, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду.

На підставі ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та іх обмежень» та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно ЛМР розроблено Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, яке затверджене рішенням ЛМР №114 від 27.02.2009 (далі по тексту Положення). Відповідно до п.4 Положення оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна комунальної та державної форм власності проводиться районними відділами приватизації державного житлового фонду за місцем знаходження об`єкта нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності на підставі рішення виконавчого комітету, а на об`єкти нерухомого майна приватної форми власності на підставі наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики.

Вирішуючи спір, судом встановлено, що підставою для прийняття наказу № 143-НЖ-3 було надання відповідачем ОСОБА_2 усіх необхідних документів, визначених Положенням, затвердженим рішенням ЛМР №114 від 27.02.2009 року.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що останній побудував гараж, був членом кооперативу, не надавав згоди на переоформлення гаража та членство у кооперативі відповідачу та сам не писав заяви про вихід із членства спростовуються наданими поясненнями голови Товариства індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат» ОСОБА_6 з долученими до письмового поясненнями документами.

У письмових поясненнях зазначається, що згідно протоколу №27 засідання правління гаражного товариства «Самокат» від 30 листопада 2004 року було надано згоду на перезакріплення земельних ділянок виділених під будівництво гаражних боксів членам товариства, в тому числі і від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з наступним включенням в члени Товариства «Самокат» саме ОСОБА_2 (додано копію Протоколу №27).

Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу з 2004 року не оформляв право власності на своє ім`я на гаражний бокс, у суду відсутні підстави вважати незаконним свідоцтво про право власності на ім`я відповідача ОСОБА_2 згідно долучених документів.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

19.10.2023 року представник відповідача ОСОБА_2 -адвокат Огородник О.І. надав суду заяву про стягнення витрат на професійну (правничу допомогу) в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000,00 грн.

В силу приписів ст.133 ЦПК до судових витрат на професійну правничу допомогу відносить вчинення інших процесуальних дій необхідних для розгляду справи або підготовки для її розгляду в суді апеляційної інстанції.

Встановлено, що 04.12.2022 року між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Огородник О.І. було укладено Додаток №2 до Договору №171/2022 про надання професійної правничої допомоги.

У пункті 1 Договору №2 прописано, що відповідно до п.3.1 Договору клієнт доручає представляти виконавцю (адвокату) Огороднику О.І. його інтереси у справі № 462/5518/22 у Львівському апеляційному суді. Правова допомога оплачується клієнтом, виходячи із фіксованого гонорару в розмірі 10000,00 грн. Кількість часу та наданих послуг на гонорар не впливають.

18.10.2023 року між відповідачем та адвокатом Огородником О.І. було підписано Акт №2 про надані послуги згідно Додатку №2 до Договору.

Із Детального опису наданих послуг (робіт) адвоката встановлено, що адвокат надав наступні послуги:

-Підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу -4 години;

-Підготовка поштових відправлень на адресу відповідача-2 рази, 1 година робочого часу адвоката;

-Представництво у судових засіданнях- 1 година робочого часу адвоката з часом очікування та поїздом до суду.

Всього 6 годин.

Колегія суддів не повністю погоджується із визначеним розміром гонорару та вважає такий завищеним, виходячи з обставин справи, що адвокату Огороднику О.І. були відомі всі обставини справи на застосовані норми права із підготовки у суді першої інстанції. У відзиві на апеляційну скаргу має місце дублювання обставин, а відтак до стягнення судом визначено 3000,00 грн.

Задовольняючи частково заяву про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує підготовку для написання відзиву на апеляційну скаргу, участь у судовому засіданні адвоката, складність справи та виходить із принципу співмірності, розумності, можливостей сторони позивача, який є особою пенсійного віку, батьком відповідача.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 06 лютого 2023 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 3000,00 (три тисячі грн..) за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк