Ухвала

від 02.02.2023 по справі 120/782/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 лютого 2023 р. Справа № 120/782/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Галюк А.Л.,

представника позивачаЮрченка Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом приватного підприємства "АМІГО" до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

31.01.2023 до суду надійшла позовна заява приватного підприємства "АМІГО" (далі ПП "АМІГО" до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 18.12.2022 року № 2790 "Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм на території Вінницької міської територіальної громади" в частині пункту 2.3 та підпунктів 2.3.1-2.3.6.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 29.01.2009 (реєстраційний № 040900100078 від 04.06.2009) та Додаткової угоди до цього договору від 13.05.2019, що були укладені між Вінницькою міською радою та ПП "АМІГО", у строковому платному користуванні позивача (до 26.03.2024) перебуває земельна ділянка комунальної власності площею 0,0036 га, кадастровий номер 0510136600:02:047:0019, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності) за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе (зуп. трам. "Трамвайна"). На території цієї земельної ділянки розміщується тимчасова споруда "Торгівельно-посадочний комплекс" загальною площею 48,2 кв.м (далі ТС), розмір та конфігурація якого були погоджені згідно з паспортом прив`язки стаціонарної ТС (ТПК), виданим Департаментом архітектури, містобудування та кадастру Вінницької міської ради 14.04.2016.

Позивач зазначає, що використовує вказану ТС за її призначенням та перераховує до місцевого бюджету орендні платежі за користування відповідною земельною ділянкою.

Разом з тим 18.02.2022 Вінницьким міськвиконкомом прийнято рішення за № 2790 "Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм на території Вінницької міської територіальної громади", яким вирішено демонтувати ТПК по вул. Хмельницьке шосе (зупинка трамваю "ім. Олександра Музики"), належний ПП "АМІГО". При цьому підпунктами 2.3.1-2.3.6 зазначеного рішення передбачено комплекс заходів фактичного демонтажу такого об`єкта та приведення території у відповідність з нормами благоустрою території, що включає першочергово етап добровільного демонтажу позивачем конструкції ТС у строк до 01.01.2023, а у разі невиконання цієї вимоги етап примусового демонтажу об`єкта у строк до 01.03.2023 комунальним підприємством "Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця організації дорожнього руху".

Позивач не погоджується з означеним рішенням відповідача в частині пунктів 2.3 та підпунктів 2.3.1-2.3.6, вважає його протиправним і таким, що прийняте безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим звертається до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Одночасно з пред`явленням позовної заяви позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18.11.2022 року № 2790 в частині підпунктів 2.3.2 та 2.3.3 пункту 2.3.

Позивач зазначає, що цими пунктами вирішено відключити об`єкт (ТПК) від електропостачання з 01.02.2023 та провести його примусовий демонтаж у строк до 01.03.2023 силами комунального підприємства з подальшим відшкодуванням понесених витрат землекористувачем ПП "АМІГО". Відтак, на думку позивача, без вжиття заходів забезпечення позову існує реальна небезпека заподіяння шкоди тим правам та інтересам, за захистом яких позивач звертається до суду, а ефективний захист або поновлення таких прав та інтересів буде утрачено. Водночас позивач наголошує, що обраний ним спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету і вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 01.02.2023 заяву позивача про забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні на 15:00 год 02.02.2023 з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивача заяву про забезпечення позову підтримав та просить суд її задовольнити. Вважає, що вжиття заходів забезпечення позову є необхідним для ефективного захисту прав та інтересів позивача, на захист яких подано адміністративний позов. В іншому разі судовий розгляд справи втрачає сенс, оскільки на виконання спірного рішення належна ПП "АМІГО" тимчасова споруда буде знесена ще до ухвалення рішення у справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду питання про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частиною другою-третьою статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Отже, згідно з наведеними вище нормами процесуального права заява про забезпечення позову має бути розглянута судом не пізніше як у дводенний строк з дня її надходження до суду. При цьому питання щодо порядку розгляду відповідної заяви віднесене законодавцем на розсуд суду: саме суд, залежно від обставин справи, зазначених заявником обґрунтувань на підтримку необхідності забезпечення позову та наданих доказів, обирає форму судового розгляду заяви про забезпечення позову, та може розглянути таку заяву як у письмовому провадженні, так і з викликом заявника, або ж заявника та усіх заінтересованих сторін. Втім, незважаючи на обраний судом порядок розгляду заяви про забезпечення позову, вона повинна бути розглянута у вищезазначений дводенний строк.

Як вже зазначалося, ухвалою суду від 01.02.2023 заяву позивача про забезпечення позову призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

Таким чином, ураховуючи скорочені строки розгляду заяви про забезпечення позову, з метою забезпечення права на участь у судовому засіданні, повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду заяви про забезпечення позову здійснено судом за відомими суду номерами телефону та адресами електронної пошти, що відповідає положенням ст.ст. 124, 126, 151, 154 та 268 (за аналогією закону) КАС України.

З огляду на викладене, враховуючи скорочені строки розгляду заяви про забезпечення позову, беручи до уваги достатність наявних у справ доказів для вирішення даного процесуального питання, а також те, що відповідач на виклик суду не з`явився, хоча судом вчинено усі передбачені законом дії з метою його інформування про дату, час та місце судового засідання, суд доходить висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову за відсутності представника виконавчого комітету Вінницької міської ради.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача на підтримку своїх вимог щодо необхідності забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу приписів частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, забезпечення позову це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18).

Суд зауважує, що частиною другою статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Відтак суд, виходячи з конкретних обставин та з урахуванням наданих йому доказів, повинен встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому (1) ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або (2) ефективний захист (поновлення) порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, або (3) є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 "Про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах", прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Крім того, відповідно до Рекомендацій (2004)20 "Про судовий перегляд адміністративних актів", прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 15 грудня 2004 року, суд повинен мати право надавати тимчасові заходи захисту до завершення провадження. Цей принцип спрямований на забезпечення того, що виконання оскаржуваного заходу може бути призупинено у випадках, коли його виконання поставило б відповідну особу в незворотну ситуацію (рішення у справі "Джабарі проти Туреччини" (Jabari v. Turkey), 2000 рік, заява № 40035/98, та рішення у справі "Чонка проти Бельгії" (Conka v. Belgium), 2002 рік, заява № 51564/99). Суд повинен мати повноваження надавати тимчасові заходи захисту до завершення судового розгляду. Такі заходи можуть включати повне або часткове призупинення виконання оскаржуваного адміністративного акта, таким чином дозволяючи суду відновити фактичну та де-юре ситуацію, яка б панувала за відсутності адміністративного акта, або покладати відповідні зобов`язання на адміністративні органи..

Також згідно з позицією ЄСПЛ заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, "Dћiniж against Croatia" (Джиніч проти Хорватії), № 38359/13, п.п. 61-62 та "Karahasanoglu v. Turkey" (КАРАГАСАНОГЛУ проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21, від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20 та від 16.08.2022 у справі № 640/35685/21.

Предметом спору у цій справі є рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18.12.2022 року № 2790 "Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм на території Вінницької міської територіальної громади" в частині підпунктів 2.3.1-2.3.6 пункту 2.3.

Водночас підпунктами 2.3.2 та 2.3.3 пункту 2.3 вказаного рішення постановлено від`єднати належний позивачеві торгово-посадочний комплекс (ТПК) по вул. Хмельницьке шосе (трамвайна зупинка "ім. Олександра Музики) від електропостачання з 01.02.2023 та провести його примусовий демонтаж у строк до 01.03.2023.

Таким чином, спірне рішення відповідача створює для позивача конкретні негативні наслідки. Разом з тим сам факт подання до суду позову про оскарження цього рішення не зупиняє його дію, а також наслідків, що пов`язані з його прийняттям.

Відтак суд погоджується з доводами заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача у випадку задоволення пред`явленого ним позову, а також призведе до необхідності докладати значні зусилля для поновлення цих прав у спірних правовідносинах

Крім того, суд вважає недопустимою і такою, що суперечить завданню адміністративного судочинства ситуацію, при якій рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди буде виконане ще до завершення судового розгляду справи щодо його оскарження позивачем, який з таким рішенням не погоджується і вважає його незаконним, але яке, втім, зумовлює для позивача вищезазначені несприятливі наслідки.

При цьому суд бере до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 23.01.2020 у справі № 1840/2909/18. Так, переглядаючи в касаційному порядку ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчого комітету міської ради про знесення тимчасової споруди, суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки предметом спору у цій справі є рішення відповідача про демонтаж тимчасової споруди, у якій позивач здійснював підприємницьку діяльність, реалізація оскаржуваного рішення могла істотно ускладнити виконання судового рішення, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про забезпечення позову.

Додатково суд враховує, що позивач тривалий час (щонайменше з 2016 року) використовує змонтовану ТС за призначенням і є законним орендарем земельної ділянки площею 0,0036 га, на якій така ТС розміщена. Більше того, з матеріалів позовної заяви видно, що навіть після завершення 30.04.2019 строку дії паспорта прив`язки стаціонарної ТС (ТПК), з позивачем було укладено Додаткову угоду від 13.05.2019 до договору оренди земельної ділянки від 29.01.2009 і позивач продовжував здійснювати, і здійснює дотепер, підприємницьку діяльність у такій ТС.

Тому очевидним, на думку суду, є те, що шкода, якої можна запобігти у разі вжиття заходів забезпечення позову, превалює над наслідками вжиття таких заходів для заінтересованих осіб, зокрема відповідача, і що до ухвалення судом рішення у спорі між сторонами доцільно зберегти статус-кво.

В пункті 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 акцентується на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказано і у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовчу діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" (заява № 11901/02) засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Доран проти Ірландії" (Doran v. Ireland, № 50389/99) поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав на те, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Тому обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про існування реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та законним інтересам позивача до ухвалення рішення по суті справи без вжиття заходів забезпечення позову та високу ймовірність того, що без таких заходів ефективний захист або відновлення цих прав та інтересів, у разі задоволення позову, стане утрудненим чи навіть неможливим.

Отже, адміністративний позов ПП "АМІГО" належить забезпечити з підстав, передбачених пунктом першим частини другої статті 150 КАС України, шляхом зупинення рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18.11.2022 року № 2790 в частині підпунктів 2.3.2 та 2.3.3 пункту 2.3.

Вжиття таких заходів є співмірним із заявленими позовними вимогами та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на можливість збереження існуючого становища до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18 грудня 2022 року № 2790 "Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та малих архітектурних форм на території Вінницької міської територіальної громади" в частині підпунктів 2.3.2 та 2.3.3 пункту 2.3.

Копію ухвали надіслати для відома учасникам справи, а відповідачу для відома та виконання.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала в повному обсязі складена 06.02.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович