Постанова

від 03.02.2023 по справі 640/29783/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/29783/20 Головуючий у І інстанції - Головань О.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоефективні технології -ХХІ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоефективні технології -ХХІ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якій просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення № 1936670/24077728 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 04.05.2020 року, № 1926566/24077728 про відмову в реєстрації податкової накладної № 7 від 23.07.2020 року, № 1926567/24077728 про відмову в реєстрації податкової накладної № 8 від 23.07.2020 року, № 1926568/24077728 про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 23.07.2020 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 2 від 04.05.2020 року, № 7 від 23.07.2020 року, № 8 від 23.07.2020 року, № 9 від 23.07.2020 року датою подання їх на реєстрацію.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.09.2020 року № 1936670/24077728, від 11.09.2020 року № 1926566/24077728, від 11.09.2020 року № 1926567/24077728, від 11.09.2020 № 1926568/24077728.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 2 від 04.05.2020 року, № 7 від 23.07.2020 року, № 8 від 23.07.2020 року, № 9 від 23.07.2020 року, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоефективні технології-ХХІ» в Єдиному реєстрі податкових накладних за датою їх подання.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоефективні технології -ХХІ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Від Позивача до суду першої інстанції надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоефективні технології-ХХІ» задоволено.

Присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоефективні технології-ХХІ» 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заявлені Позивачем до відшкодування витрати не є співмірними складності справи та наданим послугам, а тому не підлягають до задоволення.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До суду, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: договір про надання правової допомоги № 167 від 15 жовтня 2020 року на 1 арк.; ордер про надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1028678 від 16 листопада 2020 року на 1 арк.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ЗП 001815 від 27 вересня 2018 року на 1 арк.; рахунок-фактуру № 16702 від 16 листопада 2020 року на 1 арк.; акт приймання-передачі наданих послуг від 16 листопада 2020 року на 1 арк.; детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 16 листопада 2020 року на 1 арк.; платіжне доручення № 2495 від 16 листопада 2020 року на 1 арк.

Як вбачається з детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі від 16 листопада 2020 року, адвокатом надано наступні послуги:

- підготовка Позовної заяви з додатками;

- відповідь на Відзив.

Загальна сума за цим детальним описом робіт (наданих послуг) та здійснених витрат складає 6 000,00 гривень.

На підтвердження сплати наданих правничих послуг Позивачем надано до суду платіжне доручення від 16.11.2020 року № 2495 про оплату 6 000,00 грн за надання правової допомоги адвоката за договором про надання правової допомоги № 167 від 15.10.2020, згідно рах. № 16702 від 16.11.2020, без ПДВ.

За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), (частина сьома статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).

Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктами 1, 2, 4, 10 частини 3 статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 2, 8, 9 КАС України при вирішенні справи, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат вбачається, що суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання та основні засади адміністративного судочинства, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 166 КАС України).

Таким чином, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це, зокрема підтверджується і вимогами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу є витратами, що пов`язані з розглядом справи і такі підлягають розподілу в залежності від результату розгляду справи по суті. Розмір витрат на правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат, зокрема і на правничу допомогу. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 580/6044/21 зазначено, що саме Відповідачі, як особи, які заперечують зазначений Позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язані навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем подано документи в підтвердження понесених витрат та розрахунок таких витрат, проте Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом у даній адміністративній справі робіт. Клопотання Відповідачем - Головним управлінням ДПС у м. Києві, із наведенням обґрунтувань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялося.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розглянувши заяву Позивача про стягнення витрат на правничу допомогу слід стягнути з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у м. Києві витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн, понесені Позивачем під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 340/8537/21, 29 листопада 2022 року у справі № 340/9016/21, 08 грудня 2022 року у справі № 640/9945/19,

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко