Постанова

від 23.01.2023 по справі 280/1493/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року

м. Київ

справа № 280/1493/19

адміністративне провадження № К/9901/6706/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

секретар судового засідання Буденко В.І.,

представники: позивача - Переяславська М.В.,

відповідача - Стець А.О.,

розглянувши у судовому засіданні з фіксуванням судового процесу технічними засобами справу за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС (правонаступника Офісу великих платників податків ДФС, правонаступником якого є Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2019 (суддя Конишева О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 (головуючий суддя Дурасова Ю.В., судді Божко Л.А., Лукманова О.М.),

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі - позивач, АТ «Запорізький завод феросплавів», Товариство) звернулось до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.01.2019:

№0000104712 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 16 152 496,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 8 076 248,00 грн;

№0000114712 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 9 424 058,00 грн, за 1-й квартал 2016 року на 9 428 183,00 грн, за півріччя 2016 року на 11 553 646,00 грн;

№0000124712 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 8 320 396,50 грн (з яких 5 546 931,00 грн - основний платіж, 2 773 465,50 грн - штрафні (фінансові) санкції);

№0000134712 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 177 895,38 грн (з яких 116 367,13 грн - основний платіж, 61 528,25 грн- штрафні (фінансові) санкції);

№0000144712 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 020,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що висновок контролюючого органу в акті перевірки про безтоварний зміст його господарських операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ «Пром Моноліт», ТОВ «Укртрансстандарт», ТОВ «Профбізнесторг», ТОВ «Максима», ТОВ «Камет Дніпро», ТОВ «Делфа Трейд», ТОВ «Кепс» (далі - контрагенти-постачальники) є безпідставним, оскільки господарські операції мали реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами бухгалтерського і податкового обліку, які мають усі обов`язкові для таких документів реквізити. Позивач послався на індивідуальний характер відповідальності платника податків за податкове правопорушення та наголошував, що не повинен нести відповідальність за відсутність підтвердження постачання товару по всьому ланцюгу постачання та відповідати за здійснення господарських операцій особами, з якими у нього не було договірних відносин.

Також Товариство доводить, що відповідно до норм Податкового кодексу України та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, а також умов договорів із нерезидентами - компаніями ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде» не утримував податок при виплаті на їх користь доходу з джерелом походження з України. Позивач зазначив, що на підтвердження права звільнення від оподаткування доходів цих нерезидентів надав контролюючому органу довідки, що ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде» є податковими резидентами російської федерації.

Щодо висновку в акті перевірки, що Товариство порушило пункт 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість (ПДВ), сплачених ТОВ «Андис», ТОВ «ДТЕК Трейдинг», ТОВ «Крампром Постачання» у ціні за вугілля за ставкою 20%, як постачальникам, які не подали або несвоєчасно подали заяву про відмову/зупинення від пільги, встановленої цим пунктом, позивач зазначив, що вказані постачальники надали йому копії заяв про відмову від використання режиму звільнення від оподаткування ПДВ, визначеного пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК. У зв`язку з цим Товариство мало право на податковий кредит за операціями з придбанням вугілля за ставкою ПДВ 20% за податковими накладними ТОВ «Андис», ТОВ «ДТЕК Трейдинг», ТОВ «Крампром Постачання».

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного:

- Товариство спростувало належними доказами висновки контролюючого органу в акті перевірки про безтоварність операцій з придбання товару (вугілля, товари промислово-технічного призначення) та послуг (ремонтні роботи) у ТОВ «Пром Моноліт», ТОВ «Укртрансстандарт», ТОВ «Профбізнесторг», ТОВ «Максима», ТОВ «Камет Дніпро», ТОВ «Делфа Трейд», ТОВ «Кепс». Цей висновок суди першої та апеляційної інстанцій зробили на підставі оцінки наданих Товариством документів, зокрема первинних, виписаних на операції з постачання товарів та послуг зазначеними постачальниками (господарських договорів, специфікацій до договорів, актів приймання-передачі товару (послуг), рахунків на оплату, платіжних доручень, прибуткових ордерів, податкових накладних ( розрахунків коригувань до податкових накладних), товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, рахунків-фактури, видаткових накладних, довіреностей на отримання товару). Суди встановили, що позивач отримав економічні вигоди внаслідок придбання товарів та послуг, а висновки відповідача про нереальний характер господарських операцій та про відсутність реального джерела походження товару вмотивовані посиланням не на факти порушень АТ «Запорізький завод феросплавів», а на відомостях про третіх осіб, з якими позивач не мав договірних відносин та за діяльність яких не несе жодної відповідальності.

-довід відповідача про порушення Товариством пункту 45 підрозділу 2 розділу XX ПК, оскільки позивачем у складі податкового кредиту відображено придбання вугілля за ставкою ПДВ 20% у контрагентів, якими не подано або несвоєчасно подано заяви про відмову/зупинення використання пільги, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на 14 812 099,00 грн, є необґрунтованим, оскільки позивач надав заяви ТОВ «Андис», ТОВ «ДТЕК Трейдинг», ТОВ «Крампром Постачання» про відмову від режиму звільнення від оподаткування ПДВ операцій з постачання вугілля та витяги із актів перевірок вказаних контрагентів за місцем їх реєстрації, згідно з якими підтверджено відсутність порушення цими постачальниками законодавства щодо звернення із заявою про відмову від застосування пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX ПК.

Щодо доводу відповідача про заниження Товариством податку при виплаті доходів нерезидентам ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде» на 116 367,00 грн суди зазначили, що нормою абзацу першого пункту 103.2 статті 103 ПК встановлено дві умови, за яких можливе звільнення від оподаткування або застосування зменшеної ставки податку при виплаті доходу нерезиденту: 1) нерезидент має бути бенефіціарним власником отриманого доходу; 2) нерезидент має бути резидентом країни, з якою Україна має міжнародний договір, що встановлює інші правила оподаткування, порівняно з вітчизняним податковим законодавством. Cуди попередніх інстанцій виснували, що обов`язок резидента щодо підтвердження дотримання умов для застосування пільгового оподаткування (звільнення від оподаткування або оподаткування за зменшеною ставкою податку) та спосіб, у який має відбутися такого роду підтвердження, встановлені нормами абзацу другого пункту 103.2 та пункту 103.4 статті 103 ПК: резидент зобов`язаний отримати від нерезидента довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою Україна уклала міжнародний договір, яким передбачені інші (пільгові) умови оподаткування, в порівнянні із нормами ПК.

Суди зазначили, що на виконання цих нормативних вимог позивач надав довідки за 2015 та 2016 роки, видані компетентним (уповноваженим) органом Російської Федерації, які засвідчують, що компанії ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде» є резидентами Російської Федерації. Суди відхили довід відповідача, що зазначені нерезиденти для виконання договорів транспортно-експедиційних послуг залучали третіх осіб, оскільки договорами позивача з цими нерезидентами таке не передбачено, як не передбачено, що ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде», як агенти, повинні перерахувати дохід від надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування іншим (третім) особам. З огляду на це суди виснували, що відповідач не довів, що ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде» не є безпосередніми отримувачами доходу від надання транспортно-експедиційних послуг, виплаченого позивачем.

Офіс великих платників податків ДПС, як процесуальний правонаступник Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ВПП ДПС) подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020, у якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

У касаційній скарзі (з урахуванням заяви про уточнення підстав оскарження зазначених судових рішень) Офіс ВПП ДПС вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм статті 103, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК без урахування висновку щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 11.11.2019 (справа №560/2/19, провадження №К/9901/21786/19), від 24.10.2018 (справа №808/2402/17, провадження №К/9901/50872/18), від 06.06.2018 (справа №804/7948/16, провадження №К/9901/4602/17), від 29.01.2019 (справа №808/4080/17, провадження №К/9901/58929/18), від 22.03.2018 (справа №815/3666/16, провадження №К/9901/720/17), від 20.02.2018 (справа №818/997/17, провадження №К/9901/2331/18).

Верховний Суд відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, ухвалою від 25.09.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

АТ «Запорізький завод феросплавів» у відзиві на касаційну скаргу не погоджується з наведеними в ній відповідачем доводами, стверджує про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення як безпідставну.

У судових засіданнях суду касаційної інстанції відповідач підтримав касаційну скаргу, представники сторін надали пояснення щодо обставин у справі, доводів кожної із сторін стосовно предмета та підстав позову, обґрунтованості судових рішень першої та апеляційної інстанцій. При цьому представник позивача просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а представник відповідача просив скаргу задовольнити.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення проти касаційної скарги позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Офісом ВПП ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку АТ «Запорізький завод феросплавів» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 17.12.2018 №118/28-10-47-12/00186542 (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків, зроблених в акті перевірки, контролюючим органом було встановлено порушення Товариством, зокрема:

-пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПК, Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 «Дохід», статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», внаслідок чого занижено податок на прибуток на 5 546 931,00 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 9 424 058,00 грн, за 1-й квартал 2016 року - 9 428 183,00 грн, за півріччя 2016 року - 11 553 646,00 грн;

-підпункту «й» підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК, внаслідок чого занижено податок при виплаті доходів нерезидентам з джерелом їх походження з України за ставкою 15% на 116 367,00 грн (у тому числі, за півріччя 2016 року на 81 567,00 грн, за три квартали 2016 року - 92 178,00 грн, за 2016 рік - 116 367,00 грн);

-пункту 46.1 статті 46, пункту 48.1 статті 48 ПК внаслідок неподання до контролюючого органу додатків ПН до декларації з податку на прибуток за півріччя 2016 року, три квартали 2016 року, 2016 рік при виплаті нерезидентам ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде» доходу, який підлягає оподаткуванню за ставкою 15%;

-пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 264 489,00 грн за січень 2015 року;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 192.1, 192.3 статті 192, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК, внаслідок чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на 17 394 873,00 грн.

На підставі акта перевірки Офісом ВПП ДФС стосовно АТ «Запорізький завод феросплавів» прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.01.2019: №0000104712 - про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 16 152 496,00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 8 076 248,00 грн, №0000114712 - про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 9 424 058,00 грн, за 1 квартал 2016 року на 9 428 183,00 грн, за півріччя 2016 року на 11 553 646 грн; №0000124712 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на 8 320 396,50 грн (з яких 5 546 931,00 грн - основний платіж, 2 773 465,50 грн - штрафні (фінансові) санкції), №0000134712 - про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 177 895,38 грн (з яких, 116 367,13 грн - основний платіж, 61 528,25 грн- штрафні (фінансові) санкції), №0000144712 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 020,00 грн.

Відповідно до висновків, зроблених в акті перевірки, Товариством завищено податковий кредит:

- на 14 812 099,00 грн за березень, квітень, листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень, квітень, червень, серпень 2017 року за податковими накладними на поставку вугілля ТОВ «Андис», ТОВ «ДТЕК Трейдінг», ТОВ «Крампром Постачання», оскільки Товариство у складі податкового кредиту відображено придбання вугілля за ставкою ПДВ 20% у контрагентів, які не подали або несвоєчасно подали заяви про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК;

- первинні документи, які Товариство надало на підтвердження податкового кредиту в розмірі 2 829 518,00 грн, задекларованого за операціями з придбання товарів та послуг у ТОВ «Пром Моноліт» ТОВ «Укртрансстандарт», ТОВ «Профбізнесторг», ТОВ «Максима», ТОВ «Камет Дніпро», ТОВ «Делфа Трейд», ТОВ «Кепс», не відповідають дійсності, оскільки зазначені господарські операції фактично не мали місця.

В акті також зроблено висновок про заниження Товариством доходу на 30 816 283,00 грн за 2015 рік, 2016 рік (1-й квартал, півріччя, три квартали), 2017 рік (1-й квартал, півріччя, три квартали), півріччя 2018 року внаслідок не відображення як доходу вартості безоплатно отриманих товарів (послуг). Офісом ВПП ДФС зроблено висновок, що надані до перевірки документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, сертифікати якості вугілля) на підтвердження операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Пром Моноліт» ТОВ «Укртрансстандарт», ТОВ «Профбізнесторг», ТОВ «Максима», ТОВ «Камет Дніпро», ТОВ «Делфа Трейд», ТОВ «Кепс», складені формального на безтоварні операції та не є достатніми доказами факту виконання поставок.

Також встановлено заниження на 116 367,13 грн (за ставкою 15%) податку при виплаті нерезидентам ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде» доходу за договорами про надання транспортно-експедиційних послуг від 05.05.2015 №18 та від 01.03.2016 №5 відповідно, оскільки зазначені компанії не є бенефіціарними власниками отриманих від Товариства доходів. Товариство не подало додатки ПН до декларації з податку на прибуток за півріччя 2016 року, три квартали 2016 року, 2016 рік щодо виплачених ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде» доходів із джерелом походження з України, які оподатковуються за ставкою податку 15%.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само). Згідно з абзацом першим пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником при визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у ряді постанов, до прикладу (але на виключно) в постановах від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа №280/5058/18), від 26.02.2020 (справа №826/1308/18), від 06.05.2020 (справа №640/4687/19).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Такий висновок Велика Палата зробила, застосувавши норму частини восьмої статті 9 Закону № 996-XIV, згідно з якою відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Цю норму Велика Палата тлумачила як таку, в якій відображено принцип індивідуальної відповідальності платника податків за внесення недостовірних відомостей до первинних документів.

За висновком Великої Палати сам факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Відповідно до положень частини другої статті 77 КАС довести правомірність свого рішення (дії чи бездіяльності) в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Водночас, виходячи із принципу змагальності в адміністративному судочинстві, суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Доводячи відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «Пром Моноліт» ТОВ «Укртрансстандарт», ТОВ «Профбізнесторг», ТОВ «Максима», ТОВ «Камет Дніпро», ТОВ «Делфа Трейд», ТОВ «Кепс», відповідач зазначає, що на користь такого висновку свідчать наступні обставини: надані до перевірки документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, залізничні накладні, акти виконаних робіт, товарно транспортні-накладні, сертифікати відповідності) не є достатніми доказами виконання укладених договорів з огляду на те, що реальне (законне) джерело походження товарів та послуг, які були предметом постачання в зазначених операціях, не встановлено. Це унеможливлює рух товару за ланцюгом поставок до позивача, зокрема і через відсутність у зазначених контрагентів-постачальників матеріально-технічних та трудових ресурсів, які об`єктивно необхідні для здійснення господарської діяльності в цілому.

Відхиляючи ці доводи відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій виснували, що надані позивачем документи (договори, специфікації до договорів, акти приймання-передачі товару (послуг), рахунки на оплату, платіжні доручення, прибуткові ордери, податкові накладні та розрахунки коригування до них, товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, рахунки фактури, видаткові накладні, довіреності на отримання товару) відповідають вимогам, встановленим правовими нормами, зокрема нормами статті 9 Закону №996-XIV щодо первинних документів, не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій АТ «Запорізький завод феросплавів» з придбання товарів (вугілля та товари промислово-технічного призначення) та послуг (ремонтні роботи) у ТОВ «Пром Моноліт» ТОВ «Укртрансстандарт», ТОВ «Профбізнесторг», ТОВ «Максима», ТОВ «Камет Дніпро», ТОВ «Делфа Трейд», ТОВ «Кепс».

Як свідчить зміст акта перевірки, Офіс ВПП ДФС не заперечує факт придбання Товариством товарів та послуг на загальну суму 30 816 283,00 грн, а оспорює його постачальників.

Водночас, у касаційній скарзі Офіс ВПП ДПС не наводить доводів, що позивач самостійно вніс до первинних документів недостовірну інформацію щодо придбаних товарів та\або щодо їх постачальників. Так само Офіс ВПП ДПС не зазначає та не надає доказів, що Товариство було обізнане щодо недостовірності даних про постачальників товарів у первинних документах. В матеріалах справи відсутні докази стосовно того, що у позивача були обґрунтовані підстави сумніватись у достовірності відомостей в первинних документах щодо контрагентів-постачальників. Доводів такого змісту, так само як і доводів, що позивач діяв без належної обачності, використовуючи первинні документи для цілей податкового обліку, Офіс ВПП ДПС у касаційній скарзі не наводить.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідає вище наведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19.

Задовольняючи позов та скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 09.01.2019 №0000134712, №0000144712, суди попередніх інстанцій, виходили із встановлених у справі обставин, що Товариство придбало у нерезидентів ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «ЛАУДЕ» (резиденти РФ) за договорами від 05.05.2015 №18 та від 01.03.2016 №5 транспортно-експедиційні послуги. Позивач на підставі статті 103 ПК та Угоди між Урядом України та Урядом російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна не утримував податок з виплачених доходів з джерелом походження з України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство надало довідки за 2015 та 2016 роки, видані компетентним (уповноваженим) органом РФ, на підтвердження резиденства ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде» стосовно РФ.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.2 статті 141 ПК резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі, на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 ПК якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Так, частинами першою, другою статті 8 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995 (ратифіковано Законом України від 06.10.1995 №369/95-ВР, денонсовано Законом України від 22.05.2022 №2277-ІХ) встановлено, що доходи, одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації в міжнародних перевезеннях транспортних засобів, зазначених у підпункті е) пункту 1 статті 3, оподатковуються тільки у цій Державі. Для цілей цієї статті доход від міжнародних перевезень включає також: а) доход від здавання в оренду морських, річкових або повітряних суден; б) доход від використання, утримання або здавання в оренду контейнерів (включаючи трейлери і супутнє устаткування для транспортування контейнерів), що використовуються для перевезення товарів чи виробів, у випадку якщо таке здавання в оренду, використання або утримання є не основними видами діяльності по відношенню до міжнародних перевезень.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений статтею 103 ПК.

Так, пунктом 103.2. статті 103 ПК встановлено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з пунктом 103.4 статті 103 ПК підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом (з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті) особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили довід відповідача, що ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде» не були кінцевими бенефіціарними власниками виплачених позивачем доходів, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цього доводу відповідач не надав. Довід відповідача, що вказані нерезиденти при наданні послуг Товариству використовували також орендовані контейнери та платформи, власниками яких є інші особи, судами правильно оцінений як такий, що не свідчить про те, що кінцевими бенефіціарними власникам виплаченого позивачем доходу були інші особи (власники контейнерів та платформ), а не ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде».

Як свідчить зміст акта перевірки, податкові зобов`язання в сумі 116 367,00 грн нараховані позивачу пропорційно, виходячи із кількості контейнерів та платформ, які були орендовані ТОВ «Хост Рейл» та ТОВ «Лауде», що також свідчить, що у контролюючого органу не було доказів кінцевого бенефіціарства третіх осіб щодо виплачених позивачем доходів.

Доводячи неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права в частині висновку, що стосується неутримання позивачем податку при виплаті доходів нерезидентам за ставкою 15% у розмірі 116 367,00 грн, Офіс ВПП ДПС в касаційній скарзі посилається на не відповідність зазначеного висновку застосуванню норм статті 103 ПК у постанові Верховного Суду від 11.11.2019 (справа №560/2/19).

Разом з тим, у справі №560/2/19 (провадження №К/9901/21786/19) предметом дослідження судом були правовідносини щодо оподаткування різниці, яка виникла за наслідками фінансових операцій, за правилами, встановленими статтею 140 ПК.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин урахування висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, встановлені судом фактичні обставини, а також присутнє однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовідносини у справі №560/2/19 , на постанову Верховного Суду в якій посилається відповідач у касаційній скарзі, не є подібними з правовідносинами у справі №280/1493/19. Відтак, стверджувати, що суди першої та апеляційної інстанцій при застосуванні норм права не врахували висновки Верховного Суду у вказаній вище постанові, підстав немає.

Як вже було зазначено, в акті перевірки зроблено висновок, що позивач занизив податковий кредит на 14 812 099, 00 грн за операціями з придбання вугілля у ТОВ «Андис» (податкова накладна від 15.04.2016 №6, виписана на передоплату в сумі 100 413,20 грн (в тому числі, ПДВ 16 735,53 грн)), у ТОВ «ДТЕК Трейдінг» (податкові накладні, виписані на передплату з 09.11.2016 по 01.12.2017 на загальну суму 87 001 184,88 грн (в тому числі, ПДВ 14 500 197,48 грн)), у ТОВ «Крампром Постачання» (податкові накладні та розрахунки коригування до них, виписані на передплату з 25.03.2016 по 31.03.2016 на загальну суму 1 770 996,79 грн (в тому числі, ПДВ 295 166,14 грн)).

Виключаючи із податкового обліку позивача податковий кредит у розмірі 14 812 099,00 грн, Офіс ВПП ДФС обґрунтував це тим, що ТОВ «Андис», ТОВ «ДТЕК Трейдінг», ТОВ «Крампром Постачання» безпідставно виписали податкові накладні на поставку позивачу вугілля з оподаткуванням операцій з постачання вугілля за ставкою 20%, оскільки вони не подали заяву про відмову у застосуванні пільги на операції з поставки вугілля відповідно до пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК.

Пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК (у редакції Закону №812-VIII від 24.11.2015) встановлено, що тимчасово, до 1 липня 2017 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД. Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, в якому подано заяву.

Відповідно до зазначеного пункту у редакції Закону №1797-VIII від 21.12.2016 тимчасово, до 1 січня 2019 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД. Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, зазначеного у заяві.

Згідно з абзацом шостим пункту 9 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289) (далі - Порядок) заява про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (додаток 3) подається платниками, які виявили бажання відмовитись/ зупинити використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу, у звітному (податковому) періоді, з першого числа якого платник відмовляється/зупиняє використання зазначеної пільги.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 9 розділу III Порядку (в редакції наказу Міністерства фінансів від 23.02.2017 №276) заява про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (додаток 3) подається платниками, які виявили бажання відмовитись/зупинити використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Кодексу. У заяві зазначається звітний (податковий) період, з якого платник податку не передбачає використання податкової пільги, але не раніше звітного (податкового) періоду, що настає за звітним (податковим) періодом, в якому подано заяву.

Задовольняючи позов у відповідній частині позовних вимог Товариства, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач не несе відповідальність за неподання постачальниками заяви про відмову/зупинення використання пільги. Суди зазначили, що відповідальним за дотримання вимоги пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК є саме постачальник, а не покупець, тому позивач не зобов`язаний був з`ясовувати чи дотримались постачальники вимог пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК, виписуючи податкову накладну із ставкою ПДВ 20%.

Крім того, суди визнали недоведеним довід відповідача, що ТОВ «Андис», ТОВ «ДТЕК Трейдінг», ТОВ «Крампром Постачання» не подавали заяв про незастосування податкової пільги. До такого висновку суди дійшли на підставі оцінки копій заяв ТОВ «Андис», ТОВ «ДТЕК Трейдінг», ТОВ «Крампром Постачання» про відмову/зупинення використання пільги, акта документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ДТЕК Трейдінг» від 13.06.2018 №1755/28-10-14-01/36511938 з питань дотримання податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017; акта документальної позапланової перевірки ТОВ «Крампром Постачання» від 14.06.2018 №2407/20-40-14-09-09/40123224 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при визначенні податкових зобов`язань по взаємовідносинах з АТ «Запорізький завод феросплавів» за лютий - березень 2016 року.

Суд погоджується з оцінкою судами вказаних доказів, як таких, що ставлять під сумнів довід Офісу ВПП ДФС, що ТОВ «Андис», ТОВ «ДТЕК Трейдінг», ТОВ «Крампром Постачання» не подавали заяв про відмову/зупинення використання пільги, встановленої 45 підрозділу 2 розділу ХХ ПК.

До матеріалів справи приєднано копію заяви ТОВ «Андис» від 26.04.2016 №34 про зупинення використання пільг, адресовану ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, на якій є відбиток штампу ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області про прийняття заяви 26.04.2016 (а.с. 154, т. 13). Оскільки заява ТОВ «Андис» прийнята ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області в квітні 2016 року, а податкова накладна №6 на поставку вугілля позивачу ТОВ «Андис» виписана 15.04.2016, враховуючи вимоги норми абзацу шостого пункту 9 розділу III Порядку, у ТОВ «Андис» були підстави для оподаткування операцій з постачання вугілля за ставкою 20%. Довід відповідача, що ця заява не відповідає зразку у додатку 3 до Порядку, Суд відхиляє, з огляду на те, що відповідач не спростував факту, що заява була прийнята 26.04.2016 ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що в акті документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ДТЕК Трейдінг» від 13.06.2018 №1755/28-10-14-01/36511938 з питань дотримання податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, зазначено, що перевіркою не встановлено неправомірне (необґрунтоване) застосування пільг з податку на додану вартість. В акті документальної позапланової перевірки ТОВ «Крампром Постачання» від 14.06.2018 №2407/20-40-14-09-09/40123224 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при визначенні податкових зобов`язань по взаємовідносинах з АТ «Запорізький завод феросплавів» за період лютий - березень 2016 року встановлено достовірність відображення ТОВ «Крампром Постачання» в податковому обліку результатів господарських операцій та розрахунків із АТ «Запорізький завод феросплавів» за лютий-березень 2016 року.

Періоди, за які проведені перевірки ТОВ «ДТЕК Трейдінг» та ТОВ «Крампром Постачання», включають і місяці, на які припадають дати виписування цими постачальниками податкових накладних на поставку вугілля позивачу за ставкою 20%.

Відтак, в разі не встановлення контролюючим органом порушень ТОВ «ДТЕК Трейдінг» та ТОВ «Крампром Постачання» при оподаткуванні операцій з постачання вугілля на адресу позивача щодо застосування пільг з ПДВ, зробити висновок, що позивач неправомірно задекларував суми податкового кредиту за податковими накладними цих постачальників не можна.

Водночас, колегія суддів, не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що в усіх випадках покупець має право на податковий кредит за податковою накладною, в якій зазначена сума ПДВ, визначена за ставкою 20%, незалежно від того, чи підлягали такі операції оподаткуванню або оподатковуються за іншою ставкою.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2022 (справа №5/46/07-АП) виснував, що встановлюючи, що платник ПДВ має право віднести до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), законодавцем безумовно презюмується, що суми податку нараховані відповідно до встановлених законом правил податкового обліку, включаючи правила щодо оподатковуваних операцій та щодо ставки податку. Якщо податкова накладна була виписана постачальником товару (послуг) на операцію, яка відповідно до закону не є об`єктом оподаткування (чи звільнена від оподаткування) або в податковій накладній постачальник застосував ставку податку, яка не встановлена законом для відповідного виду операцій з постачання товару (послуг), покупець не має права на податковий кредит за рахунок суми ПДВ, зазначеної в такій податковій накладній. Вимога покупця щодо повернення йому надмірно сплаченого податку в ціні за товар (послугу) може бути адресована постачальнику на підставі цивільно-правових норм. Це обумовлено тим, що податковий кредит лежить у площині податкових відносин, правове регулювання яких характеризується імперативністю встановлених норм.

Разом з тим, зазначений висновок судів попередніх інстанцій, хоча й не відповідає правильному застосуванню норм статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198 ПК, однак, він не призвів до неправильного вирішення справи.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства, а суди дотримались вимоги частини п`ятої цієї статті стосовно необхідності при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС).

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з реформуванням податкової системи і реорганізацію податкових органів, на час розгляду цієї справи органом, який виконує функції, зокрема у сфері реалізації державної податкової політики, є Державна податкова служба України та її територіальні органи. Отже, у цій справі наявні підстави для задоволення клопотання Офісу великих платників податків ДПС та здійснення заміни відповідача у справі відповідно до статті 52 КАС шляхом заміни Офісу великих платників податків ДПС на його правонаступника - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко