Постанова

від 03.02.2023 по справі 400/2603/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 400/2603/18

касаційне провадження № К/9901/17729/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області

на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року (головуючий суддя - Мельник О.М.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Осіпов Ю.В.; судді - Скрипниченко В.О., Шевчук О.А.)

у справі № 400/2603/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Явкинський елеватор»

до Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Явкинський елеватор» (далі - ТОВ «Явкинський елеватор», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 травня 2011 року № 0000122301 та № 0000112301.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що викладені в акті перевірки висновки про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами не відповідають дійсності, а спірні рішення податкового органу є неправомірними, оскільки вони ґрунтуються на помилкових висновках проведеної перевірки.

Справа розглядалася судами неодноразово. Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2018 року скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 814/2956/14 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000122301 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 576 110,00 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 144 027,00 грн.

Відтак, предметом нового судового розгляду даної справи є позовна вимога про скасування цього податкового повідомлення-рішення в зазначеній частині.

За наслідками останнього її розгляду рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року, позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000122301.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не було доведено відсутності фактичного виконання господарських операцій за договорами поставки між позивачем та його контрагентами, не надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «Де-Лонга» (далі - ТОВ «Де-Лонга»), Товариством з обмеженою відповідальністю Холдінговая компанія «Агротехтрейд» (далі - ТОВ ХК «Агротехтрейд»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальзернотрейд» (далі - ТОВ «Ковальзернотрейд»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Шер К» (далі - ТОВ «Шер К»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Контрол-Ком» (далі - ТОВ «Контрол-Ком»). Крім того, зазначив, що судовими інстанціями не враховано висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 16 липня 2019 року у справі № 813/6173/14 та від 16 квітня 2020 року у справі № 826/7760/15.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Миколаївській області.

Разом з касаційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про заміну відповідача - ГУ ДФС у Миколаївській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

28 вересня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій. Наголошує, що під час перевірки контролюючим органом не встановлено жодних порушень податкового законодавства безпосередніми контрагентами позивача.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами проведення якої складено акт від 20 травня 2011 року № 115/23/00955070.

Вказаним актом встановлені порушення платником, зокрема, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у занижені позивачем податку на додану вартість (далі - ПДВ), внаслідок формування податкового кредиту за взаємовідносинами з його контрагентами, а саме ТОВ «Де-Лонга», ТОВ ХК «Агротехтрейд», ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Шер К», ТОВ «Контрол-Ком», які, за висновком податкового органу не спрямовані на настання реальних правових наслідків, а тому є нікчемними.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року № 0000122301, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 659 649,00 грн, з яких предметом судового розгляду та касаційного перегляду є сума 576 110,00 грн, та застосовані штрафні (фінансові) санкції, з яких предметом перегляду є сума 144 027,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вказаних норм свідчить, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами законодавства, чинного на момент їх складання.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судами встановлено, що позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Де-Лонга», ТОВ «ХК «Агротехтрейд», ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Шер К» та ТОВ «Контрол-Ком» були надані первині документи, а саме: складські квитанції; накладні; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; довіреності; платіжні документи, які належним чином завірені печаткою позивача та підписом директора.

Крім того, платником надано докази руху товару, а саме оборотно-сальдові відомості, копії наказів на переоформлення соняшника, копії довіреностей, копії заяв щодо зняття зі зберігання соняшника та переоформлення на ВАТ «Явкинський елеватор», копії складських квитанцій, копії накладних, податкових накладних, що підтверджує виконання договірних зобов`язань між позивачем та ТОВ «Де-Лонга», ТОВ «ХК «Агротехтрейд», ТОВ «Ковальзернотрейд», ТОВ «Шер К» та ТОВ «Контрол-Ком».

Також, матеріали справи містять копії журналів реєстрації середньодобових проб за 2010 рік, копії витягу з журналу обліку вантажів та матеріалів, копії складських квитанцій, що підтверджують факт прийняття вантажів, їх лабораторний аналіз та подальший продаж.

При цьому, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні в контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення тощо були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем. Відповідач також не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо незаконної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень судовими інстанціями.

Суд не приймає посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сам факт наявності кримінальних проваджень не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

За таких обставин доводи судових інстанцій про необ`єктивність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 16 липня 2019 року у справі № 813/6173/14 та від 16 квітня 2020 у справі № 826/7760/15, оскільки фактичні обставини у них не є подібними обставинам цієї справи.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Миколаївській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у Миколаївській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова