Ухвала

від 03.02.2023 по справі 401/320/23

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.02.2023

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 401/320/23 Провадження № 2/401/464/23

03 лютого 2023 року місто Світловодськ

Суддя Світловодськогоміськрайонного судуКіровоградської областіАндріянова С.М.,при прийняттіпозовної заяви ОСОБА_1 до Світловодського міського голови Маліцького Андрія Івановича; Світловодської міської ради Кіровоградської області; Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради та Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Світловодської міської ради Кіровоградської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження та наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

31січня2023 року представник позивача, адвокат Новак Ю.П. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів з вимогами:

1.визнати протиправним та скасувати розпорядження Світловодського міського голови Маліцького Андрія Івановича «Про звільнення ОСОБА_1 » від 14 листопада 2022 року № 589-к,

2.визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради Кореняка Василя Клавдійовича «Про звільнення ОСОБА_1 » від 22 листопада 2022 року №391-к,

3.поновити ОСОБА_1 на посаді директора комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Світловодської міської ради Кіровоградської області;

4.стягнути з комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Світловодської міської ради Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з дня незаконного звільнення по день прийняття судового рішення.

У відповідності до вимог ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, після отримання позовної заяви перевіряє її на дотримання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України.

Ознайомившись з позовною заявою встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Згідно зч.3ст.3ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 4статті 177ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.4ст. 175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Позивач в позовній заяві посилається на п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як підставу про звільнення від сплати судового збору.

Аналізом положень чинного законодавства встановлено, що твердження позивача відносно пільг по сплаті судового збору за даними позовними вимогами є хибним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 133 ЦПК України,розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно зп.1ч.1ст.5Закону України«Про судовийзбір»,від сплатисудового зборупід часрозгляду справив усіхсудових інстанціяхзвільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем, окрім позовної вимоги про поновлення на роботі, заявляються також вимоги про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, та ч.ст.1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі N 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Положеннями ст.2 Закону України "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Від цього висновку не відступила Велика Палата Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301 гс 18) де зазначено, що пільга щодо сплати судового збору не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Згідно висновку у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18, середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а являється спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

У відповідності дост. 263 ЦПК України, яка визначає критерії законності та обґрунтованості рішення, а також ст. 13 «Про судоустрій і статус суддів», при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не являється вимогою про стягнення заробітної плати, а отже на неї не поширюються положення п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є вимогою майнового характеру.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ч.2 ст.176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Крім того, абз. 1 ч. 2ст.6Закону України«Про судовийзбір» визначено,у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру, визначається ставка судового збору, яка становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року встановлений у розмірі 2684 грн. 00 коп.

У позовній заяві позивачем ціну позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не визначено.

У зв`язку з наведеним, враховуючи вимоги пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суд визначає розмір судового збору за вказані позовні вимоги в мінімальному розмірі, що становить 1073 грн. 60 коп.

Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК Українисуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.

Згідно ч.2 ст.185 ЦПК України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Разом з цим, слід роз`яснити позивачеві, що згідно ч.1 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Перелік обставин, за яких особі може бути відстрочено або звільнено її від сплати судового збору визначений ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин, враховуючи вимоги ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і 177 цього Кодексу, протягом 5 днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 133, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Світловодського міського голови Маліцького Андрія Івановича; Світловодської міської ради Кіровоградської області; Управління освіти, молоді та спорту територіальної громади Світловодської міської ради та Комунальної установи «Інклюзивно-ресурсний центр» Світловодської міської ради Кіровоградської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження та наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишити без руху та надати строк для виправлення недоліків протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання позивачем даної ухвали.

Запропонувати позивачу у вказаний термін привести заяву у відповідність до вимогст. 177 ЦПК України, а саме:

- сплатити судовий збір в розмірі 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп. за реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Кіров.обл./тг м.Свiтлов/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37918230

Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA248999980313151206000011563

Код класифікації доходів бюджету 22030101

*;101; судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ02897017(суду, де розглядається справа), та надати до суду докази про сплату,

- або надати документи, які б підтверджували наявність пільг чи підстав для звільнення від сплати судового збору.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Світловодського міськрайонного

суду Кіровоградської області С.М. Андріянова