Ухвала

від 01.02.2023 по справі 144/727/22

ТЕПЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 144/727/22

Провадження № 2/144/58/23

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

"01" лютого 2023 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Довгалюк Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Даценко Ю.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ляховської О.Т.,

представника відповідача СТОВ «Обрій» адвоката Клінчикова С.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засідання клопотання представника позивача адвоката Ляховської Олександри Тимофіївни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її власнику та скасування рішення державного реєстратора права оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 0523787400:02:000:0180, яка належить їй на праві власності, шляхом її повернення від СТОВ «Обрій» та скасувати рішення державного реєстратора, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію за відповідачем права оренди належної позивачу земельної ділянки.

01.02.2023 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0523787400:02:000:0180, яка належить ОСОБА_1 на праві власності та заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії щодо даної земельної ділянки.

В обґрунтування вимог заяви зазначено, що 10.02.2006 між ОСОБА_2 та СТОВ «Обрій» укладено Договір оренди вказаної земельної

ділянки строком на 5 років. У 2016 році вона звернулась до директора товариства з проханням повернути їй земельну ділянку, але у відповідь отримала відмову. У січні 2017 року з витягу Державного земельного кадастру вона дізналася, що строк дії договору оренди землі становить 15 років, оскільки існують зміни до нього від 27.10.2010, укладені між нею та СТОВ «Обрій», зареєстровані 30.12.2010 за №041005900309 у Теплицькому секторі

Державного земельного кадастру Вінницької регіональної філії ДП «Центр ДЗК», згідно яких у п. 8 договору слова «договір укладено на 5 років» замінено на «договір укладено на 15 років» та змінено п. 9 щодо внесення орендарем орендної плати. Вказані зміни вона не підписувала та не уповноважувала інших осіб, що свідчить про відсутність її волевиявлення на їх укладення, тому вона звернулася до суду з позовом про визнання цих змін до договору недійсними. Ухвалою суду у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, згідно висновку якої підпис у графі «Орендодавець» від імені позивача у змінах до договору оренди землі від 27.10.2010 виконаний не нею, а іншою особою.

Під час розгляду цивільної справи № 144/137/17 із інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що між нею та СТОВ «Обрій» укладено іншу додаткову угоду до договору оренди землі 10.02.2006, якою зміненодію даногодоговору строкомна 20років від17.02.2018,а Вінницькою обласною філією КП «Центр державної реєстрації» винесено рішення про державну реєстрацію цієї угоди (індексний № 39098990).

На думку заявника, якщо під час розгляду даної справи відповідач здійснить реєстрацію нового договору оренди землі або додаткової угоди з підробленим підписом позивача, як орендодавця, що у свою чергу зумовить реєстрацію права оренди на об`єкти нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то у випадку задоволення позову виконання рішення суду стане неможливим, оскільки спірна земельна ділянка буде знову перебувати в оренді та з метою відновлення порушених прав позивача, на захист яких подано даний позов, виникне необхідність ініціювати інший позов.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали заяву про забезпечення позову, яку просили задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні заяви, посилаючись на те, що клопотання не є вмотивованим, оскільки судом у даній справі не встановлено факту підробки підпису документів, це є лише припущенням, не вбачається загрозливих дій із боку відповідача, що свідчать про намір їх вчинення, крім того згідно ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проведення реєстраційних дій може бути зупинено на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна у позасудовому порядку.

Заслухавши думку сторін, вивчивши зміст заяви про забезпечення позову та дослідивши окремі матеріали матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3.5252 га, кадастровий номер 0523787400:02:000:0180, що знаходиться на території Тополівської сільської ради Теплицького (Гайсинського) району Вінницької області та підтверджується Державним актом на право власності на землю Серії ЯА № 105174 від 05.05.2005.

Предметом розгляду справи є вимога позивача до відповідача про усунення перешкод у користуванні даною земельною ділянкою шляхом її повернення від СТОВ «Обрій», у якого земля перебуває в оренді, та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за відповідачем права оренди.

Позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, яка їй належить на праві власності та заборонити органам, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії щодо даної земельної ділянки, посилаючись на те, що під час розгляду в суді справи № 144/137/17 укладено додаткову угодувід 17.02.2018 до договору оренди землі 10.02.2006, яку вона не підписувала, при тому, що у судовому порядку встановлено, що зміни від 27.10.2010 до договору оренди землі підписані не нею, а іншою особою.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття такихзаходів можеістотно ускладнитичи унеможливитивиконання рішеннясуду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до п. п. 1, 3 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

За змістом частини третьоїстатті 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`ясненоу п.4постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни №9від 22.12.2006«Про практикузастосування судамицивільного процесуальногозаконодавства прирозгляді заявпро забезпеченняпозову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідністьвиду забезпеченняпозову,який проситьзастосувати особа,котра звернуласяз такоюзаявою,позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що такі види забезпечення позову, як накладення арешту на земельну ділянку та заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки не відповідають заявленим позовним вимогам про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.

Зазначені у заяві припущення позивача не є достатньо обґрунтованими для забезпечення позову та наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певних видів забезпечення позову, не підтверджена відповідними переконливими доказами. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утрудненого виконання судового рішення без наведення певного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.

Разом з тим, такі заходи забезпечення позову, які просить застосувати представник позивача, не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням спірних правовідносин, що виникли між сторонами, зважаючи на те, що позивачем не доведено розумності та доцільності такого забезпечення, не доведено, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову може реально ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не встановлено відповідність вказаних у заяві видів забезпечення позову позовним вимогам, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

При цьому, суд звертає увагу на те, що заявник не позбавлений можливості в подальшому повторно ініціювати перед судом питання про забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,260,353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 адвоката Ляховської Олександри Тимофіївни про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Повний текст ухвали суду виготовлено та підписано 06.02.2023.

Суддя