Постанова

від 31.01.2023 по справі 914/556/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2023 р. Справа №914/556/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіСкрипчук О.С.

суддівГалушко Н.А.

Матущака О.І.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 22.08.2022 (вх. № 01-05/2076/22 від 22.01.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.07.2022 (повний текст рішення складено 01.08.2022, м. Львів, суддя М.М. Петрашко)

у справі № 914/556/22

за позовом: керівника Червоноградської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі уповноваженого органу Белзької міської ради Львівської області

до відповідача-1: ОСОБА_1 , с.Карів Сокальського району Львівської області

до відповідача-2: Фермерського господарства «Бонсай», с.Карів Сокальського району Львівської області

про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю представників:

від позивача - не з`явився;

від відповідача 1 не з`явився;

від відповідача 2: Кунтий Н.О.;

прокурор: Максимовська С.С.

ВСТАНОВИВ

Керівник Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі уповноваженого органу - позивача Белзької міської ради Львівської області до ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Бонсай» про розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Прокурор у позовній заяві, зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650, яка розташована на території Карівської сільської ради Сокальського району, відповідно до умов договору оренди передана в оренду як пасовища, однак фактично використовувалася як рілля для вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Таким чином, зважаючи на те, що передана в оренду земельна ділянка використовувалася всупереч умов договору оренди, як рілля, а не як пасовища, прокурор стверджує, що в даному випадку існують підстави для припинення договору оренди шляхом його розірвання за рішенням суду.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.07.2022 позов керівника Червоноградської окружної прокуратури задоволено. Суд виніс рішення, яким:

- розірвав договір оренди землі від 16.12.2016, що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 40,5627 га, кадастровий номер 4624882400:12:000:0650;

- зобов`язано ОСОБА_1 та Фермерське господарство «Бонсай» повернути власнику - Белзькій міській раді Львівської області земельну ділянку кадастровий номер 4624882400:12:000:0650 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1172419446248), площею 40,5627 га, яка знаходиться на території Белзької міської ради Львівської області.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд дійшов до висновку про те, що діяльність відповідачів щодо засівання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відносяться до пасовища, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання земельної ділянки.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу б/н від 22.08.2022 (вх. № 01-05/2076/22 від 22.01.2022), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21.07.2022 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що суд не надав жодного значення тому факту, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області спірну земельну ділянку було надано для введення фермерського господарства, а не для сінокосіння.

Апелянт стверджує, що суд ототожнив види цільового призначення землі з видом земельних угідь. Суд не застосував норми Земельного кодексу України та Класифікатору видів цільового призначення, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.11.2010 за № 1011/18306 та постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, якою затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (Додаток № 59 «Класифікація видів цільового призначення»).

Апелянтом подано до суду клопотання б/н від 26.01.2023 про долучення до матеріалів справи Висновку від 24.01.2023 про результати агрохімічного обстеження ґрунтів земельної ділянки громадянина ОСОБА_1 в с.Карів (Белзька ОТГ) Червоноградського району Львівської області з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650 площа 40,5627 га.

Окрім того, апелянтом подано до суду апеляційної інстанції витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом 05.12.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що додані відповідачем нові докази датовані після винесення оскаржуваного рішення, а відтак, не можуть бути доказами при перегляді апеляційної скарги, оскільки є новими доказами, які виникли після розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи те, що нові докази додані до суду через канцелярію суду, суд апеляційної інстанції долучає їх до справи, однак, не приймає вказані документи в якості доказів по справі.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2016 на підставі наказів №4178/1616 від 10.05.2016 та №5624/16-16 від 16.06.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (далі - орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 40,5627 га для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650, яка розташована на території Карівської сільської ради Сокальського району.

Об`єктом оренди відповідно до пункту 2 договору є земельна ділянка загальною площею 40,5627 га, у тому числі 40,5627 га угіддя - пасовища.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено на 20 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Умови використання земельної ділянки передбачено пунктами 14-17 договору. Зокрема вказаними пунктами передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Умови збереження стану об`єкта оренди відповідно до умов даного договору та чинного законодавства України.

Згідно із пунктом 35 договору, дія договору припиняється шляхом розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до інформації із Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.01.2022 кадастровий номер 4624882400:12:000:0650, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площа земельної ділянки - 40,5627 га угіддя - пасовища.

Право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4624882400:12:000:0650, площею 40,5627 га, яка знаходиться на території Белзької міської ради Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1172419446248) зареєстровано 09.02.2017 за ОСОБА_1 (номер запису про інше речове право 19010355). Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 12.10.2017 зареєстровано Фермерське господарство «Бонсай», єдиним засновником якого згідно із статутом цього фермерського господарства є ОСОБА_1 .

Основними видами діяльності Фермерського господарства «Бонсай» згідно із статутом є: вирощування однорічних та дворічних культур (зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, рису, овочів і баштанних культур, коренеплодів та бульбоплодів, цукрової тростини, тютюну, прядових культур, інших однорічних і дворічних культур), вирощування багаторічних культур (винограду, тропічних і субтропічних фруктів, цитрусових, зерняткових і кісточкових фруктів, ягід, горіхів, інших фруктів, олійних плодів, культур для виробництва напоїв, пряних, ароматичних і лікарських культур, інших багаторічних культур, відтворення рослин, тваринництво, змішане сільське господарство, допоміжна діяльність у сільському господарстві та післяурожайна діяльність, мисливство, відтворення тварин і надання пов`язаних із ними послуг, лісове господарство та лісозаготівлі, збирання дикорослих недеревних продуктів, рибне господарство, рибальство, прісноводне рибальство, рибництво (аквакультура), прісноводне рибництво (аквакультура), виробництво харчових продуктів, виробництво м`яса та м`ясних продуктів, перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, перероблення та консервування фруктів та овочів, перероблення та консервування картоплі, виробництво фруктових і овочевих соків, інші види перероблення та консервування фруктів та овочів, виробництво олії та тваринних жирів, виробництво молочних продуктів, виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, крохмалів і крохмальних продуктів, виробництво хліба, хлібобулочних і борошняних виробів, виробництво інших харчових продуктів, виробництво готових кормів дім тварин, виробництво напоїв, оброблення деревини та виготовлення виробів з деревини та корка, виготовлення виробів із соломки та рослинних матеріалів для плетення, лісопильне та стругальне виробництво, оптова торгівля сільськогосподарською сировиною та живими тваринами, роздрібна торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля з лотків і на ринках, роздрібна торгівля поза магазинами, роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, послуги сфері сільського зеленого туризму, діяльність із забезпечення стравами та напоями.

Позивач стверджує, що Белзькою міською радою у 2021р. в межах самоврядного контролю перевірено використання земельної ділянки кадастровий номер 4624882400:12:000:0650 за цільовим призначенням, шляхом її обстеження.

Так, відповідно до акту обстеження від 21.10.2021 складеного комісією у складі начальника відділу архітектури, містобудування, охорони навколишнього природного середовища та земельних відносин - Кісілевича Романа Юрійовича, головного спеціаліста забезпечення роботи ради - Фіяла Мар`яна Володимировича та держаного реєстратора - Матвіяса Тараса Миколайовича, встановлено факт розорання земельної ділянки з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650 (категорія земель: землі с/г призначення; цільове призначення земель: для ведення фермерського господарства). Як зазначено в акті від 21.10.2021, на земельній ділянці зафіксовано залишки посіву соняшника (залишки стебел соняшника).

Прокурор стверджує, що відповідачами фактично змінено вид земельних угідь з пасовища на ріллю без додержання порядку, встановленого чинним законодавством, що є істотним порушенням умов укладеного договору оренди. У даному випадку встановлено факт нецільового використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, вид угідь пасовища, що підтверджується відповідним актом обстеження. Соняшник є сільськогосподарською культурою, яка не відноситься до культур, що використовуються під час докорінного поліпшення пасовищ, сіножатей, а вирощування соняшника призводить до сильного висушування ґрунту і нестачі вологи в ньому для наступної культури (використовує від 3000 до 6000 т води з 1 га), що не можна назвати поліпшенням. Тому, як зазначає прокурор, розорювання пасовищ та засівання їх соняшником побічно може призвести до опустелювання, що свідчить про створення загрози як для кожної окремої людини, так і для держави в цілому.

Крім того, згідно з актом перевірки Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №533-ДК/495/АП/09/01-21 від 01.12.2021 встановлено порушення вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки, кадастровий номер 4624882400:12:000:0650, загальною площею 40,5627 га, а саме встановлено порушення вимог пункту 5 статті 20 та статті 211 Земельного кодексу України.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, зазначена земельна ділянка відповідно до умов договору передана в оренду як пасовища, однак фактично використовувалася як рілля для вирощування товарної сільськогосподарської продукції.

Зважаючи на те, що передана в оренду земельна ділянка використовувалася всупереч умов договору оренди та вищезазначених положень законодавства як рілля, а не як пасовища, прокурор у позовній заяві стверджує, що в даному випадку існують підстави для припинення договору оренди шляхом його розірвання за рішенням суду.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом статті 25 Закону «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, водного фонду.

За умовами договору оренди землі, укладеного між ГУ Держгеокадастру у Львівській області та ФГ «Бонсай», фермерське господарство зобов`язалося виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому законом та цим договором; дотримуватися режиму природоохоронного використання земель (пункт 28 договору оренди землі).

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Згідно з пунктом 25 договору оренди землі до прав орендодавця відноситься вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з цим договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Згідно з частиною першою статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

У частині третій статті 19 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

За змістом частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21), на яку посилається прокурор в касаційній скарзі).

Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано частиною першою статті 22 Земельного кодексу України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до частини другої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Згідно з частиною третьою статті 22 Земельного кодексу України (у редакції, на час укладення договору оренди землі) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, а) громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до правових висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21), нормами права (статті 31, 33-37 Земельного кодексу України) визначені види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного кодексу України для такого виду використання.

Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21).

Разом із тим користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц та від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, на які посилається прокурор в касаційній скарзі).

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належать до земель сільськогосподарського призначення, за видом використання спірна земельна ділянка належить до пасовища та передана ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (частина перша статті 1 Закону «Про фермерське господарство»).

Фермерське господарство самостійно визначає напрями своєї діяльності, спеціалізацію, організує виробництво сільськогосподарської продукції, її переробку та реалізацію, на власний розсуд та ризик підбирає партнерів з економічних зв`язків у всіх сферах діяльності, у тому числі іноземних (частина друга статті 24 Закону «Про фермерське господарство»).

Як вже зазначалося, відповідно до частини третьої статті 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам, в тому числі, для ведення фермерського господарства.

До складу земель сільськогосподарського призначення, як вже вказувалося вище, належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя, які складаються з ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелог (частина друга статті 22 Земельного кодексу України).

Звідси, фермерське господарство можете отримувати в користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, в тому числі, землі, які належать до пасовищ, але використовувати їх відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані в користування власником, при цьому на власний розсуд визначаючи напрями своєї діяльності, спеціалізацію фермерського господарства.

Таким чином, відповідно до договору оренди землі ОСОБА_1 надано в користування спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка за видом використання належить до пасовищ, з метою ведення фермерського господарства без зміни виду використання такої спірної земельної ділянки.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка використовується для посіву сільськогосподарських культур.

Такі обставини підтверджені актом обстеження земельної ділянки від 21.10.2021 № 3, складеним Белзькою міськрадою за результатами обстеження спірної земельної ділянки на місцевості, яким встановлено факт розорювання спірної земельної ділянки, та актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 01.12.2021 № 533-ДК/495/АПУ09/01г21, яким встановлено порушення частини п`ятої статті 20 та статті 211 Земельного кодексу України.

Таким чином, у вказаних вище актах зафіксовано, що ФГ «Бонсай» використовує спірну земельну ділянку з порушенням умов режиму використання, а саме використання землі, видом використання якої є пасовища, як ріллі для вирощування сільськогосподарських культур.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.

У частинах першій та другій статті 36 Закону «Про охорону земель» визначено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

Статтею 37 Закону «Про охорону земель» передбачено, що власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється. На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо, зокрема, вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Отже, земельні ділянки для пасовищ та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передана в оренду спірна земельна ділянка не могла використовуватися відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 914/291/22.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 міститься правовий висновок про те, що у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до частини першої статті 32 Закону «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до пункту 35 договору оренди землі дія договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 Цивільного кодексу України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

З огляду на зміст припису абзацу першого частини другої статті 651 Цивільного кодексу України інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

З огляду на те, що за встановлених у справі обставин невиконання ФГ «Бонсай» обов`язків, передбачених статтею 25 Закону України «Про оренду землі», умовами договору оренди землі, а також спрямування діяльності відповідача на розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до пасовищ, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання спірної земельної ділянки, виходячи з предмета та підстав позову, суд першої інстанцій дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання договору оренди землі та зобов`язання ФГ «Бонсай» повернути земельну ділянку власнику в особі Белзької міськради.

За таких обставин, рішення Господарського суду Львівської області від 21.07.2022 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні суду.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 22.08.2022 (вх. № 01-05/2076/22 від 22.01.2022) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 21.07.2022 у справі № 914/556/22 залишити без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.02.2023.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

СуддяН.А. Галушко

Суддя О.І. Матущак