Постанова

від 24.01.2023 по справі 574/785/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р. Справа№ 574/785/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання: Огірко А. О.

за участю представників сторін:

позивача: Кужелєва С.В. - адвокат;

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: Саламаха Р. Р. - адвокат,

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро Тім", с. Попівка, Сумська обл.

на рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2022 (повний текст складено 03.10.2022)

у справі № 574/785/20 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Іскра", м. Буринь, Сумської обл.

до 1) Буринської міської ради, м. Буринь, Сумська обл.

2) Фермерського господарства "Агро Тім", с. Попівка, Сумська обл.

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним рішення, витребування у постійне користування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У вересні 2020 року Селянське (фермерське) господарство "Іскра" (далі - СФГ "Іскра", позивач) звернулося до Буринського районного суду Сумської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 13.01.2021) до Буринської міської ради (далі - міська рада, відповідач 1) та ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 2) про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання недійсним рішення, витребування у постійне користування земельної ділянки.

Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 29.11.2021 у справі №574/785/20 позов СФГ "Іскра" задоволено в повному обсязі.

Постановою Сумського апеляційного суду від 15.02.2022 у справі №574/785/20 рішення Буринського районного суду Сумської області від 29.11.2021 скасовано, провадження у справі закрито.

Закриваючи провадження у даній справі, Сумський апеляційний суд дійшов висновку, що даний спір підвідомчий господарському суду, оскільки у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря ( ОСОБА_1 ) і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до Фермерського господарства "Агро Тім" з дня його державної реєстрації, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи, зокрема ФГ "Агро Тім", а не ОСОБА_1 , як його засновник.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 19.05.2022 за заявою СФГ "Іскра" справу №574/785/20 передано до Господарського суду Сумської області.

Господарський суд Сумської області в процесі підготовчого провадження у даній справі ухвалою від 22.06.2022 задовольнив клопотання СФГ "Іскра" (вх. № 1188 від 20.06.2022), замінив відповідача у справі ОСОБА_1 на належного відповідача - Фермерське господарство "Агро Тім" (далі - ФГ "Агро Тім", відповідач 2); прийняв до розгляду заяву СФГ "Іскра" про зміну предмету позову від 13.01.2021 та заяву про зміну предмету позову від 14.06.2022, відповідно до яких позивач просив:

- визнати за СФГ "Іскра" право постійного користування земельною ділянкою площею 34,5003 га, призначеною для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 5920982000:04:002:0266, яка була надана на ім`я ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії СМ № 000059 від 22.01.1996;

- визнати недійсним рішення Буринської міської ради від 25.06.2019 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зарахування її до земель запасу (кадастровий номер 5920982000:04:002:0266)";

- витребувати у постійне користування СФГ "Іскра" з володіння ФГ "Агро Тім" земельну ділянку загальною площею 34,5003 га, кадастровий номер 5920982000:04:002:0266, призначену для ведення фермерського господарства, розташовану на території Воскресенської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог СФГ "Іскра" посилається на те, що міська рада всупереч вимогам закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, оскаржуваним рішенням позбавила позивача права постійного користування земельною ділянкою, порушила його право на мирне володіння майном, передала земельну ділянку у строкове користування відповідачу 2, через що остання вибула із законного володіння позивача не з його волі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.09.2022 у справі №574/785/20 позов задоволено повністю.

Визнано за СФГ "Іскра" право постійного користування земельною ділянкою площею 34,5003 гектарів, призначеною для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 5920982000:04:002:0266 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії СМ №000059 від 22.01.1996.

Визнано недійсним рішення Буринської міської ради від 25.06.2019 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зарахування її до земель запасу" (кадастровий номер 5920982000:04:002:0266).

Витребувано у ФГ "Агро Тім" на користь СФГ "Іскра" у постійне користування для ведення фермерського господарства земельну ділянку загальною площею 34,5003 га, кадастровий номер 5920982000:04:002:0266, розташовану на території Воскресенської сільської ради.

Присуджено до стягнення з Буринської міської ради на користь СФГ "Іскра" 19 075,50 грн витрат по сплаті судового збору.

Обґрунтовуючи ухвалене рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорюване рішення Буринської міської ради від 25.06.2019, згідно з яким припинено право постійного користування спірною земельною ділянкою, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , не відповідає закону (право постійного користування припинене не на підставі, визначеній законом) та порушує право позивача на постійне користування земельною ділянкою, що виникло у СФГ "Іскра" з моменту державної реєстрації та набуття прав юридичної особи.

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння позивача поза його волею (Буринська міська рада не мала законних підстав припиняти позивачу право постійного користування спірною земельною ділянкою) відповідно, у міської ради не було права передавати цю земельну ділянку в оренду відповідачу 2, тому земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння та передачі законному землекористувачу, і обраний позивачем спосіб захисту, за висновком суду першої інстанції, є належним.

Витрати позивача зі сплати судового збору покладені судом на відповідача 1 на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Буринської міської ради.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФГ "Агро Тім" 25.10.2022 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2022 у справі № 574/785/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю, поклавши на позивача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач 2 зазначає, що судом першої інстанції оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Так, зокрема, за твердженням скаржника, позивач ніколи не був ані власником, ані користувачем земельної ділянки, правовстановлюючі документи йому не видавалися, державна реєстрація відповідного речового права за ним не здійснювалася, відтак у розумінні статей 387, 388 Цивільного кодексу України у позивача відсутнє право на витребування спірної земельної ділянки з чужого правомірного користування.

Поряд з цим, відповідач 2 вважає, що судом першої інстанції помилково не враховано положення частини 2 статті 12 Закону України "Про фермерське господарство", статті 31, 92, 125 Земельного кодексу України, зі змісту яких убачається, що позивач як юридична особа не є належним користувачем спірної земельної ділянки і може набувати прав на її користування лише в межах конкурентних процедур.

Наполягаючи на тому, що саме відповідач 2 є належним землекористувачем спірної земельної ділянки, ФГ "Агро Тім" в апеляційній скарзі стверджує, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є не ефективним, не призведе до захисту або відновлення його порушеного речового права без вирішення питання щодо скасування права оренди відповідача 2 на спірну земельну ділянку. Суд першої інстанції залишив поза увагою зазначені обставини, необґрунтовано відхилив посилання відповідача 2 на необхідність застосування практики Європейського суду з прав людини та безпідставно застосував правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2022 справу №574/785/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г. А., суддів: Коробенка Г. П. та Козир Т. П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №574/785/20; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ФГ "Агро Тім" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2022 у справі №574/785/20 до надходження матеріалів справи.

14.11.2022 матеріали справи № 574/785/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2022 апеляційну скаргу ФГ "Агро Тім" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2022 у справі № 574/785/20 залишено без руху на підставі статті 174, частин 2, 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2022 було надіслано на електронну адресу відповідача 2 та його представника 30.11.2022.

На виконання вимог зазначеної ухвали, 08.12.2022 від представника відповідача 2 надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №1310 від 07.12.2022 на суму 28 613,25 грн.

Також у вказаній заяві скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 поновлено ФГ "Агро Тім" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2022 у справі № 574/785/20, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою ФГ "Агро Тім" на рішення суду першої інстанції у даній справі, розгляд справи призначено на 24.01.2023 о 15год 40хв.

Ухвалою від 23.01.2023 колегією суддів апеляційного господарського суду задоволено заяву представника позивача адвоката Кужелєвої С.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено проводити судове засідання, що призначене на 24.01.2023 о 15 год 40 хв, в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon" за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/, визначено особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник СФГ "Іскра" - адвокат Кужелєва С.В. (логін - ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Вказаною ухвалою попереджено сторін, що відповідно до вимог частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Позиція інших учасників справи.

02.01.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (надісланий поштою 27.12.2022), в якому останній просить апеляційний господарський суд залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, а апеляційну скаргу ФГ "Агро Тім" без задоволення.

За твердженням позивача, суд першої інстанції ухвалив у даній справі рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права при всебічному дослідженні всіх обставин справи, а апеляційна скарга ФГ "Агро Тім" є необґрунтованою та безпідставною, оскільки викладені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, неврахуванні актуальної практики Верховного Суду щодо переходу права постійного користування, а також хибній оцінці характеру спірних правовідносин.

Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались, що відповідно до вимог частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

У судове засідання 24.01.2023 з`явилися представники позивача (у режимі відеоконференції) та відповідача 2.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив суд відмовити в її задоволенні, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідача 1 участь свого представника у судовому засіданні 24.01.2023 не забезпечив, про поважність причин нез`явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про надіслання копій ухвал на електронні адреси учасників справи.

За приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представника відповідача 1 у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача 1.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, розпорядженням в.о. голови Буринської районної державної адміністрації від 29.12.1995 №119 ОСОБА_2 для організації селянського (фермерського) господарства надана земельна ділянка площею 34,5 га із земель запасу Воскресенської сільської ради народних депутатів.

На підставі зазначеного розпорядження, 22.01.1996 ОСОБА_2 виданий Державний акт на право постійного користування землею серії CM №000059, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою площею 34,5 га на території Воскресенської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.

ОСОБА_2 створив Селянське (фермерське) господарство "Іскра", яке було зареєстровано 06.02.1996, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №700505.

Відповідно до пункту 1.2. Статуту СФГ "Іскра", зареєстрованого розпорядженням в.о. голови районної державної адміністрації від 06.02.1996 №31, ОСОБА_2 є засновником та головою господарства.

Членами господарства є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (пункт 1.3. Статуту).

05.01.2006 зборами членів СФГ "Іскра", у зв`язку з заявою ОСОБА_2 про неможливість виконання ним обов`язків керівника через погіршення стану здоров`я, обрано нового голову СФГ "Іскра" ОСОБА_3 (протокол зборів, а.с. 18-19, том 1).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 02.03.2017 проведено державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 5920982000:04:002:0266 площею 34,5003 га, а також внесено відомості про право постійного користування земельною ділянкою за ОСОБА_2 на підставі Державного акта від 22.01.1996 CM №000059.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 26.10.2007).

Згідно з інформацією Довідки відділу у Буринському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 14.06.2018 за №157/176-18 за СФГ "Іскра" обліковується 34,5003 га земель сільськогосподарського призначення державної власності (постійне користування), а саме земельна ділянка з кадастровим номером 5920982000:04:002:0266 площею 34,5003 га на території Воскресенської сільської ради, що увійшла до складу Буринської ОТГ (а.с. 44, том 1).

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №18-10507/16-18-СГ від 22.12.2018 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Буринській міській раді у комунальну власність передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів на території Буринської міської об`єднаної територіальної громади Буринського району Сумської області за актом приймання передачі, в тому числі земельна ділянка кадастровий номер 5920982000:04:002:0266 площею 34,5003 га (Буринський район, Воскресенська сільська рада).

27.12.2018 за Буринською міською радою зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5920982000:04:002:0266 (інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, а.с. 51, том 1).

Рішенням Буринської міської ради від 29.05.2019 "Про внесення змін до рішення Буринської міської ради сьомого скликання від 18 січня 2019 року "Про затвердження переліку земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами" до відповідного переліку включено земельну ділянку за кадастровим номером 5920982000:04:002:0266, загальною площею 34,5003 га.

Рішенням від 29.05.2019 "Про внесення змін до рішення Буринської міської ради сьомого скликання від 29 січня 2019 року "Про надання дозволу Буринській міській раді на розробку проектів землеустрою щодо земельних ділянок комунальної власності цільове призначення яких змінюється", Буринська міська рада надала дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності з подальшим продажем права оренди на земельних торгах у формі аукціону, які розташовані на території Буринської міської ради, зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 5920982000:04:002:0266 (з коду КВЦПЗ 01.02 для ведення фермерського господарства на код КВЦПЗ 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

Рішенням Буринської міської ради від 25.06.2019 припинено право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної форми власності Буринської міської ради, загальною площею 34,5003 га, кадастровий номер 5920982000:04:002:0266, для ведення фермерського господарства, що розташована на території Воскресенського старостинського округу Буринської міської ради та посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії CM №000059 від 22 січня 1996 року, виданим ОСОБА_2 , у зв`язку із його смертю. Зараховано вищевказану земельну ділянку до земель запасу Буринської міської ради.

27.06.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про припинення права постійного користування ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5920982000:04:002:0266.

Згідно з Рішенням від 12.09.2019 Буринська міська рада вирішила продати право оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 5920982000:04:002:0266, загальною площею 34,5003 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Буринської міської ради.

29.10.2019 проведено аукціон, на якому виставлений лот №40093 - право оренди на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 5920982000:04:002:0266, загальною площею 34,5003 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Буринської міської ради.

За результатами аукціону, 29.10.2019 між Буринською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до умов пункту 1.1. якого Буринська міська рада надала, а ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення код з кадастровим номером 5950982000:04:002:0266, яка розташована на території Воскресенського старостинського округу Буринської міської ради Сумської області (за межами населеного пункту).

За приписами пунктів 5.1., 5.2. Договору оренди землі від 29.10.2019 земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, код за КВЦПЗ01.02.

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується відповідним актом від 29.10.2019.

Право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5950982000:04:002:0266 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі 08.11.2019.

ОСОБА_1 створив Фермерське господарство "Агро Тім", яке зареєстроване 11.11.2019, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вважаючи, що Буринська міська рада всупереч вимогам статті 141 Земельного кодексу України, спірним рішенням позбавила СФГ "Іскра" права постійного користування земельною ділянкою, порушивши його право на мирне володіння майном, а в подальшому передала земельну ділянку у строкове користування відповідачу 2, через що остання вибула із законного володіння позивача поза його волею, СФГ "Іскра" звернулося з даним позовом до суду у зв`язку з неможливістю використання земельної ділянки, переданої йому в постійне користування раніше, ніж в оренду ФГ "Агро Тім".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За приписами частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; д) застосуванням інших, передбачених законом, способів.

Предметом позову у даній справі є вимоги про: 1) визнання права постійного користування земельною ділянкою, 2) визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, 3) витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного користування.

Щодо вимоги про визнання за СФГ "Іскра" права постійного користування земельною ділянкою.

Згідно із частиною 1 статті 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 ) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 та створення СФГ "Іскра") користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Частиною 1 статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 та створення СФГ "Іскра") передбачалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Зі змісту зазначеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на момент створення СФГ "Іскра") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

Отже, чинним на момент створення СФГ "Іскра" законодавством, було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто, закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19.06.2003 було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство", яким Закон України № 2009-XII "Про селянське (фермерське) господарство" визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 5, частини 1 статті 7 зазначеного Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, відповідно до чинного на даний час законодавства можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" також слідує, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Таким чином, як за нормами Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (чинного на момент створення СФГ "Іскра"), так і за нормами чинного Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на підставі закону набуває як правомочності володіння, користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

У вказаній постанові наголошено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Право постійного землекористування, яке є безстроковим, може бути припинено лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_2 ) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно з положеннями частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент надання земельної ділянки ОСОБА_2 та створення СФГ "Іскра") право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

У законодавстві, яке регулює земельні правовідносини (як чинному на момент створення СФГ "Іскра", так і на даний час) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

З огляду на що, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18.

Як убачається з матеріалів справи, після отримання громадянином ОСОБА_2 , як головою та засновником СФГ, Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, ним засновано СФГ "Іскра", яке 06.02.1996 зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації СФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зі смертю ОСОБА_2 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 22.01.1996 серії СМ №000059, таке право не припинилося, а збереглося за СФГ "Іскра" до якого воно перейшло після створення цього СФГ.

Отже, висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання за СФГ "Іскра" права постійного користування земельною ділянкою, наданою ОСОБА_2 на підставі вказаного Державного акта на право постійного користування землею, є правомірним.

Посилання відповідача 2 на те, що СФГ "Іскра" ніколи не було ані власником, ані користувачем спірної земельної ділянки, йому не видавалися правовстановлюючі документи та відповідне речове право за ним не реєструвалося спростовуються встановленими у даній справі обставинами та застосованими нормами чинного законодавства.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення Буринської міської ради від 25.06.2019 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зарахування її до земель запасу (кадастровий номер 5920982000:04:002:0266), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як уже зазначено судом апеляційної інстанції право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України (пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18).

Отже, дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою, як уже зазначалось, закріплені у статті 141 Земельного кодексу України, на яку міститься посилання в оспорюваному рішенні Буринської міської ради. Серед підстав, передбачених у даній статті (у редакції, чинній на момент прийняття рішення), вказано: а)добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в)припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З наведеного слідує, що серед вичерпних підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу Україна, така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

За таких обставин спірне рішення не може вважатися таким, що прийняте на підставі закону, оскільки діяльність СФГ "Іскра" на момент його прийняття не припинилася. Інші, закріплені в статті 141 Земельного кодексу України, підстави припинення права постійного користування земельною ділянкою також були відсутні.

З оспорюваного рішення Буринської міської ради від 25.06.2019 вбачається, що його прийнято з посиланням, крім статті 141, ще й на статті 12, 93, 122, 140, 144 Земельного кодексу України, пункт 34 частини 1 статті 26, статті 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які регламентують повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність та користування, зокрема, строків і порядку передачі земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства на момент прийняття зазначеного рішення, підстави припинення права власності земельною ділянкою, порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, повноваження рад щодо прийняття актів, визначення права комунальної власності та здійснення правомочностей органами місцевого самоврядування щодо нього. Тобто ці приписи чинного законодавства не містять підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.

Крім того, зміст спірного рішення свідчить, що при його прийнятті Буринська міська рада керувалася висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України у справах №6-3113цс15, 6-2329цс16 та у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №399/374/16-ц, від 22.03.2018 у справі №552/3951/17. Згідно з правовими позиціями, викладеними у вказаних постановах, право користування земельною ділянкою, що виникло у особи лише на підставі державного акта, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі №922/989/18 відступила від цієї правової позиції (зокрема у справах №6-3113цс15, 6-2329цс16), та зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

З огляду на встановлене, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що Буринська міська рада, приймаючи рішення від 25.06.2019 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зарахування її до земель запасу (кадастровий номер 5920982000:04:002:0266)", діяла всупереч вимогам закону, а саме статті 141 Земельного кодексу України, так як відсутні законодавчо визначені підстави для позбавлення СФГ "Іскра" права використання земельної ділянки його засновника шляхом припинення права постійного користування цією земельною ділянкою, яке виникло у СФГ "Іскра" з моменту державної реєстрації та набуття прав юридичної особи.

Оскільки право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому це право є таким, що підпадає під її захист.

Оцінюючи прийняття спірного рішення через призму статті 1 Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів апеляційного господарського суду констатує його невідповідність вимогам чинного земельного законодавства, що свідчить про непропорційне (неправомірне) втручання відповідача 1 у право позивача користуватися цією земельною ділянкою.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та задоволення позовних вимог СФГ "Іскра" про визнання недійсним рішення Буринської міської ради від 25.06.2019 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зарахування її до земель запасу (кадастровий номер 5920982000:04:002:0266)".

Щодо позовних вимог про витребування позивачем у своє постійне користування спірної земельної ділянки з володіння ФГ "Агро Тім", апеляційний господарський суд зазначає таке.

Встановленими у даній справі обставинами підтверджено, що земельна ділянка загальною площею 34,5003 га, кадастровий номер 5920982000:04:002:0266, вибула з постійного користування (володіння) позивача поза його волею, оскільки рішення Буринської міської ради, згідно з яким припинено право постійного користування цією земельною ділянкою, прийнято всупереч вимогам чинного земельного законодавства, що слугувало підставою для визнання його недійсним.

Матеріали даної справи свідчать, що в подальшому, після прийняття незаконного рішення, Буринська міська рада через аукціон продала право оренди на спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства, за результатами якого 29.10.2019 нею укладено з ОСОБА_1 . Договір оренди землі, земельну ділянку передано орендарю за відповідним актом. ОСОБА_1 зареєстрував за собою право оренди земельної ділянки та створив ФГ "Агро Тім", до якого з моменту державної реєстрації (11.11.2019) перейшло право оренди на спірну земельну ділянку.

Оскільки Буринська міська рада не мала законних підстав припиняти позивачу право постійного користування земельною ділянкою, відповідно, у неї були відсутні повноваження щодо передачі цієї земельної ділянки в оренду іншій особі - відповідачу 2.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушене право СФГ "Іскра" на постійне користування земельною ділянкою, що виникло у нього з моменту державної реєстрації та набуття прав юридичної особи, підлягає захисту шляхом витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та передачі законному землекористувачу у відповідності до вимог статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, що саме такий спосіб захисту порушених прав, з яким звернувся позивач, є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам, а також забезпечує реальне поновлення прав позивача відповідно до вимог законодавства.

Так, відповідно до закріпленого у статті 387 Цивільного кодексу України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Одним із передбачених Цивільним кодексом України способів захисту порушених прав є віндикація, а саме витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником (у даному випадку титульного володільця) договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вже встановлено, вибуття земельної ділянки з постійного користування (володіння) на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування, яке визнане судом недійсним, вважається таким, що вибуло з володіння позивача поза його волею.

При цьому, власник (титульний володілець) з дотриманням вимог статей 387, 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17.12.2014 у справі № 6-140цс14).

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику (титульному володільцю) як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Зазначеним спростовуються доводи скаржника про те, що позивач не має права на витребування земельної ділянки так як не є її власником, а також те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є не ефективним, не призведе до захисту або відновлення його порушеного речового права без вирішення питання щодо скасування права оренди відповідача 2 на спірну земельну ділянку.

За встановлених обставин у відповідності до норм чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка передана ФГ "Агро Тім" в оренду Буринською міською радою незаконно, з порушенням права позивача на постійне користування земельною ділянкою, що виникло у СФГ "Іскра" з моменту державної реєстрації та набуття прав юридичної особи, остання підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння та передачі законному землекористувачу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту про витребування у своє постійне користування земельної ділянки у ФГ "Агро Тім" є належним та ефективним, так як задоволення такої вимоги з огляду на положення статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", призведе до відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації за позивачем іншого речового права на земельну ділянку, зареєстрованого у цьому реєстрі за відповідачем 2.

Зазначені в апеляційній скарзі доводи ФГ "Агро Тім" про неправильне застосування судом першої інстанції практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє, оскільки в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції проаналізувавши рішення ЄСПЛ, на які посилався відповідач 2, дійшов висновку, що у спірних правовідносинах має місце саме незаконне втручання у право позивача на мирне володіння майном, оскільки у нього раніше виникло законне право постійного користування спірною земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними аргументи скаржника щодо помилкового не взяття до уваги судом першої інстанції положень частини 2 статті 12 Закону України "Про фермерське господарство", статті 31, 92, 125 Земельного кодексу України, за приписами яких юридичні особи можуть набувати право користування (оренди) земельними ділянками лише в межах конкурентних процедур. Як правильно встановлено судом першої інстанції, право постійного користування спірною земельною ділянкою у позивача виникло у відповідності до вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" та Земельного кодексу України, які були чинними на час створення та державної реєстрації СФГ "Іскра" як юридичної особи. Отже, норми вказаних скаржником Закону України "Про фермерське господарство" та Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001 №2768-ІІІ) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, дійшов правильного висновку щодо задоволення позову СФГ "Іскра" в повному обсязі.

У зв`язку з цим, доводи ФГ "Агро Тім", викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача 2, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агро Тім" на рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2022 у справі №574/785/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 21.09.2022 у справі №574/785/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №574/785/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 07.02.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Т.П. Козир