Рішення

від 26.01.2023 по справі 907/395/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"26" січня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/395/21

За позовом Акціонерного товариства Комерційний інвестиційний банк, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Потестас, с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Фермент плюс, с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області

до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД, с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області

про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Потестас звільнити цех з виробництва мебельного щита, загальною площею 2000 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а та 3 (три) сушильно-парові камери KETRES загальною площею 155 кв.м.; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Фермент плюс звільнити частину щитового цеху, загальною площею 560 кв.м. та 4 (чотири) ферментаційні камери площею: 90 кв.м., 180 кв.м., 180 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД грошових коштів в розмірі 816 158,66 грн,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача Мікрюков С.В., адвокат, довіреність №74/22 від 31.08.2022

Відповідача 1 не з`явився

Відповідача 2 не з`явився

Відповідача 3 Чепара В.Ф., адвокат, ордер серії ВЕ №1058315 від 20.01.2022

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк, м. Ужгород заявлено позов до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Потестас, с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області, до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Фермент плюс, с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області, до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД, с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Потестас звільнити цех з виробництва мебельного щита, загальною площею 2000 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а та 3 (три) сушильно-парові камери KETRES загальною площею 155 кв.м.; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Фермент плюс звільнити частину щитового цеху, загальною площею 560 кв.м. та 4 (чотири) ферментаційні камери площею: 90 кв.м., 180 кв.м., 180 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД грошових коштів в розмірі 816 158,66 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.06.2021 відкрито провадження у справі №907/395/21 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.09.2021. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачам строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії таких позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачам відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 07.09.2021, 07.10.2021, 17.11.2021, 02.02.2022, 02.03.2022 та 17.05.2022 підготовчі засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.06.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача 3 б/н від 17.05.2022 (вх. №02.3.1-02/2485/22 від 17.05.2022) про витребування доказів; закрито підготовче провадження у справі №907/395/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 23.08.2022.

Ухвалами суду від 26.08.2022, 05.10.2022 та 06.12.2022 судові засідання відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 15.11.2022 судом за участю уповноважених представників позивача та відповідача 3 оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 22.11.2022 судом за участю уповноважених представників позивача та відповідача 3 перед стадією дослідження доказів, судових дебатів постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 06.12.2022 та залишено без задоволення клопотання представника ТзОВ Р.І.Ф. Паркет ЛТД б/н від 22.11.2022 (вх. №02.3.1-02/6376/22 від 22.11.2022) про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.12.2022 визнано необґрунтованим відвід судді Пригари Л.І. від розгляду справи №907/395/21; провадження у справі зупинено до вирішення іншим суддею питання про відвід судді Пригари Л.І. від розгляду даної справи.

Ухвалою господарського суду від 20.01.2023 у справі №907/395/21 (суддя Ремецькі О.Ф.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД про відвід судді Пригари Л.І. від розгляду справи №907/395/21 відмовлено.

Ухвалою суду від 23.01.2023 поновлено провадження у справі №907/395/21 та призначено судове засідання на 26.01.2023.

Ухвалою суду від 26.01.2023 залишено без розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД, с. Розівка Ужгородського району Закарпатської області б/н від 19.01.2023 (вх. №02.3.1-02/335/23 від 19.01.2023) про доповнення заяви б/н від 06.12.2022 про відвід судді Пригари Л.І. від розгляду справи №907/395/21 двома самостійними підставами.

Відповідачі 1 та 2 явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав надіслану ним на електронну адресу суду заяву №02-93/6-193 від 04.10.2022 (вх. №02.3.1-02/5165/22 від 04.10.2022) про відмову від частини позовних вимог у порядку ст. 46 ГПК України, якою просить суд прийняти відмову від заявлених позовних вимог до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Потестас про зобов`язання звільнити цех з виробництва мебельного щита, загальною площею 2000 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а та 3 (три) сушильно-парові камери KETRES загальною площею 155 кв.м., та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Фермент плюс про зобов`язання звільнити частину щитового цеху, загальною площею 560 кв.м. та 4 (чотири) ферментаційні камери площею: 90 кв.м., 180 кв.м., 180 кв.м., 180 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а.

Розглянувши заяву представника позивача про відмову від частини позовних вимог, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Вказані приписи процесуального закону кореспондуються із положеннями ч. 1 ст. 191 ГПК України, за якими позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Беручи до уваги гарантоване позивачу право на відмову від позову в частині заявлених позовних вимог на будь-якій стадії судового процесу, виходячи зі змісту поданої представником позивача заяви про відмову від позову в частині позовних вимог, заявлених до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Потестас та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Фермент плюс, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову в цій частині позовних вимог та закриття провадження у справі в частині заявлених позовних вимог до відповідача 1 та відповідача 2 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас судом з`ясовано, що відмова позивача від частини позовних вимог, оформлена письмовою заявою №02-93/6-193 від 04.10.2022 (вх. №02.3.1-02/5165/22 від 04.10.2022), не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а наслідки такої процесуальної дії як закриття провадження у справі позивачу відомі та зрозумілі.

У зв`язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про необхідність розгляду та вирішення наявного спору в межах позовних вимог, заявлених позивачем до відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД, про стягнення грошових коштів у розмірі 816 158,66 грн. Решта позовних вимог до розгляду судом не підлягають із огляду на відмову позивача від таких у порядку п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задоволити позов у повному обсязі з урахуванням поданої суду заяви про відмову від частини позовних вимог. Зокрема, вказує на те, що 05.06.2012 між ПАТ Комінвестбанк та ТОВ Р.І.Ф. Паркет ЛТД був укладений Договір кредитної лінії №02-1/3л-32-12 (зі змінами до нього). В якості забезпечення своїх зобов`язань за Кредитним договором між позивачем та ТОВ Р.І.Ф. Паркет ЛТД було укладено Договір іпотеки від 05.06.2012, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. та зареєстрований в реєстрі за номером №1690 (зі змінами до нього).

Як наголошує позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД (відповідачем 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю Потестас (відповідачем 1) був укладений договір оренди нежилого приміщення №01 від 03.01.2020 (зі змінами до нього), за яким відповідач 3 передав, а відповідач 1 прийняв у тимчасове платне користування нежиле приміщення цех з виробництва мебельного щита, загальною площею 2000 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а, та 3 (три) сушильно-парові KETRES загальною площею 155 кв.м. Передача в оренду зазначеного майна підтверджується актом приймання-передачі б/н від 03.01.2020.

01.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД (відповідачем 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фермент Плюс (відповідачем 2) був укладений договір оренди нежилого приміщення №01, за яким відповідач 3 передав, а відповідач 2 прийняв у тимчасове платне користування нежиле приміщення частину щитового цеху загальною площею 560 кв.м., та 4 (чотири) ферментаційні камери площею 90 кв.м., 180 кв.м., 180 кв.м., 180 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а. Передача в оренду зазначеного майна підтверджується актом приймання-передачі б/н від 01.10.2019.

Покликаючись на підп. 2.1.4 пункту 2.1. Договору іпотеки, яким передбачено, що іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дії, пов`язаних із зміною права власності на предмет іпотеки, його обтяження будь-якими зобов`язаннями, в тому числі: передача в оренду, спільну діяльність і т.п., позивач стверджує про те, що АТ Комінвестбанк згоду на укладення вищезазначених договорів оренди не надавало, а тому, договори оренди, укладені між відповідачем 3 та відповідачем 1, а також відповідачем 3 та відповідачем 2, є нікчемними в силу ст. 12 Закону України Про іпотеку.

Зазначає про те, що відповідно до рішень Державного реєстратора Реєстраційної служби Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області Мочара І.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №50575958 від 08.01.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером 2124887400:01:007:0005, площею 3,2825 га, за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, Холмківська сільська рада, та №50575121 від 08.01.2020 на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 199512321248) комплекс деревообробний, розташований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а, було зареєстровано право власності позивача АТ Комінвестбанк на вищевказане нерухоме майно, у зв`язку з чим останній із 08.01.2020 став законним власником приміщень, переданих в оренду відповідачем 3 Товариству з обмеженою відповідальністю Потестас та Товариству з обмеженою відповідальністю Фермент плюс.

Водночас за твердженням позивача, відповідач 3, достеменно знаючи про реєстрацію права власності на орендоване майно за банком, у період із 08.01.2020 по 24.05.2021 продовжував приймати від відповідачів 1 та 2 орендні платежі від здавання чужого майна в оренду, тим самим набувши без достатньої правової підстави дохід у розмірі 510 000 грн, що, в силу приписів ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку, підлягає відшкодуванню позивачу як законному власнику вказаного нерухомого майна.

Крім того, як зазначає позивач, ним із моменту прийняття державним реєстратором рішень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна (08.01.2020) та станом на дату подання даного позову до суду сплачуються податок на нерухомість та податок на землю, сукупний розмір яких становить 306 158,66 грн. Покликаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, позивач звертає увагу на наявність підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 816 158,66 грн на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА 3

Відповідач 3 не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач 3 повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду було надіслано на його офіційну юридичну адресу, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Водночас у судових засіданнях 22.11.2022 та 26.01.2023 представник відповідача 3 на стадіях вступне слово учасників справи та судові дебати зазначив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД не заперечує стосовно наявності в позивача права на стягнення безпідставно набутих коштів у зв`язку з передачею нерухомого майна в оренду без згоди іпотекодержателя, та наголосив, що така згода позивачем відповідачу 3 не надавалась. Водночас на переконання представника відповідача 3, необхідним у межах розгляду даного спору є визначення балансової вартості предмета іпотеки за Договором іпотеки від 05.06.2012, оскільки така значно перевищує суму заборгованості по кредитних договорах, та за її рахунок може бути погашений розмір заявлених позивачем до стягнення безпідставно набутих коштів, що складає 816 158,66 грн.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

05.06.2012 між Публічним акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк (кредитором, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД (позичальником, відповідачем 3 у справі) було укладено Договір кредитної лінії №02-1/3л-32-12 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого кредитор відкриває позичальнику відновлювальну лінію з максимальним лімітом заборгованості в сумі 580 000 євро, зі сплатою 10,00% відсотків річних строком від 05 червня 2012 року по 04 червня 2014 року (надалі кредит).

За умовами п. 2.1. Договору, у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченою заставою вимоги, кредитор укладає з позичальником та/або майновим поручителем договір іпотеки.

Цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 8.5. Договору).

В подальшому, сторонами спору було укладено ряд додаткових угод до Договору кредитної лінії №02-1/3л-32-12 від 05.06.2012, якими внесено наступні зміни до останнього:

- Додатковою угодою №1 від 26.06.2012 збільшено максимальний ліміт заборгованості до 1 080 000 євро;

- на підставі Додаткової угоди №2 від 15.05.2013 доповнено Договір пунктами 5.1.12, 5.1.13 та 8.12 в наступній редакції: 5.1.12. Якщо щомісячні обороти позичальника по розрахунковому рахунку, відкритому в банку-кредиторі менші, ніж сума кредиту, передбаченого п. 1.1., кредитор має право в односторонньому порядку збільшити відсоткову ставку по кредиту на 2% річних; 5.1.13. У випадку невиконання позичальником п. 4.2.3., кредитор має право здійснити тимчасове блокування коштів на поточних рахунках позичальника до моменту надання позичальником усіх документів, передбачених п. 4.2.3.; 8.12. Уклавши цей Договір, позичальник дає згоду на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій інформації про нього. Станом на момент укладення даного Договору під бюро кредитних історій розуміється ПрАТ Перше всеукраїнське бюро кредитних історій, юридична адреса: вул. М. Раскової, 11Б, м. Київ, 02660;

- Додатковою угодою №2 від 30.05.2014 збільшено максимальний ліміт заборгованості до 1 111 000 євро та встановлено строк повернення кредиту по 04.12.2014;

- відповідно до Додаткової угоди №3 від 28.08.2014 збільшено максимальний ліміт заборгованості до 1 139 000 євро;

- на підставі Додаткової угоди №4 від 26.11.2014 збільшено максимальний ліміт заборгованості до 1 177 500 євро та пролонговано строк кредитування до 04.06.2015;

- Додатковою угодою №5 від 13.02.2015 збільшено максимальний ліміт заборгованості до 1 187 500 євро;

- відповідно до Додаткової угоди №6 від 04.06.2015 продовжено строк повернення кредиту до 03.06.2016;

- на підставі Додаткової угоди №7 від 18.11.2015 зменшено максимальний ліміт заборгованості до 1 166 026 євро;

- Додатковою угодою №9 від 03.06.2016 пролонговано строк кредитування до 02.09.2016;

- відповідно до Додаткової угоди №10 від 02.09.2016 продовжено строк повернення кредиту до 02.12.2016;

- на підставі Додаткової угоди №11 від 02.12.2016 пролонговано строк кредитування до 02.03.2017;

- Додатковою угодою №12 від 02.03.2017 продовжено строк повернення кредиту до 02.06.2017;

- згідно із Додатковою угодою б/н від 18.04.2017, п. 3.8. Договору викладено в наступній редакції: 3.8. Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту на рахунок кредитора №20686000140047.978 наступним чином: - сплата суми нарахованих станом на 18.04.2017 відсотків здійснюється 15.05.2017; - сплата нарахованих з 01.05.2017 відсотків здійснюється не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Якщо кінцева дата сплати нарахованих відсотків припадає на вихідний чи святковий день, то граничним терміном сплати нарахованих відсотків є перший наступний робочий день;

- на підставі Додаткової угоди №13 від 02.06.2017 пролонговано строк кредитування до 04.09.2017.

За матеріалами справи судом встановлено, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань позичальника за Кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк (іпотекодержателем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД (іпотекодавцем, відповідачем 3 у справі) було укладено Договір іпотеки від 05.06.2012, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. та зареєстрований у реєстрі за №1690 (далі Договір іпотеки).

Цей Договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Договору кредитної лінії №02-1/3л-32-12 від 05.06.2012, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору кредитної лінії (далі Договір кредиту), укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов`язаний повернути іпотекодержателю суму кредиту у розмірі 580 000 євро, відповідно до умов Договору кредиту, з кінцевим терміном погашення до 04.06.2014, сплачувати нараховані відсотки за його користування у розмірі 10,00% річних, і можливі неустойки у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту і цим Договором, а також інші витрати, пов`язані із виконанням умов цього Договору у відповідності до чинного законодавства. У відповідності до даного Договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за договором кредиту отримати задоволення за рахунок майна, переданого в іпотеку, на нижчевказаних умовах (п. 1.1. Договору іпотеки).

Згідно із п. 1.2. Договору іпотеки, предметом іпотеки за цим Договром є наступне нерухоме майно іпотекодавця (надалі за текстом предмет іпотеки): - деревообробний комплекс, який знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, село Розівка, вулиця Трудова, буд. 2а, та земельна ділянка площею 3,2825 га, яка розташована за межами населених пунктів Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області. Деревообробний комплекс, який передається в іпотеку за цим договором, складається з: - літ. А адміністративний корпус загальною площею 1603,2 кв.м.; - літ. Бб`ббб виробничий цех загальною площею 3149,3 кв.м.; - літ. В котельня загальною площею 148,7 кв.м.; - літ. Г насосна загальною площею 10,4 кв.м.; - літ. Д щитова загальною площею 106,5 кв.м.; - літ. Ж склад загальною площею 373,5 кв.м.; - літ. З адміністративний корпус загальною площею 171,4 кв.м.; - літ. И сторожова загальною площею 10,1 кв.м.; - літ. Кк виробничий цех загальною площею 916,6 кв.м.; - літ. Л котельня загальною площею 108,8 кв.м.; - літ. М сушильна камера загальною площею 142,8 кв.м.; - літ. Н навіс загальною площею 286,38 кв.м.; - літ. О сушильна камера загальною площею 442,2 кв.м., - літ. П навіс загальною площею 835,5 кв.м., - літ. Р навіс загальною площею 974,4 кв.м.; - літ. С сторожова загальною площею 10,2 кв.м.; - літ. Е будівля очисних споруд загальною площею 24,9 кв.м.; - №1-4 огорожа; - 1 споруди (бетонні мощення). Земельна ділянка, яка передається в іпотеку за цим договором, має кадастровий номер 2124887400:01:007:0005, її цільове призначення для підприємств іншої промисловості.

На підставі підп. 2.1.4. п. 2.1. Договору іпотеки, іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дій, пов`язаних із зміною права власності на предмет іпотеки, його обтяження будь-якими зобов`язаннями, в тому числі: передача в оренду, спільну діяльність і т.п.

Відповідно до п. 7.1. Договору іпотеки, цей Договір підлягає нотаріальному посвідченню та набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Одночасно сторони цього Договору дійшли згоди, що разом із нотаріальним посвідченням нотаріус накладає заборону відчуження предмету іпотеки.

В подальшому, сторонами спору було укладено ряд договорів про внесення змін до Договору іпотеки, а саме:

- Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 26.06.2012;

- Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 11.11.2014;

- Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 19.01.2015;

- Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 28.09.2015;

- Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 17.01.2017.

Як зазначає позивач, після набуття права власності на іпотечне майно, йому стало відомо що, між Товариством з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Потестас (орендарем) було укладено Договір оренди нежилого приміщення №01 від 03.01.2020 та між Товариством з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фермент плюс (орендарем) Договір оренди нежилого приміщення №01 від 01.10.2019.

Як вбачається із матеріалів справи, 03.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД (орендодавцем, відповідачем 3 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Потестас (орендарем, відповідачем 1 у справі) було укладено Договір оренди нежилого приміщення №01 (далі Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення, а саме, цех з виробництва мебельного щита, загальною площею 2000 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а (п. 1.1. Договору).

Згідно із п. 3.1. Договору, строк оренди починає свій перебіг з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення в оренду, становить 2 роки 11 місяців і спливає 03 грудня 2022 року.

Орендна плата за даним Договором становить 20 000 грн, без ПДВ, на місяць. Витрати за електроенергію, водопостачання, водовідведення, тепло, пожежне спостереження, опалення та інші витрати, що стосуються даного приміщення, включені до орендної плати. Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю, починаючи з дати укладання Договору, щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця на підставі рахунку-фактури, наданого орендодавцем (п. 4.1., 4.2. Договору).

Додатковою угодою №1 від 03.01.2020 до Договору оренди нежилого приміщення №1 від 03.01.2020 сторони дійшли згоди внести зміни до Договору шляхом його доповнення пунктами 4.4. та 4.5. наступного змісту: 4.4. За згодою сторін орендна плата сплачується орендарем орендодавцю, починаючи з 01 липня 2020 року, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця на підставі рахунку-фактури, наданого орендодавцем; 4.5. В будь-якому випадку орендар повинен провести з орендодавцем повний розрахунок орендної плати до закінчення терміну дії цього Договору.

На підставі Додаткової угоди №2 від 03.01.2020 до Договору оренди нежилого приміщення №1 від 03.01.2020 внесено наступні зміни до п. 1.1. та 1.2. Договору: Орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення, а саме, цех з виробництва мебельного щита, загальною площею 2000 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а, та 3 (три) сушильно-парові камери KETRES, загальною площею 155 кв.м.; 1.2. Вартість приміщення та обладнання, що орендується, дорівнює його балансовій вартості.

Із наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі від 03.01.2020 до Договору оренди нежилого приміщення №01 від 03.01.2020, підписаного та скріпленого печатками уповноважених представників відповідача 3 та відповідача 1, вбачається, що орендодавцем було передано, а орендарем, у свою чергу, прийнято в тимчасове платне користування (оренду) вищезазначене нерухоме майно та обладнання у придатному для використання стані.

Судом також встановлено, що 01.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД (орендодавцем, відповідачем 3 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фермент плюс (орендарем, відповідачем 2 у справі) було укладено Договір оренди нежилого приміщення №01 (далі Договір), пунктом 1.1. якого встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежиле приміщення, а саме, частину щитового цеху, загальною площею 560 кв.м., та 4 (чотири) ферментаційні камери площею 90 кв.м., 180 кв.м., 180 кв.м., 180 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а.

Строк оренди починає свій перебіг з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення в оренду, становить 2 роки 11 місяців і спливає 01.09.2022 (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 4.1., 4.2. Договору, орендна плата за даним Договором становить 10 000 грн, без ПДВ, на місяць. Витрати за електроенергію, водопостачання, водовідведення, тепло, пожежне спостереження, опалення та інші витрати, що стосуються даного приміщення, включені до орендної плати. Орендна плата сплачується орендарем орендодавцю, починаючи з дати укладання Договору, щомісячно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця на підставі рахунку-фактури, наданого орендодавцем.

Актом приймання передачі від 01.10.2019 до Договору оренди нежилого приміщення №01 від 01.10.2019, що підписаний і скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД та Товариства з обмеженою відповідальністю Фермент плюс, підтверджується передача відповідачем 3 у тимчасове платне користування (оренду) відповідачу 2 вказаного вище нерухомого майна у придатному для використання стані.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду, відповідач 3, в порядку підп. 2.1.4. пункту 2.1. Договору іпотеки, не звертався до позивача, як іпотекодержателя, щодо надання згоди на передачу означеного нерухомого майна в оренду, і така Акціонерним товариством Комінвестбанк Товариству з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД не надавалась.

Водночас на підставі долучених до матеріалів позовної заяви витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційні довідки №256273511 та №256260925 відповідно) судом встановлено, що Державним реєстратором Реєстраційної служби Баранинської сільської ради Ужгородського району Мочаром І.І. 03.01.2020 зареєстровано за позивачем Акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2124887400:01:007:0005, площею 3,2825 га, за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, Холмківська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1743633212148); підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50575958 від 08.01.2020, та на нерухоме майно комплекс деревообробний (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 199512321248), що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а та складається з адміністративного корпусу (літ. А) загальною площею 1603,2 кв.м., виробничого цеху (літ. Бб`ббб) загальною площею 3149,3 кв.м., котельні (літ. В) загальною площею 148,7 кв.м., насосної (літ. Г) загальною площею 10,4 кв.м., щитової (літ. Д) загальною площею 106,5 кв.м., складу (літ. Ж) загальною площею 373,5 кв.м., адміністративного корпусу (літ. З) загальною площею 171,4 кв.м., сторожової (літ. И) загальною площею 10,1 кв.м., виробничого цеху (літ. Кк) загальною площею 916,6 кв.м., котельні (літ. Л) загальною площею 108,8 кв.м., сушильної камери (літ. М) загальною площею 142,8 кв.м., навісу (літ. Н) загальною площею 286,38 кв.м., сушильної камери (літ. О) загальною площею 442,2 кв.м., навісу (літ. П) загальною площею 835,5 кв.м., навісу (літ. Р) загальною площею 974,4 кв.м., сторожової (літ. С) загальною площею 10,2 кв.м., будівлі очисних споруд (літ. Е) загальною площею 24,9 кв.м., огорожі (№1-4) та споруд (бетонних мощень) (І); підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50575121 від 08.01.2020.

Як зазначає позивач, попри те, що із січня 2020 року він став законним власником вищевказаного нерухомого майна, відповідач 3 продовжував приймати від відповідачів 1 та 2 орендні платежі за його використання, тим самим безпідставно набувши грошові кошти в розмірі 510 000 грн. Крім того, за твердженням АТ Комінвестбанк, ним із моменту прийняття державним реєстратором рішень про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та об`єкт нерухомого майна (січень 2020 року) та станом на дату звернення до суду сплачуються податок на нерухомість та податок на землю, сукупний розмір яких становить 306 158,66 грн.

У зв`язку з наведеним та покликаючись на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача 3 суми 816 158,66 грн безпідставно отриманих грошових коштів у примусовому порядку, оскільки договори оренди від 03.01.2020 та 01.10.2019 є нікчемними в силу ст. 12 Закону України Про іпотеку.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Частиною 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення Договору іпотеки) передбачено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

За змістом ст. 3, 7, 33 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на час укладення Договору іпотеки) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстав дійти висновку, що іпотекодержатель набуває права майнової вимоги на підставі іпотечного договору з моменту його нотаріального посвідчення/державної реєстрації. Реалізація цього права іпотекодержателем (задоволення забезпеченої іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання відбувається шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу приписів абз. 4 ч. 3 ст. 9 Закону України Про іпотеку, іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Частиною 3 статті 12 Закону України Про іпотеку встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як уже зазначалось судом попередньо, підпунктом 2.1.4. пункту 2.1. укладеного між позивачем та ТОВ Р.І.Ф. Паркет ЛТД Договору іпотеки встановлено, що іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя не здійснювати дій, пов`язаних із зміною права власності на предмет іпотеки, його обтяження будь-якими зобов`язаннями, в тому числі: передача в оренду, спільну діяльність і т.п.

Матеріали справи не містять жодних документальних доказів у підтвердження факту надання позивачем, як іпотекодержателем, згоди на передачу ТОВ Р.І.Ф. Паркет ЛТД нерухомого майна, що є предметом іпотеки, в оренду будь-яким третім особам; крім того, відповідачем 3 не доведений факт отримання останнім відповідної згоди іпотекодержателя, із огляду на що договори оренди від 03.01.2020 та 01.10.2019, укладені ТОВ Р.І.Ф. Паркет ЛТД з відповідачем 1 та відповідачем 2, є нікчемними в силу ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку та визнання їх недійсними судом не вимагається.

Суд звертає увагу на те, що в постанові від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 95, 96).

Враховуючи викладене, відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України судом може бути визнаний недійсним лише оспорюваний правочин, тобто, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Натомість якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.

Положеннями статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Під реституцією слід розуміти повернення становища сторін недійсного правочину у початковий стан. Реституція є наслідком недійсного правочину.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину чи наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Власник майна має право вимагати від особи, яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно (недобросовісного набувача), передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним (ч.1 ст. 390 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1214 Цивільного Кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (пункти 28, 29, 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, пункт 27 постанови Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №922/536/18).

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що ці зобов`язання можуть виникати і з дій, і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Важливо те, що в кондиційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондиційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: - набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого); - таке набуття чи збереження відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладене, можна дійти висновку про те, що кондикція позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №757/4040/16-ц.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке він безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

Суд констатує, що ТОВ Р.І.Ф. Паркет ЛТД на підставі нікчемних договорів оренди від 01.10.2019 та 03.01.2020 в період із січня 2020 року (дата реєстрації за позивачем права власності на нерухоме майно (предмет іпотеки) до 24.05.2021 (дата звернення позивача до суду) безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 510 000 грн, а саме, 170 000 грн на підставі договору оренди від 01.10.2019 (10 000 грн (місячний орендний платіж) х 17 (кількість місяців використання нерухомого майна) = 170 000 грн) та 340 000 грн на підставі договору оренди від 03.01.2020 (20 000 грн (місячний орендний платіж) х 17 (кількість місяців використання нерухомого майна) = 340 000 грн).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що орендна плата в сукупному розмірі 510 000 грн є доходами, що одержані ТОВ Р.І.Ф. Паркет ЛТД без достатньої правової підстави та підлягають відшкодуванню позивачу як власнику нерухомого майна в силу ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 12 Закону України Про іпотеку. Відтак, заявлені позивачем вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується решти заявлених позовних вимог у частині стягнення з відповідача 3 сукупного розміру сплачених позивачем земельного податку та податку на нерухомість, що становить 306 158,66 грн, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість із огляду на відсутність у матеріалах справи доказів понесення АТ Комінвестбанк відповідних витрат. У зв`язку з наведеним, позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Водночас суд відхиляє доводи представника відповідача 3 із приводу необхідності встановлення в межах наявного спору балансової вартості предмета іпотеки за Договором іпотеки від 05.06.2012, позаяк, виходячи із предмета та підстав заявлених в даній справі позовних вимог, які стосуються стягнення грошових коштів за користування нерухомим майном до моменту їх передачі як безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, підстави для дослідження питань і доказів, що стосуються визначення балансової вартості предмета іпотеки за Договором іпотеки від 05.06.2012, відсутні.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач 3 доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав. Аргументи відповідача 3 не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача 3 у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 7650 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 130, 191, 210, 220, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст. 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Р.І.Ф. Паркет ЛТД, вул. Трудова, будинок 2А, с. Розівка, Ужгородський район, Закарпатська область, 89424 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 32890828) на користь Акціонерного товариства Комерційний інвестиційний банк, вул. Гойди, будинок 10, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 19355562) суму 510 000 грн (П`ятсот десять тисяч гривень) грошових коштів, а також суму 7650 грн (Сім тисяч шістсот п`ятдесят гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Прийняти відмову позивача від позову в частині позовних вимог, заявлених до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Потестас про зобов`язання звільнити цех з виробництва мебельного щита, загальною площею 2000 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а та 3 (три) сушильно-парові камери KETRES загальною площею 155 кв.м.; та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Фермент плюс про зобов`язання звільнити частину щитового цеху, загальною площею 560 кв.м. та 4 (чотири) ферментаційні камери площею: 90 кв.м., 180 кв.м., 180 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю Потестас про зобов`язання звільнити цех з виробництва мебельного щита, загальною площею 2000 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а та 3 (три) сушильно-парові камери KETRES загальною площею 155 кв.м.; та до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю Фермент плюс про зобов`язання звільнити частину щитового цеху, загальною площею 560 кв.м. та 4 (чотири) ферментаційні камери площею: 90 кв.м., 180 кв.м., 180 кв.м., що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Розівка, вул. Трудова, 2а, закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

7. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 07.02.2023.

Суддя Пригара Л.І.