Постанова

від 26.01.2023 по справі 539/5020/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/5020/21 Номер провадження 22-ц/814/458/23Головуючий у 1-й інстанції Даценко В.М. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Хіль Л.М.,

судді Дорош А.І., Дряниця Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 червня 2022 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубнижитлобуд 2010», за участю третьої особи - Виконавчого комітету Лубенської міської ради, про зобов`язання виконання рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив зобов`язати відповідача виконати рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року № 133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», із внесеними змінам згідно рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутаті від 11 серпня 1994 року № 139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», та надати йому квартиру за адресою АДРЕСА_1 , а також вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову вказував, що згідно архівного витягу від 13 травня 2021 року № 07-05/С-19 із рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року № 133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», Виконком міської ради народних депутатів вирішив: V. 2) Виділити хіміко-фармацевтичному заводу земельну ділянку площею 11119 м. кв для будівництва 144-квартирного житлового будинку з прибудованим продовольчим магазином по АДРЕСА_2 за рахунок: б) земельних ділянок садиб житлово- експлуатаційної контори площею 3529 м2 по по АДРЕСА_3 . 3) Зобов`язати директора хімфармзаводу т. ОСОБА_2 : а) надати квартири згідно існуючих норм за рахунок житлового фонду хімфармзаводу сім`ям, садиби яких підлягають знесенню. Список на відселення громадян із житлових будинків додається. Зі змісту списку вбачається, що особами, які підлягають відселенню є ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Вказував, що він зареєстрований за адресою

АДРЕСА_4 , що згідно п. 1 договору найму житлового приміщення у будинках місцевих Рад народних депутатів, державних підприємств і установ, кооперативних і громадських організацій Української PCP від 28 листопада 1983 року йому в користування було надано житлове приміщення, окрему кімнату з 2 житлових кімнат, площею 20.11 кв. метрів по адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно архівного витягу від 13 травня 2021 року № 07-05/С-19-01 із рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 11 серпня 1994 року № 139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», Виконком міської ради народних депутатів вирішено внести зміни в рішення виконкому № 133 від 14.04.1982 р. пункт V про виділення земельної ділянки АТ «Лубнифарм» для будівництва 144-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , а саме зазначено виділити СПМК-285 земельну ділянку площею 4401 м2 для будівництва 60-ти квартирного житлового будинку з магазином продовольчих товарів (1-ша черга 150-квартирного житлового будинку) по АДРЕСА_2 по згоді. Умови викладені в рішенні виконкому №133 від 14.04.1982 р. вважати дійсними для СПМК-285.

Тобто, для СПМК-285 почали діяти умови щодо надання квартир згідно існуючих норм за рахунок їх житлового фонду сім`ям, садиби яких підлягають знесенню.

Зазначав, що згідно рішення Лубенського міського суду Полтавської області від 16 квітня 1995 року у справі № 2-317/1995 його було виселено з квартири АДРЕСА_5 де він проживає та вселити його в квартиру АДРЕСА_6 , що належить ВАТ «Лубнифарм» і знаходиться в розпорядженні АТ «Лубнижитлобуд». В межах даної справи було встановлено, що Акціонерне товариство «Лубнижитлобуд» є правонаступником СПМК- 285.

Вказував, що згідно договору від 05 липня 1995 року ОСОБА_4 продав, а ВАТ «Лубнифарм» купило однокімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_7 . Житлова площа квартири -16.5 кв. м. загальна площа - 28.34 кв. м.

Тобто СПМК - 285, правонаступником якого є акціонерне товариство «Лубнижитлобуд», не виконало умови рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року № 133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», із внесеними змінами згідно рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 11 серпня 1994 року № 139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», стосовно надання йому квартири згідно існуючих норм за рахунок їх житлового фонду.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 03 серпня 2021 року у справі №539/1083/21 за позовом Акціонерного товариства «Лубнифарм» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, було усунуто перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним на праві власності АТ «Лубнифарм» майном, а саме, квартирою АДРЕСА_8 , шляхом виселення ОСОБА_1 з наданням права користування іншим житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 на постійній основі.

Вказував, що Акціонерне товариство «Лубнифарм» розпорядилося належним їм майном на власний розсуд, без урахування його інтересів.

09.03.2021 року на поштову адресу позивача надійшла відповідь виконавчого комітету Лубенської міської ради, зі змісту якої вбачалося, що підстав для надання йому квартири з житлового фонду виконавчого комітету Лубенської міської ради немає, враховуючи наявність рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року № 133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста».

06.10.2021 року на поштову адресу позивача надійшла письмова відповідь № 285 від директора ТОВ «Лубнижитлобуд», зі змісту якої вбачалося ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» виконав своє зобов`язання щодо забезпечення вас, підпадаючих під відселення, житлом, згідно існуючих на той час норм.»

Вважав, що невиконання відповідачем рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року № 133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», із внесеними змінами згідно рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 11 серпня 1994 року № 139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», порушує його права, а також вказує, що його було позбавлено права на отримання квартири незаконно.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 червня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Лубнижитлобуд 2010», за участю третьої особи - Виконавчого комітету Лубенської міської ради, про зобов`язання виконання рішення відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Лубнижитлобуд 2010» витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 просив рішення місцевого суду скасувати з підстав порушення норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що судом не було враховано те, що його було виселено з квартири яка є приватною власністю та може бути приватизована на виконання рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 14.04.1982 року № 133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», із внесеними змінам згідно рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутаті від 11 серпня 1994 року № 139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста».

Місцевим судом не було витребувано оригінали рішень виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 14.04.1982 року № 133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», із внесеними змінам згідно рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутаті від 11 серпня 1994 року № 139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», оскільки оригінали рішень відрізняються від змісту архівних витягів.

Вказує, що витрати на правову допомогу є необґрунтованими.

Учасники судового процесу були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи шляхом надсилання судових повісток на їх електронні адреси.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 761/14537/15-ц

Від представника позивача адвоката Бондаренко О.В. надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Від представників ТзОВ « Лубнидитлобуд 2010» надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутність.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про розгляд апеляційної скарги без участі сторін.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлено, що що рішенням Виконавчого комітету Лубенської міської Ради народних депутатів від 14 квітня 1982 р. №133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам» було вирішено виділити хіміко-фармацевтичному заводу земельну ділянку площею 11119 м. кв. для будівництва 144-квартирного житлового будинку з прибудованим продовольчим магазином по АДРЕСА_2 за рахунок земельних ділянок садиб житлово-експлуатаційної контори площею 3529 м.кв по АДРЕСА_10 та зобов`язано директора хімфармзаводу сім`ям надати квартири згідно існуючих норм за рахунок житлового фонду хімфармзаводу сім`ям, садиби яких підлягають знесенню. У списку вказано перелік сімей, що підлягають відселенню, зокрема сім`ї позивача ОСОБА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Лубенської міської Ради народних депутатів від 11 серпня 1994 року №139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста» було внесено зміни до рішення виконкому №133 від 14.04.1982 року, пункту V про виділення земельної ділянки АТ «Лубнифарм» для будівництва 144-х квартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 , виділено СПМК-285 земельну ділянку для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 по згоді, а умови викладені в рішенні виконкому №133 вважати дійсними для СПМК-285.

Таким чином вбачається, що обов`язок по відселенню громадян, було покладено на іншу юридичну особу, а саме, СПМК-285.

Рішенням Лубенського міського суду від 16.04.1995 року (справа № 2-317/1995) за позовом Акціонерного товариства «Лубнижитлобуд» до ОСОБА_1 про виселення в зв`язку зі зносом забудови, позовні вимоги було задоволено та виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_6 , де він проживав та вселено його в квартиру АДРЕСА_11 , що належить ВАТ «Лубнифарм» і знаходиться в розпорядженні АТ «Лубнижитлобуд». В межах даної справи було встановлено, що Акціонерне товариство «Лубнижитлобуд» є правонаступником СПМК- 285.

Згідно договору від 05 липня 1995 року, ОСОБА_4 продав, а ВАТ «Лубнифарм» купило однокімнатну квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_7 . Житлова площа квартири -16,5 кв. м., загальна площа - 28.34 кв. м.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_1 було забезпечено житлом у зв`язку зі знесенням його житла, згідно з рішенням Виконавчого комітету Лубенської міської Ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року №133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста» зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Лубенської міської Ради народних депутатів від 11 серпня 1994 року № 139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста».

Таким чином вбачається, що вимоги, зазначені у згаданих рішеннях Виконавчого комітету Лубенської міської ради по забезпеченню житлом виконані.

Відтак, дійшов висновку, що позиція позивача про невиконання таких рішень є безпідставною.

Стягуючи витрати на правову допомогу місцевий суд виходив з того, що вони підтверджені належними та допустимим доказами та є співмірними з заявленими вимогами.

Апеляційний суд вважає такі висновки місцевого суду вірними з наступних підстав.

Відповідно дост.55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннямист.124 Конституції Україниюрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1статті 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1ст.19 ЦПК України).

Відповідно до ч.1ст.15 Цивільного Кодексукожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захистце юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається встатті 16 ЦК України.

Законодавець у ч.1ст.16 ЦКустановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Частиною 2ст.16 ЦКвстановлено способизахисту цивільнихправ таінтересів судом.До нихналежать:1)визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

Відповідно до ч. 1ст. 110 ЖК України, громадяни виселяються з жилих будинків державного і громадського житлового фонду з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення, якщо: будинок, у якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню.

Згідно ч. 1ст. 111 ЖК України, якщо будинок, в якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню у зв`язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, громадянам, виселюваним з цього будинку, інше благоустроєне жиле приміщення надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, а у випадках, коли земельна ділянка відводиться державній, кооперативній або іншій громадській організації, - цією організацією.

Відповідно дост. 113 ЖК України, надаване громадянам у зв`язку з виселенням інше благоустроєне жиле приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати вимогамстатті 50 цього Кодексу. Громадянам, які займали окрему квартиру, повинно бути надано окрему квартиру. Якщо наймач займав більш як одну кімнату, йому надається жиле приміщення, що складається з того ж числа кімнат. За розміром жиле приміщення має бути не меншим за те, яке займав наймач, однак у межах норми жилої площі. Якщо наймач або член сім`ї, що проживає разом з ним, має право на додаткову жилу площу і фактично користується нею, жиле приміщення надається з урахуванням норми додаткової жилої площі. У разі виселення з жилого приміщення, меншого за розміром, ніж це передбачено для надання жилого приміщення в даному населеному пункті, виселюваному надається жиле приміщення відповідно до встановленого розміру.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив зобов`язати відповідача виконати рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року № 133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», із внесеними змінам згідно рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутаті від 11 серпня 1994 року № 139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста» та надати йому квартиру за адресою АДРЕСА_1 .

Між тим із справи вбачається, що ОСОБА_1 було забезпечено житлом у зв`язку зі знесенням його житла за адресою: АДРЕСА_12 , згідно з рішенням Виконавчого комітету Лубенської міської Ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року №133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста» зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Лубенської міської Ради народних депутатів від 11 серпня 1994 року № 139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста».

Відповідно до рішення Лубенського міського суду Полтавської області від 16 квітня 1995 року по справі № 2-317/1995, позовні вимоги АТ «Лубнижитлобуд» задоволені ОСОБА_1 виселено із квартири АДРЕСА_6 , де він проживав і вселено його в квартиру АДРЕСА_11 , що належить ВАТ «Лубнифарм» і перебуває в розпорядженні АТ «Лубнижитлобуд».

Також встановлено, що позивач ОСОБА_1 вселився у вказану квартиру де і проживає 26 років до цього часу. Тобто вимоги, зазначені у згаданих рішеннях Виконавчого комітету Лубенської міської ради по забезпеченню житлом ОСОБА_1 виконані.

Таким чином місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що рішення щодо забезпечення житлом позивача ОСОБА_1 виконані, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо невиконання рішень виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутатів від 14 квітня 1982 року № 133 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста», із внесеними змінам згідно рішення виконавчого комітету Лубенської міської ради народних депутаті від 11 серпня 1994 року № 139 «Про дозвіл на будівництво підприємствам міста» не заслуговують на увагу оскільки вимоги рішення Виконавчого комітету Лубенської міської ради про забезпеченні житлом позивача виконані повністю.

Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності стягнутих витрат на правову допомогу не заслуговють на увагу, оскільки вказані витрати підтверджуються належними доказами.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі,не вбачається.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374,375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонногосуду Полтавськоїобласті від28червня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя Л.М. Хіль

Судді А.І. Дорош

Ю.В. Дряниця

Повний текст постанови складено 31.01.2023 року