Постанова

від 11.01.2023 по справі 554/6977/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/6977/21 Номер провадження 22-ц/814/2264/23Головуючий у 1-й інстанції Гольник Л.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2023 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Обідіної О.І.,

суддів: Бутенко С.Б., Пилипчук Л.І.,

за участю секретаря Владімірова Р.В.

розглянула увідкритому судовомузасіданні вм.Полтаві врежимі відеоконференціїапеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 жовтня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Полтавська обласна організація Всеукраїнської професійної спілки працівників Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Первинна профспілкова організація співробітників Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання дій неправомірними та визнання переважного права на залишення на роботі,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом .

Вказував, що він працював на посаді керівника відділу правового забезпечення АТ КБ «ПриватБанк», відділу правового забезпечення Центрального макрорегіонального управління відповідача.

Згідно наказу відповідача «Про впровадження змін в організації виробництва і праці та в штатному розкладі банку» від 30.04.2021р. № E.17.U.0.0/4-6802287 ліквідовані підрозділи всіх 12 макрорегіональних управлінь, в тому числі Центрального макрорегіонального управління Відділ правового забезпечення та скорочені всі посади у відділах правового забезпечення.

Роботодавець запропонував йому список вакантних посад за посиланням: privatbank.ua/work

Вважає, що під час попередження про наступне звільнення відповідачем не було враховано його кваліфікацію, стаж, продуктивність праці, та відповідно, переважне право перед іншими менш кваліфікованими працівниками на залишенні на роботі.

Посилається на те, що має переважне право на залишення на роботі, оскільки є членом багатодітної родини, в якій виховує чотирьох неповнолітніх дітей та має п`ятьох утриманців; в нього тривалий безперервний стаж роботи, який складає у відповідача 19 років 7 місяців, він є інвалідом 3-ої групи.

Позивач є членом виборного органу первинної профспілкової організації Полтавська обласна організація Всеукраїнської професійної спілки працівників Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (третя особа) та є членом Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк». Треті особи не отримували повідомлень відповідача про наступне звільнення позивача, погодження на звільнення позивача не надавали.

У зв`язку з цим, просив визнати неправомірними дії відповідача, спрямовані на наступне звільнення позивача з займаної посади без пропонування вакантних посад, які позивач може обіймати у структурному підрозділі Департаменті претензійно-позовної роботи Напрямку з юридичної координації діяльності відповідача; визнати за ним переважне право на залишення на роботі при скороченні працівників відповідача, а також визнати переважне право на переведення на посаду головний юрист, посадова підгрупа регіональний менеджер з претензійно-позовної роботи ГО м. Харків, структурний підрозділ рівень: ВЗ - Департаменту претензійно-позовної роботи, структурний підрозділ рівень В2: Напрямок з юридичної координації діяльності Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 жовтня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними дії АТ КБ «Приват Банк», спрямовані на наступне звільнення ОСОБА_1 з займаної посади без пропонування вакантних посад, які останній може обіймати у структурному підрозділі Департаменті претензійно-позовної роботи Напрямку з юридичної координації діяльності АТ КБ «ПриватБанк».

Визнано за ОСОБА_1 переважне право на залишення на роботі при скороченні працівників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1816 грн. по сплаті судового збору.

Не погодившись з даним судовим рішенням, АТ КБ «Приватбанк» оскаржило його в апеляційному порядку, де посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та вирішити питання про закриття провадження у справі в частині задоволених позовних вимог з підстав відсутності предмета спору .

При цьому зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги наявність рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.11.2021 року, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та поновлено на роботі на попередній посаді. На даний час вказане рішення виконано, трудові права позивача повністю поновленні.

Вважають, що по даній справі фактично відсутній предмет спору з огляду на те, що внаслідок визнання в судовому порядку звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату незаконним та поновлення працівника на роботі, з повним відновленням його трудових прав та інтересів настали обставини, за яких між сторонами не залишилося неврегульованих питань в цій частині позовних вимог.

Судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржувалось, тому у колегії суддів відсутні процесуальні підстави для перегляду рішення Октябрського районного суду м. Полтави в частині вимог про визнання за ОСОБА_1 переважного права на переведення на посаду головного юриста, посадової підгрупи регіональний менеджер з претензійно-позовної роботи ГО м.Харків, структурний підрозділ рівень: ВЗ - Департаменту претензійно-позовної роботи, структурний підрозділ рівень В2: Напрямок з юридичної координації діяльності Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач обіймав посаду керівника відділу правового забезпечення АТ КБ «Приватбанк» (відділу правового забезпечення центрального макрорегіонального управління).

Наказом № Е.17.U.0.0/4-6802287 від 30.04.2021 відповідач затвердив зміни до організаційної структури 12 макрорегіональних управлінь банку та підрозділів Головного офісу. На виконання вказаного наказу були ліквідовані виробничі підрозділи у складі макрорегіональних управлінь, в тому числі скорочено всі посади з дотриманням 2-місячного строку попередження працівників у відділах правового забезпечення.

Згідно наказу відповідача «Про впровадження змін в організації виробництва і праці та в штатному розкладі банку» від 30.04.2021р. № E.17.U.0.0/4-6802287 ліквідовані підрозділи у складі всіх 12 макрорегіональних управлінь, в тому числі Центрального макрорегіонального управління відділ правового забезпечення.

В зв`язку з цим згідно п. 1.1 вказаного наказу скорочено всі посади в відділах правового забезпечення.

Згідно п. 5 вказаного наказу затверджено та введено в дію з 05.05.2021 доповнення до штатного розкладу Напрямку з юридичної координації діяльності ГО, згідно якого затверджена загальна кількість штатних одиниць у розмірі 53 посад Департаменту претензійно-позовної роботи напрямку з юридичної координації діяльності, в т.ч.:

- регіональний менеджер з претензійно-позовної роботи ГО, головний юрист 6 посад;

- Головний спеціаліст з юридичної роботи Департаменту претензійно-позовної роботи ГО, Головний юрисконсульт 16 посад;

- Провідний спеціаліст з юридичної роботи Департаменту претензійно-позовної роботи ГО, Провідний юрисконсульт 26 посад;

- Провідний спеціаліст з юридичної роботи РП, Провідний юрисконсульт 3 посади.

Позивач ОСОБА_1 з 06.11.2001 року працював в АТ КБ «ПриватБанк», що не заперечується сторонами та підтверджується копією трудової книжки.

19.07.2021 року позивача ознайомлено з «Персональним попередженням «Про ознайомлення з вакантними посадами в банку» від 16.07.2021 року (в наказі про звільнення зазначено третьою підставою для звільнення).

Позивачем направлено до відповідача заяву про переведення з займаної посади на посаду Головного юриста, посадова підгрупа регіональний менеджер з претензійно-позовної роботи ГО (адреса: область Харківська, місто Харків), структурний підрозділ Департамент претензійно-позовної роботи, напрямок - напрямок з юридичної координації діяльності.

Листом від 25.06.2021р. № 20.1.0.0.0/7-118424 відповідач відмовив в задоволенні заяви про перевід на вакантну посаду.

Позивачем подано заяву/резюме на посаду головного юриста, посадова підгрупа регіональний менеджер з претензійно-позовної роботи ГО, в Департаменті претензійно-позовної роботи, Напрямку з юридичної координації діяльності ГО.

12.07.021 року було проведено співбесіду (інтерв`ю) в порядку відбору з-поміж інших кандидатів з ОСОБА_1 на посаду головного юриста, посадова підгрупа регіональний менеджер з претензійно-позовної роботи ГО, в Департаменті претензійно-позовної роботи, Напрямку з юридичної координації діяльності ГО, який отримав найнижчий результат (т. 2, а.с.96-97).

Наказом №№ Э.DN-УВ-2021-7112961-п від 09.08.2021 ОСОБА_1 було звільнено згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату із виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього заробітку.

На день звільнення позивач ОСОБА_1 працював на посаді керівника відділу правового забезпечення АТ КБ «ПриватБанк» (відділу правового забезпечення Центрального макрорегіонального управління відповідача).

Підставами для звільнення зазначено: Наказ № Е.17.U.0.0/4-6802287 від 30.04.2021р.; Персональне попередження про зміни в організації виробництва і праці та наступне можливе вивільнення працівників № Е.28.0.0.0/3-6882033 від 21.05.2021; Акт про відмову від ознайомлення від 03.08.2021р. № № Е.28.0.0.0/3-7084655.

Під час розгляду даного позову в суді першої інстанції, ОСОБА_1 було заявлено клопотання про зупинення провадження по справі до набрання законної сили рішення у справі за його позовом до АТ КБ «Приватбанк» про визнання наказу про звільнення недійсним та поновлення на посаді.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 23 травня 2022 року провадження уданій справі №554/6977/21 було зупинено до набрання законної сили рішення у справі №554/8601/21.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 18.11.2021 року у справі №554/8601/2021 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа: Полтавська обласна організація Всеукраїнської професійної спілки працівників Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ АТ КБ «ПриватБанк» за № Э.DN-УВ-2021-7112961-п від 09.08.2021 року про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на роботі в АТ КБ «ПриватБанк», на посаді начальника Відділу правового забезпечення Центрального макрорегіонального управління АТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, судові витрати у розмірі 908,00 грн. по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 28.04.2022 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмір 403156,80 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27.07.2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.11.2021 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28.04.2022 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ «Приватбанк».

Вищевказані судові рішення виконані відповідачем в повному обсязі поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника відділу правового забезпечення Центрального макрорегіонального управління АТ КБ «Приватбанк» на підставі наказу № Э.28.0.0.0/1-733328 від 15.08.2022, здійснено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Станом як на дату розгляду даної справи, так і на час постановлення судового рішення ОСОБА_1 був поновлений на роботі.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вищевказаними судовими рішеннями встановлені обставини щодо неправомірності дій відповідача, спрямовані на наступне звільнення ОСОБА_1 з займаної посади без пропонування вакантних посад, які останній міг обіймати у структурному підрозділі Департаменту претензійно-правової роботи.

При цьому, суд задовольнив вимогу щодо визнання за позивачем переважного права для роботи на посадах Департаменту претензійно-правової роботи напрямку з юридичної координації діяльності банку, взявши до уваги визначені ОСОБА_1 обставини щодо його фаху, спеціальності та сімейного стану.

З вказаними висновками не може погодитись колегія суддів з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду в липні 2017 року.

Одночасно, у вересні 2021 року він звернувся до суду позовом про визнання незаконним наказу про його звільнення та поновлення на посаді начальника Відділу правового забезпечення Центрального макрорегіонального управління АТ КБ «ПриватБанк» та стягнення заробітної плати.

При цьому, як в першому позові, так і в наступному, ОСОБА_1 зазначались одні і ті самі обставини , на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а саме на незаконність дій відповідача при проведенні процедури його звільнення внаслідок порушення його переважного права на залишення на посаді та недотримання роботодавцем вимог ч.3 ст. 49-2 КЗпП України.

В подальшому, постановою Полтавського апеляційного суду від 27.07.2022 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 18.11.2021 року та додаткове рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 28.04.2022 року було залишено без змін та зазначено, що роботодавцем не було забезпечено переважне право позивача про залишення на посаді відповідно до ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України, фактично висунуто умову про проходження ним конкурсу на заняття вакантних посад на загальних умовах, тобто працівнику запропонований новий прийом на роботу у новостворених підрозділах, на загальних підставах, разом з усіма іншими бажаючими особами , що не може розцінюватись як дотримання роботодавцем вимог ч.3 ст. 49-2 КЗпП України.

Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2022 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ «Приватбанк».

Відмовляючи у відкритті провадження Верховний суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем позивачу не були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися та існували на підприємстві з момент повідомлення позивача про наступне вивільнення по день звільнення. За таких обставин суди зробили правильний висновок про задоволення позову, оскільки встановлено порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України при звільненні позивача, а саме те, що позивачу не було запропоновані всі вакантні посади (інша робота), які з`явились та існували на підприємстві з моменту повідомлення про наступне вивільнення по день звільнення.

Наведені обставини, свідчать про те, що вказані справи мають матеріально-правовий зв`язок, оскільки у справі №554/8601/2021 розглядалося питання про визнання наказу недійним про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на посаді, що в свою чергу виключає можливість забезпечити реальне відновлення порушеного права позивача у даній справі №554/6977/21, так як на час поновлення провадження та ухвалення судового рішення позивача було поновлено на роботі на такій же самій посаді та виплачено середній заробіток на час вимушеного прогулу.

При цьому, саме у справі №554/8601/2021 позивачем був заявлений ефективний спосіб судового захисту свого трудового права, повне відновлення якого відбулось шляхом виконання АТ КБ «Приватбанк» судового рішення.

Тобто, після набрання рішенням законної сили в зазначеній справі, яким вже було встановлено факт порушення роботодавцем вимог ст. 49-2 КЗпП України, що і стало правовою підставою для поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді, його вимоги в даній справі щодо визнання неправомірними дії банку спрямовані на наступне звільнення, без пропонування вакантних посад - не може вважатись ефективним способом захисту та не сприяє відновленню трудових прав позивача.

Так, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/7164/19.

У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) зазначається наступне:

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, що не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Так, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/7164/19.

Зважаючи на те, що допущені банком порушення трудових прав позивача станом на час постановлення судового рішення вже були усунуті, повністю відновлено його становище, яке перебувало незаконному звільненню, заявлені ним вимоги про визнання таких дій роботодавця неправомірними - не може бути віднесено до ефективного способу захисту своїх прав, оскілки не сприяє забезпеченню реального відновлення порушеного права та не відповідає його змісту, а відтак достатньої правової підстави для задоволення позову в цій частині у суду першої інстанції не було.

Зазначені обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який не визначився з характером спірних правовідносин та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

За вказаних обставин, судове рішення в частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню, з постановленням в цій частині нового рішення про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача, отже з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Пратбанк» підлягає сплаті судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4086 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.4, 376 ч.1 п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариствакомерційний банк«Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання неправомірними дії Акціонерного банку комерційний банк «ПриватБанк», спрямовані на наступне звільнення ОСОБА_1 з займаної посади без пропонування вакантних посад та визнання за ОСОБА_1 переважного права на залишення на роботі при скороченні працівників Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 4086 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2023 року

Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Пилипчук Л.І.