Постанова

від 06.02.2023 по справі 320/7326/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/7326/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Беспалова О.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом Комунальне підприємство "Фастівтепломережа" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство "Фастівтепломережа" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0038925705 від 10.09.2019.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство «Фастівтепломережа» зареєстроване 23.02.1993, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1361120000000837.

Основним видом діяльності КП «Фастівтепломережа», згідно відомостей з ЄДР, є: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України уповноваженою особою ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку платника податку на додану вартість - КП «Фастівтепломережа», з питань своєчасності сплати податку на додану вартість за 2016 рік.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 07.08.2019 №1352/10-36-57-05/05387624, відповідно до висновків якого встановлено порушення підприємством термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з висновками акту від 07.08.2019 №1352/10-36-57-05/05387624 позивачем до ГУ ДФС у Київській області подавались заперечення від 27.08.2019 №10-07/274, які згідно листа від 04.09.2019 №387/10/10-36-04-01-18 були залишені без розгляду, оскільки останні були отримані з порушенням визначених пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України термінів.

На підставі висновків акту від 07.08.2019 №1352/10-36-57-05/05387624, ГУ ДПС у Київській області 10.09.2019 винесено податкове повідомлення-рішення №0038925705, яким до позивача відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, ст.ст. 76, 102, 126 Податкового кодексу України за затримку сплати грошового зобов`язання на суму 883522,20 грн. з ПДВ, застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 20% вказаної суми, а саме 176 704,44 грн.

На податкове повідомлення-рішення від 10.09.2019 №0038925705 позивачем подавалась скарга від 03.10.2019 №10-07/346, яка рішенням ДПС України від 04.12.2019 №11762/6/99-00-08-05-05 була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1). Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (абзац другий підпункту 75.1.1 пункту 75.1).

Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1). Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2). Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу (пункт 76.3).

Так, за пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У постанові від 10.05.2018 по справі №820/3544/17 колегія суддів Верховного Суду зазначила на помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанції, згідно яких останні пов`язували відлік строку давності у 1095 днів із фактичною сплатою позивачем узгодженої у минулих суми податкового зобов`язання. В той час, як норма пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України пов`язує відлік строку давності саме із останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань.

Як вбачається із акту від 07.08.2019 №1352/10-36-57-05/05387624, предметом камеральної перевірки КП «Фастівтепломережа» була своєчасність сплати ПДВ за 2016 рік, за звітністю, що включала зокрема податкову декларацію з ПДВ від 20.04.2016 №9060608662 та податкове повідомлення-рішення від 10.03.2016 №0001451501.

Таким чином, зважаючи на строки давності, встановлені пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, проведення відповідачем камеральної перевірки зазначених вище ПД з ПДВ від 20.04.2016 №9060608662 та ППР від 10.03.2016 №0001451501 були здійснені поза їх межами, а отже неправомірно.

Слід зазначити, що проведеною перевіркою відповідачем була охоплена і податкова декларація позивача з ПДВ від 22.08.2016 №9151220400, однак зважаючи на вказані вище обмеження у 1095 днів, протягом яких контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, включення відповідних грошових зобов`язань позивача за цією декларацією до оскаржуваного ППР № 0038925705 було здійснено також неправомірно, зважаючи що останнє винесено контролюючим органом 10.09.2019.

Разом з цим, як стверджує позивач, ППР від 10.03.2016 №0001451501 йому не надсилалась, а відтак грошові зобов`язання, визначені контролюючим органом у цьому податковому повідомленні-рішенні не набули статусу узгоджених, що виключало можливість нарахування відповідачем штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату.

Власне, колегією суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в межах розгляду справи №320/1047/19 у постанові від 03.06.2020 було зроблено висновок про те, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов`язання позивачем за ППР від 10.03.2016 №0001451501 є протиправним, оскільки такі зобов`язання не набули статусу узгоджених, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи ані доказів вручення податкового повідомлення-рішення № 0001451501 від 10.03.2016 позивачу, ані будь-яких пояснень відповідача з цього приводу.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах даної адміністративної справи за №320/7326/19 такі докази та пояснення також відсутні.

Таким чином суд вважає обґрунтованими твердження позивача, що відповідачем було неправомірно застосовано до позивача відповідальність за несвоєчасну сплату ПДВ за податковими деклараціями за березень 2016 року (від 20.04.2016 №9060608662) та липень 2016 року (від 22.08.2016 №9151220400), та несвоєчасну сплату ППР від 10.03.2016 №0001451501.

Крім того, суд звертає увагу, що перевірка сплати позивачем узгодженої суми податкових зобов`язань з ПДВ, у т.ч. за ППР від 10.03.2016 №0001451501 вже була предметом камеральної перевірки позивача, за результатами якої складено акт від 05.09.2018 №1166/10-36-54-01/05387624 і згідно висновків якого відповідачем було винесено ППР від 14.11.2018 №0008575401.

У відповідності до частини 1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно частини 1 статті 115 Податкового кодексу України, яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин, у разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.

Верховний Суд у постанові від 21.01.2020 по справі №820/11382/15 аналізуючи відповідні положення Податкового кодексу України зазначив, що кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Зокрема, із посиланням на висновки Верховного Суду України, викладені у рішенні від 22.03.2016 по справі №813/6774/13-а, у вищевказаній постанові зазначалося, що положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 Податкового кодексу України.

Статтею 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, саме за несплату (неперерахування) податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.

Разом з цим, наразі відповідні норми ст.ст. 115, 127 Податкового кодексу України є виключеними на підставі Закону України №466-IX від 16.01.2020.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23.10.2021 по справі №815/881/16, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Таким чином, обґрунтованими є твердження позивача, що його було безпідставно притягнуто за правопорушення, зокрема за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань за ППР від 10.03.2016 №0001451501, які не набули статусу узгоджених.

Щодо строків винесення оскаржуваного ППР від 10.09.2019 №0038925705, суд зазначає наступне.

Так, згідно пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

При цьому, за пунктом 86.7 статті Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

Позивач стверджує, що акт камеральної перевірки від 07.08.2019 №1352/10-36-57-05/05387624 був ним отриманий 13.08.2019. Про вручення позивачеві копії акту перевірки саме 13.08.2019 також вказано у листі ГУ ДПС у Київській області від 04.09.2019 №387/10/10-36-04-01-18 у відповідь на заперечення позивача від 27.08.2019 №10-07/274 на вказаний акт перевірки.

Однак, ці заперечення не були розглянуті відповідачем у зв`язку із порушенням термінів їх подання, встановлених пунктом 86.7 статті 87 Податкового кодексу України.

Суд звертає увагу, що згідно наявної в матеріалах справи копії накладної служби поштового зв`язку за №0850001218356 та відповідного фіскального чеку, заперечення позивача були надісланні до контролюючого органу 27.08.2019, а отже в межах 10 робочих днів, протягом яких було можливе оскарження висновків акту податкової перевірки, згідно пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

Разом з цим, зважаючи на дату надання відповіді на заперечення позивача на акт перевірки, а саме 04.09.2019 №387/10/10-36-04-01-18, відповідач в силу приписів пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України мав право винести відповідне податкове-повідомлення рішення протягом 3 робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, а отже не пізніше 09.09.2019, оскільки 7 та 8 вересня у 2019 році припадали на вихідні дні.

Однак, оскаржуване позивачем ППР винесено відповідачем 10.09.2019, тобто з пропуском строку, встановленого пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

Крім того, судом апеляційної інстанції у справі №320/1047/19 встановлено, що впродовж 2015-2016 років позивач сплачував грошові зобов`язання з податку на додану вартість за відповідні податкові (звітні) періоди, однак кошти, що надходили в оплату поточних податкових зобов`язань, були зараховані податковим органом в рахунок погашення податкового боргу минулих податкових (звітних) періодів на підставі ст. 87 Податкового кодексу України. Відтак, оскільки внаслідок погашення податкового боргу, що виник у минулих податкових (звітних) періодах, податкові зобов`язання за звітний податковий період погашались із запізненням, податковий орган застосував до позивача штраф на підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.3 статі 76, статті 102, пункту 126.1 статті 126, підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Із посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у постановах від 30 липня 2019 року в справі № 440/4082/18 та від 10 вересня 2019 року в справі № 1840/3549/18, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у рішенні від 30.06.2020 по справі №320/1047/19 вказала на те, що стягнення контролюючим органом грошових коштів з рахунку платника податків - КП «Фастівтеломережа» у системі електронного адміністрування ПДВ було проведено без дотримання норм пункту 87.1 статті 87, пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України та Порядку електронного адміністрування з податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що позивачем були подані податкові декларації з податку на додану вартість та вчасно здійснено перерахування коштів до бюджету в погашення податкових зобов`язань за податковими деклараціями з ПДВ в порядку передбаченому ст. 200-1 Податкового кодексу України, разом з тим контролюючим органом самостійно змінено напрямок перерахування грошових коштів до бюджету та скеровано їх на погашення податкового боргу, що виник до 01.01.2015.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, як вірно було зазначено судом першої інстанції, відповідачем не наведено жодних пояснень щодо обставин виникнення у позивача податкового боргу внаслідок несвоєчасної сплати позивачем узгоджених грошових зобов`язань, адже за доводами позивача відповідні грошові зобов`язання сплачувались ним вчасно, у повному обсязі та встановлений строк, на підтвердження чого надано платіжні доручення про сплату, яким також не надано будь-якої оцінки відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області № 0038925705 від 10.09.2019.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.О.Беспалов

суддя В.В.Файдюк