Постанова

від 07.02.2023 по справі 640/12950/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2023 року

Київ

справа №640/12950/20

адміністративне провадження №К/990/21031/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу № 640/12950/20 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙРУС ГРУПП», Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСБУДМАШ» про застосування наслідків недійсності правочину, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року (суддя Кузьменко В. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року (суддя-доповідач Вівдиченко Т. Р., судді: Костюк Л. О., Кузьмишина О. М.),

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року Головне управління ДПС у м. Києві (далі - позивач, ГУ ДПС) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙРУС ГРУПП» та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІСБУДМАШ» (далі - відповідачі, ТОВ «САЙРУС ГРУПП», ТОВ «СЕРВІСБУДМАШ» відповідно), в якому просило застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме: стягнути з ТОВ «САЙРУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 39522675) на користь ТОВ «СЕРВІСБУДМАШ» кошти в сумі 4250808,61 грн, стягнути з ТОВ «СЕРВІСБУДМАШ» у дохід держави кошти в сумі 4250808,61 грн як такі, що були отримані за недійсним правочином.

На обґрунтування своїх вимог ГУ ДПС посилалося на те, що в судовому порядку (справа №826/5088/17) визнано недійсним договір від 16 лютого 2015 року №СГ160215, укладений між ТОВ «САЙРУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 39522675) та ТОВ «СЕРВІСБУДМАШ» (далі - Договір №СГ160215). У зв`язку з цим, на переконання ГУ ДПС, наявні підстави для застосування наслідків недійсності правочину, які встановлені статтею 228 ЦК України.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 08 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суд встановив такі обставини.

За результатами операцій, здійснених між ТОВ «САЙРУС ГРУПП» та ТОВ «СЕРВІСБУДМАШ» на підставі Договору №СГ160215, складено податкові накладні №№48, 49, 77, 78, 79, 121, 125, 123, 122, 124, за якими ТОВ «САЙРУС ГРУПП» продало (поставило), а ТОВ «СЕРВІСБУДМАШ» придбало (отримало) товари/послуги на загальну суму 4250808,61 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13 травня 2020 року у справі №826/5088/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, позов ГУ ДПС до ТОВ «САЙРУС ГРУПП» та ТОВ «СЕРВІСБУДМАШ» задовольнив, визнав недійсним Договір №СГ160215. У справі №826/5088/17 встановлено, зокрема, такі обставини: «Вироком встановлено, що ОСОБА_1 у січні 2015 вступив у попередню змову з невстановленою особою, яка запропонувала останньому, шляхом підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, здійснити фіктивне підприємництво за винагороду, а саме, придбати суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ «САЙРУС ГРУПП». У подальшому, ОСОБА_1 у присутності приватного нотаріуса надав свої паспортні дані та підписав два екземпляри статуту підприємства ТОВ «САЙРУС ГРУПП». 08 січня 2015 року проведено державну реєстрацію змін ТОВ «САЙРУС ГРУПП» в відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом`янського району реєстраційної служби ГУ юстиції у м. Києві. Продовжуючи злочинну діяльність, невстановлені слідством особи отримали та використали можливість укладати від імені ОСОБА_1 , шляхом підроблення документів, господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) для підприємств реального сектору економіки, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванні валових витрат підприємств. Вчинення ОСОБА_1 злочинних дій, пов`язаних з реєстрацією ТОВ «САЙРУС ГРУПП», як засновником вказаних підприємств та директором, надало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, використовуючи реквізити вказаних юридичних осіб».

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2017 року затверджено угоду від 30 травня 2016 року, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Київської області Ковалем Р. В. та обвинуваченим ОСОБА_1 , про визнання винуватості, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, та призначено узгоджене сторонами угоди покарання.

Розглядаючи позов ГУ ДПС про застосування наслідків недійсності правочину, суд першої інстанції, проаналізувавши норми ЦК України, Господарського кодексу України (далі - ГК України), дійшов висновку, що санкції, встановлені частиною першою статті 208 ГК України, є конфіскаційними, та стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності. Відповідно, такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 ГК України, а тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України.

Встановивши, що виконання сторонами спірного правочину припадає на березень 2015 року, початком перебігу зазначених у статті 250 ГК України строків є дата виконання правочину, а тому на момент звернення ГУ ДПС до суду із цим позовом у червні 2020 року та вирішення справи по суті закінчився встановлений вказаною статтею строк застосування адміністративно-господарських санкцій, що виключає можливість задоволення позовних вимог контролюючого органу.

На обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 802/470/17-а, від 16 жовтня 2019 року у справі № 2а-1670/8497/11, від 03 вересня 2020 року у справі №2А/0370/3414/12, від 26 жовтня 2021 року у справі № 2а-19251/11/2670.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 червня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін, повністю погодившись з його висновками.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

На обґрунтування вимог касаційної скарги ГУ ДПС посилається на наявність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами. Свою позицію мотивує тим, що за недійсним договором не виникає податкового кредиту з ПДВ, а витрати підприємства, списані за недійсним договором, - це заниження об`єкта оподаткування, що в підсумку спричиняє штрафні санкції за заниження податкових зобов`язань. Тобто, в даному випадку слід керуватись положеннями частиною другою статті 250 ГК України (яка відсилає до норм ПК України), а не частиною першою цієї статті.

На переконання ГУ ДПС, закон в імперативному порядку вказує на необхідність застосування наслідків недійсності правочинів, таких як повернення сторін у попереднє становище або відшкодування вартості одержаного за недійсною угодою. У більшості випадків визнання оспорюваного правочину недійсним без застосування відповідних наслідків втрачає сенс. На відміну від нікчемних правочинів, які є недійсними вже на час укладення незалежно від рішення суду з даного питання, правові наслідки недійсності оспорюваних угод можуть настати після визнання їх такими судом.

Враховуючи, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, так і шляхом подання самостійного позову, ГУ ДПС вважає, що у цій справі відлік строку звернення до суду з цим позовом повинен розпочинатися з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі №826/5088/17, яким правочин визнано недійсним, а тривалість такого строку має визначатися нормами ПК України.

Ухвалою від 12 жовтня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за поданою скаргою на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з метою перевірки зазначених доводів ГУ ДПС.

Відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Водночас, частиною третьою цієї статті встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Отже, у випадку виявлення під час касаційного перегляду порушення судом першої та або апеляційної інстанції норм процесуального права, які, зокрема, згідно з пунктом 4 частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги.

Колегією суддів встановлено, що у цій справі наявна обов`язкова підстава для скасування постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд, яка перешкоджає перевірці доводів і вимог касаційної скарги.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС звернулося до суду з позовом до ТОВ «САЙРУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 39522675) і ТОВ «СЕРВІСБУДМАШ».

Отже, саме ці товариства були відповідачами у цій справі та, відповідно, учасниками справи.

Саме між цими товариствами, як встановили суди, було укладено Договір №СГ160215, який в подальшому визнано недійсним в судовому порядку, і про застосування наслідків недійсності якого подано позов у цій справі.

Однак, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, у ній зазначено як відповідачів у справі ТОВ «САЙРУС ГРУП» (код ЄДРПОУ 38307584) і ТОВ «СЕРВІСБУДМАШ».

Суд апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі на це уваги не звернув і здійснював подальший апеляційний розгляд справи за участю саме ТОВ «САЙРУС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 38307584), а не ТОВ «САЙРУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 39522675).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1., відносно якого набрав чинності Вирок Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2017 року, значиться серед переліку засновків юридичної особи ТОВ «САЙРУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 39522675) та зазначений як керівник цього підприємства з 27 січня 2015 року. Місцезнаходженням ТОВ «САЙРУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 39522675) є: 03069, м. Київ, вул. Лисичанська, буд. 11.

Натомість, ТОВ «САЙРУС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 38307584) є іншою юридичною особою, місцезнаходженням якої є: 02160, м. Київ, проспект Возз`єднання, буд. 18. У переліку засновників зазначено ОСОБА_2 , яка є керівником цього товариства з 31 липня 2015 року.

Згідно з матеріалами справи, апеляційний суд направляв усю поштову кореспонденцію, адресовану ТОВ «САЙРУС-ГРУП», за адресою: 02160, м. Київ, проспект Возз`єднання, буд. 18. Поштова кореспонденція поверталася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Суд апеляційної інстанції здійснив публікацію судової повістки, адресованої ТОВ «САЙРУС-ГРУП», на офіційному сайті судової влади України.

Таким чином, апеляційний перегляд справи здійснювався за іншого кола учасників справи, а саме: ТОВ «САЙРУС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 38307584) замість ТОВ «САЙРУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 39522675).

Згідно з пунктами 3, 4 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

На переконання колегії суддів, допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, оскільки ТОВ «САЙРУС-ГРУП» (код ЄДРПОУ 38307584) не було учасником справи в суді першої інстанції, а суд апеляційної інстанції не вирішив питання про залучення його до участі у справі, як і не зазначив підстави для участі цієї юридичної особи в судовому процесі у суді апеляційної інстанції. Натомість, ТОВ «САЙРУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 39522675), який був відповідачем згідно з позовної заявою, не повідомлявся про апеляційний розгляд справи, копій ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги не отримував, що свідчить про позбавлення цієї юридичної особи права на участь в суді апеляційної інстанції. Таким чином, суд апеляційної інстанції прийняв рішення у справі, яка стосувалася прав, свобод та інтересів ТОВ «САЙРУС ГРУПП» (код ЄДРПОУ 39522675), не залучивши цю особу до участі у справі на стадії апеляційного прегляду.

Згідно з частиною четвертою статті 343 КАС України, яка встановлює порядок попереднього розгляду справи, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи на вимоги статті 341 КАС України, колегія суддів, не надаючи правової оцінки доводам касаційної скарги ГУ ДПС, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшла висновку про наявність обов`язкової підстави для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 341, 343, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року у справі № 640/12950/20 скасувати.

Справу № 640/12950/20 направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон О.О. Шишов М.М. Яковенко