Постанова

від 07.12.2022 по справі 759/16938/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. Справа№ 759/16938/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Зубець Л.П.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 (повний текст рішення складено 21.10.2021)

у справі № 759/16938/19 (суддя Бойко Р.В.)

за позовною заявою ОСОБА_1

до Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5"

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відмовлено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що Загальні збори членів Кооперативу, вирішуючи питання висловлення недовіри позивачу, та правління Кооперативу, виконуючи де-факто згідно п. 4.3.4 Статуту Кооперативу рішення загальних зборів членів та звільняючи позивача з посади, не діяли свавільно, а навпаки реагували на свавільне розпорядження позивачем спільними коштами членів Кооперативу. Наведені обставини у будь-якому разі виключають можливість поновлення позивача на посаді Голови Кооперативу. Чинність рішення та наказу та не пред`явлення жодних вимог про їх оскарження виключає можливість для висновку про можливість поновлення особи на посаді. Самовільне вирішення питання виплати збільшеного розміру заробітної плати та проведення такої виплати є матеріальним збитком Кооперативом на суму такого збільшення. Оскільки станом на 20.09.2018 сума матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 внаслідок проведення собі виплати у серпні 2018 року перевищувала ту суму, яка підлягала їй виплаті при звільненні 20.09.2018, то з урахуванням принципів розумності та справедливості Кооператив мав законне право спрямувати належну до виплати заробітну плату на часткове покриття заподіяного матеріального збитку. Таким чином, відсутня обставина заборгованості Кооперативу щодо виплати заробітної плати при звільненні, а відтак і підстави для нарахувань за час затримки. в даному випадку мова йде про відсторонення та звільнення керівника Кооперативу, а відтак участь такої особи у передачі печаток та документації Кооперативу, що згідно п. 4.4.2 Статуту Кооперативу могло бути здійснено виключно новообраному керівнику, виключає необізнаність ОСОБА_1 про наявність рішення Кооперативу про звільнення її з посади. Підставою для звільнення з посади Голови правління кооперативу є рішення правління кооперативу, про яке ОСОБА_1 (з урахування викладеного вище) було достеменно відомо. Видача додаткових актів (наказу про звільнення), як і фіксація ознайомлення з ним чи відмови від підпису про ознайомлення не вимагається.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить визнати причину пропуску строку поважною і поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 759/16938/19, прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі № 759/16938/19, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 759/16938/19 і прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, судові витрати покласти на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд першої інстанції, аналізуючи звільнення позивача через призму свавільності залишив поза увагою, що наказ про звільнення від 20.09.2018 № 20/09, не вручався позивачу, ані в день його складення, ані пізніше, наказ про звільнення, який наявний у матеріалах справи містить запис про те, що позивач ознайомлений із наказом 03.10.2018, але від підпису відмовився, однак зазначене не підтверджується доказами, ані актом про відмову, ані доказами про направлення наказу рекомендованим листом з описом вкладення та відповідною відміткою відділення поштового зв`язку про відмову позивача від отримання такого листа. Також скаржник зазначає, що копія наказу про звільнення від 20.09.2018 № 20/09 в матеріали справи була приєднана до додатку до відзиву, а не до самого відзиву, який підписаний представником відповідача 08.11.2019, і в подальшому направлений поштою до Святошинського районного суду м. Києва і позивачу, тобто майже через 14 місяців від дати складання і через 13 місяців від начебто відмови позивача від підпису.

Скаржник вказує на те, що наказ про звільнення від 20.09.2018 № 20/09, який наявний у матеріалах справи не містить посилання на рішення позачергових загальних зборів № 11/09/2018 від 11.09.2018, яке оформлене протоколом та посилання на відповідну норму Кодексу законів про працю в Україні та взагалі не вручався позивачу.

На думку скаржника, помилковими є доводи суду першої інстанції про обґрунтованість звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності з огляду на перебування на посаді керівника Кооперативу, висловлення недовіри на загальних зборах, присутність на загальних зборах до отримання лікарняного, не оскарження наказу про звільнення чи рішення загальних зборів та спростовуються положенням чинного трудового законодавства, зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Скаржник зазначає, що твердження відповідача про наявність боргів перед постачальниками послуг, не були предметом обговорення на позачергових загальних зборах від 11.09.2018 та відповідно письмові твердження відповідача з цього приводу не можна вважати обґрунтованими, оскільки відповідні твердження є припущеннями декількох мешканців Кооперативу та не відповідають дійсності, фактично викладені у письмовому вигляді твердження про наявність боргів перед постачальниками ввели в оману суд. Також помилковим, на думку позивача, є висновок суду про порушення позивачем ч. 2 ст. 15 Закону України "Про кооперацію" та п. 4.2.1 Статуту Кооперативу щодо безпідставного нарахування та виплати собі коштів у вигляді заробітної плати за рахунок членів Кооперативу, при цьому судом відхилені доводи відповідача, що оплата праці взагалі не була передбачена. Так, фактично, питання оплати праці голові правління було вирішено ще у 1992р. загальними зборами членів кооперативу ЖБК "Київ-5", оформлене протоколом від 26.11.1992 і схвалено одноголосно. Водночас, в матеріалах справи відсутні докази того факту, що в період з 01.09.2018 по 10.09.2018 позивач не виконував покладених не неї обов`язків голови правління кооперативу, а саме: не здійснював повсякденного керівництва діяльністю кооперативу, не забезпечував виконання рішень загальних зборів членів кооперативу і правління, а відтак не мав право отримувати заробітну плату за відповідний період, а також не мав права на належну їй оплату при звільненні від ЖБК "Київ-5" за 5 перших дні тимчасової непрацездатності у зв`язку з перебуванням на лікарняному, що підтверджується матеріалами справи.

Скаржник вказує на те, що перерахунок посадового окладу за травень-липень 2018р. відбувався не у зв`язку із скликанням позачергових зборів, як зазначив суд першої інстанції, а у зв`язку із звільненням інших найманих працівників з кооперативу ЖБК "Київ-5". Скаржник звертає увагу на те, що заробітна плата нараховувалась та виплачувалась по Кооперативу, як до, так і після позивача, нарахування та виплата заробітної плати фактично не відрізняється в процентному відношенні до суми внесків на утримання будинку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду, вказав на те, що рішення Загальних зборів членів ЖБК "Київ-5" від 11.09.2018 позивачем оскаржене не було. 20.09.2018 було проведено засідання правління відповідача, на якому було прийнято рішення про зміну голови правління, зокрема, правління прийняло рішення про: 1. Призначення Головою правління Самойленко В.М., чим надали повноваження Голови правління останній, та припинили повноваження, як Голови правління ОСОБА_1 ; 2. Звільнення ОСОБА_1 з посади Голови правління, тобто, правлінням відповідача було прийняте законне рішення про відкликання - припинення повноважень відповідно до Статуту кооперативу, на підставі якого позивач був обраний Головою правління, таке рішення не протирічить Закону України "Про кооперації", ні Статуту ЖБК "Київ-5". Рішення Правління відповідача від 20.09.2018 також позивачем оскаржене не було, як не був оскаржений і наказ Правління ЖБК "Київ-5" від 20.09.2018 № 20/09.

Відповідач зазначає про те, що про наявність як рішення, так і наказу правління ОСОБА_1 стало відомо відразу після їх прийняття, шляхом телефонного зв`язку новим Головою Правління ЖБК "Київ-5" та запропоновано передати документи та речі новій Голові Правління, на що позивач погодився.

Крім того, відповідно до письмового повідомлення Правління ЖБК "Київ-5", рішенням Загальних Зборів був обраний новий склад Правління, позивач рішенням Правління був звільнений з посади Голови Правління та запропоновано останній передати представникові нового складу правління Самойленко В.М. всю організаційно-розпорядчу та фінансову документацію, що стосується діяльності ЖБК "Київ-5", печатку, кутовий штамп та трудову книжку позивача. Вказане письмове повідомлення позивач отримав та на підтвердження цієї обставини розписалась та поставила дату отримання 27.09.2018 і починаючи з 03.10.2018 по 17.10.2018 ОСОБА_1 передала новій Голові правління Самойленко В.М. речі та документи (усю документацію по діяльності ЖБК "Київ-5"), факт передачі було зафіксовано актами прийому-передачі, де і позивач поставив свій підпис.

Також 03.10.2018 позивач був ознайомлений з наказом № 20/09, однак, від підпису про ознайомлення та його отримання відмовився, про що мається відповідний напис.

Так, позивач була обрана головою правління у грудні 2010р., визначений статутом кооперативу трирічний строк її повноважень закінчився у грудні 2013р, після чого вона здійснювала повноваження голови правління за відсутності законних підстав і повноважень, тому рішення правління про обрання зі складу правління нового Голову відповідає вимогам статуту кооперативу.

На думку відповідача, позивача було обрано Головою Правління та допущено до виконання обов`язків голови правління кооперативу, але це не може свідчити про укладення трудового договору, оскільки для виникнення трудових відносин, в даному випадку, обов`язковим є укладення трудового контракту або договору, який повинен був визначити умови матеріального забезпечення позивача, натомість, трудового договору чи контракту укладено не було, домовленість про умови матеріального забезпечення в установленому законом порядку не досягнуто, тож і підстави для стягнення заробітної плати з відповідача відсутні, адже положеннями Закону України "Про кооперацію", які підлягають застосуванню до виниклих правовідносин, не передбачено обов`язкового встановлення заробітної плати голові кооперативу, вказаним законом лише передбачено, що встановлення розміру оплати праці голови правління, а також інші повноваження віднесено до компетенції загальних зборів кооперативу, виконавчий директор виконує свої функції на умовах контракту. В даному випадку загальними зборами не було встановлено розмір оплати праці голови правління кооперативу, тобто позивач не знаходився з кооперативом в трудових відносинах.

Таким чином, з моменту обрання ОСОБА_1 головою правління ЖБК "Київ-5" та до її відкликання, загальними зборами ЖБК "Київ-5" не визначався розмір оплати праці голови правління ЖБК "Київ-5", будь-які грошові виплати ОСОБА_1 , як оплата праці голови правління ЖБК "Київ-5" є незаконним та таким, що протирічить вимогам ЗУ "Про кооперацію", на даний час, загальними зборами ЖБК "Київ-5", голові правління визначений розмір оплати праці, що підтверджується відповідним протоколом Загальних зборів ЖБК "Київ-5".

Викладені вище обставини також підтверджують і факт пропущення без поважних причин позивачем строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів та нівелюють доводи позивача, викладені у позовній заяві про те, що про своє звільнення остання дізналась лише у серпні 2019р., коли отримала відомості з Пенсійного Фонду України, і в суді першої інстанції відповідачем також заявлялось про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 і з підстав пропущення позовної давності - строків для звернення до суду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 759/16938/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 поновлено ОСОБА_1 пропущений строк на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 759/16938/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 759/16938/19. Призначено справу № 759/16938/19 до розгляду у судовому засіданні 23.12.2021.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченко Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021, для розгляду справи № 759/16938/19 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді Сулім В.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 прийнято справу № 759/16938/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді Сулім В.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №759/16938/19 відкладено на 03.02.2022.

У зв`язку тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Гаврилюка О.М судове засідання, призначене на 03.02.2022, не відбулось.

24.02.2022 запроваджено воєнний стан в Україні у зв`язку із військовою агресією російської федерації.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №759/16938/19 на 07.07.2022.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022 справи №759/16938/19 справу передано визначеному автоматизованою системою складу суду: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді Зубець Л.П., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 прийнято справу №75/16938/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді Зубець Л.П., Сулім В.В.

Представники сторін у судове засідання 07.07.2022 не з`явились, через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи та від Голови правління Житлово-будівельного кооперативу "КИЇВ-5" надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що представник Житлово-будівельного кооперативу "КИЇВ-5" ОСОБА_4 призваний до Збройних Сил України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2022 заяву представника ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи задоволено. Заяву Голови правління Житлово-будівельного кооперативу "КИЇВ-5" про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд справи №59/16938/19 ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 на 21.09.2022.

На підставі ст. 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 заяви Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" та ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи № 759/16938/19 задоволено. Оголошено перерву у розгляді справи № 759/16938/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 759/16938/19 до 09.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2022 задоволено клопотання про відкладення судового засідання представників Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" та ОСОБА_1 . Відкладено розгляд справи № 759/16938/19 за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 на 07.12.2022.

07.12.2022 через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, розглянувши подане клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, зміни колегії суддів, подання учасниками справи клопотань про відкладення розгляду справи, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 759/16938/19 розглядалась протягом розумного строку.

Явка учасників справи та позиції учасників справи

Представники позивача та відповідача у судове засідання 07.12.2022 не з`явились, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно із протоколом Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" від 21.12.2010 ОСОБА_1 було обрано головою правління Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5".

На підставі даного протоколу видано наказ від 01.01.2011 про прийняття ОСОБА_1 головою правління Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5".

11.09.2018 на позачергових загальних зборах членів Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" визнано роботу голови правління ОСОБА_1 за звітний період незадовільною та оголошено їй недовіру, а також було змінено кількість членів правління з 4 до 8 осіб та відповідно обрано нових членів правління Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5".

Рішенням правління Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5", оформленим протоколом засідання правління Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" від 20.09.2018, звільнено ОСОБА_1 з 20.09.2018 з посади голови правління Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" та призначено головою правління Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" з 21.09.2018 Самойленко В.М .

На підставі цього рішення правління відповідача новий голова правління Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" Самойленко В.М. 20.09.2018 видала наказ №20/09 про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" з 20.09.2018.

Спір виник у зв`язку із твердженнями ОСОБА_1 про наявність підстав для поновлення її на посаді голови правління Кооперативу та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.09.2018 по 03.09.2019 та середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2018 по 03.09.2019.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним:

- з 01.01.2011 ОСОБА_1 призначено на посаду голови правління Кооперативу;

- 11.09.2018 ОСОБА_1 брала участь у загальних зборах Кооперативу, її стан погіршився і з 12.09.2018 по 25.09.2018 вона перебувала на стаціонарному лікуванні. З 26.09.2018 по 19.11.2018 продовжувала лікування в амбулаторних умовах.

- в серпні 2019 року ОСОБА_1 отримала відомості з Пенсійного фонду України, з яких зрозуміла, що з вересня 2018 року їй не виплачувалася заробітна плата, з чого вона в позові зробила припущення, що її могло бути звільнено;

- з наказом про звільнення позивача не ознайомили, трудову книжку позивача належним чином не оформили;

- протягом року (з вересня 2018 року по вересень 2019 року) ОСОБА_1 не могла (не мала можливості) дізнатися про дату свого звільнення;

- ОСОБА_1 мала право самостійно встановлювати собі розмір заробітної плати на підставі рішення Загальних зборів Кооперативу від 26.11.1992 (протокол №12) та постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.10.1995.

Заперечення відповідача зводяться до наступного:

- ОСОБА_1 рішенням позачергових загальних зборів членів Кооперативу від 11.09.2018 (протокол №11/09/2018) оголошено недовіру та визнано її роботу незадовільною;

- рішенням правління Кооперативу від 20.09.2018 (протокол №20/09/2018) звільнено ОСОБА_1 з посади голови правління, призначено на її посаду Самойленко В.М. ;

- з 3 по 17 жовтня 2018 року ОСОБА_1 на підстав актів передала всі документи, пов`язані з діяльністю Кооперативу, печатку, ключі, паспорти, банківську флешку (ключ доступу до рахунку);

- трудова книжка ОСОБА_1 завжди знаходилася особисто у позивача;

- про своє звільнення позивач знала, що підтверджується передачею всіх документів новому голові правління Кооперативу;

- підставою для недовіри та наступного звільнення позивача є встановлення та постійне одноособове збільшення собі розміру заробітної плати без погодження та відома загальних зборів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про кооперацію" виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Згідно із пунктом 4.3.2 Статуту Кооперативу (а.с. 42 т. 1) члени правління обирають зі складу правління Голову правління, а пункт 4.4.1 Статуту також визначає Правління органом, який обирає Голову.

Суд відзначає, що зміст п. 4.2.13 Статуту не дозволяє делегувати Правлінню повноваження щодо обрання органів управління, проте наведене не стосується Голови Правління, оскільки згідно п. 4.1 Статуту Голова правління не є органом управління Кооперативом.

11.09.2018 рішенням позачергових загальних зборів членів Кооперативу (протокол №11/09/2018) визнано роботу ОСОБА_1 незадовільною та оголошено їй недовіру.

Рішенням правління Кооперативу від 20.09.2018 (протокол №20/09/2018) звільнено ОСОБА_1 з посади Голови правління, призначено на цю посаду Самойленко В.М .

Наведені підстави, за твердженнями відповідача, стали підставою для припинення повноважень ОСОБА_1 , як Голови правління Кооперативу та, відповідно, для припинення трудових відносин.

Вказані акти не оскаржуються в межах даної справи та взагалі відсутні докази їх оскарження.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що чинність вказаних актів та не пред`явлення жодних вимог про їх оскарження виключає можливість для висновку про можливість поновлення особи на посаді.

Так, враховуючи що спір стосується одного із фундаментальних прав людини - права на працю та гідну винагороду, суд без вимоги надасть оцінку законності рішення про звільнення позивача з посади голови правління відповідача через призму чи не було воно свавільним. Встановлення свавільності звільнення може бути підставою для нікчемності актів про звільнення незалежно від їх оскарження і скасування судом.

Відповідач вказує, що підставою для визнання загальними зборами членів Кооперативу недовіри стала втрата довіри до Голови Кооперативу через сумніви в ефективному управлінні загальними коштами, у встановленні собі позивачем непомірного розміру заробітної плати, у незадовільному забезпеченні ремонтних робіт тощо.

Як вбачається із протоколу, " ОСОБА_5 щодо ремонту даху. Організувала ремонт даху ОСОБА_6 за кошти мешканців. Ремонт коштував 4 тис. грн., в той час як ОСОБА_1 пропонувала виконати цей ремонт за 40 тис. грн.".

Відповідно до штатного розпису до 01.01.2016 (а.с. 75, 77, т. 1) місячний фонд заробітної плати Голови Правління становив 3 500,00 грн, з 01.01.2016: 3 500 - 13 780,00 грн (а.с. 78, т. 1), з 01.01.2017: 3 500,00 - 17 500,00 грн (а.с. 79, т. 1). Всі штатні розписи затверджені Головою правління Кооперативу.

Наказом голови правління ОСОБА_1. від 15.05.2018 №15/5-18 (а.с. 96, т. 1) у зв`язку із затвердженням з 01.01.2017 (17 місяців назад) штатного розкладу встановлено посадовий оклад для ОСОБА_1 у розмірі 13 500,00 грн на місяць з 01.05.2018, наказом №07/08-18 від 07.08.2018 проведено перерахунок посадового окладу ОСОБА_1 за травень - липень 2018 року на підставі наказу №15/5-18 від 15.05.2018.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків від 20.06.2019 (а.с. 13, т. 1) у третьому кварталі 2018 року ОСОБА_1 від Кооперативу одержано дохід у розмірі 42 800 гривень.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про кооперацію" до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу. Аналогічні положення закріплені п. 4.2.1 Статуту Кооперативу (а.с. 41, т.1)

Тобто, у житлово-будівельному кооперативі виключно Загальні збори членів визначають розмір оплати праці голови та мають повноваження на затвердження кошторисів фондів оплати праці працівників.

Наведене обґрунтовано тим, що ЖБК, так само як і ОСББ, є особами, які створюються для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

ЖБК по суті є більш застарілою формою самоорганізації власників квартир у багатоквартирних будинках та виникла, коли майно (квартири) не належало фізичним особам, було державним та передавалося громадянам у користування, на відміну від ОСББ, яке є новітньою формою самоорганізації власників квартир у багатоквартирних будинках.

Обом формам притаманна самоокупність та колективна організація всіх мешканців задля належного утримання власного та спільного майна за рахунок внесків таких власників.

Відтак, як розмір внесків, так і всіх витрат (зокрема, значних) погоджується виключно Загальними зборами, оскільки опосередковано мова йде про витрачання коштів кожного власника квартири такого будинку. Будь-яке безпідставне та нерозумне витрачання коштів Кооперативу є істотним порушенням обов`язків Голови правління.

Доводи відповідача про те, що оплата праці Голови Кооперативу - ОСОБА_1. взагалі не була передбачена оцінюється колегією суддів апеляційного господарського суду критично, оскільки як вбачається із відомостей, наданих податковими органами, з часів створення Кооперативу його керівник одержував оплату своєї праці. Оскільки така практика вже існувала до моменту обрання ОСОБА_1 на цю посаду, то можна вважати що в Кооперативі було усталеною практикою виплати за працю, і сам факт одержання Головою Кооперативу оплати не є порушенням законодавства та Статуту відповідача.

Однак, стосовно розміру оплати праці, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зазначений розмір був істотно збільшений з розміру 3 500,00 грн на місяць у 2016 році до 17 800,00 грн у 2018 році, тобто у 5 разів без рішення загальних зборів членів Кооперативу, пояснення та обґрунтування значної зміни в умовах праці та за відсутності стрімкого зростання рівня споживчих цін (інфляції) в тотожному розмірі з 2016 по 2018 роки, що свідчить про порушення позивачем ч. 2 ст. 15 Закону України "Про кооперацію", п. 4.2.1 Статуту Кооперативу та безпідставного нарахування позивачем та виплати по суті самою собі коштів у вигляді заробітної плати за рахунок членів Кооперативу.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про явну непослідовність дій щодо видачі у 15.05.2018 наказу №15/5-18, який мотивований штатним розписом, що затверджено за 18 місяців до такого наказу. Не проведення виплати на підставі цього наказу протягом травня, червня, липня 2018 року, та нарахування такої виплати на підставі окремого наказу №07/08-18 від 07.08.2018 у серпні 2018 року (очевидно коли вирішувалося питання про скликання загальних зборів членів Кооперативу). Переконливих пояснень щодо наведеної судом та відображеної в документах часової послідовності вчинення таких дій позивачем не надано.

Таким чином, Загальні збори членів відповідача, вирішуючи питання висловлення недовіри позивачу, та правління відповідача, виконуючи де-факто згідно п. 4.3.4 Статуту Кооперативу рішення загальних зборів членів та звільняючи позивача з посади, не діяли свавільно, натомість відреагували на свавільне розпорядження позивачем спільними коштами членів відповідача, що, в свою чергу, у будь-якому разі виключають можливість поновлення позивача на посаді Голови Кооперативу.

Твердження позивача про перебування на лікарняному оцінюється колегією суддів апеляційного господарського суду критично, оскільки зазначене не змінює викладених судом доводів, враховуючи те, що мова йде про керівника Кооперативу, висловлення недовіри є підставою для звільнення із посади, а позивач був присутнім на Загальних зборах членів Кооперативу 11.09.2018 і в цей час не перебував на лікарняному, крім того, наказ про звільнення чи рішення загальних зборів членів не оскаржено.

Посилання позивача на лист від 16.10.2018, в якому Голова Правління Кооперативу Самойленко В.М. пропонує вийти на роботу Виконавчому директору Кооперативу ОСОБА_1. (а.с. 103, т. 1), факт одержання якого позивачем не заперечується, не спростовує факту обізнаності ОСОБА_1 з існуванням нового Голови, та не свідчить про виникнення трудових відносин, адже Голова Кооперативу та Виконавчий директор є різними посадами, а матеріали справи не містять рішення про призначення чи обрання ОСОБА_1 на вказану посаду.

Щодо вимоги позивача стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.09.2018 по 03.09.2019, яку позивач обґрунтовує не ознайомленням з наказом та не заповненням трудової книжки, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Так, трудова книжка ОСОБА_1 весь вказаний час знаходилася у позивача, що не спростовано останнім, що виключає твердження про протиправне не оформлення її та взагалі виключало можливість працевлаштування.

Згідно із актом приймання-передачі документів від 03.10.2018 позивач передала установчі документи, технічну документацію, податкову звітність, договори, печатку та кутовий штамп Кооперативу Самойленко В.М., яку обрано новою Головою Правління.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не вважає доведеними твердження позивача про те, що така передача установчих документів, технічної документації, податкової звітності, договорів, печаток та кутового штампу не означала обізнаність із звільненням та передачею справ новообраному керівнику, а була пов`язана із хворобою, враховуючи те, що згідно п. 4.4.2 Статуту Кооперативу Голова правління зберігає печатку, штамп та усю документацію Кооперативу і зобов`язаний передати їх по опису своєму наступнику у десятиденний строк з моменту свого переобрання, крім того, з пояснень позивача вбачається, що з 26.09.2018 лікування проходило амбулаторно і не потребувало постійного знаходження у лікарні, що виключає твердження неможливості самостійного виконання повноважень Голови.

Тобто, складення у жовтні 2018р. інших актів приймання передачі (в т.ч. ключа доступу до банківського рахунку Кооперативу) виключає необізнаність позивача із власним звільненням.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність можливості для прийняття, як належного доказу, наказу №20/09 від 20.09.2018 про звільнення позивача із надписом "ОСОБА_1 ознайомлена, від підпису відмовилася", оскільки зазначений доказ подано через майже 2 роки після подачі відзиву і інших доказів, та складання такого доказу виключно одним учасником судового процесу без жодної реєстрації і інших способів підтвердження його створення у час, який зазначено у ньому.

Участь відстороненої особи у передачі печаток та документації відповідачу, що згідно п. 4.4.2 Статуту Кооперативу могло бути здійснено виключно новообраному керівнику, виключає необізнаність ОСОБА_1 про наявність рішення Кооперативу про звільнення її з посади. Підставою для звільнення з посади Голови правління кооперативу є рішення правління кооперативу, про яке, як вбачається із обставин справи, ОСОБА_1 було достеменно відомо. Видача додаткових актів (наказу про звільнення), як і фіксація ознайомлення з ним чи відмови від підпису про ознайомлення не вимагається.

Заявлений строк з 01.09.2018 по 20.09.2018 взагалі не може розглядатися, як вимушений прогул, оскільки трудові відносини в цей час існували, а з 21.09.2018 по 03.09.2019 відсутні підстави для висновку про вину відповідача у неознайомленні позивача із наказом про звільнення та невидачі трудової книжки.

Стосовно вимоги про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні за період з 01.09.2018 по 03.09.2019, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Так, у період з 01.09.2018 по 20.09.2018 ОСОБА_1 мала б бути нарахована заробітна плата, із розрахунку, який існував до її безпідставного самостійного збільшення, а саме - 3 500,00 грн. на місяць, при цьому, є встановленими незаконні дії позивача при визначені та виплаті собі заробітної плати у серпні 2018 року виходячи із самовільно збільшеного у п`ять разів посадового окладу.

Відповідно до п. 4.3.5 Статуту Кооперативу члени правління (якої одночасно з обійманням посади Голови Кооперативу була позивачка) несуть персональну матеріальну відповідальність за результати їх голосування по тих питаннях, рішення по яких привели до матеріальних збитків Кооперативу.

Самовільне вирішення питання виплати збільшеного розміру заробітної плати та проведення такої виплати є матеріальним збитком Кооперативом на суму такого збільшення.

Оскільки станом на 20.09.2018 сума матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 внаслідок проведення собі виплати у серпні 2018 року перевищувала ту суму, яка підлягала їй виплаті при звільненні 20.09.2018, то з урахуванням принципів розумності та справедливості відповідач мав законне право спрямувати належну до виплати заробітну плату на часткове покриття заподіяного матеріального збитку, у зв`язку із чим, обставина заборгованості відповідача щодо виплати заробітної плати при звільненні, і як наслідок, і підстави для нарахувань за час затримки, відсутні.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Оскільки позивача звільнений від сплати судового збору за подання даного позову до Господарського суду міста Києва в силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", в той час як у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю, то судовий збір не підлягає покладенню на відповідача та не підлягає компенсуванню за рахунок держави.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Натомість, відповідачем, як у відзиві від 11.10.2019, так і у відзиві від 02.06.2021 було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого Житлово-будівельний кооператив "Київ-5" вказував, що він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Також 30.09.2021 відповідачем надані документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір № 3635/01/21 від 05.02.2021, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги № 3635/01/21 віл 05.05.2021, акти приймання-передачі правничої допомоги від 02.08.2021, від 17.08.2021 та відповідні платіжні доручення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представництво інтересів Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" в межах господарської справи №759/16938/19 здійснювалось адвокатом Адвокатським бюро "Дубовик та Партнери" в особі адвоката ОСОБА_4 (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії №3635 від 26.02.2009) на підставі ордеру серії АА №1111173 від 07.06.2021 та договору про надання правничої допомоги №3635/01/21 від 05.05.2021.

У пункті 3.1 договору №3635/01/21 від 05.05.2021 Житлово-будівельний кооператив "Київ-5" (клієнт) та Адвокатське бюро "Дубовик та Партнери" (бюро) домовились, що розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

05.05.2021 Житлово-будівельним кооперативом "Київ-5" (клієнт) та Адвокатським бюро "Дубовик та Партнери" (бюро) укладено додаткову угоду до договору №3635/01/21 від 05.05.2021, якою визначається порядок оплати юридичних послуг (гонорару) бюро за надання правничої допомоги клієнту з приводу представлення інтересів останнього у судових інстанціях за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу "Київ-5" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні (господарська справа №759/16938/19).

У пункті 2 додаткової угоди від 05.05.2021 визначено, що вартість послуг за надання правничої допомоги за даною додатковою угодою складає:

- вивчення матеріалів справи та судової практики - 500,00 грн. за 1 годину роботи;

- представлення інтересів клієнта у суді - 1 500,00 грн. за кожне судове засідання;

- підготовка апеляційної (касаційної) скарги - 1 000,00 грн. за 1 годину роботи;

- ознайомлення з матеріалами справи - 500,00 грн.;

- підготовка проектів процесуальних документів (клопотання, відзив, заперечення, додаткові пояснення та інші) - 500,00 грн. за 1 годину роботи.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Адвокатським бюро "Дубовик та Партнери" було надано за договором №3635/01/21 від 05.05.2021 та додатковою угодою до нього, а Житлово-будівельним кооперативом "Київ-5" було прийнято юридичні послуги на загальну суму 12 000,00 грн. без зауважень, що підтверджується актами приймання-передачі правничої допомоги від 17.08.2021 на суму 5 000,00 грн. та від 02.08.2021 на суму 7 000,00 грн.

Житлово-будівельним кооперативом "Київ-5" було оплачено прийняті за вказаним актами послуги кошти в загальному розмірі 12 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 674 від 05.08.2021 на суму 7 000,00 грн. та №694 від 22.09.2021 на суму 5 000,00 грн.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. Слід зауважити, що на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Як вже зазначалось, клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не заявлялось.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Однак, позивачем не було доведено неспівмірності витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням переліку виконаних робіт (наданих послуг), погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що гонорар у розмірі 12 000,00 грн є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом відповідачу послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 759/16938/19, відсутні.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 759/16938/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 759/16938/19 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 244, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 759/16938/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі № 759/16938/19 залишити без змін.

3. Справу № 759/16938/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 06.02.2023.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Л.П. Зубець

В.В. Сулім