Постанова

від 31.01.2023 по справі 906/7/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року Справа № 906/7/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Олійник Т.М.

за участю представників сторін:

позивача: Коки В. А. адвоката, згідно ордеру серія А.М. №1032021 від 21.09.22 (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: Данильчука М.Я. керівника ЗАТ "Спіка" - витяг з ЄДР від 02.06.22

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 06.10.22р. суддею Кравець С.Г. о 15:49 у м.Житомирі, повний текст складено 17.10.22р. та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 31.10.22р. суддею Кравець С.Г. у м.Житомирі, повний текст складено 09.11.22р. у справі №906/7/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит"

до Приватного багатопрофільного малого підприємства "КЛИМ"

до Закритого акціонерного товариства "Спіка"

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Спіка" та Приватного багатопрофільного малого підприємства "Клим" в якому просить:

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору оренди нерухомого майна від 01.03.2012, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Спіка" та Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим", у спосіб визнання відсутності права вимоги у ЗАТ "Спіка" до ТОВ "Лабрадорит" за договором оренди від 01.03.2012 та мировою угодою від 24.07.2018, укладеною між Закритим акціонерним товариством "Спіка" та Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим", затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18, в тому числі в порядку регресу щодо будівлі модульного типу (літера Б) площею 2394,2кв.м., що розташована за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8;

- застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору оренди від 01.03.2012, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Спіка" та Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим", у спосіб припинення всіх майнових прав орендодавця у ЗАТ "Спіка" та орендаря у ПБМП "Клим" та припинення правовідносин за договором оренди від 01.03.2012 та мировою угодою від 24.07.2018, укладеною між Закритим акціонерним товариством "Спіка" та Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим", затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 щодо будівлі модульного типу (літера Б) площею 2394,2кв.м., що розташована за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с.Потіївка, вул. Радгоспна, 8.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.10.22 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до Закритого акціонерного товариства "Спіка" та Приватного багатопрофільного малого підприємства "КЛИМ" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовлено.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст.4, 5, 45 ГПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 (про затвердження мирової угоди), постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" заявляючи про нікчемність договору оренди та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину виступає в статусі заінтересованої особи. Разом з тим, норми чинного законодавства, у тому числі Господарський процесуальний кодекс України не містять положень щодо можливості зміни чи розірвання затвердженої судом мирової угоди у справі в порядку позовного провадження. Оскільки затвердження мирової угоди відбувалося під час судового розгляду у справі №910/9028/18, нормами процесуального законодавства врегульований механізм її оскарження. Станом на момент прийняття рішення у даній справі ухвала Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 не скасована та є чинною. Вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину договору оренди нерухомого майна від 01.03.2012, підписаного між Закритим акціонерним товариством "Спіка" та Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим", у спосіб визнання відсутності права вимоги у ЗАТ "Спіка" до ТОВ "Лабрадорит" за мировою угодою від 24.07.2018, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 та у спосіб припинення всіх майнових прав орендодавця у ЗАТ "Спіка" та орендаря у ПБМП "Клим" та припинення правовідносин за договором оренди від 01.03.2012 і мировою угодою від 24.07.2018, не підлягають задоволенню в порядку позовного провадження у даній справі. А тому прийшов до висновку, що позов ТОВ "Лабрадорит" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволенню не підлягає.

Щодо поданої відповідачем-1 заяви про застосування строку позовної давності №11/5-Л-3 від 11.05.2022 , то суд відмовив у позові з підстав безпідставності ініціювання окремого позовного провадження, а тому у суду відсутня необхідність застосовувати інститут позовної давності.

Не погодившись із винесеним рішенням, скаржник звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2022 у справі 906/7/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Зазначає, що господарський суд не надав оцінки та необгрунтував доводів позивача з приводу недійсності нікчемного правочину.

На думку апелянта, оскільки акт приймання-передачі майна взагалі не складався, а відтак майно не передавалося і виконання даного договору не розпочалося, що може свідчити про неукладеність даного договору.

Про той факт, що акт приймання передачі до Договору оренди нерухомого майна не складався неодноразово заявляв ЗАТ «Спіка» у судових засіданнях, такий акт відсутній і в матеріалах даної судової справи.

Зауважує, що даним договором оренди від 01.03.2012 безумовно було порушено право ТОВ «Лабрадорит». Саме судовими рішеннями різних інстанцій неодноразово встановлювались обставини коли ТОВ «Лабрадорит» втратив право на це майно, зокрема у справі 906/775/17.

ТОВ «Лабрадорит» є саме заінтересованою особою, чиї права порушуються даним договором оренди.

Вказує, що відповідне право вважається таким, що виникло лише з моменту його державної реєстрації. За відсутності державної реєстрації права користування відповідне право не виникало. Договір оренди, укладений між ЗАТ «Спіка» як орендодавцем та ПБМП «Клим» від 01.03.2012, є нікчемним.

Щодо позовної давності звертає увагу на ч.3 ст. 261 ЦК України якою зазначено, що перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. оскільки акт приймання-передачі не складався, а майно не передавалося то виконання даного договору не розпочалося, а тому строки позовної давності не є пропущеними.

Крім того, спірний договір оренди від 01.03.2012 став порушувати право ТОВ «Лабрадорит» лише тоді, коли ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.06.2019 у справі 906/324/18 було прийнято до судового розгляду заяву про збільшення позовних вимог ЗАТ «Спіка» в редакції № 22/1-Л-3 від 22.01.2019. Позовну заяву ж у даній справі було подано 30.12.2021.

Не поширюється позовна давність на вимогу про визнання нікчемного правочину недійсним, оскільки рішення суду, прийняте за таким позовом, тільки констатує нікчемність правочину.

У відзиві на апеляційну скаргу ЗАТ «Спіка» наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06 жовтня 2022 року у справі №906/7/22 - без змін.

Крім того, додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.10.2022 заяву представника Приватного багатопрофільного малого підприємства "КЛИМ" від 12.10.2022 задоволено, поновлено строк для подачі доказів про відшкодування витрат на правничу допомогу. Клопотання Закритого акціонерного товариства "Спіка" №11/5-Л-7 від 11.05.2022 та Приватного багатопрофільного малого підприємства "КЛИМ" (вх.10583/22 від 25.07.2022) про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу та інших витрат задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" на користь Закритого акціонерного товариства "Спіка": 42000,00грн витрат на професійну правничу допомогу та 2000,00грн витрат на проїзд. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" на користь Приватного багатопрофільного малого підприємства "КЛИМ": 7000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог клопотань Закритого акціонерного товариства "Спіка" №11/5-Л-7 від 11.05.2022 та Приватного багатопрофільного малого підприємства "КЛИМ" (вх.10583/22 від 25.07.2022) про відшкодування витрат на правничу допомогу та інших витрат - відмовлено.

В обґрунтування додаткового рішення, суд з посиланням на ст.ст. 123,126 ГПК України, Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" , угода про надання правової допомоги №3/5-2022 від 03.05.2022, Додаткову угоду №1 від 03.05.2022, Додаткову угоду №2 від 10.10.2022 до Угоди про надання правової допомоги №3/5-2022 , угоду про надання правової допомоги №11/5-2022 від 11.05.2022 , Додаткову угоду №1 від 11.05.2022, Додаткову угоду №2 від 10.10.2022 до Угоди про надання правової допомоги №11/5-2022, Акт виконаних робіт за Угодою про надання правової допомоги №3/5-2022 від 10.10.2022 вказав, що факт понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60000,00грн та 10000,00грн підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: №1 від 11.05.2022 на суму 10000,00грн та №2 від 11.05.2022 на суму 60000,00грн. Тобто, фактичне понесення витрат у зазначеній сумі підтверджено належними доказами. Разом з тим, врахувавши клопотання про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу суд ухвалив зменшити суму заявлених позивачем до відшкодування за рахунок відповідача - ЗАТ "Спіка" витрат на професійну правничу допомогу адвоката Кравчука В.І. на суму 18000,00грн та за рахунок відповідача - ПБМП "Клим" витрат на професійну правничу допомогу адвоката Кравчука В.І. суму 3000,00грн.

Щодо заявлених відповідачем - ЗАТ "Спіка" вимог стосовно стягнення 5250,00грн та відповідачем - ПБМП "Клим" вимог стосовно стягнення 4523,70грн витрат на проїзд для участі представників в судових засіданнях та витрати на відрядження, враховуючи наявні докази, суд прийшов до висновку , що клопотання Закритого акціонерного товариства "Спіка" №11/5-Л-7 від 11.05.2022 та Приватного багатопрофільного малого підприємства "КЛИМ" (вх.10583/22 від 25.07.2022) про відшкодування витрат на правничу допомогу та інших витрат підлягають задоволенню частково.

Не погодившись із ухваленим додатковим рішенням, скаржник звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 31.10.2022 у справі 906/7/22 та ухвалити нове рішення яким зменшити витрати ЗАТ «Спіка» за надані послуги правової допомоги до 2000,00 грн та зменшити витрати ПБМП «Клим» за надані послуги правової допомоги до 2000,00 грн.

Вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь відповідача ЗАТ «Спіка» 42 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 2000,00 грн витрат на проїзд, а також стягнення на користь ПБМТТ «Клим» 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, незаконним, невмотивованим, такі суми витрат є неспівмірними зі складністю даної справи та суперечать критерію реальності та неминучості таких витрат.

Спір у справі № 906/7/22 був спором немайнового характеру, справа не є складною та не містила значного обсягу доказів, які відносяться до предмету доказування крім Договору оренди від 01.03.2012, а тому критерії визначення судом першої інстанції витрат на правничу допомогу у сумі 42 тисячі гривень є незрозумілими, непропорційними та завищеними.

Правовідносини між сторонами у даній справі, а також докази не є новими для учасників справи. Підготовка відзиву не вимагала значного часу для вивчення доказів та матеріалів справи, оскільки доказова база кореспондується з іншими судовими процесами наявними між сторонами, зокрема у справі №906/324/18 в якій представництво ЗАТ «Спіка» здійснюється також адвокатом Кравчуком В.І..

Судом першої інстанції не надано належної правової оцінки клопотанням ТОВ «Лабрадорит» про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та запереченням, які з урахуванням обізнаності адвоката з предметом спору та ідентичності процесуальних документів є обґрунтованими.

Так, ТОВ «Лабрадорит» просив зменшити витрати ЗАТ «Спіка» за надані послуги правової допомоги до 2000,00 грн та зменшити витрати ПБМП «Клим» за надані послуги правової допомоги до 2000,00 грн.

Судом першої інстанції зазначено факт понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60000,00 грн та 10000,00 грн підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів: №1 від 11.05.2022 на суму 10000,00 грн та №2 від 11.05.2022 на суму 60000,00грн (т.2, а.с.89, 113). Тобто, фактичне понесення витрат у зазначеній сумі підтверджено належними доказами.

Однак такі висновки суду суперечать закону оскільки такі розрахунки готівкою перевищують встановлені законом 10-ти тисячні обмеження граничної суми готівкового розрахунку.

У якості доказу відповідачем додано квитанцію до прибуткового касового ордера №2 від 11.05.2022. У графі сума зазначено - шістдесят тисяч гривень, підстава - договір від 03.05.2022. Водночас в заяві про ухвалення додаткового рішення Відповідач посилається на Угоду про надання правової допомоги від 03.05.2020, що також залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Однак, згідно п. 6 розд. II «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 29.12.2017 року № 148 суб`єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами: між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) грн. включно; з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п`ятдесяти тисяч) грн. включно.

Таким чином, вважає, що розрахунок готівкою на суму шістдесят тисяч гривень перевищує встановлені законом 10-ти тисячні обмеження граничної суми готівкового розрахунку та не є доказом реальності таких витрат та фактичного їх здійснення.

Судом першої інстанції стягнуто також 2000,00 грн витрат на проїзд керівника ЗАТ «Спіка» в судові засідання з міста Києва до міста Житомира.

Так ЗАТ «Спіка» було заявлено до відшкодування також витрати для представлення інтересів ЗАТ «Спіка» в судових засіданнях керівником, які складаються зокрема із витрат на проїзд.

Однак, нормами ГПК України не передбачено віднесення таких витрат до складу судових витрат та їх відшкодування за рахунок іншої сторони оскільки відшкодуванню підлягають витрати, пов`язані з правничою допомогою виключно адвоката.

За наявності угоди з адвокатом безпосередня участь в судовому засіданні керівника юридичної особи ЗАТ «Спіка» не була обов`язковою.

Крім того, вказує, що судом першої інстанції було необґрунтовано задоволено заяву представника Приватного багатопрофільного малого підприємства "КЛИМ" від 12.10.2022, поновивши строк для подачі доказів про відшкодування витрат на правничу допомогу без подання жодних доказів поважності причин пропуску строку.

ПБМП «Клим» було подано заяву 12.10.2022 з доказами судових витрат з пропуском встановленого ст. 129 ГПК п`ятиденного строку.

Зауважує, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки судове рішення у справі було ухвалене 06.10.2022, то останнім днем п`ятиденного строку було 11.10.2022, а відтак на переконання скаржника, така заява повинна бути залишена без розгляду.

Відповідачем також долучено заяву в якій він просить продовжити строк подачі документів, зазначаючи що 11 жовтня не працювала пошта у м. Коростень. При цьому не долучено жодних доказів даного твердження.

Як зазначає скаржник, дійсно 10 жовтня 2022 року були масовані ракетні обстріли, однак вже до вечора 10.10.2022 електропостачання на території Житомирської області було відновлено. Водночас 11.10.2022 ракетних обстрілів та влучань на території Житомирської області не було та всі органи працювали в звичайному режимі.

А тому, ПБПМ «Клим» мав би надати докази суду, що відділення поштового зв`язку у м. Коростені 11.10.2022 не працювали, чого в свою чергу зроблено не було, а тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно поновив пропущений строк.

У відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до відзиву ЗАТ «Спіка» наводить свої міркування спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 31 жовтня 2022 року у справі №906/7/22 - без змін.

Разом з тим, 30.01.2023 від ТОВ «Лабрадорит» надійшла заява про зловживання процесуальним правом. У якій вважає, що долучені ЗАТ «Спіка» до доповнення до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Лабрадорит» від 29.11.2022 документи, зокрема, додатки 1-3 не відповідають ознакам допустимості доказів, яка визначена ст.77 ГПК України. Вважає, що вони отримані з порушенням закону. На переконання заявника, дані недопустимі докази подано ЗАТ «Спіка» умисно з метою введення суду в оману задля власного збагачення шляхом стягнення з ТОВ «Лабрадорит» надмірних витрат на правничу допомогу, яке було підтримано представником заявника в судовому засіданні.

З посиланням на ст.ст. 42, 43 ГПК України , ст.ст. 8, 129 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Суду у cпpaвi Шульга проти України, по. 16652/04, від 02.12.2010, у cпpaвi Мусіенко проти України, по. 26976/06, від 20.01.2011, у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.89 вказує, що наведеними правовими нормами передбачено право суду на будь-якій стадії судового процесу визнати дії скаржника як зловживання процесуальними правами. Просить визнати дії ЗАТ «Спіка» із подання до суду недопустимих доказів зловживанням процесуальним правом. Притягнути до відповідальності ЗАТ «Спіка» згідно ч. 1 ст. 135 ГПК України у вигляді штрафу в сумі десять розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян.

Розглянувши вказане клопотання суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що воно є необґрунтоване, відповідно підлягає відхиленню, з огляду на таке.

Пунктом 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства визначено неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з п. 5 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У ч. 2 цієї статті Кодексу наведено перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами, що суперечить завданню господарського судочинства, проте не встановлює виключного переліку дій, які можуть розцінюватися судом як зловживання правом.

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2021 у справі №910/5211/18).

За змістом ч. 4 ст. 43 ГПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

У свою чергу, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (ч. 1 ст. 131 ГПК України).

Одним із видів заходів процесуального примусу є штраф (п. 4 ч. 1 ст. 132 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Вивчивши подану заяву, доповнення до відзиву з додатками, колегія суддів вважає, що подання вказаних документів, отриманих належним чином, не свідчать про зловживання ЗАТ «Спіка» процесуальними правами чи вчинення будь-яких дій передбачених ч.1 ст. 135 ГПК України, а є лише власною позицією заявника.

В судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи викладені в своїх апеляційних скаргах та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційні скарги задоволити.

Представник відповідача 1 заперечив проти задоволення апеляційних скарг з підстав викладених у відзивах та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційні скарги залишити без задоволення.

Відповідач 2 не з`явився, про дату час та місце розгляду скарги повідомлявся заздалегідь та належним чином, що підтверджується надісланням ухвали на електронну адресу.

Отже, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду відповідача 2, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення та додаткового рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника скаржника та відповідача 1, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні та додатковому рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та додаткового рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.09.1995 між СП "МТК" та фірмою "Спіка" було укладено договір купівлі-продажу №21, за умовами пункту 1.1 якого, фірма "Спіка" придбала, серед іншого, будівлю діючої пилорами блочно-модульного типу з залізо-бетону, будівлю модуля 4х24х8,5 (т.1, а.с.88).

На виконання даного договору між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі, за яким вищенаведене майно прийняла фірма "Спіка"(т.1, а.с.89).

22.03.1996 фірма "Спіка" зареєструвала за собою адміністративно-технологічні будинки та споруди розташовані в селі Потіївка Радомишльського району Житомирської області, про що свідчить реєстраційний документ про право власності (т.1, а.с.90).

Відповідно до обставин інших господарських справ, що розглядались Господарським судом Житомирської області або ще перебувають у провадженні суду (№2/870-НМ, 4/5007/37/12, №906/324/18), між ТОВ "Лабрадорит" та ЗАТ "Спіка" існували та продовжують існувати тривалі спірні відносини.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2004 у справі №26/142 стягнуто з ЗАТ "Спіка" на користь АКБ "Росток банк" 7850703,75грн заборгованості за кредитними договорами шляхом звернення стягнення на заставлене майно адміністративно-побутовий корпус, будівлю складу хлібокомбінату, цех для обробки граніту, блочно-модульну споруду для пилорами та модуль 102х24, що знаходиться в с.Потіївка Радомишльського району Житомирської області, а також гірниче устаткування і обладнання щебіньзаводу.

На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано судовий наказ від 02.07.2004 №26/142.

19.08.2004 відділом державної виконавчої служби Житомирського обласного управління юстиції відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 02.07.2004 у справі №26/142 про стягнення з ЗАТ "Спіка" заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

13.01.2005 відділом державної виконавчої служби Житомирського обласного управління юстиції (далі ВДВС Житомирського обласного управління юстиції) та спеціалізованим державним підприємством "Укрспец`юст" в особі Житомирської філії СДП "Укрспец`юст" були укладені договори №5060001 та №5060002 на реалізацію арештованого майна на прилюдних торгах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2005 порушено провадження у справі №23/167-б про банкрутство ЗАТ "Спіка" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ЗАТ "Спіка" відповідно до статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

11.03.2005 відбулися торги з реалізації будівель модульного типу та пилорами, оформлені протоколами від 11.03.2005 №5060001/363 та №5060002/364, переможцем яких визнано ТОВ "Лабрадорит".

Відділом державної виконавчої служби Житомирського обласного управління юстиції 12.04.2005 складено акти про проведення прилюдних торгів з реалізації будівлі модульного типу площею 2496 кв. м та будівлі пилорами площею 117,5 кв. м, що розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с.Потіївка, вул. Радгоспна, 8.

Приватним нотаріусом Радомишльського району нотаріального округу Житомирської області на підставі названих документів видано свідоцтво від 15.04.2005 за №485, яким підтверджено право власності позивача на майно (т.1, а.с.91).

18.04.2005 Бюро технічної інвентаризації зареєструвало за ТОВ "Лабрадорит" право власності на будівлю модульного типу та будівлю пилорами, що розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с.Потіївка, вул.Радгоспна, 8, що підтверджено витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1, а.с.92).

27.01.2006 Господарським судом міста Києва видано наказ про поворот виконання рішення суду у справі №26/142 (у ході нового розгляду даної справи присвоєно №26/142-22/296), яким зобов`язано АКБ "Росток банк" повернути ЗАТ "Спіка" заставлене майно, на яке було звернено стягнення рішенням місцевого господарського суду у справі №26/142.

21.06.2006 ухвалою Господарського суду міста Києва провадження у справі №23/167-б про визнання ЗАТ "Спіка" банкрутом припинено у зв`язку з відсутністю в товариства боргу перед АКБ "Росток банк".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.01.2011р у справі №2/870-НМ, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2011, та які залишені без змін у зазначеній частині постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011, визнано недійсними прилюдні торги від 11.03.2005, проведені Житомирською філією "Укрспец`юст" з продажу належних на праві власності ЗАТ "Спіка" будівлі модульного типу та будівлі пилорами, що розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с.Потіївка, вул.Радгоспна, 8.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2011 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 та рішення господарського суду Житомирської області від 18.01.2011 у даній справі скасовано в частині зустрічних позовних вимог; в скасованій частині справу передано на новий розгляд та на розгляд по суті позовних вимог за первісним позовом про визнання недійсним свідоцтва, виданого 15.04.2005 за реєстровим номером 485 приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області про право власності відповідача в особі ТОВ "Лабрадорит" на пилораму та будівлю модульного типу, оскільки позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва не була розглянута судом.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.09.2011 (залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2011 та Вищого господарського суду України від 22.02.2012) припинено провадження у справі в частині позовних вимог за первісним позовом Закритого акціонерного товариства "Спіка" про визнання недійсним свідоцтва, виданого 15.04.2005 за реєстровим номером 485 приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області Бойко В.М. про право власності відповідача в особі ТОВ "Лабрадорит" на пилораму площею 117,5кв.м та будівлю модульного типу площею 2496кв.м, розташованих за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с.Потіївка, вул.Радгоспна, 8; в зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" відмовлено (т.1, а.с.96-116).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.04.2014 у справі №4/5007/37/12, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.09.2014, позов Закритого акціонерного товариства "Спіка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено та витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" на користь Закритого акціонерного товариства "Спіка" об`єкти нерухомого майна, а саме:

- Будівлю цеху по обробці граніту, літера А, площа - 117,5 кв.м. та Модуль 102х24, літера Б, площа - 2394,2 кв.м., які розташовані за адресою: Житомирська обл., Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8, що зареєстровані за ТОВ "Лабрадорит" з назвою будівля модульного типу площею 2394,2 кв.м. (літера Б) та будівля пилорами площею 117,5 кв.м. (літера А). В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до Закритого акціонерного товариства "Спіка" про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

У постанові від 08.09.2014 у справі №4/5007/37/12 суд касаційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, яке в подальшому було скасоване, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, тому висновок про витребування майна є правомірним та таким, що узгоджується з приписами статі 388 ЦК України. Визнання недійсними публічних торгів, які проведені у порядку, встановленому для виконання судового рішення, є самостійною підставою для витребування майна його власником у набувача такого майна у відповідності до частини першої статті 388 ЦК України.

09.10.2015 Закрите акціонерне товариство "Спіка" на підставі рішення Господарського суду Житомирської області у справі №4/5007/37/12 зареєструвало право власності на будівлю модульного типу літ. "Б", загальною площею 2394,2кв.м, яка знаходиться за адресою: Житомирська область Радомишльський район, с.Потіївка, вулиця Радгоспна, будинок, 8, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.1, а.с.138).

За приписами, ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів даної справи вбачається, що 01.03.2012 між Закритим акціонерним товариством "Спіка" та Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим" укладено договір оренди нерухомого майна (т.1, а.с.17-20, 217-218), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно а саме: будівлю Модуль 102х24 (літера Б), площа 2394,2 кв.м., яка станом на 01.03.2012 має назву будівля модульного типу (літера Б), площа 2394,2 кв.м.), що розташована за адресою: Житомирська обл., Радомишльський район, с. Потіївка, вул. Радгоспна, 8 та зареєстрована за ЗАТ "Спіка" (інвентарна справа №3784, сформована 19.03.1996 (реєстраційний напис №99 від 22.03.1996 в реєстровій книзі №103 відповідно до правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб від 13.12.1995 №6) разом з кран-балкою 22.4/5 та підлогою з аеродромних плит.

За умовами пункту 10.1 договору цей договір укладено строком на 10 років, що діє з "01" березня 2012 р. по "31" грудня 2022р. включно з правом пролонгації цього договору на умовах, визначених за згодою сторін.

У липні 2018 року Приватне багатопрофільне мале підприємство "Клим" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Закритого акціонерного товариства "Спіка" про стягнення збитків у розмірі 805 382,00 грн, завданих внаслідок ухилення відповідача від виконання обов`язку передати майно в оренду згідно укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна від 01.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 затверджено мирову угоду від 24.07.2018, укладену між Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим" та Закритим акціонерним товариством "Спіка", та закрито провадження у справі №910/9028/18 за позовом Приватного багатопрофільного малого підприємства "Клим" до Закритого акціонерного товариства "Спіка" про стягнення збитків у розмірі 805 382,00 грн.

Згідно п.1 мирової угоди, дана угода укладена між Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим" в особі директора Клименка Івана Павловича, який діє на підставі Статуту, та Закритим акціонерним товариством "Спіка" в особі директора Данильчука М.Я., який діє на підставі Статуту та керується умовами протоколу загальних зборів №38 від 24 липня 2018 року, з метою врегулювання спору у справі №910/9028/18, яка розглядається Господарським судом міста Києва, за позовом Приватного багатопрофільного малого підприємства "Клим" до Закритого акціонерного товариства "Спіка" про стягнення збитків у розмірі 805 382,00 грн.

Оскільки між ПБМП "Клим" і ЗАТ "Спіка" існує спір щодо неналежного виконання обов`язків та зобов`язань, які випливають з нормативних вимог та умов Договору оренди нерухомого майна від 01 березня 2012 року, який передано на вирішення Господарського суду міста Києва, здійснення яких пов`язане з виконанням договору і має значення для вирішення спору, сторони погодилися врегулювати існуючий спір та ліквідувати майбутні зустрічні претензії шляхом взаємних поступок.

Тому ПБМП "Клим" і ЗАТ "Спіка", виходячи з положень ст.192 Господарського процесуального кодексу України, вирішили укласти цю Угоду і домовитись про наступне:

1.Зміст правовідносин

01 березня 2012 року ПБМП "Клим" і ЗАТ "Спіка" уклали Договір оренди нерухомого майна, а саме: будівлі Модуль 102х24 (літера Б), площа 2394,2 кв.м, яка станом на 01.03.2012р. має назву будівля модульного типу (літера Б), площа 2394,2 кв.м.), що розташована за адресою: Житомирська обл., Радомишльський р-н., с.Потіївка, вул.Радгоспна, 8, та зареєстрована за ЗАТ "Спіка" (інвентарна справа №3784, сформована 19.03.1996р. (реєстраційний напис №99 від 22.03.1996р. в реєстровій книзі №103 відповідно до Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб від 13.12.1995р. №6) разом з кран-балкою 22.4/5 та підлогою з аеродромних плит.

Договір укладено для потреб монтажу обладнання і організації виробництва гранітних виробів для дорожнього будівництва та бруківки.

При укладання договору сторони врахували факт наявності технологічного обладнання в Орендаря та готовність його до монтажу.

Пунктом 2 мирової угоди сторони передбачили інші умови, а саме:

2.1. Цією Угодою сторони справи №910/9028/18, яка розглядається Господарським судом міста Києва, дійшли згоди стосовно розподілу судових витрат і взаємопогодили, що сплачений ПБМП "Клим" судовий збір у сумі 1280,73 грн покладається на ЗАТ "Спіка" як відповідача, який ЗАТ "Спіка" компенсує ПБМП "Клим" у повному обсязі в 20-ти денний строк з моменту затвердження мирової угоди.

Інші судові витрати по справі сторони несуть самостійно і до додаткових вимог про їх стягнення вдаватись не будуть.

2.2. Сторони домовились, що заявлені збитки в сумі 805382,00 грн відповідно до умов п.5.8, 7.4 Договору оренди нерухомого майна від 01.03.2012 року ЗАТ "Спіка" компенсує ПБМП "Клим" в 90-то денний строк з моменту затвердження мирової угоди, а вимоги "ИВА КОНСУЛТ ООД" відповідно до листа від 03.07.2012р. в розмірі USD100800.00 індексуватись не будуть та не будуть в майбутньому пред`явлені до компенсації, а в разі появи таких в майбутньому - будуть вважатись погашеними.

2.3. Сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов цієї Угоди вони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання будь-яких зустрічних претензій і частині не отриманого доходу від орендної плати у визначений період.

2.4. Сторони підтверджують готовність не припиняти Договір оренди нерухомого майна від 01 березня 2012 року, а ПБМП "Клим" зобов`язується змонтувати технологічне обладнання для виробництва гранітної плитки, завезене ним в 2017 році на територію ЗАТ "Спіка" в районі розміщення орендованої будівлі, протягом 2- місяців з моменту підписання Акту прийому-передачі орендованого нерухомого майна.

2.5. Сторони погоджуються з тим, що відповідно до умов Договору оренди нерухомого майна від 01 березня 2012 року розмір орендної плати подвоюється з моменту складання Акту прийому-передачі орендованого майна, а тому сторони дійшли згоди щодо повного та остаточного врегулювання зустрічних претензій в частині не отриманого доходу від орендної плати до складання зазначеного Акту.

2.6. Сторони визнають, що з врахуванням положень цієї Угоди та норм, договорів і документів, на які є в ній посилання, визначені всі суттєві умови та існують належні підстави для визначення зобов`язань сторін.

2.7. Сторони мають належне уявлення про сутність цієї Угоди і всіх її елементів. Не існує ніяких факторів, які могли б вплинути на їх уявлення про мету цієї Угоди.

2.8. Сторони підтверджують, що вищевикладені умови відповідають їх волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам.

2.9. Ця Угода передається на затвердження Господарського суду міста Києва при прийнятті ним рішення у справі №910/9028/18 і набуває чинності після такого затвердження.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 набрала законної сили 02.08.2018.

Разом з тим, слід вказати, що у провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/324/18 за позовом Закритого акціонерного товариства "Спіка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" про стягнення 15816072,00грн (в редакції заяв про збільшення розміру позовних вимог №22/8-Л-5 від 22.08.18 та №22/1-Л-3 від 22.01.2019) та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" до Закритого акціонерного товариства "Спіка" про визнання відсутнім права власності на нерухоме майно та скасування записів про проведену державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Позивач у даній справі (№906/7/22) обґрунтовує позовні вимоги тим, що під час розгляду справи №906/324/18, із заяви ЗАТ "Спіка" про збільшення позовних вимог в редакції №22/1-Л-3 від 22.01.2019, прийнятої до розгляду ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.06.2019, йому стало відомо про договір оренди від 01.03.2012 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 про закриття провадження у справі та затвердження мирової угоди від 24.07.2018, укладеної між Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим" та Закритим акціонерним товариством "Спіка", на підставі чого ЗАТ "Спіка" просив суд збільшити позовні вимоги у справі №906/324/18 шляхом стягнення з ТОВ "Лабрадорит" збитків у розмірі 805 382,00грн та 12080,73грн судового збору в порядку регресу. Вказує, що в матеріалах судової справи №906/324/18 міститься також копія договору оренди нерухомого майна від 01.03.2012, з якої позивачу стало відомо, що договір оренди нерухомого майна є нікчемним в силу вимог ст.ст.216, 220 ЦК України, оскільки укладений без дотримання вимог закону про нотаріальне посвідчення і не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, тому договір не може бути ні підставою для стягнення Господарським судом Житомирської області збитків в порядку регресу у справі №906/324/18, ні підставою для ухвалення Господарським судом міста Києва рішення у справі №910/9028/18 про закриття провадження та затвердження мирової угоди, оскільки остання не відповідає вимогам закону та порушує права третіх осіб - ТОВ "Лабрадорит".

Позивач доводить, що Господарським судом міста Києва у справі №910/9028/18 не досліджувалось питання щодо законності положень договору оренди від 01.03.2012, який відповідно до вимог ст. 220, 215, 216 ЦК України є нікчемним і таким, що не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Недодержання відповідачами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору оренди від 01.03.2012, укладеного між відповідачами строком на 10 років, за доводами ТОВ "Лабрадорит", порушує його права і не може бути підставою для стягнення з ТОВ "Лабрадорит" коштів в порядку регресу у справі №906/324/18 на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18, яка ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також позивач доводить, що ЗАТ "Спіка" взагалі не мало права укладати договір оренди від 01.03.2012, оскільки не було власником нерухомого майна в зазначений період часу. У зв`язку з цим ТОВ "Лабрадорит" заявило у даній справі позов про застосування судом наслідків недійсності нікчемного правочину.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 3 статті 45 Господарського процесуального кодексу України, позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Норми статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України розкривають зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.

Перелік способів захисту не є вичерпним про що доводить стаття 5 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц).

Як убачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" вважаючи своє право порушеним внаслідок укладення 01.03.2012 відповідачами договору оренди просить: застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору оренди нерухомого майна від 01.03.2012, укладеного між ЗАТ "Спіка" та ПБМП "Клим", у спосіб визнання відсутності права вимоги у ЗАТ "Спіка" до ТОВ "Лабрадорит" за договором оренди від 01.03.2012 та мировою угодою від 24.07.2018, укладеною між ЗАТ "Спіка" та ПБМП "Клим", затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18, в тому числі в порядку регресу щодо будівлі модульного типу (літера Б) площею 2394,2кв.м., що розташована за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с.Потіївка, вул. Радгоспна, 8; застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину договору оренди від 01.03.2012, укладеного між ЗАТ "Спіка" та ПБМП "Клим", у спосіб припинення всіх майнових прав орендодавця у ЗАТ "Спіка" та орендаря у ПБМП "Клим" та припинення правовідносин за договором оренди від 01.03.2012 та мировою угодою від 24.07.2018, укладеною між Закритим акціонерним товариством "Спіка" та Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим", затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 щодо будівлі модульного типу (літера Б) площею 2394,2кв.м., що розташована за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, с.Потіївка, вул. Радгоспна, 8.

Колегія суддів зауважує, що право заявити про нікчемність правочину, а також про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може також заінтересована особа, в статусі якої і виступає Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит".

Слід зазначити, що за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц).

Звертаючись з даним позовом позивач фактично намагається встановити обставини припинення всіх майнових прав орендодавця у ЗАТ "Спіка" та орендаря у ПБМП "Клим" за договором оренди від 01.03.2012 та мировою угодою від 24.07.2018, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 та довести таким чином відсутність підстав для стягнення збитків у справі №906/324/18.

Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 було затверджено мирову угоду від 24.07.2018 укладену між Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим" та Закритим акціонерним товариством "Спіка", та закрито провадження у справі №910/9028/18 за позовом Приватного багатопрофільного малого підприємства "Клим" до Закритого акціонерного товариства "Спіка" про стягнення збитків у розмірі 805 382,00 грн.

За своєю правовою природою затверджена ухвалою суду від 24.07.2018 між ЗАТ "Спіка" та ПБМП "Клим" мирова угода поєднує в собі відносини не тільки матеріального, але й процесуального права, оскільки така угода була затверджена судом у справі №910/9028/18.

Відповідно до частини 1 статті 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 набрала законної сили 02.08.2018.

Головною підставою для затвердження судом мирової угоди є обов`язкова необхідність наявності спільної домовленості між позивачем та відповідачем щодо розстрочки, відстрочки, списання визнаних судом позовних вимог тощо. Така домовленість оформлюється у спільному підписаному сторонами документі - мировій угоді.

Таким чином, мирова угода від 24.07.2018 за своєю правовою природою є двостороннім правочином, який укладено між відповідачами на умовах, погоджених сторонами.

Колегія суддів зауважує, що норми чинного законодавства, у тому числі Господарський процесуальний кодекс України не містять положень щодо можливості зміни чи розірвання затвердженої судом мирової угоди у справі в порядку позовного провадження.

Оскільки затвердження мирової угоди відбувалося під час судового розгляду у справі №910/9028/18, нормами процесуального законодавства врегульований механізм її оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про затвердження мирової угоди.

Станом на момент прийняття рішення у даній справі ухвала Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 не скасована та є чинною.

Позивач помилково розглядає мирову угоду як звичайний правочин, адже найважливішим у зв`язку з затвердженням мирової угоди в іншій судовій справі є те, що провадження у справі закривається, що є головною ідеєю законодавця для надання можливості врегулювання спору.

Виходячи з особливостей такої підстави для закриття провадження у справі як затвердження мирової угоди у справі, винесення відповідної ухвали має свої специфічні правові наслідки.

За наведеного, на переконання колегії суддів, вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину договору оренди нерухомого майна від 01.03.2012, підписаного між Закритим акціонерним товариством "Спіка" та Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим", у спосіб визнання відсутності права вимоги у ЗАТ "Спіка" до ТОВ "Лабрадорит" за мировою угодою від 24.07.2018, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі №910/9028/18 та у спосіб припинення всіх майнових прав орендодавця у ЗАТ "Спіка" та орендаря у ПБМП "Клим" та припинення правовідносин за договором оренди від 01.03.2012 і мировою угодою від 24.07.2018, не підлягають задоволенню в порядку позовного провадження у даній справі. А тому колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позов ТОВ "Лабрадорит" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволенню не підлягає.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, у зв`язку із відмовою у позові з підстав безпідставності ініціювання окремого позовного провадження, у суду відсутня необхідність застосовувати інститут позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам позивача по суті його позовних вимог не беруться судовою колегією до уваги, оскільки суд не розглядав даний позов по суті, а відмовив в його задоволенні, оскільки вимоги позивача не підлягають задоволенню в порядку окремого позовного провадження.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

За наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 06.10.2022 у справі №906/7/22 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Щодо додаткового рішення, суд апеляційної інстанції зауважує таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. У справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

У матеріалах справи міститься угода про надання правової допомоги №3/5-2022 від 03.05.2022, укладена між Закритим акціонерним товариством "Спіка" та адвокатом Кравчуком В.І, за умовами пункту 1.1 якої, ЗАТ "Спіка" доручає, а адвокат Кравчук В.І. погоджується представляти його інтереси у відповідних судах по справі №906/7/22 за позовом ТОВ "Лабрадорит" до Закритого акціонерного товариства "Спіка" та Приватного багатопрофільного малого підприємства "Клим" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (т.1, а.с.68).

Відповідно до пункту 4.1 угоди №3/5-2022 від 03.05.2022, замовник зобов`язується провести попередню виплату виконавцю гонорар відповідно до розрахунків, погоджених цим договором.

За умовами пункту 4.2 угоди №3/5-2022 від 03.05.2022, вартість робіт по цьому договору становить 60000,00 грн. 00 коп.

Термін дії даної Угоди встановлюється на весь період дії договору по наданню послуг і діє з моменту її підписання до закінчення розгляду справи в суді та повному розрахунку за нею (пункт 5.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 03.05.2022 до Угоди про надання правової допомоги №3/5-2022 сторони погодили п.4.2 викласти в наступній редакції: "Оплата послуг адвоката в перiод дії карантину здійснюється готівковими коштами шляхом складання касових ордерів вiдповiдно до вимог підпункту 10 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148" в наступному порядку: факт сплати та отримання коштiв пiдтверджуються прибутковим касовим ордером, який складаються адвокатом Кравчуком В.І.

Оплата послуг може здійснюватися шляхом авансування до остаточного підписання Акту виконаних робіт.

Додатковою угодою №2 від 10.10.2022 до Угоди про надання правової допомоги №3/5-2022 сторони узгодили, що розмір винагороди за послуги адвоката, яка визначена Актом виконаних робіт від 10.10.2022 за угодою про надання правової допомоги №3/5-2022 становить 60 000,00грн.

Вказаний договір та Додаткові угоди підписані та скріплені печатками сторін.

Також у матеріалах справи міститься угода про надання правової допомоги №11/5-2022 від 11.05.2022, укладена між Приватним багатопрофільним малим підприємством "Клим" та адвокатом Кравчуком В.І, за умовами пункту 1.1 якого, ЗАТ "Спіка" доручає, а адвокат Кравчук В.І. погоджується представляти його інтереси у відповідних судах по справі №906/7/22 за позовом ТОВ "Лабрадорит" до Закритого акціонерного товариства "Спіка" та Приватного багатопрофільного малого підприємства "Клим" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (т.1, а.с.71).

Відповідно до пункту 4.1 угоди №11/5-2022 від 11.05.2022, замовник зобов`язується провести попередню виплату виконавцю гонорару відповідно до розрахунків, погоджених цим договором.

За умовами пункту 4.2 угоди №11/5-2022 від 11.05.2022, вартість робіт по цьому договору становить 10000 грн. 00 коп.

Термін дії даної Угоди встановлюється на весь період дії договору по наданню послуг і діє з моменту її підписання до закінчення розгляду справи в суді та повному розрахунку за нею (пункт 5.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 11.05.2022 до Угоди про надання правової допомоги №11/5-2022 сторони погодили викласти п.4.2 в наступній редакції: "Оплата послуг адвоката в перiод дії карантину здійснюється готівковими коштами шляхом складання касових ордерів відповідно до вимог підпункту 10 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148" в наступному порядку: факт сплати та отримання коштiв пiдтверджуються прибутковим касовим ордером, який складається адвокатом Кравчуком В.І.

Оплата послуг може здійснюватися шляхом авансування до остаточного підписання Акту виконаних робіт.

Додатковою угодою №2 від 10.10.2022 до Угоди про надання правової допомоги №11/5-2022 сторони узгодили, що розмір винагороди за послуги адвоката, яка визначена Актом виконаних робіт від 10.10.2022 за угодою про надання правової допомоги №11/5-2022 становить 10000,00грн.

Вказаний договір та Додаткові угоди підписані та скріплені печатками сторін.

В матеріалах справи міститься Акт виконаних робіт за Угодою про надання правової допомоги №3/5-2022 від 10.10.2022 в якому зазначено, що відповідно до умов договору, виконавець виконав обсяг робіт, передбачених Угодою про надання правової допомоги №3/5-2022 та представив інтереси замовника у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 Акту виконаних робіт, сума винагороди становить 60000,00грн, яка фактично сплачена, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №2 від 11.05.2022.

Даний акт є підтвердженням факту надання послуг та проведення фінансових розрахунків на умовах, визначених угодою (пункт 4 Акту).

Також в матеріалах справи міститься Акт виконаних робіт за Угодою про надання правової допомоги №11/5-2022 від 10.10.2022, в якому зазначено, що відповідно до умов договору, виконавець виконав обсяг робіт, передбачених Угодою про надання правової допомоги №11/5-2022 та представив інтереси замовника у повному обсязі.

Відповідно до пункту 3 Акту виконаних робіт, сума винагороди становить 10000,00грн, яка фактично сплачена, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 11.05.2022.

Даний акт є підтвердженням факту надання послуг та проведення фінансових розрахунків на умовах, визначених угодою (пункт 4 Акту).

Крім того, в матеріалах справи наявні квитанції до прибуткових касових ордерів: №1 від 11.05.2022 на суму 10000,00грн та №2 від 11.05.2022 на суму 60000,00грн (т.2, а.с.89, 113)

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що надані докази в їх сукупності підтверджують факт понесених відповідачами витрат на професійну правничу допомогу в сумі 60000,00грн та 10000,00грн.

Разом з тим, частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч.5 ст. 126 ГПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Так, в матеріалах справи міститься клопотання позивача про зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу з 60000,00грн до 2000,00грн, а також з 10000,00грн до 2000,00грн.

Як убачається із матеріалів справи місцевий господарський суд зменшив суму заявлених відповідачем - ЗАТ "Спіка" витрат на професійну правничу допомогу адвоката Кравчука В.І. на суму 18000,00грн та відповідачем - ПБМП "Клим" витрат на професійну правничу допомогу адвоката Кравчука В.І. суму 3000,00грн з огляду на наступне.

Так, за імперативною нормою ч.1 ст.124 ГПК України, відповідач зобов`язаний разом з першою заявою по суті спору, а такою є відзив на позов, подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Правові наслідки недотримання цієї норми визначені у ч.2 ст. 124 Кодексу: у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанова ВПВС від 12.11.19р. у справі №904/4494/18).

Очевидним є те, що з тексту речення у відзиві ЗАТ "Спіка" про те, що витрати на оплату послуг адвоката, відрядження та транспортні витрати орієнтовно складатимуть 65000,00грн; у відзиві ПБМП "Клим" - орієнтовно складатимуть 12000,00грн, неможливо встановити, про які види послуг йдеться, якою є вартість кожної з них та їх кількість, тощо.

В заявах від 10.10.2022 про ухвалення додаткового рішення відповідачі розмежували лише витрати:

- ЗАТ "Спіка" - 60000,00грн витрати на послуги адвоката, 5250,00грн витрати на відрядження, з яких 2000,00 витрати на проїзд, 3250,00грн добові витрати;

- ПБМП "Клим" - 10000,00грн витрати на послуги адвоката, 4523,70грн витрати на відрядження, з яких 1273,70 витрати на проїзд, 3250,00грн добові витрати.

Складові послуг адвоката (найменування окремої послуги, її вартість та час виконання адвокатом певної роботи) ні в заявах відповідачів від 10.10.2022, ні в угодах про надання правової допомоги, ні в актах виконаних робіт не розмежовано.

У зв`язку цим, позивач був позбавлений процесуальної можливості виконати належним чином обов`язок доведення неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Кодексу).

Слід зазначити, що під співмірністю витрат у Кодексі йдеться про низку критеріїв, яких насамперед зобов`язаний дотримуватись той учасник справи, який поніс такі витрати або очікує ще понести, і зокрема, йдеться про складність справи, яка зумовлює більший обсяг виконуваних адвокатом робіт (наданих послуг) щодо вивчення обставин спору, підготовку доказів та їх витребування, вивчення судової практики тощо.

Зважаючи на викладене, вирішуючи чи є розміри витрат відповідачів на професійну правничу допомогу обґрунтованими, співмірними і пропорційними до предмета спору у даній справі, господарський суд правомірно врахував, що відзиви на позов та клопотання відповідачів підписані безпосередньо керівниками ЗАТ "Спіка" та ПБМП "Клим", ними ж засвідчені копії документів, які подавались до відзивів. Представник відповідачів - адвокат Кравчук В.І. був присутній лише у двох судових засіданнях - 11.05.2022 та 06.10.2022. При цьому, суд взяв до уваги і те, що представник відповідачів був обізнаний із відносинами позивача та відповідачів зважаючи на те, що між сторонами існували та продовжують існувати довготривалі спірні відносини, що розглядались Господарським судом Житомирської області або ще перебувають у провадженні суду (справи №2/870-НМ, 4/5007/37/12, №906/324/18), в яких представництво інтересів ЗАТ "Спіка" здійснювалося тим самим адвокатом, що і у даній справі. З огляду на це, значного часу для додаткового комплексного вивчення обставин та юридичної природи спірних правовідносин представнику відповідачів не потребувалось. Також суд врахував, що спірні правовідносини у даній справі не регулюються великою кількістю законодавчих актів, які підлягають дослідженню та на вивчення яких адвокат витратив значний час.

За таких обставин, дослідивши та оцінивши обґрунтованість заяв відповідачів про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи подані позивачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, принципи співмірності та розумності судових витрат, рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, апеляційний господарський суд вважає справедливим та розумним зменшення місцевим судом витрати на професійну правничу допомогу ЗАТ "Спіка" на 18000,00 грн, стягнувши з ТОВ "Лабрадорит" на користь ЗАТ "Спіка" 42000,00грн та зменшення ПБМП "Клим" витрати на професійну правничу допомогу на 3000,00грн, стягнувши з ТОВ "Лабрадорит" на користь ПБМП "Клим" 7000,00грн.

Також, колегія суддів зауважує, що відповідачем - ЗАТ "Спіка" було також заявлено вимоги щодо стягнення 5250,00грн та відповідачем - ПБМП "Клим" заявлено вимоги щодо стягнення 4523,70грн витрат на проїзд для участі представників в судових засіданнях та витрати на відрядження, з приводу чого слід вказати таке.

На підтвердження понесених витрат на проїзд та відрядження відповідачами подано: посвідчення про відрядження Данильчука М.Я. та Клименка І.П. копії квитків на автобус №0006692, №000695, 009433, №009434, №003321, №003322, №003329, №003331, №009279, №009280, а також довідку ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" №21-139 від 29.09.2022 (т.2, а.с. 90-94, 95-99, 102, 115-119).

Також відповідачами заявлено до стягнення добові витрати, пов`язані з прибуттям керівників до Господарського суду Житомирської області для участі у судових засіданнях: ЗАТ "Спіка": 11.05.2022, 02.06.2022, 24.06.2022. 25.07.2022, 06.10.2022; ПБМП "Клим": 11.05.2022, 24.06.2022. 25.07.2022, 01.09.2022, 06.10.2022 в розмірі 650,00грн добові за кожен день судового засідання.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 121 КзПП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

З посвідчень про відрядження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що вказані особи прибували з Києва та Коростеня до Житомира 11.05.2022, 24.06.2022, 02.06.2022, 25.07.2022, 07.09.2022, 06.10.2022 для участі у судових засіданнях. Однак, факт виплати ОСОБА_1 добових витрат в сумі 3250,00грн та ОСОБА_2 добових витрат в сумі 3250,00грн документально не підтверджені.

Враховуючи недоведеність витрат на відрядження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вимоги відповідачів в частині стягнення з позивача на користь відповідачів добових витрат задоволенню не підлягають.

Окрім того, відповідач ЗАТ "Спіка" просить стягнути з позивача витрати, пов`язані з прибуттям до Господарського суду Житомирської області в сумі 2000,00грн, яка складається з вартості квитків Київ-Житомир та Житомир-Київ: 11.05.2022, 02.06.2022, 24.06.2022, 25.07.2022, 06.10.2022 - 5 днів ї 2 (туди-назад) х 200 = 2000,00грн.

Витрати представника ЗАТ "Спіка" в загальній сумі 2000,00грн на проїзд підтверджуються копіями квитків на автобус Київ-Житомир, Житомир-Київ №0006692, №000695, 009433, №009434, №003321, №003322, №003329, №003331, №009279, №009280, а також довідкою ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" №21-139 від 29.09.2022.

Вказані витрати ЗАТ "Спіка" пов`язані з прибуттям керівника ЗАТ "Спіка" для представництва інтересів відповідача-1 шляхом прийняття участі в судових засіданнях по справі та підтверджені належними доказами (автобусними квитками т.2, а.с.95-99), а тому суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню позивачем на користь відповідача-1.

Відповідач ПБМП "Клим" просить стягнути з позивача витрати, пов`язані з прибуттям до Господарського суду Житомирської області в сумі 1273,70грн - проїзд Київ-Житомир, Житомир-Київ: 11.05.2022, 24.06.2022, 25.07.2022, 01.09.2022, 06.10.2022 - 5днів х 2 (туди-назад) х 127,37грн = 1273,70грн. Їх понесення відповідач-2 підтверджує довідкою ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" №21-139 від 29.09.2022 (т.2, а.с.114).

Однак, довідка ТОВ "Компанія "Житомиравтотранс" №21-139 від 29.09.2022 лише вказує на вартість проїзду в касах автостанцій даного перевізника і жодним чином не свідчить про отримання послуг перевезення керівником ПБМП "Клим" у вказані ним дати.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що відповідачем-2 не доведено фактичного розміру витрат, пов`язаних з прибуттям до суду та їх понесення, тому у їх відшкодуванні в сумі 1273,70грн правомірно відмовив.

Зважаючи на вищевикладене, клопотання Закритого акціонерного товариства "Спіка" №11/5-Л-7 від 11.05.2022 та Приватного багатопрофільного малого підприємства "КЛИМ" (вх.10583/22 від 25.07.2022) про відшкодування витрат на правничу допомогу та інших витрат підлягають задоволенню частково.

Доводи скаржника про неврахування клопотання позивача про зменшення розміру заявлених вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу не беруться судовою колегією до уваги, оскільки як убачається із оскарженого додаткового рішення судом першої інстанції було враховано таке клопотання, відповідно зменшено заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу.

Отже, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 31.10.2022 у справі №906/7/22 прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційних скарг, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабрадорит" на рішення Господарського суду Житомирської області 06.10.22 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 31.10.22 у справі №906/7/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області 06.10.22 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 31.10.22 у справі №906/7/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №906/7/22 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "07" лютого 2023 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Саврій В.А.