Ухвала

від 08.02.2023 по справі 902/764/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"08" лютого 2023 р. Cправа № 902/764/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши без виклику представників сторін матеріали справи

за позовом: Хмільницької міської ради (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХТЮВЧ" (вул. Олеся Гончара, буд. 101, м. Вінниця, 21008)

про стягнення 139 170,12 грн.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області, в порядку загального позовного провадження, перебуває справа № 902/764/22 за позовом Хмільницької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХТЮВЧ" про стягнення збитків, які нанесені місцевому бюджету Хмільницької міської ради внаслідок неодержання нею доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Хмільник, Вінницька області, вул. Слобідська, 47 та вул. Слобідська, 47а в розмірі 139 170,12 грн.

Ухвалою суду від 26.01.2023 підготовче засідання у справі призначене на 14.02.2023.

06.02.2023 до суду надійшла заява Хмільницької міської ради №301/01-19 від 06.02.2023 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «ХТЮВЧ».

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд враховує наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, пред`явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011).

Окрім того, інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Водночас сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватися у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. (Вказаної позиції, зокрема, притримується КГС ВС у постанові від 30.07.2020 у справі № 910/3836/20, подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, зокрема, вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави, тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 910/7141/13 та від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18).

Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову Хмільницька міська рада вказує, що ТОВ "ХТЮВЧ" є власником будівель та споруд за адресою: Вінницька область, м. Хмільник, вул. Слобідська, 47 та 47а, і за весь час перебування зазначеного майна у власності ТОВ "ХТЮВЧ", останній не мав наміру врегулювати земельні відносини з міською радою, уникаючи при цьому сплати коштів за фактичне землекористування.

Так, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Вінницької області по справі № 902/69/22 ухвалено стягнути з ТОВ "ХТЮВЧ" на користь Хмільницької міської ради 84 858,45 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 0,2721 га у м. Хмільнику Вінницької області по вул. Слобідській 47 та 47а у період з 15.04.2021 по 05.11.2021 та 2 418,78 грн витрат зі сплати судового збору.

Проте, при реалізації даного рішення у Хмільницької міської ради виникло ряд перешкод, які були спричинені діями ТОВ "ХТЮВЧ". До того ж з`ясовано, що у ТОВ «ХТЮВЧ»: немає відкритих рахунків в установах банків та інших фінансових установах; відсутні земельні ділянки на праві власності; відсутні зареєстровані транспортні засоби; відсутні технологічні транспортні засоби.

Згідно відомостей з реєстру речових прав на нерухоме майно у ТОВ «ХТЮВЧ» у власності перебуває лише будівля за адресою м. Хмільник, вул. Слобідська, 47 та 47 а.

Водночас, при моніторингу сайту dom.ria.com було виявлено оголошення про продаж в центрі міста будівлі колишнього ресторану Червона Рута з відповідним описом майна.

Такі дії, на переконання позивача, свідчать про бажання ТОВ «ХТЮВЧ» відчужити належне йому нерухоме майно, що позбавляє Хмільницьку міську раду можливості отримання відповідних доходів, які вона б реально одержала якби її право не було порушено ТОВ «ХТЮВЧ» при використанні земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Оцінивши наведені заявником доводи, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що заявником належним чином не обґрунтовано наявності правових підстав, не наведено обставин із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно, що належить ТОВ «ХТЮВЧ».

В свою чергу, лише посилання на недобросовісність дій відповідача, які дають підстави вважати, що останній може ухилятись від виконання судового рішення, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, оскільки є припущенням та не підтверджене доказами (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 02.04.2019 у справі №918/702/18).

Доводи позивача щодо наміру відповідача відчужити належне йому нерухоме майно, на переконання суду, не є тією обставиною, що може слугувати підставою застосування заходів забезпечення позову, у спосіб, визначений позивачем.

Більш того суд зважає, що предметом заявленого позову є вимога позивача про стягнення збитків в розмірі 139 170,12 грн.

При цьому, заявником належним чином не обґрунтовано співвідношення заявлених заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно із заявленими позовними вимогами про стягнення збитків, наявності зв`язку між зазначеним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

У даному випадку відсутній зв`язок між обраним позивачем заходом до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно і предметом позову, оскільки накладення арешту на майно має стосуватися майна, що належить до предмета спору.

За таких обставин, оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, суд не вбачає передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову за заявою Хмільницької міської ради.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Хмільницької міської ради №301/01-19 від 06.02.2023 про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - rada@ekhmilnyk.gov.ua, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку до апеляційного господарського суду, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий господарський суд.

Дата складання повного тексту ухвали 08.02.2023.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, Вінницька область, 22000)

3 - відповідачу (вул. Академіка Янгеля, буд. 2, м. Вінниця, 21000)