Рішення

від 08.02.2023 по справі 903/1062/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 лютого 2023 року Справа № 903/1062/22

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/1062/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Стоун до Товариства з обмеженою відповідальністю Вестпол про стягнення 28845,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

27.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Бест Стоун надіслало позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Вестпол про стягнення 28845,98 грн, в т.ч.: 21483,00 грн основна заборгованість (передплата, грошові кошти отримані як аванс), 6483,65 грн інфляційні втрати та 879,33 грн 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг (робіт) №07/07-21 від 07.07.2021.

Позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

16.01.2023 відповідач надіслав на адресу суду клопотання, в якому просить суд закрити провадження у справі на сумі 21483,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору. Додатково долучив до матеріалів справи платіжне доручення №569 від 12.01.2023 про повернення коштів отриманих 13.08.2021.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2021 між ТОВ «БЕСТ СТОУН» (Замовник за договором) та ТОВ «ВЕСТПОЛ» (Виконавець за договором) укладено договір № 07/07-21 про надання послуг (а.с.8-11).

Відповідно до п.1.1 договору, виконавець зобов`язується на основі завдання Замовника надати йому послуги з вантажно-розвантажувальних та навантажувальних робіт, визначеного Специфікацією, а Замовник зобов`язується прийняти надані послуги і оплатити їх в повному обсязі.

Згідно п.1.2 договору, обсяг замовлених послуг і специфікація вантажу встановлена Додатком №1, який є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до п.1.3 договору, замовник зобов`язаний не пізніше ніж за одну добу до відправлення вагонів на розвантаження, повідомити Виконавця шляхом направлення заявки в письмовій формі (електронним засобом зв`язку) із зазначенням кількості вагонів, їх типу, роду вантажу, фракцій тощо.

Ціна замовлених послуг, яка вважається ціною цього договору, визначається Додатком № 1. Замовник перераховує аванс (передплату) згідно до виставленого рахунку (рахунків)- фактури. Остаточні розрахунки Замовник здійснює протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання Сторонами відповідного Акта наданих послуг. Розрахунки між Сторонами за цим договором здійснюються в безготівковій формі (п.п.2.1-2.3 договору).

Згідно актів надання послуг від 31.07.2021 та від 16.08.2021 (а.с.14-19) виконавцем були виконані роботи на суму 133947,00 грн (акт №2) та на суму 126735,00 грн (акт №1).

На виконання умов договору ТОВ «БЕСТ СТОУН» було перераховано аванс (передплату).

Проте, як слідує з матеріалів справи, ТОВ «ВЕСТПОЛ» не надавались послуги на суму отриманого авансу у розмірі 21483,00 грн.

Будь-які документи на підтвердження надання послуг на вказану суму до ТОВ «БЕСТ СТОУН» не надавались, акти наданих послуг на цю суму сторонами по договору не підписувались.

Листом від 08.12.2021 року на адресу відповідача надісланий Акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2021 року. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф. 119) до поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор №0215606797806 вручена представнику ТОВ «Вестпол» 14.12.2021 (а.с.24-27).

Однак, Відповідач не надіслав Позивачу ні Акт звірки взаєморозрахунків по Договору від 07.07.2021 № 07/07-21, ні зауважень до Акту звірки взаєморозрахунків, та не сплатив заборгованість у розмірі 21 483,00 грн.

12.05.2022 по електронній системі «Медок» на адресу ТОВ «ВЕСТПОЛ» направлено акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ «БЕСТ СТОУН» та ТОВ «ВЕСТПОЛ» по Договору від 07.07.2021 № 07/07-21, сальдо на 30.04.2022 складає 21 483,00 грн, що підтверджується відповідними електронним листом про направлення цього Акту (а.с.28-29).

Разом з цим, відповідач не надіслав Позивачу ні Акт звірки взаєморозрахунків по Договору від 07.07.2021 № 07/07-21, ні зауважень до Акту звірки взаєморозрахунків, а також не сплатив заборгованість у розмірі 21 483,00 грн.

В послідуючому Позивач звертався до Відповідача з претензією від 24.05.2022 року, яка згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (ф.119) до поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор №0215606855466 вручена представнику ТОВ «Вестпол» 01.06.2022 року (а.с.30-33). До даної претензії Відповідачу знову надавалися Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.04.2022 року. Однак на відповіді на претензію, ні підписаного Акту звірки, ні зауважень до Акту звірки на адресу Позивача Відповідачем так і не надіслано, як і не сплачено заборгованість у розмірі 21483,00 грн.

Також, по електронній системі «Медок» 11.07.2022 на адресу Відповідача надсилався Акт звірки взаєморозрахунків станом на 30.06.2022 року, який також не був повернутий підписаним, а також не надіслано будь-яких зауважень до нього з боку Відповідача (а.с.34-35). Відповідач не надіслав Позивачу ні Акт звірки взаєморозрахунків по Договору від 07.07.2021 № 07/07-21, ні зауважень до Акту звірки взаєморозрахунків, а також не сплатив заборгованість у розмірі 21 483,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, грошові кошти у розмірі у розмірі 21483,00 грн. на рахунок ТОВ «БЕСТ СТОУН» не надійшли.

На дату подачі позову до суду заборгованість становила 21483,00 грн.

Однак, як слідує з матеріалів справи відповідач 12.01.2023 здійснив оплату на суму 21483,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №569 (а.с.46).

На день розгляду справи відповідачем сплачено борг в сумі 21483,00 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Провадження у справі щодо стягнення основного боргу в сумі 21483,00 грн. підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 144 ГК України, ст.11 ЦК України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у певні періоди заборгованості по оплаті стало підставою для нарахування пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також процентів річних, та звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані; аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від неповернутої суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Як слідує із матеріалів справи, відповідач безпідставно не повернув грошові кошти отримані як аванс (передплата) за Договором від 07.07.2021 № 07/07-21, чим порушив умови господарського зобов`язання, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про стягнення 3% річних у розмірі 879,33 грн. та інфляційних втрат в сумі 6483,65 грн.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з ними частково.

Вважає, що останні підставні та підлягають до часткового задоволення в сумі 2234,11 грн. - інфляційні втрати (за період з червня 2022 по листопад 2022) та 346,08 грн. 3% річних (за період з 14.06.2022 по 26.12.2022), в іншій частині стягнення 3% річних в розмірі 533,25 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4249,54 грн. слід відмовити, оскільки останні безпідставно нараховані, адже договором не передбачено строк зобов`язання повернення коштів.

Однак, у відповідності до претензії від 24.05.2022, яку відповідач отримав 01.06.2022 (а.с.30-33), позивач просив протягом 10 календарних днів з дня отримання претензії перерахувати грошові кошти отримані як аванс (передплата) за договором від 07.07.2021 №07/07-21 у розмірі 21483,00 грн.

Отже, оскільки відповідач отримав претензію 01.06.2022, то останнім днем повернення коштів є 13.0.2022, оскільки 11.06.2022 субота (вихідний день).

Тому нарахування штрафних санкцій необхідно рахувати з 14.06.2022.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

При цьому, судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, підлягає до задоволення в сумі 2580,19 грн., в т.ч.: 346.08 грн. 3% річних та 2234,11 грн. інфляційні втрати. Провадження у справі на суму 21483,00 грн. підлягає закриттю. В решті позову слід відмовити.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В даному випадку, оскільки спір до суду було доведено з вини відповідача, однак після звернення позивача до суду з відповідним позовом та після відкриття судом провадження у справі, відповідач повернув аванс 9попередню оплату), суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до положень ст. 129 ГПК України в повному об`ємі за рахунок відповідача.

Разом з цим, оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 869,41 грн. (2580,19*2481,00/7362,98) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді (Руїс Торіха проти Іспанії).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (Ван де Гурк проти Нідерландів).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (Гірвісаарі проти Фінляндії).

Згідно ж із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору з наведених вище підстав, впливу не мають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вестпол (вул.І.Франка,31, м.Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 37751410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Стоун (вул. Братиславська,буд.41-Б, літера А, м.Київ, 02156, код ЄДРПОУ 42053641) 2580,19 грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят гривень дев`ятнадцять копійок), в т.ч.: 346,08 грн. 3% річних та 2234,11 грн. інфляційні втрати, а також 869,41 грн. (вісімсот шістдесят дев`ять гривень сорок одна копійка) витрат по сплаті судового збору.

3. Провадження у справі на суму 21483,00 грн. закрити.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

СуддяІ. О. Гарбар