Рішення

від 03.03.2023 по справі 903/1062/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

03 березня 2023 року Справа № 903/1062/22

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №903/1062/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Стоун до Товариства з обмеженою відповідальністю Вестпол про стягнення 28845,98 грн.,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Бест Стоун надіслало позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Вестпол про стягнення 28845,98 грн, в т.ч.: 21483,00 грн основна заборгованість (передплата, грошові кошти отримані як аванс), 6483,65 грн інфляційні втрати та 879,33 грн 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг (робіт) №07/07-21 від 07.07.2021.

Рішенням cуду від 08.02.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Вестпол на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Стоун 2580,19 грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят гривень дев`ятнадцять копійок), в т.ч.: 346,08 грн. 3% річних та 2234,11 грн. інфляційні втрати, а також 869,41 грн. (вісімсот шістдесят дев`ять гривень сорок одна копійка) витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі на суму 21483,00 грн. закрито. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою суду від 10.02.2023 виправлено допущену в абзаці 52 мотивувальної частини та у п.2 резолютивної частини рішення Господарського суду Волинської області від 08.02.2023 у справі №903/1062/22 арифметичну помилку, виклавши абзац 52 його мотивувальної частини та п.2 його резолютивної частини у наступних редакціях:

-абзац 52 мотивувальної частини: Разом з цим, оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 2069,64 грн. (24063,00*2481,00/28845,98) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього..

- п.2 резолютивної частини рішення: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вестпол (вул.І.Франка,31, м.Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 37751410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Стоун (вул. Братиславська,буд.41-Б, літера А, м.Київ, 02156, код ЄДРПОУ 42053641) 2580,19 грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят гривень дев`ятнадцять копійок), в т.ч.: 346,08 грн. 3% річних та 2234,11 грн. інфляційні втрати, а також 2069,64 грн. (дві тисячі шістдесят дев`ять гривень шістдесят чотири копійки) витрат по сплаті судового збору.

16.02.2023 позивач надіслав до суду наступні документи:

- клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат та стягнення з відповідача таких витрат в розмірі 10000,00 грн., оскільки представник позивача не брав участі в судовому засіданні під час винесення судового рішення. Доводить, що 15.02.2023 ТОВ Бест Стоун стало відомо, що в ЄДР оприлюднено рішення від 08.02.2023та ухвалу від 10.03.2023.

- заяву про ухвалення додаткового рішення, щодо відшкодування судових витрат та стягнення з відповідача таких витрат в розмірі 10000,00 грн. з додатками документів.

Ухвалою суду від 21.02.2023 клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат та стягнення з відповідача таких витрат задоволено, заяву про ухвалення додаткового прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

28.02.2023 від відповідача на поштову адресу суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат.

У своїй заяві відповідач просив відмовити у задоволенні заяви позивача, у разі неможливості відмовити у задоволенні заяви, зменшити розмір судових витрат (витрат на професійну правову допомогу), відповідно до критеріїв розумності та співмірності.

28.02.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи в доповнення до заяви про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат та стягнення з відповідача таких витрат в розмірі 10000,00 грн. копії договору № 94 від 09.09.2019 про надання захисту, правової допомоги та представництва інтересів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 08.02.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Вестпол (вул.І.Франка,31, м.Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 37751410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Стоун (вул. Братиславська,буд.41-Б, літера А, м.Київ, 02156, код ЄДРПОУ 42053641) 2580,19 грн. (дві тисячі п`ятсот вісімдесят гривень дев`ятнадцять копійок), в т.ч.: 346,08 грн. 3% річних та 2234,11 грн. інфляційні втрати, а також 2069,64 грн. (дві тисячі шістдесят дев`ять гривень шістдесят чотири копійки) витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст.126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із заяви позивача, останній просить стягнути з відповідача 10000, грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В підтвердження надання адвокатом Коновал О.Ю. послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи № 903/1062/22 стороною надано наступні копії: договір про надання правової допомоги №94 від 09.09.2019, додаткову угоду № 2 до договору № 94 від 09.09.2019, рахунок-фактуру № 1 від 15.02.2023 на суму 10000,00грн., акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 15.02.2023.

Дослідивши надані позивачем докази, суд приймає до уваги, що 09.09.2019 між ТзОВ «Бест Стоун» (замовник) та адвокатським об`єднанням «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон» (виконавець) укладено договір про надання захисту, правової допомоги та представництва інтересів.

У відповідності до п. 1.1. котрого адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту за його зверненням (усним чи письмовим) захист, правничу допомогу та представництво інтересів, а клієнт зобов`язується оплатити послуги.

Згідно п.3.1. договору сторони узгодили, що адвокатське об`єднання (виконавець) надає свої послуги клієнту (замовнику) згідно узгоджених сторонами ставок гонорарів, які визначаються в додаткових угодах до цього договору.

26.12.2022 між ТзОВ "Бест Стоун" (замовник) та АО МАК «Віскон» укладено додаткову угоду № 2 від 26.12.2022 до договору № 94 від 09.09.2019, згідно якої сторони погодили фіксовану ставку гонорару у сумі 10000,00 грн. за надання послуг визначених пунктом 2.1.4 договору, а саме: представництво у господарській справі за позовом ТзОВ «Бест Стоун» до ТзОВ «Вестпол» про стягнення 28845,98 грн.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 15.02.2023 на виконання умов додаткової угоди № 2 від 26.12.2022 до договору № 94 від 09.09.2019 виконавцем виконані консультаційні та інші послуги на суму 10000,00 грн., у т.ч.: моніторинг та аналіз судової практики, щодо розгляду аналогічних спірним, підготовку правових документів, написання претензії та позовної заяви, супровід судової справи № 903/1062/22.

Як вбачається з рахунку-фактури № 1 від 15.02.2023 ТзОВ «Бест Стоун» (замовник) перерахував на розрахунковий рахунок АО МАК «Віскон» (виконавець) 10000,00 грн. за юридичні послуги відповідно до Додаткової угоди № 2 від 26.12.2022 до договору № 94 від 09.09.2019.

Судом засвідчується, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 № 915/606/21 зазначає про те, що у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту.

Враховуючи вищевикладене, вартість послуг з надання правничої допомоги була погоджена між позивачем та АО «Міжнародна адвокатська компанія «Віскон» у договорі №94 від 09.09.2019 та додатковій угоді до цього договору у фіксованому розмірі, який не змінюється в залежності від обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу, а отже, є чітко визначеним.

Разом з цим, у відповідності до п.4 ст.129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, то і витрати на правову допомогу слід рахувати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку, оскільки спір до суду було доведено з вини відповідача, однак після звернення позивача до суду з відповідним позовом та після відкриття судом провадження у справі, відповідач повернув аванс (попередню оплату), суд вважає, що витрати на правову допомогу, котрі поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до положень ст. 129 ГПК України в повному об`ємі за рахунок відповідача.

Отже, з врахуванням вище викладеного, витрати на правову допомогу в частині задоволених позовних вимог в сумі 8341,96 грн. (24063,19*10000,00/28485,98) відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.

Щодо заперечення відповідача про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, або зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

За змістом зазначених норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частин п`ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Судом встановлено, що відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, у разі не можливості відмовити у задоволенні заяви, зменшити розмір судових витрат відповідно до критеріїв розумності та співмірності.

Однак, доводи відповідача щодо неспівмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, доводи відповідача (щодо неспівмірності витрат на правову допомогу) є лише припущеннями, які ґрунтуються на суб`єктивній оцінці відповідачем вартості адвокатських витрат, а не на фактичних доказах, що підтверджують невідповідність цих витрат.

З огляду на викладене Суд вважає, що відповідач не довів наявності підстав для зменшення заявлених відповідачем до стягнення з нього розміру витрат на професійну правничу допомогу в порядку частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

У статтях 13 та 14 Господарського процесуального кодексу України закріплені положення щодо таких принципів господарського судочинства, як змагальність та диспозитивність.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву про стягнення судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вестпол (вул.І.Франка,31, м.Луцьк, Волинська обл., 43025, код ЄДРПОУ 37751410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бест Стоун (вул. Братиславська,буд.41-Б, літера А, м.Київ, 02156, код ЄДРПОУ 42053641) 8341,96 грн. (вісім тисячі триста сорок одна гривня дев`яносто шість копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

СуддяІ. О. Гарбар