Рішення

від 01.02.2023 по справі 914/2671/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2023 Справа № 914/2671/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Христина, м. Бережани Тернопільської області

до відповідача: Приватного підприємства Львівська майстерня солодощів, м. Пустомити Львівської області

про стягнення 62 685, 52 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Бараняк Н.Я.

За участю представників:

від позивача: Шалапай І.О. - представник;

від відповідача: Вільховий І.О. директор підприємства

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Христина до Приватного підприємства Львівська майстерня солодощів про стягнення 95 685, 52 грн за невиконання умов договору поставки №738 від 09.03.2022.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 22.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 12.12.2022.

Ухвалою суду від 12.12.2022 розгляд справи відкладено на 16.01.2023.

У судовому засіданні 16.01.2023 оголошено перерву до 25.01.2023 для надання сторонам можливості врегулювати спір у добровільному порядку.

Ухвалою суду від 25.01.2023 залишено без розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог; закрито провадження у справі в частині заявлених до стягнення 33 000, 00 грн основного боргу у зв`язку з їх добровільною сплатою; оголошено перерву у судовому засіданні до 01.02.2023.

31.01.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення № 675 від 30.01.2023 про сплату основного боргу на суму 34 485, 28 грн; договорів купівлі-продажу, укладених з контрагентами, які знаходились у Харкові, Запоріжжі, Херсоні та Миколаєві, а також клопотання про зменшення штрафних санкцій та витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 01.02.2023 представник позивача підтвердила факт надходження коштів на суму 34 485, 28 грн, тому просила стягнути залишок основної заборгованості на суму 20 000, 00 грн та нараховані пеню, 10% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав наявність неоплаченої основного боргу на суму 20 000, 00 грн, проте просив зменшити розмір нарахованих санкцій, враховуючи тяжкий фінансовий стан підприємства.

Крім того, представник позивача ствердила, що додаткові докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані після прийняття рішення у справі.

Відповідач заперечив щодо співмірності понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та просив їх зменшити на 50%.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 738 від 09.03.2022 в частині оплати за поставлений товар на суму 87 485, 28 грн. Також за прострочення виконання зобов`язання позивач заявив до стягнення 1 366, 71 грн 10% річних та 6 833, 53 грн пені.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, проте у судових засіданнях підтвердив факт наявності заборгованості. Просив зменшити розмір заявлених до стягнення санкцій та витрат на професійну правничу допомогу.

Обставини справи.

09 березня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Христина (надалі - Продавець) та Приватне підприємство Львівська майстерня солодощів (надалі Покупець) уклали договір поставки № 738 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Продавець зобов`язується відповідно до умов цього Договору передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва ТОВ «Христина» (гофровироби, гофроящики) та інші витратні матеріали, необхідні для виготовлення такої продукції, далі по тексту Договору «Товар».

Згідно з пунктом 4.1 договору оплата товару здійснюється Покупцем за кожну партію на підставі виставлених Продавцем рахунків чи видаткових накладних на Товар на умовах 100% попередньої оплати.

Оплата Товару може здійснюватися на інших умовах на підставі виставлених Продавцем рахунків чи видаткових накладних на Товар, в яких повинні бути зазначені умови для оплати (пункт 4.2 договору).

Відповідальність сторін передбачена у розділі 5 договору, зокрема, у разі прострочення Покупцем строків оплати Товару Покупець зобов`язується сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми.

На виконання умов договору сторони підписали та скріпили печатками видаткову накладну № 2708/2 від 27.08.2022 на суму 90 820, 80 грн. У накладній зазначено: оплата протягом 14 банківських днів.

Також позивач долучив товарно-транспортну накладну №2708/2 від 27.08.2022, яка містить підписи та печатки обох сторін договору.

Позивач виставив відповідачу рахунок № 2708/2 від 27.08.2022 на суму 90 820, 80 грн.

18 жовтня 2022 року відповідач сплатив позивачу 10 000, 00 грн, з яких 2 514, 72 зараховано в рахунок погашення заборгованості по накладній від 27.08.2022, решта в попередній період; впродовж 20.10.2022-14.12.2022 відповідач сплатив 33 000, 00 грн, тому в цій частині суд закрив провадження у справі.

Також 30.01.2023 відповідач сплатив 34 485, 28 грн основного боргу.

Таким чином позивач просив стягнути з відповідача 20 000, 00 грн основного боргу, 1 366, 71 грн 10% річних та 6 833, 53 грн пені.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами у справі укладено договір поставки № 738 від 09.03.2022.

До позовної заяви позивач долучив належним чином оформлену видаткову накладну № 2708/2 від 27.08.2022 на суму 90 820, 80 грн, як доказ виконання умов договору поставки.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У договорі сторони погодили, що оплата може здійснюватися на умовах 100% попередньої оплати або на інших умовах на підставі виставлених продавцем рахунків чи видаткових накладних на товар, в яких повинні бути зазначені умови для оплати.

Суд встановив, що у видатковій накладній сторони погодили строк оплати 14 банківських днів.

Тобто останній день для оплати поставленого товару 15.09.2022.

Проте відповідач лише частково оплатив поставлений товар.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача зі сплати основного боргу становила 87 485, 28 грн; надалі суд ухвалою від 25.01.2023 закрив провадження у справі, оскільки відповідач сплатив 33 000, 00 грн.

30.01.2023 відповідач сплатив ще 34 485, 28 грн основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням № 675.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тому провадження у справі в частині заявлених до стягнення 34 485, 28 грн основного боргу підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, залишок неоплаченої заборгованості за поставлений 27.08.2022 товар становить 20 000, 00 грн, які підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Щодо заявлених до стягнення пені та 10% річних.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 6 833, 53 грн пені та 1 366, 71 грн 10% річних, нарахованих з а період 27.08.2022-20.10.2022.

Перевіривши нарахування пені та 10% річних, суд встановив, що позивач помилково почав нарахування з 27.08.2022, оскільки сторони погодили у видатковій накладній строк оплати 14 банківських днів.

Тому прострочення з оплати почалось з 16.09.2022.

Також позивач безпідставно нарахував санкції на основну заборгованість 90 820, 80 грн по 18.10.2022, оскільки дата проплати (18.10.2022) не включається в період нарахувань санкцій.

Здійснивши перерахунок за допомогою калькулятору «ЛІГА.ЗАКОН» суд встановив, що позивач підставно заявив до стягнення 4 220, 88 грн пені та 844, 18 грн 10% річних.

У задоволенні решти вимог про стягнення пені та 10% річних слід відмовити.

Поряд з цим, відповідач заявив клопотання про зменшення пені та 10% річних, яке підлягає до задоволення частково, враховуючи таке.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Доводячи наявність підстав для зменшення санкцій, відповідач надав суду копії договорів купівлі-продажу, укладених з контрагентами, які знаходились у Харкові, Запоріжжі, Херсоні та Миколаєві, стверджуючи, що такі фактично не виконуються, враховуючи повномасштабне вторгнення та окупацію зазначених міст України, а обсяги продажів зменшились, виникли прострочення оплат; просив суд врахувати те, що підприємство не уникало оплати поставленої продукції, а навпаки у міру можливостей здійснювало часткові оплати. Також ствердив, що об`єктивні обставини, що виникли у нашій державі, є достатньою підставою вважати їх винятковими і такими, що перешкоджають повноцінному функціонуванню бізнесу, а також достатніми для зменшення заявлених санкцій та компенсації правничої допомоги.

Представник позивача звернула увагу, що долучені відповідачем договори укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Боргумила», а не відповідачем.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що долучені договори, укладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Боргумила» як ексклюзивним виробником продукції під ТМ Львівські солодощі, що підтверджується договором купівлі-продажу № 1 від 01.11.2021.

При здійсненні права на зменшення розміру пені, суд повинен враховувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору, керуючись у тому числі засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора.

Також враховуючи незначне прострочення з оплати, поведінку відповідача в частині часткової сплати основного боргу, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, фінансовий стан відповідача, який зумовлено, у тому числі, невиконанням договорів з контрагентами, які перебувають на сході та півдні України, причини неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати та його ступінь вини, заявлення до стягнення також 10% річних, суд дійшов висновку про задоволення заявленого відповідачем клопотання частково, та зменшення розміру пені на 50 %.

Беручи до уваги зменшення пені, а також враховуючи, що підставно заявлені до стягнення 844, 18 грн 10% річних становлять лише 4,2 % від несплаченого основного боргу, суд не вбачає підстав для їх зменшення.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 20 000, 00 грн основного боргу, 2 110, 44 грн пені та 844, 18 грн 10% річних.

Щодо судового збору.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Закрити провадження у справі в частині заявлених до стягнення 34 485, 28 грн основного боргу.

2.Позов задовольнити частково.

3.Стягнути з Приватного підприємства Львівська майстерня солодощів (місцезнаходження: 81100, Львівська обл., Львівський р-н, місто Пустомити, вул.Глинська, будинок 56, ідент. код: 44465944) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Христина (місцезнаходження: 7501, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, місто Бережани, вул.Замость, будинок 4, ідент. код: 14049168) 20 000, 00 грн основного боргу, 2 110, 44 грн пені, 844, 18 грн 10% річних та 2 399, 71 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення, з урахуванням перебування судді Галамай О.З. у відпустці 02.02.2023-03.02.2023, складено 07.02.2023.

Суддя Галамай О.З.