Рішення

від 03.02.2023 по справі 504/2691/22

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2691/22

Провадження № 2/504/844/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2023смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді -Барвенка В.К.,

секретаря Завади Ю.А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, в залі суду № 5, смт. Доброслав, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Комунального підприємства «ПЕРСПЕКТИВА» код ЄДРПОУ 32744759 (67542, Одеська область, Одеський (Лиманський) район, с. Іванове, вул. Центральна, буд. 1-а), про стягнення заробітної плати, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Комунального підприємства «Перспектива», яким просила суд:

Стягнути з Комунального підприємства «Перспектива» заборгованість по невиплаченій ОСОБА_1 заробітній платі за період з червня 2021 року по вересень 2022 року в сумі 96000 грн., а також 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

На обгрунтування свого позову заявниця вказує, що вона працює на посаді контролера -касира Комунального підприємства «Перспектива» з 01.03.2018 року згідно Наказу № 28, з оплатою праці згідно штатного розпису.

Відповідно до довідки про доходи від 17.11.2021 року № 334 заробітна плата з січня по травень 2021 року становила 6000 грн.

20.10.2021 року заявниця звернулась до КП «Перспектива» з приводу виникнення заборгованості із заробітної плати з червня 2021 року.

Заявниця стверджує, що своїм листом від 17.11.2021 року № 333 КП «Перспектива» повідомило, що виплату припинено згідно рекомендацій фахівців ГУ Держпраці в Одеській області.

Як стверджує заявниця, вона з 16.06.2020 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у Збройних Силах України.

На її думку, відповідач незаконно припинив виплату військовослужбовцю заробітної плати, грубо ігноруючи припис частини 3 статті 119 КЗпП України.

Крім того, заявниця стверджує, що цими протиправними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка полягає у приниженні її честі, гідності, ігноруванні її прав на гідну заробітну плату, втратою престижу та ділової репутації серед друзів та родичів.

Представник Комунального підприємства «Перспектива» - адвокат Гриценко В.Є. у своєму відзиві на позов вимоги позову не визнав, зазначив що нормою ч.3 ст. 119 КЗпП України з 19.07.2022 року вилучені слова про збереження заробітної плати, окрім того, послався на те з 09.04.2021 року посада контролера- касира яку займала ОСОБА_1 скорочена у встановленому законом порядку. Крім того, просив застосувати позовну давність.

23.09.2022 року ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області відкрито спрощене провадження у справі.

Сторони повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що згідно наказу № 28 від 28.02.2018 року по КП «Перспектива» ОСОБА_1 прийнята з 01.03.2018 року на посаду контролера касира.

Заробітна плата становила 6000 грн. на місяць, без урахування податків та зборів.

З 20.07.2018 року по теперішній час ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом.

Відповідно до наказу № 22 від 25.01.2021 року КП «Перспектива» те з 09.04.2021 року посада контролера- касира яку займала ОСОБА_1 скорочена.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ст. 2 ЦПК України).

Частиною 1 ст.4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ст. ст.11,15 ЦК України).

Відповідно достатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

Згідно зіст. 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 43 Конституції Україниустановлено, що кожен має кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Перший Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію»затверджено Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-УІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» й з того часу в Україні діє особливий період, відповідне рішення уповноваженою особою про його скасування, як і рішення про демобілізацію військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом на строк до закінчення особливого періоду, не приймалося.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 01 березня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України», яке введене в діюУказом Президента України від 02 березня 2014 року № 189/2014, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

У відповідності доУказу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

14.03.2022 року згідноУказу Президента України № 133/2022було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

21.04.2022 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 19.04.2022 року № 7300, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 год 25.04.2022 року строком на 30 діб, - до 25.05.2022 року.

ВідповіднодоУказу Президента України «Пропродовженнястроку дії воєнногостанув Україні» від 17.05.2022 № 341/2022, продовжується строк дії воєнногостанув Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (тобтодо 23 серпня2022 року).

ВідповіднодоУказу Президента України «Пропродовженнястроку дії воєнногостанув Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022, продовжується строк дії воєнногостанув Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб (тобтодо 21 листопада2022 року).

ВідповіднодоУказу Президента України «Пропродовженнястроку дії воєнногостанув Україні» від07листопада 2022року №757/2022 продовжується строк дії воєнногостанув Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Тобто в Україні триває війна через повномасштабне вторгнення окупаційних військ РФ, та діє режим воєнного стану.

Відповідно до ч. 5ст. 17 Конституції Українидержава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ч. 6ст. 43 Конституції Українигромадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 36 КЗпП України, призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьоїстатті 119 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3ст. 119 КЗпП України, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно доЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зі змісту ч. 3ст. 119 КЗпП Українивбачається, що працівниками за якими зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток є ті, кого було прийнято на військову службу за контрактом у тому числі, однак не виключно шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби.

Надання відповідних гарантій працівнику законодавець пов`язує не з видом контракту, а з існуванням особливого періоду, під час якого військовослужбовця було прийнято на службу за контрактом.

Таким чином скорочення посади контролера касира, яку займала ОСОБА_1 не відповідає наведеним нормам матеріального закону.

Суд безумовно враховує, що з 19.07.2022 року з правила частини 3 статті 119 КЗпП України виключені слова «середнього заробітку», відтак з цієї самої дати за ОСОБА_1 вже не зберігається середній заробіток.

Отже заробітна плата, яка не виплачена відповідачем має обраховуватись за період з червня 2021 року по 18 липня 2022 року включно, а саме в розмірі 78000 грн. за червень 2021 року по червень 2022 року, за 12 робочих днів липня 2022 року в сумі 3428,57 грн., а всього 81428,57 грн.

З цієї суми підлягають обрахуванню обов`язкові податки та платежі.

У вимогах стягнення заробітної плати з 19.07.2022 року по вересень 2022 року слід відмовити.

За правилом ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн., оскільки ОСОБА_1 зазнала певних душевних страждань внаслідок незаконного припинення виплати заробітної плати, суд при цьому враховує їх тривалість, ступінь зусиль, які ОСОБА_1 витратила на відновлення свого порушеного права.

Крім того, суд враховує, що припинення виплати заробітної плати стало для ОСОБА_1 скрутною ганьбою, підірвало її усталений авторитет серед колег, друзів, рідних.

Суд вважає, що вказаний позивачем розмір на сатисфакцію моральної шкоди є справедливим, розумним і співмірним заподіяним душевним стражданням, і не виглядає явно великим.

Доводи заперечень представника відповідача не спростовують наведених висновків суду, зводяться до власного розуміння діючого законодавства.

Що стосується клопотання про застосування строку позовної давності, суд звертає увагу, що у рішенні Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року вказано, що положеннячастини другої статті 233 Кодексу законів про працю Україниу системному зв`язку з положеннями статей 1, 12Закону України "Про оплату праці"від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином підстав для застосування строку позовної давності до встановлених судом правовідносин не має.

Відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заявниця в силу закону звільнена від сплати судового збору.

Отже, з боржника на користь держави за правилом ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у сумі 864,25 грн., пропорційно до задоволеної частини позову, решта судового збору підлягає віднесенню на рахунок держави.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

На підставі наведеного, керуючись ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст. 3, ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ст. 23 ЦК України, ст. 119, 233 КЗпП України, ст. ст. 258, 259, 263-265, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Комунального підприємства «ПЕРСПЕКТИВА» код ЄДРПОУ 32744759, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «ПЕРСПЕКТИВА» код ЄДРПОУ 32744759 на користь ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 78000 грн. за період з червня 2021 року по червень 2022 року включно, за 12 робочих днів липня 2022 року в сумі 3428,57 грн., а всього 81428,57 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «ПЕРСПЕКТИВА» код ЄДРПОУ 32744759 на користь ОСОБА_1 5000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «ПЕРСПЕКТИВА» код ЄДРПОУ 32744759 на користь держави судовий збір 864,25 грн.

Решту судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначенихчастиною другоюстатті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.К. Барвенко