Рішення

від 08.02.2023 по справі 400/5169/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2023 р. № 400/5169/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Фермерського господарства "Фоком-д", вул. Першотравнева, 99, с. Григорівка, Братський район, Миколаївська область, 55420,

до відповідача:Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056,

про:визнання протиправною та скасування постанови №336462 від 29.09.2022 р.,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «ФОКОМ-Д» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання неправомірною та скасування Постанови №336462 від 29.09.2022р. про застосування до ФГ «ФОКОМ-Д» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.

Ухвалою від 28.11.2022р. суд призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в спірних правовідносинах він не був перевізником, а тому не повинен нести відповідальність за порушення законодавства в сфері автомобільних перевезень. Також на думку позивача відповідач не встановив в його діях складу правопорушення як передумову застосування адміністративно-господарських санкцій у вигляді шрафу.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. В обгрунтування своєї позиції, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності за перевищення вагових параметрів, оскільки транспортні засоби позивача рухалися без відповідного дозволу. При цьому так як, було нараховано плату за весь маршрут, то у поліції були відсутні підстави для затримки транспортного засобу. Також на думку відповідача для проведення габаритно-вагового контролю відсутність методики уповноваженого центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не звільняє від відповідальності, а перевізник зобов`язаний закріпити подільний вантаж перед початком руху.

Зважування транспортного засобу проводилось працівниками Відділом державного нагляду (контролю) у Одеській області належною вимірювальною технікою, яка перебувала в робочому стані.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

01.08.2022р. на а/д М-05 «Київ-Одеса» 452км+811м посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу позивача марки МАН д/н НОМЕР_1 з напівпричепом марки KASSBOHRER д/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. В ході рейдової перевірки працівниками відповідача здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача, який оформлено довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0062375 від 01.08.2022р., актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0056174 від 01.08.2022р. За результатами перевірки складено акт №339204 від 01.08.2022р., яким зафіксовано виявлене під час перевірки порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України, а саме перевищення навантаження на одиночну вісь (14,8 тон замість допустимих 11,50 тон) та загальної маси транспортного засобу (47,62 тон замість допустимих 40 тон).

29.09.2022р. за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) в Миколаївській області

Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову №336442 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000, 00 грн. за порушення абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30 % при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу МАН держ. номер НОМЕР_3 (Акт № 339192).

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно п.п. 15 п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 8 вказаного Положення). Відповідно до Розпорядження КМУ №1579-р від 02.12.2021р. утворено відповідні відділи державного нагляду (контролю) у областях України, в тому числі у Миколаївській області.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р. (далі - Порядок 1567).

Відповідно до п.1 Порядку 1567, цей Порядок визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (П.2 Порядку 1567).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (П.4 Порядку 1567).

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого

графіка (П.12 Порядку 1567).

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених ст.39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз.2 п.15 Порядку 1567).

Ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт» в свою чергу передбачає перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів: «для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків».

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (П.21 Порядку 1567).

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (П.22 Порядку 1567).

Справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (П.25 Порядку 1567 контролю).

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності) (П.26 Порядку 1567).

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (П.27 Порядку 1567).

Абз.16 ч.1 статті 60 Закону №2344-III, за яким позивача притягнуто до відповідальності, встановлено, що адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовується до автомобільних перевізників.

Тобто, суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах (стаття 29 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39, ст. 48 Закону № 2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення пасажирів.

При цьому власником транспортного засобу згідно ст. 1 "Правил дорожнього руху

України" є фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб та має на це відповідні документи.

Отже, законом визначено відмінність між особою яка володіє майновими правами на транспортний засіб та особою, яка використовує його або безпосередньо, або через водія для здійснення перевезень.

За такого, на переконання суду відповідач під час проведення перевірки повинен був визначити особу, яка була перевізником в спірних правовідносинах та під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт застосувати штраф саме до неї.

Дослідивши Договір позички транспортного засобу з екіпажем (водієм) №01/07 від 01.07.2022р. та акт прийому-передачі автомобіля до нього, судом встановлено, що транспортний засіб марки МАН д/н НОМЕР_1 01.07.2022р. вибув з користування позивача та був переданий фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 , а отже не міг використовуватися позивачем під час спірного перевезення вантажу 01.08.2022р. До того ж, разом з транспортним засобом МАН д/н НОМЕР_1 під час спірного перевезення вантажу використовувався інший транспортний засіб - напівпричіп марки KASSBOHRER д/н НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу також належить ОСОБА_2 .

При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо зазначення в товарно- транспортній накладній в якості автомобільного перевізника ФГ «ФОКОМ-Д». Адже товарно- транспортна накладна не є первинним документом на підставі якого здійснюється перевезення вантажів. Відповідно до абз.7 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджених Наказом Міністерства транспорту України, від 14.10.1997 року за №363, юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання є Договір про перевезення вантажів, який укладається між перевізником та вантажовідправником чи вантажоодержувачем.

За таких обставин, враховуючи той факт, що під час спірного перевезення вантажу окрім транспортного засобу марки МАН д/н НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва належав відповідачу, використовувався інший транспортний засіб напівпричіп марки KASSBOHRER д/н НОМЕР_2 , який йому не належав, відповідач, на переконання суду та на виконання ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», мав витребувати у ФГ «ФОКОМ-Д», документ, що засвідчує використання напівпричепу на законних підставах.В іншому випадку встановлення особи перевізника лише за одним написом в товарно-транспортній накладній є недоведеним.

Отже суд, приходить до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами ту обставину, що перевізником в спірних правовідносинах буз саме позивач, а значить останній не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке було виявлене під час рейдової перевірки працівниками Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

З матеріалів справи встановлено, що адміністративно-господарські санкції у вигляді Постанови №336462 від29.09.2022р. були застосовані до позивача у зв`язку із встановленням факту перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів, а саме перевантаження загальної маси та осьові перевантаження транспортного засобу.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пп.б,в) п. 22.5 Правил дорожнього руху, за порушення якого відповідач притягнув перевізника до відповідальності передбаченої абз.14 та 15 ст.60 Закону, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 тон, навантаження на одинарну вісь 11,5 тон, на строєну вісь 24 тони.

Згідно з пунктом 4 Правил №30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично - дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

У відповідності до пп.2,3 п.2 Порядку 879: « 2) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу; 6) вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики; 9) пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціалізований транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами; 11) точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання) ».

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п.3 Постанови 879).

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, власниками (балансоутримувачами) зон габаритно-вагового контролю і підприємствами (п.4 Постанови 879).

Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (п.12 Постанови 879).

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п.13 Постанови 879).

Відповідно до п. 18 Порядку 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (п. 21 Порядку № 879).

Відповідно до складених відповідачем актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за оскаржуваними постановами транспортні засоби позивача перевозили подільний вантаж.

Тобто, із положень Порядку №879 можливо зробити висновок, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим первинним документом щодо здійснення габаритно-вагового контролю.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена Порядком взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207). Вказана довідка повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі і навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадової особою Укртрансінспекції (правонаступником якої є Державна служба України з безпеки на транспорті), що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою.

Дослідивши довідку №0062375 від 01.08.2022р. про результати здійснення габаритно- вагового контролю автомобілю позивача судом встановлено, що довідку підписано лише посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, при цьому підпис оператора вагового комплексу відсутній, а також відсутня печатка вагового комплексу.

Таким чином, судом встановлено, що довідка №0062375 від 01.08.2022р. не відповідає формі довідки, що передбачена Порядком №1007/1207, в частині інформації про уповноважену особу яка проводила таке зважування та мала би нести відповідальність за його результати. Отже така довідка не може бути прийнята судом в якості належного, допустимого та достовірного доказу перевищення вагових параметрів транспортного засобу позивача під час здійснення габаритно-вагового контролю 01.08.2022р. під час рейдової перевірки.

Окрім того, дослідивши зміст оскаржуваної Постанови №336462 від 29.09.2022р., судом встановлено, що підставою для її винесення став розгляд відповідачем зовсім іншого Акту № 339192 та відносно іншого транспортного засобу марки МАН держ. номер НОМЕР_3 , що є окремою підставою для визнання такої Постанови протиправною.

З огляду на це суд, погоджується також з доводами позивача про те, що відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не встановив в діях позивача склад правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, як законодавчу підставу для притягнення останнього до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Відповідно до ч.1,2 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів

господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно- господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно господарський штраф (абз.3 ч.1 ст. 239 ГК України).

Згідно ч.1 ст. 241 ГК України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

На момент здійснення рейдових перевірок належних позивачу транспортних засобів та винесення відповідачем оскаржуваних Постанов діяли Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за №30.

Отже, на переконання суду, притягуючи позивача, як перевізника до відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідач в Постанові про застосування адміністративно - господарського штрафу мав зазначити, яке саме положення Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами було порушено суб`єктом господарювання. Натомість оскаржувана Постанова не містить такого посилання, що додатково зумовлює їх протиправність.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності перевізника складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Саме такого правового висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 7 лютого 2018 р. по справі № К/9901/3278/17.

При цьому суд не надає оцінку запереченням відповідача у відзиві щодо затримки транспортного засобу, відсутності методики уповноваженого центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, кріплення подільного вантажу перед початком руху та зважування транспортного засобу належною вимірювальною технікою, оскільки позивач не обгрунтовував позовну заяву такими підставами.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладені судом висновки, відповідач не довів правомірності оскаржуваної Постанови, що є підставою для задоволення позову.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті як розпорядника бюджетних коштів.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Фермерського господарства "Фоком-д" (вул. Першотравнева, 99, с. Григорівка, Братський район, Миколаївська область, 55420 код ЄДРПОУ 34473241) до Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 код ЄДРПОУ 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті №336462 від 29.09.2022р. про застосування до ФГ «ФОКОМ-Д» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135 код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фермерського господарства "Фоком-д" (вул. Першотравнева, 99, с. Григорівка, Братський район, Миколаївська область, 55420 код ЄДРПОУ 34473241) судові витрати в розмірі 2481,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судовго рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя А. П. Фульга