Постанова

від 07.02.2023 по справі 640/5339/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року

м. Київ

справа №640/5339/21

касаційне провадження № К/9901/39363/21

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС України (далі - Управління) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 (головуючий суддя - Федотов І.В., судді - Єгорова Н.М., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкостіл Груп» (далі - Товариство) до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 00094660704 від 08.02.2021 (форма «В1»), № 000№ 94650704 від 08.02.2021 (форма ПН).

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: у лютому та березні 2018 року Товариством були подані заяви про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, за зразком, який є додатком 3 до Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість (пункт 9 розділу ІІІ), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, які були прийняті ДФС України, що підтверджується квитанціями №1 та № 2, у яких Товариство повідомило про відмову від пільги, а відмову від використання пільги було враховано контролюючим органом ДФС за місцем подання заяви; у зв`язку з виявленням помилки у строках подання заяв, Товариство здійснило самостійне виправлення самостійно виявленої помилки шляхом подання уточнюючої заяви про відмову/зупинення використання пільги за період з вересня 2017 року по серпень 2018 року, яка була прийнята ДФС України (квитанція № 2 від 03.08.2018 реєстраційний № 9300502036), що свідчить про те, що Товариство скористалося правом, передбаченим пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, та підтвердило свій обов`язок відповідно до статті 36 Податкового кодексу України; жодною нормою Податкового кодексу України не визначено, що платник податків зобов`язаний автоматично користуватися податковою пільгою в разі неподання/ несвоєчасного подання заяви про відмову від пільги; порушення Товариством строків подання заяви на відмову від пільги ніяким чином не спростовує виконання податкових зобов`язань з податку на додану вартість Товариством, яке нараховувало податкові зобов`язання та відображало їх у податкових деклараціях за лютий-березень 2018 року, а також реєструвало податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, обов`язок перевірки яких на відповідність вимогам пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України покладений на контролюючий орган; Товариством взагалі не було вчинено податкового правопорушення, передбаченого пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, з огляду на що застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 50% є безпідставним; оскільки Товариство здійснювало операцій з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, то у нього був відсутній обов`язок складати та реєструвати податкові накладні на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 22.06.2021 у позові відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки заяву про відмову/зупинення використання пільги за період лютий, березень 2018 року Товариством було подано всупереч пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України то, відповідно, неправомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2019 року суму податку на додану вартість 8652618,00 грн. та, як наслідок, порушено вимоги пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме - не складено та не зареєстровано податкову накладну за грудень 2019 року на загальну суму податку на додану вартість 8652618,00 грн.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.09.2021 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 00094660704 від 08.02.2021 (форма «В1»), № 000№ 94650704 від 08.02.2021 (форма ПН).

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване ним, що: використання податкової пільги є правом платника податку, а не його обов`язком, оскільки одною нормою Податкового кодексу України не визначено, що платник податку зобов`язаний автоматично користуватися податковою пільгою в разі неподання/несвоєчасного подання заяви про відмову від пільги, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.11.2020 у справі № 200/10304/19-а; незважаючи на те, що заяви про відмову від пільги за лютий - березень 2018 були подані Товариством не до, а у періоді, в якому позивач не передбачав використання такої пільги, проте останній діяв добросовісно, виконав обов`язок, закріплений пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, та підтвердив свій податковий обов`язок відповідно до статті 36 Податкового кодексу України, а відмову від використання пільги було враховано контролюючим органом ДФС за місцем подання заяв; податкові накладні, складені Товариством у лютому-березні 2018 року та грудня 2019 року і зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, щодо господарських операцій з продажу/придбання концентрату вугілля кам`яного коксування (код за УКТ ЗЕД 2701) не містять відмітки «Без ПДВ», що свідчить про відсутність у позивача наміру користуватись пільгою; контролюючий орган безпідставно застосував до Товариства штрафні санкції у розмірі 50% на підставі підпункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України, з огляду на наявність рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.20189 у справі № 640/5943/19, яке набрало законної сили 23.12.2019; порядок складання та реєстрації податкових накладних згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України не може бути застосований до операцій Товариства у зв`язку з тим, що позивач не був звільнений від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів ого збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

Управління оскаржило рішення суду апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 09.12.2021 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав належної правової оцінки тому, що Товариство не виконало вимоги Податкового кодексу України в частині подання заяв про відмову/зупинення від пільги, передбачені пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, за лютий - березень 2018 року, що свідчить про те, що Товариство здійснювало операції з придбання у вказаних податкових періодах вугілля кам`яного для коксування (К(К1)0-100), які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, з огляду на що не мало права формувати податковий кредит у грудні 2019 року за операціями, звільненими від оподаткування. З огляду на викладене, Управління просило відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 03.11.2020 у справі № 200/10304/19-а.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін з підстав того, що після подання у лютому та березні 2018 року заяв про відмову/зупинення від пільги, передбачені пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, які були прийняті контролюючими органами на усіх рівнях, що підтверджується квитанціями № 1 та № 2, Товариство формувало податкові зобов`язання по господарських операціях з реалізації вугілля кам`яного коксування (код за УКТ ЗЕД 2701) та складало податкові накладні, які не містять відмітки «Без ПДВ», які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про прийняття контролюючим органом відмови Товариства від застосування податкової пільги.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.02.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 07.02.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Управління провело документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2020 року, результати якої оформлені актом від 14.01.2021 №161/26-15-07-04-01-32856305, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 44, п. 45 підрозділу 2 розділу XX, підпункту «б» пункту 198.5 статті 198 Кодексу, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань за грудень 2019 року на суму 8652618,00 грн., що призвело до зменшення суми від`ємного значення, різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19 декларації) за грудень 2019 у розмірі 8652618,00 грн. та, відповідно, завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2020 у розмірі 8652618,00 грн.

Не погоджуючись з висновками вказаного акта перевірки, Товариство подало письмові заперечення від 25.01.2021 №8 на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень Товариства на акт перевірки Управління прийняло рішення від 03.02.2021 №1467/І/26-15-07-04-02-14 «Про розгляд заперечення», яким заперечення Товариства залишило без задоволення, а висновки акта виклало в наступній редакції: документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пунктів 44, 45 підрозділу 2 розділу XX, підпункту «б» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань за грудень 2019 року на суму 8652618,00 грн., що призвело до зменшення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 19 декларації) за грудень 2019 у розмірі 8652618,00 грн, та, відповідно, завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за жовтень 2020 у розмірі 8652618,00 грн.; документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення Товариством вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого відсутня реєстрація податкових накладних за грудень 2019 року на загальну суму податку на додану вартість 8652618,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки за з урахуванням рішення від 03.02.2021 №1467/І/26-15-07-04-02-14 «Про розгляд заперечення» Управління 08.02.2021 прийняло податкові повідомлення-рішення: № 00094660704 (форма «В1»), яким зменшила Товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованого на рахунок платника у банку за жовтень 2020 року, на 8652618,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4326309,00 грн.; № 00094650704 (форма ПН), яким застосувала до Товариства штраф у сумі 3400,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариством на адресу контролюючого органу були подані наступні заяви про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України: заява про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України за період - лютий 2018 року (вх. від 19.02.2018 № 9025280226), що підтверджується квитанціями № 1 та № 2; заява про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України за період - березень 2018 року (вх. від 19.03.2018 № 9048559008), що підтверджується квитанціями № 1 та № 2.

У лютому - березні 2018 року, Товариство (продавець) здійснювало продаж на користь ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (покупець) концентрат вугілля кам`яного для коксування (К(К1)0-100) (код за УКТ ЗЕД 2701121000), складало податкові накладні, які не містять відмітки «Без ПДВ», які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, а також формувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість у відповідні податкові періоди.

Крім того, після виявлення помилки щодо строку подання заяв (не до, а у періоді, в якому платник податку не передбачав використання зазначеної пільги), Товариство здійснило самостійне виправлення виявленої помилки шляхом подання уточненої заяви про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, за період з вересня 2017 року по серпень 2018 року, що підтверджується квитанціями № 1 та № 2 від 03.08.2018.

Також, Товариством була подана заява про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року (вх. від 21.03.2019 № 9051980282), що підтверджується квитанціями № 1 та № 2.

У грудні 2019 року, Товариство (покупець) придбавало у ПАТ «Донецьксталь» -Металургійний Завод» (продавець) концентрат вугілля кам`яного для коксування (К(К1)0-100) (код за УКТ ЗЕД 2701121000), а ПАТ «Донецьксталь» -Металургійний Завод» складало податкові накладні, які не містять відмітки «Без ПДВ» та які були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, податок на додану вартість за якими Товариство включило до складу податкового кредиту грудня 2019 року. Оплату за придбаний товар Товариство здійснило 24.12.2019 згідно платіжних доручень №№ 649, 650, 651, 652.

Згідно з даними додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року Товариство в таблиці 2 «Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України» включило до розрахунку бюджетного відшкодування від`ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2019 року на суму 8652618,00 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, що платник податку може включити до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, оформленої відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Товариство у грудні 2019 року включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання вугілля у ПАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод» на підставі складених вказаним контрагентом податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та не містять відмітки «Без ПДВ».

Разом із тим, за положеннями пункту 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України тимчасово, до 01 січня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД. У разі застосування зазначеної пільги норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до податкового кредиту у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги. Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, зазначеного у заяві.

Посилаючись на зазначену норму, Управління вважає, що Товариство не мало права формувати податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2019 року на підставі отриманих від ПАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод» податкових накладних, оскільки Товариство несвоєчасно подало заяви про відмову від використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, у лютому - березні 2018 року, при здійсненні продажу на користь ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» концентрату вугілля кам`яного для коксування (К(К1)0-100) (код за УКТ ЗЕД 2701121000).

Разом з цим, контролюючий орган ані в акті перевірки, ані в касаційній скарзі не обґрунтовує, яким чином операції з продажу Товариством концентрату вугілля кам`яного для коксування (К(К1)0-100) (код за УКТ ЗЕД 2701121000) на користь ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» у лютому - березні 2018 року, за якими Товариство сформувало податкові зобов`язання, вплинули на операції з придбання Товариством у грудні 2019 року концентрату вугілля кам`яного для коксування (К(К1)0-100) (код за УКТ ЗЕД 2701121000) у ПАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод», за якими Товариство сформувало податковий кредит у грудні 2019 року, з урахуванням того, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що заяву про відмову від використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, за період з квітня 2019 року по грудень 2019 року Товариством було подано своєчасно, що не заперечувалось контролюючим органо та знайшло своє відображення на 9 аркуші акті перевірки.

З приводу таких доводів контролюючого органу Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами пунктів 30.1, 30.2, 30.3, 30.4 статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії. Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Підпунктом «г» пункту 30.9 статті 30 ПК України встановлено, що податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналізу наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що використання податкової пільги є правом платника податку, а не його обов`язком. Жодною нормою Податкового кодексу України не визначено, що платник податку зобов`язаний автоматично користуватися податковою пільгою в разі неподання/несвоєчасного подання заяви про відмову від пільги.

Згідно з пунктом 201.5 статті 201 ПК України для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Відповідно до пункту 201.3 статті 201 Податкового кодексу України разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком.

Як установив суд апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, в усіх податкових накладних, виписаних Товариством у лютому-березні 2018 року на користь ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» по операціях з продажу на користь останнього концентрату угілля кам`яного для коксування (К(К1)0-100) (код за УКТ ЗЕД 2701121000), а також в усіх отриманих позивачем від ПАТ Донецьксталь» - Металургійний завод» по операціях з придбання Товариством у грудні 2019 року концентрату угілля кам`яного для коксування (К(К1)0-100) (код за УКТ ЗЕД 2701121000), відсутній запис «Без ПДВ». Тобто, такі податкові накладні складені для операцій, що оподатковуються за ставкою ПДВ 20%.

Зважаючи на те, що контролюючий орган у контексті застосування пункту 201.16 статті 201 ПК України мав право призупинити реєстрацію податкових накладних з метою перевірки їх на відповідність ознакам, вказаним у пункті 5 Критеріїв оцінки міри ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567, проте таким правом не скористався, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що подальше виключення контролюючим органом сум податкового кредиту за такими податковими накладними, як і застосування до позивача штрафних санкцій є неправомірним.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 20.06.2018 у справі № 819/1383/17, від 03.11.2020 у справі № 200/10304/19-а та від 17.02.2022 у справі № 280/4170/19.

Крім того, ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач не посилався на жодні дефекти в оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій між позивачем та ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» і ПАТ Донецьксталь» - Металургійний завод». Доказів того, що ПАТ Донецьксталь» - Металургійний завод» не задекларувало свої зобов`язання з податку на додану вартість за операціями з продажу Товариству у грудні 2019 року концентрату угілля кам`яного для коксування (К(К1)0-100) (код за УКТ ЗЕД 2701121000), контролюючим органом також не надано.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що порядок складання та реєстрації податкових накладних згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України не може бути застосований до операцій Товариства у зв`язку з тим, що позивач не був звільнений від оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів ого збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні, а також відсутні підстави для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 200/10304/19-а.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 349, статтею 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві як відокремленого підрозділу ДПС України залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова