Постанова

від 07.02.2023 по справі 711/4388/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/272/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №711/4388/22 Категорія: 301030300 Казидуб О. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретарЗінченко Ю.О.

учасники справи:

позивач (скаржник) ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.12.2022 (повний текст складено 21.12.2022, суддя в суді першої інстанції Казидуб О.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в рахунок компенсації,

в с т а н о в и в :

у вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь в рахунок компенсації 1/2 частки в матеріалах і обладнанні, що були використані при будівництві гаражу № НОМЕР_1 в автокооперативі «Чорний Яр», грошові кошти в сумі 65000 грн., залишивши в одноосібному користуванні відповідача даний гараж; припинити право спільної сумісної власності позивача ОСОБА_1 на 1/2 частку в матеріалах і обладнанні, що були використані при будівництві гаражу № НОМЕР_1 в автокооперативі «Чорний Яр».

В обґрунтування вказано на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі у період з 29.09.2007 по 29.11.2019, який рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.11.2019 у справі № 711/7005/19 було розірвано.

14.11.2013 відповідач за спільні кошти подружжя в розмірі 21 000 грн. придбала у попереднього члена автокооперативу ОСОБА_3 гараж № НОМЕР_1 у гаражному автокооперативі «Чорний Яр» у м. Черкаси. На час придбання пайовий внесок за вказаний гараж внесено попереднім членом автокооперативу в повному обсязі, що підтверджується розпискою від 14.11.2013 згідно якої ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Чорний Яр» в м. Черкаси, будь-яких претензій щодо проведеного розрахунку він та його родичі до ОСОБА_2 не мають, розрахунок проведено у повному розмірі. На підтвердження членства у гаражному кооперативі, відповідачем сплачено вступний внесок у розмірі 500 грн., що підтверджується квитанцією № 1004.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси по справі № 711/4724/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду 15.06.2021, визнано гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться в автокооперативі «Чорний яр», об`єктом спільної сумісної власності подружжя сторін.

На даний час вказаний гараж перебуває в одноосібному користуванні відповідача, вирішити питання стосовно поділу майна подружжя в досудовому порядку сторонам не вдалося. Враховуючи, що даний об`єкт нерухомості є неподільним майном, позивач вважає за можливе захистити своє порушене право шляхом стягнення з відповідача половини вартості зазначеного майна та залишення його у власності відповідача.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.12.2022 позовні вимоги у справі задоволено частково та cтягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації 1/2 частки в матеріалах і обладнанні, що були використані при будівництві гаражу № НОМЕР_1 в автокооперативі «Чорний Яр», грошові кошти в розмірі 19550,93 грн., залишивши у одноосібному користуванні відповідача даний гараж. Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_1 на 1/2 частку в матеріалах і обладнанні, що були використані при будівництві гаражу № НОМЕР_1 в автокооперативі «Чорний Яр». У решті вимог відмовлено.

Суд вказав, що право спільної сумісної власності сторін на нерухоме майно, набуте за час шлюбу, яке перебуває в одноосібному користуванні відповідача, має бути припинене з виплатою іншому співвласнику (позивачу) грошового відшкодування вартості його частки у такому майні згідно проведеної оцінки.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення грошової компенсації, позивач 19.01.2023 через відділення поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати зазначеній частині та стягнути з відповідача на користь позивача 65000,00 грн. компенсації. В обґрунтування вказано на те, що згідно даних Інтернет оголошень вартість аналогічного гаража складає 130000,00 грн. Порядком ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 12.01.2021 №24, передбачено, що оцінюється із формуванням довідки про оцінку об`єкт нерухомого майна, а в даному випадку спірний гараж є тимчасовою спорудою (металева конструкція), відтак нерухомим майном вважати його не можна. Таким чином довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 14.12.2022, надана відповідачем та покладена судом в основу висновків по суті спору у справі, не може підтверджувати вартість майна, за яке позивач просить стягнути на свою користь грошову компенсацію. Крім того, вказана довідка чинна протягом 30 днів з дня її формування, тобто на час ухвалення рішення суду першої інстанції строк її чинності сплив. Оскільки сторони справи не дійшли згоди щодо вартості спірного майна, є необхідним призначення судової експертизи для встановлення даних обставин, чого суд першої інстанції помилково не зробив.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона відповідача просила суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи межі апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, предметом апеляційного перегляду є висновки суду щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації вартості частки у спільному майні.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що згідно копії Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_2 , виданого Відділом РАЦС по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, 29.09.2007 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб.

В матеріалах справи наявна Розписка ОСОБА_3 від 14.11.2013, зі змісту якої вбачається, що він продав ОСОБА_2 гараж № НОМЕР_1 в автокооперативі «Чорний Яр» м. Черкаси. Також зазначено, що будь-яких претензій щодо проведеного розрахунку він та його рідні до ОСОБА_2 не має. Розрахунок проведено в повному обсязі.

Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера № 1004 від 2013 року від гаражу № НОМЕР_1 ОСОБА_6 прийнято внески за вступні в розмірі 500 грн.

29.11.2019 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси розірвано шлюб між сторонами справи.

26.03.2021 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/4724/20) визнано гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться в автокооперативі «Чорний Яр» (м. Черкаси, вул. Припортова, 50) об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Указане рішення суду набрало законної сили 15.06.2021 після перегляду в апеляційному порядку.

На даний час гаражу № НОМЕР_1 в автокооперативі «Чорний Яр» знаходиться в користуванні відповідача ОСОБА_2 .

З цих підстав позивач вважає за можливе припинити режим спільної сумісної власності на вказане майно, набуте сторонами під час шлюбу, з виплатою йому грошової компенсації вартості його частки.

Правовідносини, які виникли між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно доч.ч.1, 3 ст.368 ЦК Україниспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2ст.372 ЦК Україниу разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Також ст.60 СК Українивстановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашньою господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуальною користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1статті 69 СК Українипередбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Згідно з ч.1ст.70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Крім того, з актуального правового висновку ВП ВС від 21.11.2018 у справі №372/504/17 вбачається, що по замовчуванню діє презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до ст. 19-1 ЗУ «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

ВС в постанові від 23.05.2018 в справі № 640/11441/15 дійшов висновку про те, що гараж є неподільним майном і не може бути поділений в натурі між колишнім подружжям, а також, що повністю внесений пайовий внесок члена гаражно-будівельного кооперативу у вигляді грошових коштів за час дії ЗУ «Про власність» трансформувався у право власності на нерухоме майно.

Пленум ВСУ у пункті 8 Постанови від 28.06.1991 № 5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльність гаражно-будівельних кооперативів» роз`яснив, що член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом (стаття 15 ЗУ «Про власність»). Внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки гараж є неподільним майном, у разі спору між подружжям питання про залишення гаража одному з них і присудження грошової компенсації за частку в майні іншому розв`язується з урахуванням правил шлюбно-сімейного законодавства.

Згідно п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльність гаражно-будівельних кооперативів» у справах про спори між подружжям або спадкоємцями члена ГБК про право власності на гараж слід виходити з дійсної вартості гаража, якщо вона вища за розмір паю. Ця вартість може бути визначена, за погодженням сторін, а при недосягненні такої згоди - шляхом призначення судом експертизи.

Відповідачем ОСОБА_2 надано суду Довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 14.10.2022 згідно якої оціночна вартість об`єкта гаражу металевого (ВПВТЗУ653444) за адресою АДРЕСА_1 складає 39101,86 грн.

Слід врахувати, що ч.ч.1-3 ст.364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції у справі про те, що співвласнику майна, набутого подружжям сторін за час шлюбу, який порушив перед судом питання про присудження йому компенсації за його частку у спільному майні з припиненням правового режиму спільної власності на нього, має бути виплачено іншим співвласником, який отримає у власність все майно, половину його вартості, що відповідає розміру частки позивача в такому майні.

Такі висновки суду першої інстанції при апеляційному перегляді справи під сумнів скаржником не ставляться. Однак позивач не погодився з розміром компенсації, який дорівнює вартості 1 / 2 частки у спірному майні з приводу чого подав апеляційну скаргу.

Надаючи оцінку доводам позивача, викладеним в апеляційній скарзі, апеляційний суд приймає до уваги таке.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином слід відхилити посилання скаржника на те, що згідно даних Інтернет оголошень вартість аналогічного гаража складає 130000,00 грн., адже відповідних доказів при розгляді справи суду надано не було, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні технічні дані щодо спірного гаража сторін, які б дали змогу порівняти його можливу вартість з тими об`єктами, оголошення про продаж яких позивачем долучено до позовної заяви.

Також не можна погодитися з посиланнями скаржника на те, що Довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 14.10.2022, надану відповідачем, суд не мав права враховувати при розгляді справи з підстав її невідповідності вимогам Порядку ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 12.01.2021 №24, оскільки вказаний документ є письмовим доказом, який стосується предмету доказування у справі, та має враховуватися судом при вирішення спору за вимогами ст. 89 ЦПК України.

Слід прийняти до уваги, що інших доказів, які б свідчили про помилковість визначення вартості майна згідно наданої відповідачем довідки, позивач суду не надав.

Також при розгляді справи судом першої інстанції сторони взагалі не порушували питання про призначення експертизи для визначення дійсної вартості спірного майна, що б відповідало приписам ч.1 ст.103 ЦПК України про те, що суд призначає експертизу у справі у разі, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

При розгляді даної справи судом апеляційної інстанції клопотання позивача про призначення експертизи не прийнято до розгляду на підставі вимог ч.3 ст.367 ЦПК України, оскільки стороною не надано суду доказів об`єктивної неможливості з незалежних від нього причин звернутися з таким клопотанням до суду першої інстанції.

Отже суд першої інстанції обґрунтовано вирішив спір за наданими сторонами доказами, що скаржник належним чином не спростував.

Згідно ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.12.2022 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід віднести на рахунок держави, оскільки скаржника звільнено від його сплати на підставі п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», як особу з інвалідністю ІІ групи.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 13.12.2022 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в рахунок компенсації залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді віднести на рахунок держави.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 08.02.2023.

Суддя-доповідач

Судді