Постанова

від 08.02.2023 по справі 215/3874/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1862/23 Справа № 215/3874/22 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М.І. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №215/3874/22 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірнично-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, з апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Північний гірнично-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2022 року ухваленого у складі судді Коноваленка М.І., -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди до Приватного акціонерного товариства «Північний гірнично-збагачувальний комбінат», в обґрунтування якого вказує, що в період роботи у шкідливих умовах праці тривалий час водієм великовантажного автомобіля на відвалах виробничої дільниці дорожньо-будівельної техніки з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №2 на ПрАТ, ним отримані хронічні професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, ускладненим гіпертонічною хворобою ІІ стадії, І ступеня. СН Іст. Ризик 3, у поєднанні з полірадикулонейропатією, з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, остеоартрозу ліктьових та колінних суглобів, трофічними порушеннями на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), ЛН першого-другого ступеня, які, відповідно до акту розслідування від 25.07.2022, виникли з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 11.10.2022 вперше позивачу з 08.08.2022 року була встановлена 3-тя група інвалідності та 65% втрата професійної працездатності безстроково.

Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, його весь час турбує стійкий виражений біль та обмеження рухів у поперековому і менше у шийно-грудному відділах хребта. Іррадіація болю переходить у праву ногу, а від шиї у між лопаткову ділянку. В нього часто затерпає ліве стегно та гомілка, що порушує його ходу. Його також турбує обмеження рухів у плечових, ліктьових та колінних а також тазостегнових суглобах, в суглобах кистей. У нього з`явилася мерзлякуватість кистей, частий головний біль. Запаморочення при зміні положення тіла та інколи похитування при ходьбі. Турбує задишка при фізичному навантаженні, сухий кашель та підвищення АТ. Ці відчуття додають йому ще більше морального пригнічення, постійні переживання та моральні страждання. Значну частину часу він витрачає на підтримання свого здоров`я, що порушує його нормальні життєві зв`язки. При цьому позивач розуміє, що стан його здоров`я не відновиться навіть при лікуванні.

Просить суд стягнути на його користь з відповідача 320000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди без утримання податків, зборів та обов`язкових платежів

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2022 року позовні вимоги задоволено частково - стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірнично-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди у розмірі 150 000 гривень без стягнення податків з доходів фізичних осіб, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити, задовольнивши його позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом не враховано в повній мірі того, у яких умовах працював позивач. Не враховано та не зазначено, що вини позивача у виникненні професійного захворювання немає. Сума компенсації, зазначена у позовній заяві, є незначною.

Крім того, відповідачем також було подано апеляційну скаргу, у якій він просив рішення суду скасувати відмовивши у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що не врахованого того, що позивач мав стаж за професією водія на різних підприємствах 40 років. Зазначений час, протягом якого позивач працював на інших підприємствах, неодмінно також позначився на виникненні професійного захворювання. В акті розслідування професійного захворювання не встановлено винних осіб, котрі б порушили норми праці, що призвело до виникнення професійного захворювання. До позовної заяви не додано жодного доказу що протягом роботи на підприємстві відповідача щодо наявності у позивача професійного захворювання, не додано доказу отримання відповідних медичних висновків про непридатність позивача для виконання дорученої йому роботи. Третя група інвалідності є робочою, тому позивач не позбавлений права на працю. Для задоволення власних потреб він отримує пенсію. Крім того, зазначає, що сума до стягнення є безпідставно завищеною. Позивачем не надано медичних висновків про наявність стресу, депресії чи інших психологічних станів, які б начебто виникли у нього внаслідок професійного захворювання. Крім того, не погоджується висновком про стягнення моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб, оскільки це суперечить нормам ПК України. Зазначене призводить до неможливості виконання рішення, оскільки відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи з фізичних осіб, з суми, що вказана у судовому рішенні, за рахунок позивача.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 14.09.2007 по 15.09.2020 позивач працював на ПрАТ (Першотравневий кар`єр) водієм великовантажного автомобіля на відвалах виробничої дільниці дорожно-будівельної техніки, з правом пільгового пенсійного забезпечення за Списком №2, 22.05.2008 присвоєно кваліфікацію водія автомобіля 1-го класу; 03.02.2010 переведений у Першотравневому кар`єрі водієм автотранспортних засобів в кар`єрі та на відвалах виробничої дільниці дорожньо-будівельної техніки №22; 25.06.2015 переведено до гірничо-транспортного цеху №1 водієм автотранспортних засобів у кар`єрі та на відвалах автоколони спеціальних та господарчих автомобілів №54; 02.10.2017 переведено у 4 гірничо-транспортному цеху №1 водієм автотранспортних засобів, зайнятого у технологічному процесі (у кар`єрі) автоколони спеціальних та господарчих автомобілів №54. За підсумками позачергової атестації робочих місць за умовами праці по даній професії встановлено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2; 15.09.2020 звільнився за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.13-15).

У зв`язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці, позивачем отримані хронічні професійні захворювання.

Так, гідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25.07.2022р., найменування підприємства ПрАТ «Північний ГЗК» (а.с.16-18), позивачу ОСОБА_1 вперше встановлені хронічні професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії від дії загальної вібрації з церебрально-периферичним ангіодистонічним синдромом, ускладнений гіпертонічною хворобою ІІ стадії, І ступеня СН І ст. Ризик 3, у поєднанні з полірадикулонейропатією (L5, S1, С6, С7), з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовим та м`язові-тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня), трофічними порушеннями на кистях; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В.ЛН першого-другого ступеня. Дата встановлення остаточного діагнозу 21.06.2022 року. Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 5 років, при загальному стажі 46 років 06 місяців, з них за професією 40 років 07 місяців.

Згідно акту виробничими факторами, що спричинили захворювання є: вібрація загальна згідно ДСН 3.3.6.039-99, еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1 дБ перевищував допустимий рівень та складав 66 дБ при ГДР 65 дБ; пил фіброгенної дії - перевищення в повітрі робочої зони гранично-допустимої концентрації пилу переважно фіброгенної дії із вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в 1,2 рази (2,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3). Умови виробничого середовища та важкість праці водія автотранспортних засобів відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості.

Позивачу вперше встановлена 3-тя група інвалідності з 26.09.2022 та 65% втрати професійної працездатності безстроково, із яких: 45% по вібраційній хворобі, 20% - ХОЗЛ, згідно висновку МСЕК від 11.10.2022р., де також зазначено, що позивач потребує санаторно-курортного лікування, забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Також позивачем надано виписки з медичних карт та епікризи від 01.06.2021 року, 14.02.2022 року, 22.06.2022 року, 21.12.2020 року, 09.10.2020 року, згідно яких вбачається, що він періодично проходив лікування, у тому числі стаціонарне, з приводу наявних захворювань.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що тяжкі та шкідливі умови праці на підприємстві відповідача призвели до професійного захворювання позивача, та цим позивачу було заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив зі ступеню, характеру, обсягу і тривалістю страждань, та того, що професійна працездатність в зв`язку з професійним захворюванням згідно висновку МСЕК втрачена на 65%, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Апеляційний суд частково погоджується з такими висновками суду та розглянувши доводи апеляційних скарг виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, та довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією, відповідно до яких позивачу безстроково встановлено 3 групу інвалідності, ступень втрати працездатності 65 відсотків.

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25.07.2022 (а.с.16-18), встановлені хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є: вібрація загальна згідно ДСН 3.3.6.039-99, еквівалентний корегований рівень віброприскорення на 1 дБ перевищував допустимий рівень та складав 66 дБ при ГДР 65 дБ; пил фіброгенної дії - перевищення в повітрі робочої зони гранично-допустимої концентрації пилу переважно фіброгенної дії із вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в 1,2 рази (2,4 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3). Умови виробничого середовища та важкість праці водія автотранспортних засобів відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Всього стаж роботи в шкідливих умовах 5 років 3 міс.

Таким чином, в даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство-відповідача).

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок роботодавця, тобто ПрАТ «Північний ГЗК».

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 150 000грн., суд виходив з обставин характеру захворювання, пов`язаного з обмеженням в пересуванні та фізичними навантаженнями, фізичними і моральними стражданнями позивача ОСОБА_1 у зв`язку з цим, їх тривалості і тяжкості, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках.

Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача.

Так, з матеріалів справи встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 65% та визнаний людиною з інвалідністю ІІІ групи, безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв`язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров`я неможливе.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставістатті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року(з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодуванняморальної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі №210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третійстатті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому, суд у справі №210/5258/16-ц констатував, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275000 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (150000грн.) не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених обставин справи, а також висновкам суду касаційної інстанції (Великої Палати Верховного Суду) по аналогічним справам, рішення суду підлягає зміні в частині розміру матеріальної компенсації моральних страждань позивача.

При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Якщо втрачене здоров`я людини, то вона безумовно позбавляється в певній мірі повноцінного життя на який розраховує. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65% та визнано людиною з інвалідністю ІІІ групи безстроково, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст.376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 150000грн. до 260000грн., що на переконання колегії суддів більш відповідає встановленим судом обставинам справи (рівню моральних страждань позивача), та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами.

При цьому суд першої інстанції також враховує доводи апеляційної скарги відповідача щодо того, що позивач також мав трудовий стаж на інших підприємствах, та задовольняє позовні вимоги не в повному обсязі.

Щодо доводу апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції помилково зроблено висновок про присудження суми без стягнення податків та інших обов`язкових платежів, то він є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до пункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українизі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаєтьсядохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

У попередній редакції зазначена норма права передбачала, щодо загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Тобто з 23 травня 2020 рокупункт «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК Українидоповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частинпункту «а» підпункту164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Граматичне та системне тлумачення зазначеногопункту ПК Україниу чинній редакції дозволяє зробити висновок, що дозагального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди;2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 180/377/20, від 21 червня 2022 року у справі №599/645/21.

За таких обставин судом першої інстанції зроблено вірний висновок щодо того, що моральна шкода, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а також в частині розподілу судових витрат. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст.263 ЦПК України.

Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Задовольняючі апеляційну скаргу позивача частково, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір» та того, що позивач звільнений від сплати судового збору, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача Держави суму судового збору у розмірі 2600 грн., що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та суму судового збору у розмірі 3900 грн., що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірнично-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2022 року в частині розміру моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Північний гірнично-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірнично-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірнично-збагачувальний комбінат» на користь Держави судовий збір у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) гривень, що підлягав сплаті за подання позовної заяви, та судовий збір у розмірі 3900 (три тисячі дев`ятсот) гривень, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: