Постанова

від 08.02.2023 по справі 495/5031/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3405/23

Справа № 495/5031/22

Головуючий у першій інстанції Анісімова Н.Д.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д.,

при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою голови Селянського фермерського господарства «Ивушка» Чуханенко Світлани Степанівни на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Мологівської сільської ради, Селянського фермерського господарства «Ивушка», про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним рішення сільської ради та недійсним договір оренди земельної ділянки. Разом з позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, зазначаючи при цьому, що предметом позову в даному випадку є право володіння та користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5120882000:01:001:0480, загальною площею 20,28 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, на території Мологівської сільської ради, якою позивач користувався на праві постійного користування вже 29 років, здійснював оброблення вказаної земельної ділянки, сплачував податки та на момент звернення із відповідними позовними вимогами на земельній ділянці знаходиться врожай позивача. Оскільки після реєстрації відповідачем Договору оренди, в останнього є реальна можливість розпоряджатися спірною земельною ділянкою, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення XXIV сесії VIII скликання Мологівської сільської ради від 30.06.2022 року, яким передано в оренду строком на один рік СФГ «Ивушка» земельну ділянку, котра належить позивачу; та заборони суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо реєстрації Договору оренди, укладеного між СФГ «Ивушка» та Мологівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області (в.м. а.с. 6-10).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2022 року заяву про забезпечення позову вирішено задовольнити в повному обсязі (в.м. а.с. 13-16).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, голова Селянського фермерського господарства «Ивушка» - Чуханенко Світлана Степанівна звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції неправильно та неповно встановленні обставини справи, котрі мають значення для справи. Апелянт стверджує, що позивачем при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову та відповідно в оскаржуваній увалі не наведено доводів, яким чином невжиття заходів забезпечення позову зазначені в заяві можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, та зазначає, що заявлені заходи не є співмірними із заявленими позовними вимогами. На думку апелянта, суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, не здійснив перевірку всіх обставин справи, не пересвідчився, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, та не з`ясував відповідність виду забезпечення позову, який просив застосувати позивач, в результаті чого дійшов передчасного висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову (в.м. а.с. 19-26).

19 вересня 2022 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник ОСОБА_1 адвокат Бондаренко Ганна Євгенівна звернула увагу на те, що на даний час між ОСОБА_1 та Мологівською сільською радою існує спір відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5120882000:01:001:0480 у справі №495/6097/20. Предметом розгляду справи №495/6097/20 є державний акт на право постійно користування землею, на підставі якого ОСОБА_1 26 березня 1993 року було надано у постійне користування спірну земельну ділянку. Представник позивача вважає, що не розглянувши спір між ОСОБА_1 та Мологівською сільською раду щодо визнання Державного акту на право постійного користування по суті, передання спірної земельної ділянки в оренду СФГ «Ивушка» є передчасним та може порушити права ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, ускладнити її повернення, у разі скасування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2022 року. Також, представник позивача зазначила, що попри наявність судового рішення про заборону Мологівська сільська рада намагалася вчинити дії щодо реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку на користь апелянта. З огляду на викладене у відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача просила залишити без змін оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Сторони в судове засідання, призначене на 02 лютого 2023 року не з`явилися. Про час та порядок розгляду справи повідомлені належним. Клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції сторони до суду не подавали.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції врахував пов`язаність заходу забезпечення позову з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про можливість утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову та невжиття заходів забезпечення позову, а тому вирішив, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню (в.м. а.с. 15).

Апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Інститут забезпечення позову, за своєю суттю, повинен слугувати гарантією для забезпечення виконання судового рішення, у випадку задоволення позову, в майбутньому, та, усунення можливих майбутніх перешкод його виконання. При цьому необхідно враховувати, що ухвалення відповідного рішення, серед іншого, повинно мати законну та виправдану мету. Вказане означає, що застосування відповідного заходу забезпечення позову має бути належним чином вмотивовано та підтверджено відповідними доказами.

Так, предметом позову в даній цивільній справі є вимоги позивача ОСОБА_1 до Мологівської сільської ради, Селянського фермерського господарства «Ивушка», про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що він з 1993 року відкрито користується спірною земельною ділянкою. Однак, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 квітня 2022 року в справі №495/6097/20 за позовом Мологівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , про визнання Державного акту на право постійного користування землею недійсним, визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею, на підставі якого ОСОБА_1 26 березня 1993 року було надано у постійне користування земельну ділянку, яка розташована на території Мологівської (колишньої Випасненської) сільської ради, для ведення фермерського господарства, із земель, які раніше були надані ФГ «Володія», загальною площею 20,28 га, кадастровий номер 5120882000:01:001:0480. Позивач зазначає, що не погоджуючись із даним рішенням, він подав апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду. Крім того, ОСОБА_1 вказував на те, що у разі, якщо відповідачі на підставі оскаржуваного рішення ХХVII сесії VIII скликання Мологівської сільської ради від 30 червня 2022 року №692-VIII здійснять державну реєстрацію договору оренди, то він як власник врожаю та як користувач та володілець земельної ділянки буде позбавлений своїх прав, оскільки існує досить висока вірогідність того факту, що відповідачем СФГ «Ивушка», як новим землекористувачем, буде зібраний врожай, який належить ОСОБА_1 , адже після реєстрації договору оренди у відповідача є реальна можливість розпоряджатися врожаєм, який є на земельній ділянці (в.м. а.с. 7-8).

Відповідач вважає, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки позивачем, на думку СФГ «Ивушка», не наведено доводів яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадах задоволення позовних вимог.

Разом з тим, до відзиву на апеляційну скаргу представником позивача було надано відповідь Білгород-Дністровської районної військової адміністрації на адвокатський запит, з якої вбачається, що 08 серпня 2022 року Мологівська сільська рада звернулася із заявою №02-24/766 стосовно реєстрації договору оренди №11 від 07 липня 2022 року, згідно з яким в оренду передається земельна ділянка земельна ділянка з кадастровим номером 5120882000:01:001:0480 на підставі рішення Мологівської сільської ради від 30 червня 2022 року №692-VIII. Враховуючи наявність ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2022 року Білгород-Дністровською районною військовою адміністрацією було відмовлено Мологівській сільській раді в реєстрації наданого договору в Книзі реєстрації землеволодінь та землекористування в умовах воєнного часу у зв`язку зі встановленими зазначеним судовим рішенням обмеженнями.

Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на те, що у вищезазначеній відповіді Білгород-Дністровської районної військової адміністрації міститься інформація про події, які відбулися після постановлення оскаржуваної ухвали, а отже не могла бути відома стороні позивача та подана до суду першої інстанції, апеляційний суд бере її до уваги при ухваленні даної постанови. Таким чином, даний доказ підтверджує наявність реальної загрози щодо ускладнення повернення спірної земельної ділянки позивачу у разі задоволення позовних вимог, а також спростовує доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, оскільки попри наявність оскаржуваної ухвали відповідачі намагалися вчинити державну реєстрацію договору оренди спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем доведено те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає оскаржувану ухвалу без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу голови Селянського фермерського господарства «Ивушка» Чуханенко Світлани Степанівни залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік