Постанова

від 30.01.2023 по справі 910/12415/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. Справа№ 910/12415/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022

у справі № 910/12415/21 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом 1) Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет"

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИВ:

Громадська спілка "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллатра" звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в ефірі телеканалу "1+1", який належить відповідачу 1, вийшов відеосюжет телевізійної програми "Українськи сенсації", що також був викладений на веб-сайті відповідача 2, яким поширено інформацію про позивачів, що, на їх переконання, є недостовірною, негативною, такою, що порушує ділову репутацію позивачів, а тому підлягає спростуванню, у зв`язку з чим також позивачам завдано моральну шкоду у розмірі 150 000,00 грн кожному, що і стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/12415/21 позовні вимоги Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра", поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" у вигляді відео-сюжету телевізійної програми телеканалу 1+1 «Українські сенсації», ІНФОРМАЦІЯ_6, що викладений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5:

(30:45) "Книги Аллатри, виявляється, напряму прославляють президента країни агресора - ОСОБА_4";

(43:46) "Хто ж може фінансувати прокремлівську Аллатру?".

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що позивачами не доведено факт поширення відповідачем 1 недостовірної інформації в ефірі телеканалу « 1+1», а сам лише витяг з журналу обліку передач ТОВ «Студія 1+1» не є належним та допустимим доказом на підтвердження зазначених обставин. Вказав на недоведеність обставин, що профіль на відеохостингу "Youtube" використовувався саме відповідачами у справі та належність вказаного "аккаунту" саме відповідачам. Наголосив, що оприлюднена інформація про те, що організація/рух Аллатра є проросійською організацією та те, що вона прославляє президента країни агресора - ОСОБА_4 не відповідає дійсності, відтак є недостовірною. Разом з тим звернув увагу на те, що позивачі просять розмістити повідомлення із спростуванням саме Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" на веб-сайті https://1plus1.ua/, (а не https://1plus1.video), в той час як власником веб-сайту https://1plus1.ua/ є Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1". Підкреслив, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту як видалення спірної публічної інформації з веб-сайту. Зауважив, що позивачами не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Громадська спілка "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллатра" звернулись до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі № 910/12415/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення та задовольнити вимоги відповідно до прохальної частини апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог є незаконним, необґрунтованим та прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що підтвердженням виходу саме 12 сезону 6 випуску програми «Українські сенсації» на телеканалі « 1+1» є витяг із журналу обліку передач ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1». Зазначає, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Наголошує, що згадування ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на веб-сайті « 1plus1» не є доказом того, що ТОВ « 1+1 Інтернет» не є власником даного веб-сайту чи немає доступу до нього. Вказує на те, що позивачі ставлять вимогу про видалення не всього відеозапису, а лише з недостовірною інформацією. Підкреслює, що доказом приниження ділової репутації позивачів є визнаний судом факт поширення недостовірної інформації, що порушує їх права та інтереси.

Також скаржники звернулися з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі № 910/12415/21, обґрунтовуючи клопотання тим, що оскаржуване рішення отримано позивачем 1 - 30.06.2022, а позивачем 2 - 11.07.2022.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2022 апеляційну скаргу Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/12415/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Куксова В.В., суддів Тищенко А.І., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного Господарського суду від 26.07.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/12415/21. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12415/21. Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/12415/21.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 у зв`язку перебуванням судді Тищенко А.І. у відпустці, яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/12415/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022 для розгляду справи №910/12415/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2022 апеляційну скаргу Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/12415/21 прийнято до провадження визначеним складом суду; задоволено клопотання Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/12415/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі №910/12415/21; призначено справу до розгляду на 26.10.2022; роз`яснено учасникам апеляційного провадження про право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

19.09.2022 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідачів просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що позивачами не було дотримано порядок отримання ефірної копії відеозапису. Наголошує, що зазначений позивачами Youtube-канал створений та підтримується невстановленими фізичними особами, документальний зв`язок яких з відповідачами не підтверджується жодними доказами. Зауважує, що інтерв`ю фізичних осіб не може бути спростовано у господарському процесі, а оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. На думку відповідачів, запропонований позивачами текст спростування не відповідає обставинам справи.

У подальшому розгляд справи відкладався, а склад колегії суддів змінювався.

Представник позивачів в судовому засіданні 30.01.2023 просив апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідачів в судовому засіданні 30.01.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи у травні 2021 року в мережі Інтернет на веб-сайті https://1plus1.video за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 був оприлюднений відео-сюжет під назвою "Українські сенсації. АллатРа головного мозку". На думку позивачів, у зазначеному відео-сюжеті поширено недостовірну інформацію про організацію/рух "Аллатра".

Так, позивачі вказують на наступні факти поширення інформації, яку вони вважають недостовірною:

(0:00) "ІНФОРМАЦІЯ_11".

Цей самий відео-сюжет міститься на веб-сайті "Youtube" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також, як стверджують позивачі, ІНФОРМАЦІЯ_3 орієнтовно о 18:15 год. вказаний відео-сюжет вийшов в ефірі телеканалу "1+1".

Як підтверджено матеріалами справи, а саме Повідомленням про надання інформації про структуру власності від 10.03.2021, розміщеним за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач 1 є власником телеканалу "1+1", а також веб-сайту у мережі Інтернет https://1plus1.ua, що вбачається з витягу з веб-сайту https://www.nrada.gov.ua/. Водночас, відповідач 2 є адміністратором веб-сайту https://1plus1.video, що підтверджується Угодою користувача на використання відео-сервісу 1PLUS1.VIDEO.

В свою чергу, позивач 2 є власником знаку "АллатРА" згідно свідоцтва на знак для товарів і послуг №176435 від 29.09.2013 та знаку, зазначеного в свідоцтві на знак для товарів і послуг №176434 від 25.09.2013. При цьому, позивачі зазначають, що оскільки фактично діяльність організації/руху "Аллатра" здійснює позивач 1, поширена інформація стосується обох позивачів.

Позивачі стверджують, що вказаною вище інформацією організацію/рух "Аллатра" звинувачують в тому, що вона хоче знищити Україну, є проросійською організацією, фінансується з Російської Федерації, прославляє ОСОБА_4 та є сектою, а також в тому, що "Аллатра" розбійним шляхом відібрала будинок у ОСОБА_2 .

У зв`язку з наведеним позивачі просять визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію позивачів, інформацію, поширену відповідачами у вигляді відео-сюжету телевізійної програми телеканалу 1+1 "Українські сенсації", ІНФОРМАЦІЯ_6, що викладений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 а також ІНФОРМАЦІЯ_2;

зобов`язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" спростувати вказану інформацію шляхом розміщення в ефірі телеканалу "1+1", в програмі "Українські сенсації" у проміжку телевізійного часу з 18 год. 20 хв. по 22 год. 00 хв. протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі, за власний рахунок, повідомлення у вигляді відеозапису без власних зауважень та коментарів наступного змісту:

"Повідомлення про спростування: На телеканалі 1+1, в програмі «Українські сенсації», ІНФОРМАЦІЯ_6, була поширена недостовірна інформація про міжнародний рух «Аллатра».

Зокрема безпідставно зазначено, що Аллатра хоче знищити Україну, є проросійська організація, фінансується РФ, прославляє ОСОБА_4, є сектою, а також розбійним шляхом відібрала будинок в ОСОБА_2 . Дана інформація не відповідає дійсності, не знайшла жодного свого підтвердження та спростовується даним повідомленням";

а також зобов`язати відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" розмістити за власний рахунок вказане повідомлення в мережі Інтернет на сайті https://1plus1.ua/ у вигляді відеозапису без власних зауважень та коментарів протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі;

зобов`язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" та відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" протягом десяти днів з моменту набрання законної сили рішення суду по даній справі за власний рахунок видалити відео-сюжет з вищезазначеною недостовірною інформацією, що розміщений на сайті https://1plus1.video за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, а також ІНФОРМАЦІЯ_2;

стягнути солідарно із відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" та Товариства з обмеженою відповідальністю "1+1 Інтернет" на користь позивача 1 - Громадська спілка "Міжнародний громадський рух "Аллатра" 150 000 грн та на користь позивача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" 150 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідачі проти позовних вимог заперечують з тих підстав, що відповідачами не доведений факт поширення оспорюваної інформації в ефірі телеканалу "1+1", сайт https://www.youtube.com не належить відповідачам, інтерв`ю фізичних осіб, викладених в оспорюваному відео-сюжеті не можуть бути спростовані у господарському процесі, та журналісти не можуть нести відповідальність за зміст інтерв`ю, жодна з перерахованих фраз не містить фактичних тверджень, а є оціночними судженнями, позивачами не доведено, яким чином поширена інформація порушила їх права, факт завдання моральної шкоди не доведений, а її розмір необґрунтований та позивачами обрано неналежний спосіб захисту.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" передбачено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ст. 7 Закону України "Про інформацію").

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації, на переконання суду апеляційної інстанції, повинен забезпечуватись баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

При цьому статтею 91 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Отже, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (стаття 201 Цивільного кодексу України).

Статтею 277 вказаного Кодексу встановлено, що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Таким чином, розглядаючи справи, предметом позову в яких є спростування недостовірної інформації, суди повинні враховувати, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

При цьому, спеціальні відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України відповідно до Конституції України та Закону України "Про інформацію" регулює Закон України "Про телебачення і радіомовлення".

Так, відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 48 вказаного Закону кожна телерадіоорганізація-ліцензіат зобов`язана вести журнал обліку передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (постачальником електронних комунікаційних послуг). У журналі обліку передач фіксуються: дата випуску, час початку і закінчення передачі; назва і тема передачі; прізвище авторів і ведучих передачі; мова передачі. Журнал обліку передач зберігається телерадіоорганізацією протягом року з дня останнього запису в ньому.

Згідно положень, наведених в частинах четвертій, п`ятій та шостій вказаної статті усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (постачальником електронних комунікаційних послуг), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку. Умови довгострокового зберігання телерадіопередач, що становлять історичну, художню, культурну чи іншу цінність, визначаються законодавством України.

За змістом частин першої, третьої, п`ятої статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов`язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагмента програми чи передачі або надати копію запису фрагмента з відповідною оплатою.

Відповідно до змісту вказаних норм, для досягнення мети здійснення судового розгляду, позивач має право надати або відеозапис, отриманий у порядку статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", або відеозапис з електронного інтернет-джерела (електронної платформи), на якому (якій) розміщено відеоролик. Якщо особа не має такого запису і надає копію, отриману з інших джерел, відповідно до частини п`ятої статті 96 ГПК України суд може витребувати відеозапис за наявності сумніву у відповідності поданого відеозапису оригіналу. Якщо відеозапис не зберігся взагалі, то сторони мають право доводити факти порушеного права у справі будь-якими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20.

Так, у матеріалах справи наявний витяг з журналу обліку передач ТОВ "Студія 1+1" за ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно з яким в ефірі телеканалу "1+1" ІНФОРМАЦІЯ_3 о 18:15:22 вийшов сюжет за найменуванням Українські сенсації - 2021, серія (частина) 6.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.06.2021 представник позивача 1 звертався до відповідача 1 з адвокатським запитом №15/1, у якому просив, зокрема, надати копію відео-сюжету телевізійної програми "Українські сенсації" на телеканалі 1+1, ІНФОРМАЦІЯ_6.

У відповідь на вказаний запит відповідач 1 повідомив про неможливість його виконання з огляду на сплив 14-денного строку зберігання сюжету у відповідності до статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", у зв`язку з чим архівна копія сюжету не збереглася.

За таких обставин, з огляду на відсутність у матеріалах справи відеозапису, отриманого у порядку статті 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", що за твердженням позивачів містить недостовірну інформацію про організацію/рух "Аллатра", та у зв`язку з відсутністю інших належних та допустимих доказів на підтвердження відповідних обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про недоведеність факту поширення відповідачем 1 недостовірної інформації про позивачів в ефірі телеканалу "1+1".

При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те що не є належним та допустимим доказом такого поширення сам лише витяг з журналу обліку передач ТОВ "Студія 1+1", оскільки містить лише дату випуску, час початку і закінчення передачі та назву і тему передачі, що не дає можливості суду ознайомитися зі змістом сюжету. Також, вказаний витяг не містить жодної інформації про те, що в ефірі телеканалу « 1+1» був саме той випуск телевізійної програми "Українські сенсації", який надано позивачами до суду першої інстанції на CD-диску.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в тексті апеляційної скарги позивачі зазначають про відсутність у їх розпорядженні ефірної копії сюжету, а надали до суду копію, записану з веб-сайту за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1.

Разом з тим, визнання недостовірною інформації у вигляді відео-сюжету телевізійної програми телеканалу « 1+1» «Українські сенсації», ІНФОРМАЦІЯ_6, що викладений за вказаним вище посиланням, є окремою позовною вимогою, а саме існування відео-сюжету на сайті https://1plus1.video не може однозначно свідчити про поширення відповідачем 1 недостовірної, на думку позивачів, інформації в ефірі телеканалу « 1+1».

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача 1 спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення повідомлення про спростування поширеної інформації в ефірі телеканалу "1+1".

Колегія суддів зауважує, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Отже, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, яких позивач повинен встановити та зазначити в позовній заяві.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 28.02.2018 у справі №347/1525/14-ц, від 13.02.2019 у справі №687/1125/16-ц, від 09.10.2019 у справі №183/175/16, від 13.03.2018 у справі № 910/2853/17 та інших.

Відповідач 2, як підтверджено матеріалами справи, є власником веб-сайту у мережі Інтернет https://1plus1.video/, а факт розповсюдження спірної інформації на вказаному сайті підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем 2.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до відомостей розділу «Політика конфіденційності та захисту персональних даних» на сайті https://1plus1.video/ управління цим сайтом здійснюється ТОВ « 1+1 Інтернет», код ЄДРПОУ 37726069 , юридичною особою, яка зареєстрована і діє відповідно до вимог законодавства України.

При цьому, у розділі «Політика конфіденційності та захисту персональних даних» на сайті https://1plus1.ua/ вказано, що управління цим сайтом https://1plus1.ua/ здійснюється ТОВ «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ 1+1», код ЄДРПОУ 23729809, юридичною особою, яка зареєстрована і діє відповідно до вимог законодавства України

Разом з тим, позивачами не доведено факт розповсюдження на відеохостингу "Youtube" спірної інформації, оскільки за результатами дослідження доказів судова колегія не може дійти достовірного висновку, що профіль в соціальній мережі використовувався саме відповідачами у справі та належність вказаного "аккаунту" саме відповідачам.

Доводи ж апелянтів про розміщення на сайті відповідачів « 1plus1» гіперпосилання для переходу на YouTube канал з ідентифікатором власника цього ресурсу телеканалу « 1+1» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що відповідачі є розпорядниками двох окремих сайтів, а позивачі в тексті апеляційної скарги не ідентифікували який саме веб-сайт, на їх переконання, містить згадане гіперпосилання.

Щодо висновків суду першої інстанції про те, що висловлювання про факти наміру позивачів знищити Україну, визначення їх проросійською організацією, фінансування позивачів з російської федерації, прославляння ними ОСОБА_4 та факт незаконного набуття права власності на будинок, належний ОСОБА_2 є фактами, наявність яких може бути доведена або спростована, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (рішення у справі "Карпюк та інші проти України" від 06.10.2015).

ЄСПЛ, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи у справі № 61561/08 "Інститут економічних реформ проти України", зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес. Як зазначено у статті 10 Конвенції, ця свобода може підлягати обмеженням, які ... проте мають бути чітко розтлумачені, а потреба в обмеженнях встановлена переконливо… (пункт 42 рішення ЄСПЛ від 02.06.2016 у справі "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України").

Водночас, відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України "Про інформацію" масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.

Визначення поняття "аудіовізуальна інформація" міститься у статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", згідно з якою аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків.

При цьому відповідно до статті 1 Закону України "Про телекомунікації", Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв`язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами.

Отже, інформація яка поширюються через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відтак є засобом масової інформації.

Засоби масової інформації відіграють істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вони не можуть переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, їх обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із їх обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на них покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються (рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

ЄСПЛ також вказував, що Інтернет, як інформаційний і комунікаційний інструмент, дуже відрізняється від друкованих засобів масової інформації, особливо у тому, що стосується здатності зберігати та передавати інформацію. Електронна мережа, яка обслуговує мільярди користувачів у всьому світі, не є і потенційно не буде об`єктом такого ж регулювання та засобів контролю. Ризик завдання шкоди здійсненню та використанню прав людини і свобод, зокрема права на повагу до приватного життя, який становлять інформація з Інтернету та комунікація в ньому, є безумовно вищим, ніж ризик, який походить від преси (рішення у справі "Редакція газети "Правоє дело" та Штекель проти України" від 05.05.2011).

Колегія суддів констатує, що спір у цій справі серед іншого стосується конфлікту між свободою вираження поглядів та захистом честі й гідності осіб (дифамаційний спір), тому для його вирішення необхідно ретельно зважити заявлені у справі вимоги на основі критеріїв, закладених практикою ЄСПЛ.

У дифамаційному праві цивільно-правовий судовий захист зазначених нематеріальних благ можливий лише при умові одночасного захисту права на свободу слова і масової інформації. Тобто значення будь-якого дифамаційного спору - у досягненні балансу і вирішенні колізії між правом на захист честі, гідності та ділової репутації й спростування недостовірної інформації, з одного боку, і правом на свободу слова і масової інформації, з іншого (рішення ЄСПЛ "Українська Прес-група" проти України" від 29.03.2005).

Для того, щоб втручання держави в здійснення права на вільне висловлення думок вважалось би пропорційним переслідуваній ним меті захисту репутації інших осіб, необхідна наявність об`єктивного зв`язку між спірним твердженням та особою, яка звернулась в суд з позовом про дифамацію. Просто особистих домислів або суб`єктивного сприйняття тої чи іншої публікації в якості дифамаційної недостатньо для встановлення факту, що публікація напряму зачепила інтереси такої особи. В умовах конкретної справи повинно бути дещо таке, що змушує пересічного читача відчути, що спірне твердження в публікації напряму кидає тінь персонально на позивача, або що цей позивач став об`єктом критики (пункт 44 рішення ЄСПЛ "Дюльдін і Кислов проти Росії від 31.07.2007).

У справі "BLADET TROMSO AND STENSAAS v. NORWAY" ЄСПЛ дійшов висновку про те, що безсумнівний інтерес членів екіпажу у захисті своєї репутації не був достатнім, щоб переважати життєво важливі суспільні інтереси у забезпеченні інформованої публічної дискусії з питань місцевого та національного, а також міжнародного характеру. Тобто, аргументи, на які посилався відповідач, хоча й є доречними, однак недостатні, щоб показати, що втручання, на яке скаржилися заявники, було "необхідним у демократичному суспільстві". Незважаючи на межі розсуду національних органів влади, ЄСПЛ зауважив, що не було розумного співвідношення пропорційності між обмеженнями права заявників на свободу вираження поглядів та переслідуваною законною метою (рішення ЄСПЛ у справі "BLADET TROMSO AND STENSAAS v. NORWAY" від 20.05.1999).

Крім того, Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.07.2021 у справі №915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.

Дослідивши зміст поширеного відео-сюжету, судова колегія не погоджується з доводами апелянтів щодо можливості визнання недостовірною інформацією, зокрема, таких висловлювань: (ІНФОРМАЦІЯ_7".

Наведені тези є анонсами сюжету програми, що не містять в собі фактичних тверджень, які характеризують діяльність позивачів 1 та 2 тобто є лише припущеннями.

Не може бути визнана недостовірною інформацією й процитована у відео-сюжеті суб`єктивна думка фізичних осіб: (20:17) "ІНФОРМАЦІЯ_8" - такі висловлювання потребують обов`язкової перевірки істинності фактів, отже не є фактичними твердженнями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені у відео-сюжеті особисті висловлювання фізичних осіб (інтерв`ю) не можуть бути предметом розгляду даної справи - особи, що озвучили вищевказані висловлення (інформацію), - відомі, а з матеріалів справи не вбачається, що ці особи є посадовими особами відповідачів.

У постанові від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20 Верховний Суд зазначив, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що тлумачення ч. 4 ст. 277 ЦК України свідчить, що у разі поширення недостовірної інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з`ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов`язків, то належним відповідачем є саме вона (постанови Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №761/29315/16-ц, від 16.06.2021 у справі №504/4099/16-ц).

Судова колегія звертає увагу на те, що ні ОСОБА_2 ні ОСОБА_3 не були залучені до розгляду даної справи судом першої інстанції.

У разі якщо питання про залучення усіх належних відповідачів у справі про захист честі та гідності фізичної особи судом першої інстанції не вирішено, суд відмовляє у позові з цих підстав.

Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20.

При цьому достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.07.2018, справа №210/2854/16-ц, Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.03.2021 у справі №592/14792/17).

Отже, ТОВ "Телерадіокомпанія "Студія 1+1 та ТОВ "1+1 Інтернет" не є належними відповідачами щодо спростування висловлювань: (5:58) "Це мій будинок, який я побудував своєю родиною, і який розбійним нападом був забраний сектою Аллатра. Забраний сектою Аллатра"; (9:28) "розбійним нападом був забраний сектою Аллатра" - (автор - ОСОБА_2 ; (20:58) "Від самого початку вони могли отримувати якесь фінансування з Російської Федерації" (автор - ОСОБА_3).

Висловлювання: (10:56) "І добрі журналісти секти "сховали голови в пісок"; (11:49) "Але не думайте, можливі афери з нерухомістю - головний гріх Аллатри та його лідера, це лише "квіточки". "Скандальні ягідки" попереду"" з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, а отже є оціночними судженнями та не підлягають спростуванню.

Висловлювання: (1:57) "Хто дає добро на пропаганду сумнівного бога Аллатри, який в реальності справжній диявол?" не стосується юридичних осіб позивачів, тому також не підлягає спростуванню.

При цьому, колегія суддів враховує викладену у постанові від 15.06.2022 у справі 910/13849/21 правову позицію Верховного Суду про те, що особа має право спростовувати інформацію, яка міститься у публікації, як в цілому, так і її частину, а також, що суди, розглядаючи такий спір, не повинні обмежуватись лише формальним дослідженням спірної фрази без врахування контексту всієї статті, змістовно пов`язаних її частин тощо.

Іншими словами, право на звернення до суду не повинно використовуватися як спосіб тиску на свободу слова та журналістську діяльність, а неточності у висловах, які є результатом такої діяльності (яка нерідко здійснюється в умовах обмеженості доступу до інформації, перешкоджання у її отриманні тощо), - для формального її спростування безвідносно до дотримання стандартів журналістської діяльності, контексту статті, суспільного значення проблематики, що висвітлюється.

З огляду на вищенаведене, а також дослідивши долучений до матеріалів справи CD-диск, колегія не погоджується як з висновком суду першої інстанції по відношенню до змісту відео-сюжета щодо висловлювань невстановленої особи: (30:45) "Книги Аллатри, виявляється, напряму прославляють президента країни агресора, ОСОБА_4."; (43:36) "Хто ж може фінансувати прокремлівську Аллатру?" (надалі - сюжети 1 та 2, відповідно), які на його думку є констатацією фактів прославляння позивачами президента країни-агресора - ОСОБА_4 та, в цьому ж контексті, визначення її як "прокремлівської", так і з висновком щодо встановлення відсутності обставин прославляння ОСОБА_4 у тексті книги "ІНФОРМАЦІЯ_9", що зображена у відео-сюжеті на 32:15 хв., автором якої є ОСОБА_5, а не позивачі, наявність чого, на думку суду першої інстанції, може бути доведена або спростована, - з огляду на наступне.

Позивачі відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, а саме ч.ч. 3, 4, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, повинні довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, а з огляду на заявлений предмет та підстави позову у справі, що розглядається, - мають довести, що поширені факти не відповідають дійсності. В противному випадку - вони несуть ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням ними певних процесуальних дій.

Дійсно із поданих позивачами та долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що усі засновники позивачів є громадянами України, що підтверджується витягами з ЄДРПОУ №521820899691 від 30.06.2021 та №550493107296 від 30.06.2021, №143069075025 від 11.06.2021.

Також Громадська спілка "Міжнародний громадський рух "Аллатра" здійснює свою діяльність на території інших країн, про що свідчать витяги з Комерційного реєстру від 04.03.2015 представництва Міжнародного громадського руху "Аллатра" в Чеській Республіці, витяг з Державного реєстру юридичних осіб №467095 від 29.03.2021 філії Міжнародного громадського руху "Аллатра" в Молдові, Рішення про реєстрацію філії в Кишиневі від 29.03.2021, Повідомлення Агенції державних послуг Республіки Молдова від 29.03.2021 про реєстрацію ГС Міжнародного громадського руху "Аллатра", Кишинівський філіал.

Позивачі також посилаються на відео-сюжет російського телеканалу РЕН-ТВ, викладений за посиланнями ІНФОРМАЦІЯ_10 у якому зазначається, що рух "Аллатра" виник в Україні за часів майдану, його пов`язаність з СБУ та українською розвідкою.

Як вже зазначалось, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин .

Приниженням ділової репутації суб`єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності, у зв`язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

При цьому відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Водночас колегія суддів зазначає, що дослідження обставин (та надання їм правової оцінки), які входять до предмета доказування у межах вирішення даного спору, залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Так, колегія звертає увагу на те, що сторонами справи не надано, а матеріали справи не містять установчих документів позивачів, аналіз змісту переліку видів статутної діяльності яких передусім міг би теоретично дозволити суду робити ті або інші висновки щодо порушення певними суб`єктами їх ділової репутації взагалі та/або ділової репутації їх засновників/лідерів зокрема.

Втім суд апеляційної інстанції констатує, що зі змісту долученого до матеріалів справи відео-сюжету, розміщеного на доданому позивачами CD-диску, неможливо достеменно встановити про які конкретно книги (а не окрему книжку як це встановив суд першої інстанції), якого року видавництва та якої конкретно Аллатри (позивача 1 чи 2; видавництва з однойменною назвою чи іншого видавництва, що надрукувало книжки ОСОБА_5 (чи іншого автора), про що висловлюється невстановлена судом першої інстанції фізична особа в сюжеті-1, інформація про що, на думку позивачів, потребує спростування. Водночас учасниками справи не надано, а матеріали справи не містять копій будь-яких книжок, зміст яких було б можливо оцінити наприклад шляхом призначення судом експертного дослідження на предмет наявності або відсутності будь-якого твердження, припущення чи особистої думки. Окрім цього матеріали справи не містять, а сторонами не надано й витягу з Державного реєстру суб`єктів видавничої справи, який би дозволив визначити ймовірну пов`язаність позивачів з певним видавництвом, ділова репутація якого потребує захисту в обраний ними спосіб та/або чи поділяє таке видавництво певні висновки певного автора, що на відповідній правовій основі співпрацював з видавництвом.

Разом із тим вбачається, що сюжети 1 та 2 перебувають у взаємозв`язку одне з одним. Відтак, категоричне спростування сюжета-1 неможливо без попереднього спростування сюжета-2. Натомість можливість визнання недостовірною оціночних суджень невстановленої особи без аналізу всього переліку друкованих матеріалів, до випуску яких можливо були причетні позивачі з їх філіями за кордоном, в межах справи, що розглядається, - не представляється можливим.

Також не вбачається можливим достеменно встановити про яку саме Аллатру (позивача-1, як громадську організацію; позивача-2, як суб`єкта господарювання; Аллатра-ТВ, як телевізійну компанію, або ж видавництво) йдеться сюжетах 1 та 2, інформація про що, на думку позивачів, потребує спростування. З вищенаведених підстав та без залучення спеціалізованої установи, на кшталт Держфінмоніторингу, в межах цієї справи також неможливо достеменно встановити джерела походження коштів у суб`єктів, які фінансували позивача-1, перелік яких долучено до матеріалів справи (а.с. 82 - 86, Т. 1).

Отже підтвердити або спростувати особисті думки невстановленої судом першої інстанції особи, голос якої звучить за кадром (тобто особою, позбавленою у сюжетах 1 та 2 суб`єктності), на переконання колегії - не представляється можливим. Тим більше, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перебування цієї невстановленої особи у відповідних правовідносинах (службових чи ділових) саме з відповідачами, а у суду апеляційної інстанції відсутній обов`язок, встановлювати та залучати належного відповідача.

Насамкінець позивачі не надали суду доказів, які б свідчили про наявність втрат майнового характеру, що настали у зв`язку з поширенням на їх думку саме відповідачами оспорюваних відомостей щодо позивачів, вчинення будь-яких інших конклюдентних дій позивачів (наприклад, настання обставин, що спричинили виконання/невиконання договору) стосовно контрагентів (розірвання договору та невиконання грошових зобов`язань), що призвели до реальних фінансових збитків саме через зниження престижу чи ділової репутації позивачів. Окрім цього позивачами не доведено наявності такої шкоди, не подано доказів наявності причинного зв`язку між діями відповідачів та шкодою (зниження престижу, ділової репутації тощо), не надано обґрунтування розміру заявленої до стягнення суми.

Враховуючи вищевикладене, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 щодо того, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях і поясненнях однієї зі сторін, колегія зазначає, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами існування сукупності усіх обставин юридичного складу правопорушення, допущеного на їх думку відповідачами щодо ділової репутації позивачів, а тому у задоволенні висунутих позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що якщо особа вважає, що певні оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку (ч. 3 ст. 30 Закону України "Про інформацію").

Тобто, законодавством України передбачено спосіб захисту прав шляхом надання права на відповідь з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

З приводу висвітлення решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, інші аргументи скаржників, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду першої інстанції.

У даній справі скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі № 910/12415/21 - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію позивачів, інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" у вигляді відео-сюжету телевізійної програми телеканалу 1+1 «Українські сенсації», ІНФОРМАЦІЯ_6, що викладений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5:

(30:45) "Книги Аллатри, виявляється, напряму прославляють президента країни агресора - ОСОБА_4";

(43:46) "Хто ж може фінансувати прокремлівську Аллатру?".

В решті оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, слід залишити без змін.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивачів, то судовий збір згідно приписів ст. 129 ГПК України покладається на позивачів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:.

1. Апеляційну скаргу Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі № 910/12415/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі № 910/12415/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині визнання недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію Громадської спілки "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллатра" інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Студія 1+1" у вигляді відео-сюжету телевізійної програми телеканалу 1+1 «Українські сенсації», ІНФОРМАЦІЯ_6, що викладений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5:

(30:45) "Книги Аллатри, виявляється, напряму прославляють президента країни агресора - ОСОБА_4";

(43:46) "Хто ж може фінансувати прокремлівську Аллатру?"

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2022 у справі № 910/12415/21 - залишити без змін.

4. Судові витрати, понесені сторонами у зв?язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Громадську спілку "Міжнародний громадський рух "Аллатра" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллатра".

5. Справу № 910/12415/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.02.2023.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко