Постанова

від 01.02.2023 по справі 910/2288/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2023 р. Справа№ 910/2288/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Самелюк К.О. (посвідчення)

від третьої особи: Максименко О.П. (витяг з ЄДРЮОФОП)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 (повний текст рішення складений 26.10.2022)

у справі № 910/2288/22 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта"

до Київської міської ради

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віолта" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання укладеним між сторонами додаткового договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:62:005:0002) від 01.04.2021 у редакції, запропонованій позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір оренди земельної ділянки містить низку положень, які прямо суперечать вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 позов задоволено частково, вирішено визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віолта" та Київською міською радою з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили додатковий договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:62:005:0002) від 01.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №210 у наступній редакції:

ДОДАТКОВИЙ ДОГОВІР

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

(надалі - договір про внесення змін)

м. Київ дата

Київська міська рада (код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) - далі у тексті - "Орендодавець", в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), який діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віолта" (код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 19133146, місцезнаходження: м. Київ, вул. Драйзера, буд. 1) - далі у тексті - "Орендар", від імені якого на підставі Статуту діє директор Гринь Андрій Якович (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), - з іншої сторони, далі разом іменовані "Сторони", домовились укласти цей Додатковий договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим № 210 (далі у тексті - Договір оренди) про нижченаведене:

1) Внести зміни до договору оренди, виключивши пункт 4.13 договору оренди повністю.

2) Внести зміни до п. 8.4. договору оренди та викласти абзац 5 п. 8.4 в наступній редакції: "- письмово повідомити орендодавця про відчуження об`єктів (їх частин), що розташовані на земельній ділянці і належать орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину".

3) Внести зміни д п. 11.3. договору оренди та викласти його в наступній редакції: "... 11.3. Договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України;

- поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

- ліквідації юридичної особи - орендаря;

Договір також припиняється в інших випадках, передбачені законом…".

4) Усі інші умови договору оренди, що не змінені даним додатковим договором про внесений змін, залишаються незмінними та є обов`язковими для виконання сторонами.

5) Цей додатковий договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 01.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим № 210.

Київський міський голова

Орендар

Вирішено стягнути з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта" 10 000 (десять тисяч) грн - витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська міська рада звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/2288/22 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів

В обґрунтування наведеної правової позиції, викладеної у апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в частині задоволених вимог не було враховано та не надано оцінку обставинам, які мають істотне значення для справи.

Зокрема, відповідач наголошує на тому, що сторони підписавши договір визначили його умови та прийняли на себе зобов`язання щодо його виконання.

При цьому, відповідач стверджує, що договір, до якого позивачем запропоновано внести зміни, відповідає Типовому договору оренди земельної ділянки, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 (в редакції 22.07.2020).

Враховуючи те, що відповідач висловив заперечення щодо змін до зазначеного договору, які оформленні листом від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03.12.2021 № 05716-32327, на думку відповідача, виключення п. 4.13 та внесення змін до п.п. 8.4, 11.3 договору є такими, що не відповідають умовам вказаного договору та волевиявленню відповідача.

Окрім того, відповідач вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача у розмірі 10 000,00 грн є необґрунтованим та неспівмірним складності справи та виконаних адвокатом робіт.

Короткий зміст апеляційної скарги позивача та узагальнення її доводів

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, яке прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що місцевим господарським судом помилково не враховано суперечність положень договору оренди діючим нормам чинного законодавства, зокрема не взято до уваги те, що п.п. 4.2, 4.3, 4.4 договору оренди може призвести до ситуації, в якій з відповідача двічі стягується плата за землю за один і той самий період, а отже, спричиняє подвійне оподаткування, що прямо заборонено законодавством України, зокрема ст. 17 Господарського кодексу України;

Крім того, запропонована ним редакція п. 4.10 договору, на думку позивача, свідчить про свідоме ставлення останнього до законності та відповідальності, адже така конкретизація виду договірної неустойки за порушене зобов`язання, дозволить орендодавцю, у разі порушення орендарем умов договору оренди, стягнути з нього пеню.

Узагальнений виклад позиції третьої особи

Третя особа не скористалась правом подати письмові пояснення на апеляційні скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022, апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/2288/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2288/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/2288/22 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

В подальшому, до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжне доручення про сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/2288/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.02.2023.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу), (складу суду), апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/2288/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/2288/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 01.02.2023.

В судове засідання, яке відбулося 01.02.2023, з`явилися представники відповідача та третьої особи, які підтримали апеляційну скаргу відповідача та заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, до суду апеляційної інстанції надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що явка представника позивача в судове засідання судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника позивача.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням відповідача від 11.12.2008 №787/787 було передано позивачу в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,46 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд магазину на вул. Теодора Драйзера, 1 у Деснянському районі м. Києва.

На підставі вищевказаного рішення відповідача, 01.04.2021 між останнім (орендодавцем) та позивачем (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір), за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:62:005:0002, площею 0,4593 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі), яка розташована на вул. Теодора Драйзера, 1 у Деснянському районі м. Києва, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим № 210.

Відповідно до п. 11.1 договору оренди всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору є його рішення, прийняте у встановленому законодавством порядку.

Позивач у позові зазначив, що спірний договір оренди земельної ділянки містить низку положень, які прямо суперечать вимогам чинного законодавства, а саме: абзац 2 пункту 4.2, пункти 4.3, 4.4, 4.10, 4.13, 8.4 та 11.3.

В зв`язку, з наведеним позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 021121-1 від 02.11.2021 про внесення змін до договору, до якого було долучено два примірники додаткових угод, з підписами зі сторони позивача.

В свою чергу, третя особа своїм листом від 03.12.2021 №05716-32327 повідомила позивача про те, що рішення відповідачем про внесення змін до вказаного договору оренди земельної ділянки не приймалось, а отже, відсутні підстави для підписання додаткового договору.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що діями відповідача порушено майнові права та інтереси позивача стосовно володіння та користування належним його нерухомим майном (будівлями та спорудами, розташованими на земельній ділянці) та користування земельною ділянкою, переданою йому в оренду, які підлягають судовому захисту у межах заявлених позовних вимог шляхом визнання укладеним додаткового договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 позов задоволено частково, вирішено визнати укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віолта" та Київською міською радою з моменту набрання рішенням суду у цій справі законної сили додатковий договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:62:005:0002) від 01.04.2021, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. за реєстровим №210 у вищезгаданій редакції. Вирішено стягнути з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта" 10 000 (десять тисяч) грн - витрати на професійну правничу допомогу адвоката. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги відповідача та позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Предметом апеляційного оскарження є наявності чи відсутності підстав для визнання укладеним між сторонами додаткового договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з дати прийняття прийняття рішення Київської міської ради від 11.12.2008 №787/787 до 30.03.2021 не оформив користування земельною ділянкою та не уклав з відповідачем відповідний договір оренди земельної ділянки, тобто за користування земельною ділянкою зазначений період позивач мав сплачувати відповідачу кошти за фактичне її використання.

При цьому, матеріали справи свідчать про бездіяльність позивача щодо вжиття передбачених законом заходів зі своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, яка в свою чергу призвела до неодержання територіальною громадою доходів.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що укладаючи 01.04.2021 договір, сторони самостійно і на власний розсуд визначили умови цього договору та прийняли на себе зобов`язання щодо його виконання, тому посилання позивача щодо виключення абзацу 2 п. 4.2 договору оренди є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до п. 4.3 договору, якщо протягом п`яти місяців з моменту набрання чинності рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463 "Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві" орендарем не вчинено необхідних та достатніх дій, спрямованих на укладення цього договору згідно з чинним законодавством, то розмір річної орендної плати (зазначений у пункті 4.2. договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у подвійному розмірі, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що після закінчення періоду, за який сплачується орендна плата у подвійному розмірі, орендна плата розраховується та сплачується відповідно до п. 4.2 договору.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що форма типового договору оренди землі, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, не містить подібної вимоги до орендаря, а законодавство України не містить прямих імперативних норм, які б встановлювали необхідність розповсюдження умов договору оренди на правовідносини сторін, що передували його укладенню.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи позивача, оскільки п.п. 4.3 та 4.4 договору оренди відповідають підпункту 7.8 пункту 7 Порядку, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 № 241/2463.

Позивач також пропонує у позовних вимогах виключити з п. 4.10 положення щодо встановлення обов`язку орендаря у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, у 10-денний строк сплатити штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої п.4 цього договору.

Судова колегія погодожується з висновками місцевого господарського суду про те, що вказаний пункт відповідає пункту 14 Типового договору, а відтак міститься в усіх договорах оренди землі, що укладаються між Київською міською радою та суб`єктами господарювання.

Окрім того, позивачем було запропоновано виключити п. 4.13 та абзац 5 пункту 8.4 договору, а також викласти у новій редакції абзац 5 пункту 11.3 договору.

Відповідно до п. 4.13 договору оренди у випадку відчуження об`єкта нерухомого майна, що належало орендарю та розташоване на земельній ділянці, орендар зобов`язаний забезпечити внесення плати за цю земельну ділянку до моменту державної реєстрації припинення права оренди на неї в установленому законодавством порядку.

Згідно з абзацом 5 пункту 8.4 договору оренди орендар зобов`язаний письмово повідомити орендодавця про відчуження об`єктів (їх частин), що розташовані на земельній ділянці і належать орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також забезпечити внесення плати за цю земельну ділянку до моменту державної реєстрації припинення права оренди на неї в установленому законодавством порядку.

За приписами абзацу 5 п. 11.3 договору оренди підставою припинення договору оренди є набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій земельній ділянці, іншої особою.

В даному випадку в договорі про відчуження об`єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, що є предметом цього договору, визначається суб`єкт (орендар за цим Договором або новий власник об`єктів нерухомості), який вносить плату за земельну ділянку відповідно до розмірів, встановлених цим договором, та несе відповідальність за зобов`язаннями, передбаченими цим договором для орендаря, до моменту державної реєстрації відповідного права на дану земельну ділянку на нового власника нерухомості.

Позивач пропонує викласти абзац 5 п.11.3 договору оренди в такій редакції: "Набуття права власності на об`єкти нерухомості, що розташовані на орендованій земельній ділянці, іншої особою." Мотивуючи внесення змін в частині виключення п.4.13 та абзацу 5 п. 8.4 договору оренди та викладення в новій редакції п. 11.3 договору оренди, позивач посилається на те, що форма Типового договору оренди землі, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, не містить таких умов, а отже, сторони договору можуть врегулювати їх з урахуванням вимог чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходите право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені; без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За змістом ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Правові позиції Верховного Суду визначають, що у разі переходу права власності на нерухомість, заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, щопрямо закріплено в законі (постанови від 03.03.2018 у справі № 904/6296/17, від 07,11.2018 у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 у справі №914/2687/17, від 06.08.2019 у справі № 922/3421/18).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для виключення пункту 4.13 договору оренди; внесення змін до п. 8.4. договору оренди шляхом викладення абзацу 5 п. 8.4 в наступній редакції: "- письмово повідомити орендодавця про відчуження об`єктів (їх частин), що розташовані на земельній ділянці і належать орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину", а також для викладення п. 11.3 в новій редакції.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, спірний договір відповідає Типовому договору оренди земельної ділянки, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 (в редакції 22.07.2020), колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що вказані посилання спростовуються матеріалами справи.

Заперечення відповідача стосовно того, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача у розмірі 10 000,00 грн є необґрунтованим та неспівмірним складності справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів оцінює критично, виходячи з наступного.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, позивач до матеріалів справи надав наступні документи:

- копію договору про надання правової допомоги від 01.11.2021;

- довідку про вартість наданих послуг адвокатом (детальний опис), з якої вбачається, що позивачу були надані за договором про надання правової допомоги від 01.11.2021 наступні юридичні послуги на загальну суму: консультація та правовий аналіз документів - вартістю 3500 грн; складання додаткового договору про внесення змін до договору оренди - вартістю 1500 грн; складання пропозиції про внесення змін до договору оренди - вартістю 1000 грн; складання та подача позовної заяви до суду - вартістю 8000 грн; представництво інтересів в суді - вартістю 6000 грн.

Враховуючи результат розгляду справи в суді першої інстанції, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, проаналізувавши детальний опис наданих позивачу адвокатом юридичних послуг, судова колегія вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

За таких обставин, доводи відповідача та позивача по суті їх скарг в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України для задоволення апеляційних скарг та скасування рішення Господарського суду міста Києва у даній справі відсутні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційних скарг

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолта" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/2288/22 - без змін.

Матеріали справи № 910/2288/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 08.02.2023.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

К.В. Тарасенко