Рішення

від 22.12.2022 по справі 911/685/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2022 р. м. Київ Справа № 911/685/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ Лізинг»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротериторія»

про стягнення 984 043,86 грн

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ Лізинг»

про визнання окремих пунктів договору недійсними

Учасники судового процесу:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним): Гуменюк О.С.;

від відповідача-1 за первісним позовом (позивач за зустрічним): Кадигроб А.С.;

від відповідача-2 за первісним позовом: Сиротюк Р.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛ Лізинг» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротериторія» про солідарне стягнення 984 043,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 умов договору фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021 в частині здійснення виплат лізингових платежів. Крім того, з метою забезпечення зобов`язань відповідача-1 за договором фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021 між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір поруки № 210618-1/П від 18.06.2021, відповідно до якого відповідач-2 виступає поручителем за виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу. Враховуючи наявну заборгованість, позивачем було подану зазначену позовну заяву про солідарне стягнення з відповідачів 778 030,84 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 31 572,68 грн пені, 38 220,12 грн 24 % річних, 38 984,22 грн інфляційних втрат та 97 236,00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/685/22 від 17.05.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ Лізинг» залишено без руху.

01.06.2022 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2022 вирішено здійснювати розгляд справи № 911/685/22 за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачам строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив; призначено підготовче судове засідання у справі на 07.07.2022.

07.07.2022 в судове засідання представники сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 07.07.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 03.08.2022.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, 08.07.2022 судом складено ухвалу-повідомлення та направлено зазначену ухвалу суду на електронні адреси сторін.

03.08.2022 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання повторно не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі не виконали, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 03.08.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 08.09.2022.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, 05.08.2022 судом складено ухвалу-повідомлення та у зв`язку із відсутністю фінансування суду на здійснення поштової кореспонденції, судом направлено зазначену ухвалу суду на електронні адреси відповідачів.

08.09.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку на долучення доказів у справі.

08.09.2022 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача-2 та надали усні пояснення по справі; представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 08.09.2022 представник позивача надав усні пояснення щодо раніше поданого клопотання про поновлення строків на долучення доказів; суд протокольно зобов`язав позивача надати в наступне судове засідання обґрунтований розрахунок по кожному платіжному дорученню; представник відповідача-2 усно клопотав про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку із наміром ознайомитися з матеріалами справи. Ухвалою суду від 08.09.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 05.10.2022.

З метою повідомлення відповідача-1 про дату та час наступного судового засідання, 13.09.2022 судом складено ухвалу-повідомлення та зазначену ухвалу суду на електронну адресу відповідача-1.

26.09.2022 до канцелярії суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

27.09.2022 до канцелярії суду від відповідача-2 надійшло клопотання про проведення судово-економічної експертизи.

30.09.2022 до канцелярії суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ ЛІЗИНГ» про визнання окремих пунктів договору недійсними.

04.10.2022 до канцелярії суду від позивача надійшли додаткові пояснення на вимогу ухвали суду від 08.09.2022.

05.10.2022 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 05.10.2022 представник відповідача-1 надав усні пояснення щодо зустрічного позову; в судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху.

В судовому засіданні 05.10.2022 суд протокольно прийняв до матеріалів справи письмові пояснення позивача від 04.10.2022.

В судовому засіданні 05.10.2022 представник відповідача-2 надав усні пояснення щодо раніше поданого клопотання про призначення експертизи та просив суд дане клопотання задовольнити; представник позивача проти поданого клопотання відповідача-2 заперечував та просив суд у його задоволенні відмовити; представник відповідача-1 не заперечував щодо задоволення клопотання відповідача-2 щодо призначення експертизи.

В судовому засіданні 05.10.2022 суд вирішив клопотання відповідача-2 від 27.09.2022 про призначення експертизи повернути без розгляду у зв`язку із відсутністю підпису відповідача-2 на вказаному клопотанні.

В судовому засіданні 05.10.2022 представник відповідача-2 усно клопотав про поновлення строку для подання заяви про призначення експертизи та в судовому засіданні повторно подав до суду клопотання про призначення експертизи (вх. № суду 13905/22 від 05.10.2022); в судовому засіданні суд повідомив сторін, що клопотання відповідача-2 про призначення експертизи буде розглянуто в наступному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 05.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 26.10.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2022 по справі № 911/685/22 зустрічна позовна заява ТОВ «Терра Аграріс» до ТОВ «БЛ Лізинг» про визнання окремих пунктів договору недійсними залишено без руху; встановлено ТОВ «Терра Аграріс» строк на усунення недоліків зустрічної позовної заяви - не пізніше 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі2 481,00 грн.

13.10.2022 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

13.10.2022 на електронну адресу суду від відпвідача-1 надійшло клопотання про усунення недоліків до зустрічної позовної заяви.

24.10.2022 на електронну адресу суду від відповідача-1 надійшло заперечення на додаткові пояснення позивача № б/н від 30.09.2022.

21.10.2022 на електронну адресу від позивача суду надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2022 по справі № 911/685/22 заява позивача про забезпечення позову повернута заявникові без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2022 по справі № 911/685/22 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ ЛІЗИНГ» про визнання окремих пунктів договору недійсними до спільного розгляду з первісним позовом.

27.10.2022 на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на заяву про забезпечення позову.

27.10.2022 в судове засідання прибули представники сторін та надали усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 27.10.2022 суд протокольно прийняв до матеріалів справи відзив відповідача-2 на забезпечення позову, але зазначив, що заява про забезпечення позову від 21.10.2022 вже розглянута судом.

В судовому засіданні 27.10.2022 представник відповідача-1 за первісним позовом заперечував щодо додаткових пояснень позивача за первісним позовом та просив суд відмовити у долучені доказів до матеріалів справи; представник відповідача-2 за первісним позовом також заперечував щодо долучення доказів позивача; представник позивача надав усні пояснення та клопотав про долучення доказів до матеріалів справи за первісним позовом; суд протокольно прийняв до матеріалів справи додаткові пояснення позивача та докази, які були долучені позивачем до додаткових пояснень за первісним позовом, а також протокольно прийняв до матеріалів справи відповідь на відзив за первісним позовом.

В судовому засіданні 27.10.2022 представник відповідача-2 за первісним позовом надав усні пояснення щодо раніше поданого клопотання про проведення судово-економічної експертизи та просив суд дане клопотання задовольнити; представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача-2 про призначення експертизи; представник відповідача-1 підтримав раніше подане клопотання відповідача-2 про призначення експертизи у справі; суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 за первісним позовом про проведення судово-економічної експертизи у справі.

Ухвалою суду від 27.10.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 16.11.2022.

28.10.2022 на електронну адресу суду від ТОВ «БЛ Лізинг» надійшла відповідь на відзив ТОВ «Терра Аграріс».

14.11.2022 на електронну адресу суду від ТОВ «БЛ Лізинг» надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

16.11.2022 на електронну адресу суду від ТОВ «Терра Аграріс» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.11.2022 до канцелярії суду від ТОВ «БЛ Лізинг» надійшло клопотання про долучення доказів відправки відзиву на зустрічний позов представникам сторін.

16.11.2022 до канцелярії суду від ТОВ «БЛ Лізинг» надійшов відзив на зустрічний позов, який також надійшов на електронну адресу суду 14.11.2022.

16.11.2022 в судове засідання прибув представник позивача за первісним позовом та вільний слухач - ОСОБА_1.; представники відповідачів за первісним позовом в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 16.11.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 08.12.2022.

З метою повідомлення відповідачів про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 16.11.2022 та направлено зазначену ухвалу на електронні адреси сторін.

08.12.2022 на електронну адресу суду від відповідача-1 за первісним позовом надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

08.12.2022 на електронну адресу суду від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.

08.12.2022 в судове засідання прибув представник позивача за первісним позовом та вільний слухач - ОСОБА_1.; представники відповідачів за первісним позовом в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином; суд протокольно відхилив клопотання відповідача-1 та відповідача-2 за первісним позовом про відкладення підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 08.12.2022 суд вирішив закрити підготовче провадження по справі № 911/685/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 22.12.2022.

З метою повідомлення відповідачів про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 09.12.2022 та направлено зазначену ухвалу на електронні адреси сторін.

22.12.2022 в судове засідання прибули представники сторін.

22.12.2022 в судовому засіданні представник відповідача-1 за первісним позовом подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи; суд протокольно відмовив у задоволенні заяви відповідача-1 за первісним позовом про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 22.12.2022 судом з`ясовано необхідність роз`яснення прав сторін, наявність клопотань чи заяв по справі; сторони повідомили суд про відсутність клопотань чи заяв по справі, у зв`язку із цим суд розпочав розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 22.12.2022 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротериторія» заявив усне клопотання про відвід секретаря судового засідання Налапко Ю.І. та просив час для надання письмової заяви про відвід секретаря судового засідання.

У зв`язку із усним клопотанням відповідача-2 за первісним позовом, суд оголосив перерву в судовому засідання на 16:20 (22.12.2022).

22.12.2022 о 16:05 представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротериторія» подано до канцелярії суду заяву про відвід секретаря судового засідання Налапко Ю.І. (Гладченко Ю.І.).

22.12.2022 о 16:05 представником ТОВ «БЛ Лізинг» подано до суду заяву щодо безпідставності відводу секретаря судового засідання.

22.12.2022 в 16:47 судом оголошено про закінчення перерви в судовому засіданні та продовження розгляду справи.

В судове засідання 22.12.2022 о 16:47 з`явились представники позивача та відповідача-2 за первісним позовом; представник відповідача-1 за первісним позовом в судове засідання після закінчення перерви не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 22.12.2022 суд вирішив відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Агротериторія» про відвід секретаря судового засідання, про що винесено ухвалу суду від 22.12.2022.

22.12.2022 в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення щодо суті спору, відповідно до яких просив суд первісний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом зазначив, що відповідач-1 неналежним чином виконує умови договору фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021 в частині здійснення виплат лізингових платежів. Крім того, з метою забезпечення зобов`язань відповідача-1 за договором фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021 між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір поруки № 210618-1/П від 18.06.2021, відповідно до якого відповідач-2 виступає поручителем за виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу. Враховуючи наявну заборгованість, позивачем було подану зазначену позовну заяву про солідарне стягнення з відповідачів 778 030,84 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 31 572,68 грн пені, 38 220,12 грн 24% річних, 38 984,22 грн інфляційних втрат та 97 236,00 грн штрафу.

У свою чергу, відповідач-2 за первісним позовом проти задоволення позовних вимог первісного позову заперечував та просив суд у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

На переконання відповідача-2 за первісним позовом, позивачем до первісного позову на доказ своїх тверджень не було додано первинної бухгалтерської документації, акту звірки взаєморозрахунків, виписок з банківського рахунку позивача, що підтверджує відсутність оплат, оскільки відповідач-1, за ствердженням відповідача-2, належним чином сплачував лізингові платежі. Відповідач-2 за первісним позовом вважає, що з наданих позивачем документів неможливо встановити як обґрунтованість розрахунку сум заборгованості, так і встановити строк заборгованості.

Крім того, відповідач-2 за первісним позовом стверджує, що у первісному позові ТОВ «БЛ Лізинг» посилається на порушення відповідачем-1 умов договору в частині здійснення інформування позивача щодо стану та адреси базування об`єкта лізингу в порядку пп. 5.2.1 та 5.2 загальних умов договору лізингу за 3-й та 4-й квартали. Однак, на думку останнього, вказане не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відповідач-1 у визначений договором спосіб повідомляв належним чином лізингодавця про стан і місцезнаходження об`єкта лізингу.

Отже, на думку відповідача-2, позивачем за первісним позовом не надано жодних належних доказів на підтвердження своїх доводів, в тому числі первинної бухгалтерської документації, акту звірки, банківських виписок тощо. Крім того, відповідач-2 не розуміє яким чином позивач розраховує штрафні санкції, оскільки йому не було відомо про порушення умов договору, тоді як досудове врегулювання спору не здійснювалося.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, відповідач-2 за первісним позовом просить суд в задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Оскільки представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс» після закінчення перерви в судовому засіданні 22.12.2022 о 16:47 не був присутній, про причини неявки суд не повідомив, то останнім не було надано усні пояснення ані по суті первісного позову, ані по суті зустрічного позову.

22.12.2022 в судовому засіданні представник відповідача за зустрічним позовом надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд у задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

За твердженням відповідача за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом беззастережно схвалив та прийняв умови договору до виконання та у подальшому ним здійснювалось виконання такого договору, зокрема, шляхом визначення та прийняття об`єкта лізингу, здійснення лізингових платежів, як це визначено договором, що було правом позивача за первісним позовом.

Також відповідач за зустрічним позовом зазначає, що п. 2.7 та п. 7.1.1 загальних умов до договору мають абсолютно різні підстави та способи нарахування, адже п. 2.7 передбачає обов`язок сплати боржником 24 % річних від простроченої суми кореспондується з вимогами закону ст. 625 ЦК України (боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення), а пунктом 7.1.1 насамперед передбачено вид договірної відповідальності, що обчислюються за кожен день прострочення від недотримання Графіку сплати лізингових платежів.

Відповідач за зустрічним також заперечує проти тверджень позивача щодо невідповідності нормам законодавства спірного пункту 6.1 загальних умов та зазначає, що вказаний пункт передбачає вчинення лізингодавцем часткової або повної відмови від договору у випадках настання невідкладних обставин, передбачених пп. 6.1.1-6.1.7 загальних умов та відповідає Закону України «Про фінансовий лізинг». Враховуючи все вищенаведене у сукупності, відповідач за зустрічним позовом просить суд в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 22.12.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 26.12.2022 по 06.01.2023 включно перебувала у відпустці, тому повний текст рішення складено та підписано після виходу судді на роботу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

16.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛ Лізинг» (далі - лізингодавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс» (далі - лізингоодержувач, відповідач-1 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С (далі - договір-1).

Предметом лізингу, як визначено п. 4 договору-1, є сівалка просапна Kinze, загальна вартість якого з ПДВ становить 4 861 800,00 грн, а детальний опис визначений у додатку «Специфікація».

Відповідно до п. 5.1 договору-1, строк лізингу становить 36 місяців; максимальний термін передачі, з урахування положень додатку «Загальні умови»: 30.07.2021; місце передачі: Київська область, Макарівський район, с. Липівка, вул. Шевченка, буд. 48; мінімальний строк для придбання у власність лізингоодержувачем (з дати передачі): 13 місяців; адреса базування: Київська область, Макарівський район, с. Липівка, вул. Шевченка, буд. 48.

В договорі-1 сторонами також передбачено, що всі додатки та додаткові угоди до договору є невід`ємними його частинами.

Одночасно із укладенням договору фінансового лізингу, сторонами складено та підписано додатки до договору, а саме: «Загальні умови договору» (далі - загальні умови), «Графік сплати лізингових платежів» (далі - графік сплати), «Специфікація», «Страхування», «Технічний асістанс», «Довідка (типова форма) про стан об`єкта лізингу та фактичну адресу базування (зберігання)», «Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на об`єкт лізингу (зразок)», «Поняття нормального зносу» та «Акт огляду (типова форма)» (копії додатків наявні в матеріалах справи) (копії наявні в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1 загальних умов, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування вживаний об`єкт лізингу (далі - об`єкт лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «Специфікація» (далі - «специфікація»), a лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на об`єкт лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.

Як визначено п. 1.2 загальних умов, строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» (далі - «графік»), та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року. Якщо в договорі визначено продавця (постачальника) об`єкта лізингу (надалі - продавець), сторони погодили, а лізингоодержувач також і підтверджує, що самостійно та на власний ризик обрав об`єкт лізингу та продавця (постачальника) об`єкта лізингу, зазначеного в договорі.

Відповідно до п. 1.3 загальних умов, об`єкт лізингу є власністю лізингодавця протягом строку дії даного договору. В разі переходу права власності на об`єкт лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача згідно умов цього договору, об`єкт лізингу по закінченню строку лізингу лізингоодержувачем не повертається, а повертається лізингоодержувачу у власність, за виключенням випадків, передбачених договором чи обумовлених угодою сторін.

Згідно із п. 2.1.5 загальних умов, остаточною загальною вартістю предмета лізингу є вартість вказана в акті приймання-передачі (далі - акт) або останньому по даті акті коригування вартості предмета лізингу, направленого лізингодавцем лізингоодержувачу.

Пунктом 2.1.7 загальних умов визначено, що число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається сторонами згідно п. 2.1.7.1 загальних умов.

Відповідно до п. 2.1.7.1 загальних умов, у випадку, якщо авансовий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) становить менше, або дорівнює 20 (двадцять) % від загальної вартості об`єкта лізингу, визначеного в п. 4.2 договору, то числом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання чотирьох календарних днів до дати підписання акту (наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 08 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 08 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). У разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31 число, а у календарному місяці 30 днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця).

У випадку, якщо авансовий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) становить більше ніж 20 (двадцять) % від загальної вартості об`єкта лізингу, визначеного в п. 4.2 договору, то числом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання 20 календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад, якщо дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021 року, то черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021 року, а наступні чергові лізингові платежі - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). У разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31 число, а у календарному місяці 30 днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця).

Відповідно до п. 2.2 загальних умов, усі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, а також інших положень цього договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості об`єкта лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.5, 2.6 загальних умов): винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг об`єкт лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7-2.9, 3.5 загальних умов (далі - «винагорода»). При цьому сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим договором не містять покупної ціни, передбаченої цим договором і, у сукупності, є платою за користування об`єктом лізингу.

За умовами п. 2.3 загальних умов, авансовий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору), з урахування пункту 2.6 загальних умов, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту відправлення рахунку лізингодавцем, але не пізніше ніж в дату, зазначену сторонами в пункті 5.6 договору та в сумі авансового лізингового платежу, визначеному в графіку плати лізингових платежів незалежно від отримання рахунку.

Як встановлено у п. 2.4 загальних умов, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до Специфікації, найменування, марка об`єкта лізингу: сівалка просапна Kinze; модель, комплектація, номер шасі (кузова, рами): 3600 ASD Interpiant 16/31 рядна, заводський номер НОМЕР_1; 2019 року випуску; в кількості 1 штука загальною вартістю без ПДВ - 4 051 500,00 грн. загальна вартість об`єкта лізингу на момент укладення договору складає 4 861 800,00 грн з ПДВ.

З наявного у матеріалах справи Графіка сплати лізингових платежів вбачається, що відповідач-1 за первісним позовом зобов`язався сплатити на користь позивача авансовий платіж у розмірі 1 557 816,00 грн, а також щомісячно погашати лізингові платежі за 36 черговими періодами; загальна вартість об`єкта лізингу складає 4 861 800,00 грн.

Судом враховано, що загальна вартість об`єкта лізингу відповідно до пункту 4.2. договору складає 4 861 800,00 грн, у той час як авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку сплати лізингових платежів, становить 1 557 816,00 грн та є більшим, ніж 20 % від загальної вартості об`єкта лізингу. Відтак, з урахуванням п. 2.1.7.1 загальних умов, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання 20 (двадцяти) календарних днів до дати підписання акту.

Відповідно до пункту 2.1.8 загальних умов, період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює одному місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту.

За умовами пункту 2.1.6 загальних умов, акт - це акт приймання-передачі об`єкта лізингу в лізинг.

З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛ Лізинг», на виконання умов договору фінансового лізингу, передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс» прийняло в користування об`єкт лізингу - сівалку просапну Kinze 3600 ASD Interpiant16/31 рядну 2019 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , в кількості 1 штука загальною вартістю 4 861 800,00 грн з ПДВ, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкта лізингу в користування за договором № 210616-1/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 16.06.2021. Зазначений акт підписаний представниками ТОВ «БЛ Лізинг» та ТОВ «Терра Аграріс» без будь-яких зауважень та заперечень та скріплений печатками підприємств (копія наявна в матеріалах справи).

Отже, враховуючи дату підписання сторонами акту прийому передачі - 22.06.2021, відповідач-1 за первісним позовом був зобов`язаний сплачувати чергові лізингові платежі у розмірі, визначеному Графіком сплати лізингових платежів, у строк до кожного 12 числа місяця протягом усього строку лізингу з одночасним урахуванням при цьому приписів пункту 2.4. загальних умов договору.

Окрім того, судом встановлено, що 18.06.2021, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань відповідачем-1 за первісним позовом за договором лізингу, між ТОВ «БЛ Лізинг» (кредитор), ТОВ «Терра Аграріс» (боржник) та ТОВ «Агротериторія» (далі - поручитель, відповідач-2 за первісним позовом), було укладено договір поруки № 210618-1/П (далі - договір поруки).

Відповідно до пункту 1 вказаного правочину, термін контракт вживається в наступному значенні - договір фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021 року.

За умовами п. 2 договору поруки, поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання боржником усіх грошових зобов`язань за контрактом в повному обсязі, а саме: сплату позивачу лізингових платежів у встановлені договором строки; сплату позивачу санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на боржника відповідно до умов договору лізингу та/або чинного законодавства України.

Відповідно до п. 4 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язання, виконання кого забезпечується цим договором, поручитель повинен виконати таке зобов`язання перед кредитором за боржника протягом 3-х робочих днів з дня отримання відповідної вимоги/вимог від кредитора. Сторони досягли згоди про те, що разі неотримання поручителем вимоги кредитора (в т.ч., але цим не обмежуючись, якщо: поручитель змінив адресу зазначену в договорі та письмово не повідомив про це кредитора, або вимога кредитора повернута кредитору в т.ч., але цим не обмежуючись, у зв`язку з зазначення неповної адреси (якщо адресу у такому вигляді була зазначена поручителем у цьому договорі або у подальшому письмовому повідомленні поручителя про зміну адреси), або відсутністю поручителя за адресою направлення вимоги, або відмовою від отримання вимоги; або закінчення терміну зберігання поштовим відділенням поштового відправлення тощо), вважається, що строк виконання поручителем свого обов`язку за цим договором настав протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення кредитором відповідної вимоги на адресу поручителя, зазначену в цьому договорі (якщо про іншу адресу в подальшому поручитель письмово цінним листом або нарочно не повідомив кредитора).

Згідно з п. 5 договору поруки, поручитель за цим договором буде залишатися зобов`язаним нарівні з боржником до моменту виконання всіх грошових зобов`язань боржника за контрактом в повному обсязі.

Пунктом 6 договору поруки встановлено, що порука за цим договором припиняється: - після виконання боржником в повному обсязі усіх грошових зобов`язань за договором лізингу; - переведенням на іншу особу боргу за Договором лізингу, якщо поручитель не дав кредитору згоди відповідати за нового боржника, за виключенням передбачених цим Договором випадків; - в інших випадках, передбачених Договором та чинним законодавством України.

Як зазначає позивач за первісним позовом та не заперечується іншими сторонами, відповідач-1 за первісним позовом 22.06.2021 сплатив, на виконання умов договору фінансового лізингу, авансовий платіж в сумі 1 557 816,00 грн.

За ствердженням позивача за первісним позовом, загальна сума чергових лізингових платежів (чергові платежі № 1-10) за період з 13.07.2021 до 12.04.2022 складає 1 798 019,81 грн.

Однак, за ствердженням позивача за первісним позовом, ТОВ «Терра Аграріс» у період з 13.07.2021 до 12.04.2022 виконано зобов`язання за договором фінансового лізингу та відповідно до погодженого сторонами Графіку лише частково, фактично сплативши 1 056 223,82 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 213 від 23.07.2021 на суму 192 155,20 грн, № 226 від 19.08.2021 на суму 192 595,89 грн, № 266 від 28.09.2021 на суму 190 358,19 грн, № 330 від 06.12.2021 на суму 381 114,54 грн та № 390 від 22.02.2022 на суму 100 000,00 грн (копії наявні в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач за первісним позовом зазначає, що відповідач-1 свої зобов`язання за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого з 11.12.2021 до 02.05.2022 за ним виникла заборгованість у розмірі 778 030,84 грн зі сплати чергових лізингових платежів за 6-10 періоди лізингу.

Відповідно до п. 5.2.1. загальних умов, лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об`єкта лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до договору. В разі настання з об`єктом лізингу подій, які мають ознаки страхового випадку, лізингоодержувач зобов`язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв`язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком «Довідка» до договору.

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач-1 всупереч п. 5.2.1 договору, не повідомляв його про стан та місцезнаходження об`єкта лізингу за 3-й та 4-й квартали 2021, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором.

В п. 6.1.1 загальних умов визначено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови цього договору у випадку, зокрема, несплати лізингоодержувачем лізингових платежів (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі.

Пунктом 6.6.1 загальних умов передбачено, що лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення об`єкта лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов`язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем об`єкта лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення об`єкта лізингу, повернути об`єкт лізингу лізингодавцю. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити об`єкт лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) об`єкта лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат. лізингоодержувач вважається повідомленим про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем відправлення лізингодавцем відповідного про це повідомлення та з цього моменту цей договір є розірваним.

Згідно з п. 6.6.4 загальних умов, вилучення об`єкта лізингу, припинення або розірвання договору не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів, передбачених договором. Сторони погодили, що у випадку односторонньої відмови лізингодавця від цього договору (розірвання договору), лізингоодержувач, на відповідну вимогу лізингодавця, зобов`язаний буде протягом строку встановленому у повідомленні про відмову лізингодавця від договору (розірвання договору) сплатити лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі, передбачені договором, а також передбачені договором та/або чинним законодавством України штрафні санкції.

Відповідно до п. 7.1.1., 7.1.3 загальних умов, лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов`язків, зокрема: за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

За ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилученні) об`єкта лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з об`єктом лізингу, порушення умов пунктів 2.15., 2.16., 3.6., 4.1.2., 4.1.7., 5.2., 10.2. загальних умов - сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об`єкта лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень.

Відповідно до п. 2.7. загальних умов, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати 24 % річних від простроченої суми протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти річних в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг об`єкт лізингу, у зв`язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг об`єкт лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом звертався до відповідача-1 з вимогою вих. № 39 від 22.04.2022, якою вимагав надати працівникам ТОВ «БЛ Лізинг» для огляду (інспектування) об`єкт лізингу за договором та забезпечити перебування об`єкту лізингу за адресою: Київська обл., вул. Вокзальна, територія інституту механізації та електрифікації с/г в зазначений у вимозі час (копія вимоги наявна в матеріалах справи).

Крім того, ТОВ «БЛ Лізинг» було направлене на електронну адресу відповідача-1 повідомлення вих. № 40 від 22.04.2022, яким Товариство вимагало від ТОВ «Терра Аграріс» передати уповноваженому представнику позивача комплект ключів, реєстраційні документи від об`єкту лізингу, а також передати уповноваженому представнику позивача для подальшого зберігання об`єкт лізингу (копія наявна в матеріалах справи).

Вищезазначені листи проігноровані ТОВ «Терра Аграріс», вимоги залишені відповідачем-1 без виконання.

05.05.2022 позивач за первісним позовом направив на електронну адресу відповідача-1 вимогу вих. № 44 від 05.05.2022, якою вимагав сплатити 145 854,00 грн штрафу за неподання звіту про місцезнаходження майна за 2, 3 та 4 квартали 2021 року. Крім того, відповідача-1 попереджено, що у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив черговий лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 60 днів з дня настання строку платежу, лізингодавець має право вилучити об`єкт лізингу (копія наявна в матеріалах справи).

Однак, вказана вимога також залишена ТОВ «Терра Аграріс» без задоволення, звіти про місцезнаходження майна за 2, 3 та 4 квартали 2021 року позивачу не надані. Протилежного не доведено.

06.05.2022 позивач за первісним позовом направив на електронну адресу відповідача-1 повідомлення вих. № 45 від 06.05.2022, яким останній, керуючись ст. 17, 18, 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 6.6.1 загальних умов, повідомив ТОВ «Терра Аграріс» про розірвання (відмови від) договору, укладеного між ТОВ «БЛ Лізинг» та ТОВ «Терра Аграріс». Повідомленням позивач вимагав у строк до 18.05.2022 включно повернути об`єкт лізингу. Однак відповіді на вищезазначене повідомлення відповідач-1 не направив.

Зважаючи на викладене, враховуючи наявність у відповідача-1 за первісним позовом простроченої заборгованості з оплати чергових лізингових платежів за 6-10 періоди лізингу у розмірі 778 030,84 грн, беручи до уваги неподання ТОВ «Терра Аграріс» у 3 та 4 кварталах 2021 року відомостей про стан та місцезнаходження майна, а також враховуючи укладений між сторонами договір поруки, ТОВ «БЛ Лізинг» звернулося до суду із первісним позовом про солідарне стягнення з ТОВ «Терра Аграріс» та ТОВ «Агротериторія» 778 030,84 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 31 572,68 грн пені, 38 220,12 грн 24 % річних, 38 984,22 грн інфляційних втрат та 97 236,00 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна за 3-й та 4-й квартали 2021 року.

Відповідно до п. 10.1 загальних умов, даний договір набирає чинності (вважається укладеним) після його підписання сторонами (в т.ч. обов`язкового підписання сторонами додатків «Загальні умови Договору», «Специфікація», «Довідка». «Страхування», «Акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності на об`єкт лізингу», «Графік сплати лізингових платежів», «Технічний асістанс», «Поняття нормального зносу», «Акт огляду» до договору). Якщо цей договір посвідчується нотаріально, то він набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Зобов`язання сторін за цим договором діють до їх повного і належного виконання.

Пунктом 10.7 загальних умов визначено, що даний договір є змішаним договором, в якому містяться положення договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (в частині переходу права власності на об`єкт лізингу або права вимоги по договору страхування). Не обмежуючись зазначеним, у цьому договорі сторони врегулювали свої відносини та визначили окремі зобов`язання (окремі умови) відповідно до частин 1-3 статті 6 Цивільного кодексу України. Сторони погодили, що у разі визнання умови недійсною, така умова не вважалася (на момент укладення) істотною умовою договору. Сторони домовились, що у випадку суперечностей між положеннями Загальних умов, додатків до договору та особливими умовами договору, перевагу мають особливі умови договору. Сторони дійшли згоди, що строк дії договору це час в продовж якого існують зобов`язання сторін, які виникли на основі цього договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021, всі додатки до нього та договір поруки № 210618-1/П від16.06.2021, як належні підстави, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем-1 за первісним позовом договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Як встановлено ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця)майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим,міжнародним тощо.

Відповідно до частин 1-3 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відносини, що виникають між лізингодавцем та продавцем (постачальником) у зв`язку з набуттям лізингодавцем у власність об`єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об`єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець зобов`язаний у передбачені договором фінансового лізингу строки передати лізингоодержувачу об`єкт фінансового лізингу у стані, що відповідає призначенню такого об`єкта та умовам договору фінансового лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як було встановлено судом раніше, позивач за первісним позовом виконав свої зобов`язання за договором фінансового лізингу належним чином, передавши відповідачу-1 об`єкт лізингу - сівалку просапну Kinze 3600 ASD Interpiant 16/31 рядну 2019 року випуску, номер кузова (шасі, рами) НОМЕР_1 , в кількості 1 штука загальною вартістю 4 861 800,00 грн з ПДВ, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкта лізингу в користування від 22.06.2021 за договором фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021. Зазначений акт підписаний представниками ТОВ «БЛ Лізинг» та ТОВ «Терра Аграріс» без будь-яких зауважень та заперечень, скріплений печатками підприємств (копія наявна в матеріалах справи).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з приписами статті 653 ЦК у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до приписів статті 785 ЦК у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса:1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів;2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 17 вказаного Закону, для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається. Договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Як було встановлено судом раніше, сторони передбачили в загальних умовах до договору фінансового лізингу право лізингодавця на односторонню відмову від договору за певних обставин.

Так, відповідно до п. 6.1 загальних умов визначено, що лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити умови цього договору у випадку, зокрема, несплати лізингоодержувачем лізингових платежів (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати більше 60 (шістдесяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі.

Пунктом 6.6.1 загальних умов передбачено, що лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення об`єкта лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов`язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем об`єкта лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов`язаний за свій рахунок протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення об`єкта лізингу, повернути об`єкт лізингу лізингодавцю. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити об`єкт лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) об`єкта лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат. лізингоодержувач вважається повідомленим про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем відправлення лізингодавцем відповідного про це повідомлення та з цього моменту цей договір є розірваним.

Згідно з п. 6.6.4 загальних умов, вилучення об`єкта лізингу, припинення або розірвання договору не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів, передбачених договором. Сторони погодили, що у випадку односторонньої відмови лізингодавця від цього договору (розірвання договору), лізингоодержувач, на відповідну вимогу лізингодавця, зобов`язаний буде протягом строку встановленому у повідомленні про відмову лізингодавця від договору (розірвання договору) сплатити лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі, передбачені договором, а також передбачені договором та/або чинним законодавством України штрафні санкції.

Судом було встановлено та вбачається матеріалів справи, що позивач за первісним позовом неодноразово звертався до відповідача-1 з вимогами/повідомленнями № 39 від 22.04.2022, № 40 від 22.04.2022, № 44 від 05.05.2022 щодо належного виконання умов договору фінансового лізингу, однак які залишені відповідачем-1 без відповіді та задоволення.

Так у зв`язку із ігноруванням відповідачем-1 за первісним позовом неодноразових звернень позивача, 06.05.2022 останній направив на електронну адресу відповідача-1 повідомлення вих. № 45 від 06.05.2022, яким позивач за первісним позовом, керуючись ст. 17, 18, 20 ЗУ «Про фінансовий лізинг» та п. 6.6.1 загальних умов до договору фінансового лізингу, повідомив ТОВ «Терра Аграріс» про розірвання (відмови від) договору, укладеного між ТОВ «БЛ Лізинг» та ТОВ «Терра Аграріс». Повідомленням позивач вимагав у строк до 18.05.2022 включно повернути об`єкт лізингу.

Заперечення відповідача-1 щодо отримання вищенаведених вимог та повідомлення № 45 від 06.05.2022 матеріали справи не містять.

Також судом встановлено, що після відкриття провадження у справі, позивач за первісним позовом звернувся до відповідача-1 із повторною вимогою № 82 від 22.09.2022, в якій повторно повідомив відповідача-1 про надсилання йому листа № 44 від 05.05.2022 щодо застосування до ТОВ «Терра Аграріс» оперативно-господарський санкцій та про надсилання повідомлення № 45 від 06.05.2022 про розірвання договору лізингу на підставі п. 6.6. договору. Вказаною вимогою ТОВ «БЛ Лізинг» повторно вимагало відповідача-1 повідомити про місцезнаходження об`єктів лізингу та сплатити поточну заборгованість за договором до 28.09.2022. На підтвердження надсилання вказаної вимоги на адресу-місцезнаходження відповідача-1, позивачем за первісним позовом долучено до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист за № 0315078536790 від 22.09.2022 та фіскальний чек від 22.09.2022 (копії наявні в матеріалах справи).

Однак відповіді на повторну вимогу відповідач-1 за первісним позовом не направив, про місцезнаходження об`єкту лізингу не повідомив, заборгованість у строк, визначений у вимозі, не сплатив. Протилежного суду не доведено.

Отже, враховуючи вищенаведені пункти договору, повідомлення позивача за первісним позовом № 45 від 06.05.2022 про розірвання договору фінансового лізингу, господарський суд дійшов висновку, що договір фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021 року станом на дату розгляду первісного позову є припиненим.

Відповідно до ч. 7 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку,встановленому договором фінансового лізингу.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вказувалось судом вище, загальна вартість об`єкта лізингу відповідно до пункту 4.2. договору складає 4 861 800,00 грн, у той час як авансовий лізинговий платіж, визначений у Графіку сплати лізингових платежів, становить 1 557 816,00 грн та є більшим, ніж 20 % від загальної вартості об`єкта лізингу.

Отже, враховуючи дату підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкта - 22.06.2021, відповідач-1 за первісним позовом був зобов`язаний сплачувати чергові лізингові платежі у розмірі, визначеному Графіком сплати лізингових платежів, у строк до кожного 12 числа місяця протягом усього строку лізингу з одночасним урахуванням при цьому приписів пункту 2.4. загальних умов договору.

Відповідно до п. 2.2 загальних умов, усі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до Графіку та Загальних умов, а також інших положень цього договору та/або чинного законодавства шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежі включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості об`єкта лізингу (з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.5, 2.6 загальних умов): винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг об`єкт лізингу з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 2.7-2.9, 3.5 загальних умов (далі - «винагорода»). При цьому сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим договором не містять покупної ціни, передбаченої цим договором і, у сукупності, є платою за користування об`єктом лізингу.

Так відповідно до узгодженого сторонами Графіка сплати лізингових платежів та з урахуванням умов п. 2.1.7.1, 2.2 та 2.4 загальних умов, відповідач-1 за первісним позовом зобов`язаний був сплатити за 1-10 черговими лізинговими платежами у період з 13.07.2021 до 12.04.2022 грошові кошти в загальній сумі 1 798 019,81 грн, а саме: 1-й черговий платіж в сумі 189 501,86 грн до 22.07.2021; 2-й черговий платіж в сумі 189 685,69 грн до 12.08.2021, 3-й черговий платіж в сумі 187 240,37 грн до 10.09.2021, 4-й черговий платіж в сумі 182 402,52 грн до 12.10.2021, 5-й черговий платіж в сумі 182 349,72 грн до 12.11.2021, 6-й черговий платіж в сумі 177 669,64 грн до 10.12.2021, 7-й черговий платіж в сумі 177 459,07 грн до 12.01.2022, 8-й черговий платіж в сумі 175 013,75 грн до 11.02.2022, 9-й черговий платіж в сумі 166 574,09 грн до 11.03.2022 та 10-й черговий платіж в сумі 170 123,10 грн до 12.04.2022, а також сплатити авансовий платіж в сумі 1 557 816,00 грн.

Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства, умови договору та погоджений сторонами Графік сплати лізингових платежів, господарський суд встановив, що строк оплати вищезазначених чергових лізингових платежів, є таким що настав.

Як було встановлено судом раніше та підтверджується матеріалами справи, що відповідач-1 за первісним позовом певний час належним чином виконував умов договору фінансового лізингу та сплачував позивачу грошові кошти за черговими лізинговими платежами. Так на виконання умов договору відповідачем-1 було сплачено лізингові платежі в загальній сумі 1 056 223,82 грн, що підтверджується платіжними дорученням, що долучені позивачем за первісним позовом до матеріалів справи.

Водночас, судом встановлено, що у період з 13.07.2021 до 12.04.2022 відповідач-1 за первісним позовом, згідно Графіку сплати лізингових платежів, повинен був сплатити за 1-10 періоди лізингу грошові кошти в загальній сумі 1 798 019,81 грн.

На переконання позивача за первісним позовом, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем-1 зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів чергових лізингових платежів за 6-10 періоди лізингу, у останнього у період з 11.12.2021 до 02.05.2022 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 778 030,84 грн.

Суд не погоджується із заявленим позивачем за первісним позовом розміром заборгованості відповідача-1 за лізинговими платежами, оскільки враховуючи, що загальна сума чергових лізингових платежів за 1-10 чергові періоди лізингу згідно Графіку, складає 1 798 019,81 грн, а фактична сума сплачених відповідачем-1 грошових коштів у період з 13.07.2021 до 12.04.2021 складає 1 056 223,82 грн, то заборгованість відповідача-1 перед позивачем за первісним позовом складає 741 795,99 грн (1 798 019,81 грн - 1 056 223,82).

Станом на дату звернення ТОВ «БЛ Лізинг» до суду із первісним позовом, ТОВ «Терра Аграріс» не виконано зобов`язання за договором фінансового лізингу в повному обсязі та не сплачено за період з 11.12.2021 до 02.05.2022 чергові лізингові платежі № 6-10 в загальній сумі 741 795,99 грн. Протилежного суду не доведено.

Крім того, відповідно до п. 5.2.1. загальних умов, лізингоодержувач зобов`язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об`єкта лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до договору. В разі настання з об`єктом лізингу подій, які мають ознаки страхового випадку, лізингоодержувач зобов`язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв`язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком «Довідка» до договору.

Позивач за первісним позовом стверджує, що відповідач-1 всупереч п. 5.2.1 договору, не повідомляв його про стан та місцезнаходження об`єкта лізингу за 3-й та 4-й квартали 2021, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором.

При цьому судом дослідженні заперечення відповідача-1 та відповідача-2, викладені у відзивах на первісний позовом, що є схожими за змістом, відповідно до яких відповідачі вважають, що позивачем за первісним позовом не надано жодних належних доказів на підтвердження своїх доводів, в тому числі первинної бухгалтерської документації, акту звірки, банківських виписок тощо. Відповідачі стверджують, що на виконання умов договору фінансового лізингу, відповідач-1 сплачував лізингові платежі належним чином. Крім того, відповідачі за первісним позовом стверджують, що у своєму позові ТОВ «БЛ Лізинг» посилається на порушення ТОВ «Терра Аграріс» умов договору в частині здійснення інформування позивача щодо стану та адреси базування об`єкта лізингу в порядку пп. 5.2.1 та 5.2 загальних умов договору лізингу за 3-й та 4-й квартали. Однак, на думку відповідачів, вказане не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки відповідач-1 у визначений договором спосіб повідомив належним чином лізингодавця про стан і місцезнаходження об`єкта лізингу.

З приводу заперечень відповідачів за первісним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так позивачем за первісним позовом, на підтвердження фактичних обставин справи та часткового виконання відповідачем-1 договору фінансового лізингу долучено до матеріалів справи, зокрема договір фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021 з усіма додатками до нього, акт прийому-передачі об`єкта лізингу в користування від 22.06.2021 за договором № 210616-1/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 16.06.2021, копії платіжних доручень № 213 від 23.07.2021 на суму 192 155,20 грн, № 226 від 19.08.2021 на суму 192 595,89 грн, № 266 від 28.09.2021 на суму 190 358,19 грн, № 330 від 06.12.2021 на суму 381 114,54 грн та № 390 від 22.02.2022 на суму 100 000,00 грн, копії листів щодо належного виконання умов договору та інформування про стан та місцезнаходження об`єкта лізингу № 39 від 22.04.2022, № 40 від 22.04.2022, № 44 від 05.05.2022, № 45 від 06.05.2022 та № 82 від 22.09.2022.

Натомість відповідачі, посилаючись на належне виконання лізингоодержувачем умов договору щодо сплати лізингових платежів згідно Графіку та належного повідомлення лізингодавця про стан та місцезнаходження об`єкта лізингу, всупереч ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, не надали до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлених ними обставин. З огляду на вказане, заперечення відповідачів відхиляються судом як необґрунтовані та безпідставні.

Таким чином, відповідачами не спростовано наявність у лізингоодержувача заборгованості щодо сплати чергових лізингових платежів за період з 13.07.2021 до 02.05.2022 згідно Графіка за 6-10 періоди лізингу, як і не спростовано тверджень позивача за первісним позовом щодо неповідомлення відповідачем-1, всупереч п. 5.2.1 договору, про стан та місцезнаходження об`єкта лізингу за 3-й та 4-й квартали 2021.

В той же час судом встановлено, що вже після звернення позивачем до суду із первісним позовом, 03.08.2022 ТОВ «Терра Аграріс» частково сплатило заборгованість за договором на загальну суму 250 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 418 від 03.08.2022 на суму 250 000,00 із призначенням платежу: «оплата згідно договору фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021, у т.ч. ПДВ 20 % 41 666,67 грн» (копія наявна в матеріалах справи).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд, в судовому засіданні 22.12.2022 вирішив закрити провадження за первісним позовом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог ТОВ «БЛ Лізинг» до ТОВ «Терра Аграріс» та ТОВ «Агротериторія» про стягнення основного боргу в сумі 250 000,00 грн.

Однак станом на дату розгляду первісного позову, ТОВ «Терра Аграріс» не виконано зобов`язання за договором фінансового лізингу в повному обсязі та не сплачено у період з 11.12.2021 до 02.05.2022 чергові лізингові платежі № 6-10 в загальній сумі 491 795,99 грн (741 795,99-250 000,00). У зв`язку із цим у відповідача-1 за первісним позовом перед позивачем утворилася заборгованість в загальній сумі 491 795,99 грн. Протилежного не доведено. Доказів сплати зазначеної заборгованості суду не надано.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідачі за первісним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем за первісним позовом, не спростували та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надали, господарський суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 491 795,99 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 за первісним позовом покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати чергових лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021, позивач за первісним позовом нарахував та заявив до стягнення 31 572,68 грн пені, 38 220,12 грн 24% річних, 38 984,22 грн інфляційних втрат та 97 236,00 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна за 3-й та 4-й квартали 2021 року.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.1.1. загальних умов визначено, що за порушення обов`язку зі своєчасної оплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані позивачу понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Позивач за первісним позовом, керуючись п. 7.1 загальних умов до договору, нарахував та просить стягнути з відповідачів 31 572,68 грн пені.

Здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням встановлених дат прострочення за несвоєчасне здійснення платежів, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги первісного позову в частині стягнення пені за порушення строків сплати лізингових платежів обґрунтовані та арифметично вірні, а томі підлягають задоволенню повністю в сумі 31 572,68 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 5.2.1 загальних умов передбачено обов`язок лізингоодержувача щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до договору.

Пунктом 7.1.3 загальних умов встановлено, що зокрема, за порушення умов п. 5.2 Загальних умов лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об`єкта лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості об`єкта лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості об`єкта лізингу.

Відповідно до пункту 2.1.5. загальних умов, остаточна загальна вартість об`єкта лізингу - вартість об`єкта лізингу вказана в акті, або в останньому по даті акті коригування вартості об`єкта лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу.

Актом прийому-передачі від 22.06.2021 року визначено вартість об`єкта лізингу, що складає 4 861 800,00 грн.

Оскільки відповідач-1 за первісним позовом жодного разу не подав вказану звітність за 3-й та 4-й квартали 2021, тобто не виконав п. 5.2.1 загальних умов договору лізингу, позивачем в порядку зазначеного положення договору нараховано штраф у розмірі 97 236,00 грн (4 861 800,00 грн х 1 % х 2).

Право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного суду від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17, постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 у справі № 3-88гс11, постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12, постанові Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17.

Перевіривши здійснений позивачем за первісним позовом розрахунок штрафу, за відсутності доказів виконання лізингоодержувачем вимог пунктів 5.2.1 загальних умов, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, а тому позовна вимога первісного позову в частині стягнення штрафу за неподання інформації про стан та місцезнаходження об`єкту лізингу за 3-й та 4-й квартали 2021 року підлягають задоволенню повністю в сумі 97 236,00 грн.

При цьому, аргументи відповідача-1 та відповідача-2 за первісним позовом про виконання лізингоодержувачем вимог п. 5.2.1 договору лізингу суд відхиляє як такі, що не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Пунктом 2.7. загальних умов визначено, що у разі, якщо відповідач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що позивач має право нарахувати, а відповідач зобов`язується сплачувати 24 проценти річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Позивач за первісним позовом, керуючись п. 2.7 загальних умов, нарахував та просить стягнути з відповідачів за прострочення оплати лізингових платежів 24 % річних в сумі 38 220,12 грн та інфляційні втрати в сумі 38 984,22 грн.

Здійснивши перерахунок 24 % річних, нарахованих за прострочення оплати лізингових платежів, в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням дати прострочення платежу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 24 % річних та інфляційних втрат правомірні та обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню в сумі 38 220,12 грн та в сумі 38 984,22 грн відповідно.

Заперечення відповідачів за первісним позовом щодо неузгодження пунктів п. 2.7 та 7.1.1 загальних умов з положеннями статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, судом відхиляються, оскільки з аналізу пунктів 2.7 та 7.1.1 вбачається, що нарахування 24 % річних та подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення мають абсолютно різні підстави та способи нарахування.

Разом з тим, як встановлено судом вище, 18.06.2021, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань відповідачем-1 за первісним позовом за договором лізингу, між ТОВ «БЛ Лізинг» (кредитор), ТОВ «Терра Аграріс» (боржник) та ТОВ «Агротериторія» (поручитель), було укладено договір поруки № 210618-1/П.

За вказаними договором поруки поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед ТОВ «БЛ Лізинг» за виконання ТОВ «Терра Аграріс» усіх грошових зобов`язань за договором лізингу (п. 2 договору поруки).

Відповідно до п. 5 договору поруки, поручитель за цим договором буде залишатися зобов`язаним нарівні з боржником до моменту виконання всіх грошових зобов`язань боржника за контрактом в повному обсязі.

Пунктом 3 договору поруки передбачено, що при невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов`язань за контрактом, виконання яких забезпечується цим договором, поручитель і боржник будуть відповідати перед кредитором солідарно, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов`язань за контрактом як від боржника, так і від поручителя окремо, так і від боржника та поручителя одночасно, як в повному обсязі, так і в частині боргу.

Договір поруки в судовому порядку недійсним не визнавався, а отже є дійсним.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що договір поруки є дійсним, та враховуючи вимоги пп. 2, 3, 5 та 14 договору поруки, суд доходить до висновку, що у даному випадку ТОВ «Агротериторія» повинно відповідати солідарно з ТОВ «Терра Аграріс» за невиконання грошових зобов`язань перед ТОВ «БЛ Лізинг» за договором лізингу фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ Лізинг» про визнання окремих пунктів договору недійсними, судом встановлено та зазначається наступне.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто, в силу припису зазначеної статті, правомірність правочину презюмується і обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 207 Господарського кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За приписами статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, вирішуючи спір про визнання правочину (його частини) недійсним, господарському суду належить встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочинів, зокрема, відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Пунктом 2.1. Постанови № 11 від 29.05.2013 р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення і, відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як вже було встановлено судом вище, правовідносини між ТОВ «БЛ Лізинг», як лізингодавцем, та ТОВ «Терра Аграріс», як лізингоодержувачем, виникли на підставі укладеного між ними договору фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч. 1ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, зустрічним позивачем, при зверненні до суду з вимогами про визнання окремих пунктів договору недійсними, повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання таких умов недійсними.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсними окремих пунктів договору фінансового лізингу, позивач за зустрічним позовом стверджує, що пункти 2.7, 6.1 та 7.1.1 загальних умов до договору фінансового лізингу порушують норми чинного законодавства та не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що пункт 6.1 загальних умов до договору фінансового лізингу є таким, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, оскільки за таких обставин, лізингодавець фактично в односторонньому порядку може змінити умови договору, які можуть порушувати не тільки істотні умови договору фінансового лізингу, а й призвести до штучного збільшення штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до лізингоодержувача. Так позивач за зустрічним позовом, з посиланням на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначає, що вказаний Закон дає підстави для висновку, що визнання умов договору несправедливими потребує наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності; по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. На переконання позивача за первісним позовом, зі змісту оспорюваних пунктів договору фінансового лізингу вбачається, що у договорі обмежено права лізингоодержувача як споживача та одночасно значно розширені права лізингодавця; встановлено непропорційно жорстку відповідальність для лізингоодержувача за відсутності аналогічної відповідальності для іншої сторони.

Крім того, звертаючись із зустрічним позовом позивач наголошує на тому, що фактично умовами договору встановлено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за кожен день прострочення, що не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частинами 1-3 статті 14 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено загальні умови до договору фінансового лізингу. Договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»,статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та цього Закону.

Крім вимог, зазначених у частині першій цієї статті, договір фінансового лізингу повинен містити: 1) найменування та опис об`єкта фінансового лізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дають змогу його чітко ідентифікувати. У разі якщо на день підписання договору фінансового лізингу виробництво об`єкта фінансового лізингу, що є предметом такого договору, не завершено та/або його індивідуальні ознаки невідомі, такий договір має містити посилання на документ та/або додаткову угоду, в якій визначені індивідуальні ознаки такого об`єкта; 2) строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об`єктом фінансового лізингу; 3) строк передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу; 4) порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу; 5) розмір, порядок розрахунку та умови сплати додаткових платежів і комісій (за наявності), пов`язаних з укладенням, виконанням, зміною та розірванням договору фінансового лізингу, достроковим викупом об`єкта фінансового лізингу, а також порядок зміни та/або індексації таких платежів; 6) положення щодо необхідності укладення договорів щодо послуг третіх осіб (за наявності), у тому числі щодо страхування об`єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, та визначення особи, зобов`язаної здійснити страхування.

У договорі фінансового лізингу можуть бути зазначені інші умови за домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір фінансового лізингу укладається в письмовій формі. Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 Цивільного кодексу України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.

Враховуючи викладене, наявність укладеного між сторонами договору свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договори, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідав внутрішній волі.

Частинами другою та третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається

Враховуючи вищевикладене, положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що правочин (договір) (який вчиняється у письмовій формі) повинен бути підписаний сторонами, при цьому у разі вчинення правочину юридичною особою, крім підпису уповноваженої на це особи, - також скріплений печаткою юридичної особи.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Терра Аграріс» беззастережно схвалило та прийняло умови договору фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021 до виконання, та у подальшому на відповідних ухвалених та узгоджених умовах такого правочину Товариством здійснювалось виконання такого договору, зокрема шляхом визначення та прийняття об`єкту лізингу, здійснення лізингових платежів, як це визначено таким договором та підтверджується актом прийому-передачі об`єкта лізингу в користування від 22.06.2021 та платіжними дорученнями, що долучені до матеріалів справи.

Дослідивши умови та положення договору фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021, суд зазначає, що такий договір відповідає чинному законодавству.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що пункти 2.7, 6.1 та 7.1.1 загальних умов до договору фінансового лізингу порушують норми чинного законодавства та не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності суд вважає необґрунтованими та юридично неспроможними, оскільки позивачем не доведено суду, яким саме положенням чинного законодавства України не відповідають спірні пункти договору № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021.

Також суд зазначає, що правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 не може бути застосована до спірних правовідносин; справа № 902/417/18 та справа № 911/685/22 не є подібними, оскільки правова позиція стосується можливості зменшення розміру штрафних санкцій, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

Посилання позивача за зустрічним позовом щодо невідповідності п. 6.1 загальних умов до договору фінансового лізингу засадам справедливості, добросовісності, розумності (оскільки за таких обставин, на думку позивача, лізингодавець фактично в односторонньому порядку може змінити умови договору, які можуть порушувати не тільки істотні умови договору фінансового лізингу, а й призвести до штучного збільшення штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до лізингоодержувача, суд вважає такими, що ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені жодними належними до допустимими доказами, з огляду на що не можуть бути підставою для задоволення зустрічного позову.

Також суд звертає увагу, що відповідно до п. 2.7. загальних умов, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов`язується сплачувати 24 % річних від простроченої суми протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти річних в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг об`єкт лізингу, у зв`язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг об`єкт лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже чинним законодавством України передбачено можливість встановлення сторонами в договорі іншого розміру процентів річних, що не суперечить положенням ст. 625 ЦК України.

Таким чином п. 2.7 передбачає обов`язок сплати боржником 24 % річних від простроченої суми та кореспондується з вимогами закону ст. 625 ЦК України (боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення).

Водночас, відповідно до п. 7.1.1 загальних умов, лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов`язків, зокрема: за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Отже, пунктом 7.1.1 договору сторонами передбачено вид договірної відповідальності, що обчислюються за кожен день прострочення від недотримання Графіку сплати лізингових платежів.

З аналізу пунктів 2.7 та 7.1.1 вбачається, що нарахування 24 % річних та подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення мають абсолютно різні підстави та способи нарахування. Вказане спростовує твердження позивача за зустрічним позовом про неузгодження вказаних пунктів з положеннями статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Господарський суд також вважає за необхідне підкреслити, що зустрічна позовна заява взагалі не містить правові підстави позову.

Враховуючи все вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що при укладанні договору фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021, сторонами не було порушено приписів статей 203, 215 ЦК України, такий правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, у подальшому виконання умов договору фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021 було схвалено ТОВ «Терра Аграріс», шляхом його підписання та скріплення печаткою без будь-яких зауважень та заперечень, прийняття відповідних прав та зобов`язань за укладеним правочином, і їх подальшої реалізації протягом більше ніж року, а тому в суду відсутні правові підстави для визнання визначених зустрічним позивачем окремих пунктів такого правочину недійсними.

Договір фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021 було укладено між сторонами відповідно до чинного законодавства України та на момент укладання такого правочину сторони узгодили всі істотні умови. Тобто договір був укладений сторонами внаслідок повного розуміння правової природи правовідносин та вільного волевиявлення сторін, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, чинне законодавство України, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс» про визнання недійсними пунктів 2.7, 6.1 та 7.1.1 загальних умов договору фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021, не підлягають задоволенню судом у зв`язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс» не доведено в установленому порядку обставини, які ним повідомлені, а тому господарський суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги про визнання пунктів 2.7, 6.1 та 7.1.1 загальних умов договору фінансового лізингу № 210616-1/ФЛ-Ю-С від 16.06.2021 нормативно та документально не доведені, а тому не підлягають задоволенню.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення первісних позовних вимог, з відповідачів за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню судовий збір у рівних частинах - по 5 233,57 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, судовий збір залишається за зустрічним позивачем.

Крім того, позивачем за первісним позовом заявлено до стягнення з відповідачів витрати на послуги адвоката в сумі 3 500,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем за первісним позовом до матеріалів справи надано копії:

- Договору про надання правової допомоги № 28/04-2 від 28.04.2022;

- Акту № 1 від 03.05.2022 про надання послуг на суму 3 500,00 грн;

- Додатку б/н від 28.04.2022 «Вартість послуг» до договору про надання правової допомоги № 28/04-2 від 28.04.2022;

- Платіжного доручення № 148 від 06.05.2022 на суму 3 500,00 грн;

- Свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 9644/10 від 18.12.2020;

- Ордеру на надання правничої (правової допомоги) серія КВ № 252682 від 28.04.2022.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачами надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представники відповідачів не заявляли.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення первісного позову, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу за первісним позовом відповідачами витрат на оплату послуг адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог в рівних частинах - по 1 685,56 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги первісного позову задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі № 911/685/22 за первісним позовом на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротериторія» про стягнення основного боргу в сумі 250 000,00 грн.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс» (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 48, Марківський район, с. Липівка, Київська обл., 08014; код ЄДРПОУ 41503667) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротериторія» (місцезнаходження: вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10, офіс 61, м. Київ, 01103; код ЄДРПОУ 38290906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ Лізинг» (місцезнаходження: вул. Зоологічна, 4-а, офіс 139, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 37027379) 491 795,99 грн основного боргу, 31 572,68 грн пені, 38 220,12 грн 24 % річних, 38 984,22 грн інфляційних втрат, 97 236,00 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Аграріс» (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 48, Марківський район, с. Липівка, Київська обл., 08014; код ЄДРПОУ 41503667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ Лізинг» (місцезнаходження: вул. Зоологічна, 4-а, офіс 139, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ37027379) 5 233,57 грн судового збору та 1 685,56 грн адвокатських витрат.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротериторія» (місцезнаходження: вул. Професора Підвисоцького, буд. 10/10, офіс 61, м. Київ, 01103; код ЄДРПОУ 38290906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛ Лізинг» (місцезнаходження: вул. Зоологічна, 4-а, офіс 139, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ37027379) 5 233,57 грн судового збору та 1 685,56 грн адвокатських витрат.

6. В іншій частині позовних вимог первісного позову відмовити.

7. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.02.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко