Постанова

від 08.02.2023 по справі 910/16900/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16900/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу акціонерного товариства "Київгаз"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.09.2022 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022

за заявою Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про заміну сторони виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2020

у справі №910/16900/19

за позовом акціонерного товариства "Київгаз"

до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація 112" Голосіївського району

про стягнення 25 479,60 грн,

за участю: комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району";

Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Київгаз" (далі - АТ "Київгаз") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація 112" Голосіївського району (далі - Підприємство) 25 479,60 грн заборгованості за договором від 03.12.2007 №1120401.

1.2. Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2020 позов задоволено; стягнуто з Підприємства на користь АТ "Київгаз" 25 479,60 грн основного боргу і 1 921,00 грн судового збору.

1.3. На виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва 25.02.2020 видано наказ.

1.4. Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - ВДВС) 08.07.2022 звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони (боржника) за наказом від 25.02.2020, виданим на виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2020 зі справи №910/16900/19, про стягнення 25 479,60 грн основного боргу і 1 921 грн судового збору, а саме з Підприємства на його правонаступника - комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (далі - Центр).

1.5. Заява мотивована тим, що:

- ВДВС здійснюється примусове виконання наказу господарського суду міста Києва від 25.02.2022 зі справи №910/16900/19 про стягнення з Підприємства на користь АТ "Київгаз" 27 400,60 грн;

- боржником за виконавчим провадженням №61526190 є Підприємство;

- 12.03.2020 державним виконавцем ВДВС Цтібором Іваном Івановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61526190; вказану постанову направлено сторонам виконавчого провадження;

- рішенням Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" реорганізовано, зокрема, Підприємство шляхом приєднання до Центру;

- вказаним рішенням встановлено, що Центр є правонаступником усіх прав та обов`язків, зокрема, боржника;

- відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.08.2018 №1555 утворено комісію з реорганізації Підприємства;

- вказаним розпорядженням визначено строк завершення заходів з реорганізації до 01.09.2020;

- відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Підприємство перебуває в стані припинення;

- Державна фіскальна служба України надала ВДВС відповідь на запит від 08.04.2021 №100476725 про наявні рахунки у боржників - юридичних осіб та/або фізичних осіб підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, згідно з якою юридичну особу - Підприємство знято з обліку у контролюючих органах;

- у зв`язку з реорганізацією Підприємства виконати рішення суду не виявляється можливим.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2022 (суддя Марченко О.В.), яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 (колегія суддів: Євсіков О.О., Корсак В.А., Демидова А.М.), відмовлено у задоволенні заяви ВДВС про заміну сторони виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2020 у справі №910/16900/19.

2.2. Ухвалу та постанову мотивовано тим, що наразі відсутні підстави для заміни Підприємства його правонаступником (Центр).

2.3. Зокрема, суди попередніх інстанцій встановили, що на момент розгляду поданої ВДВС заяви передавальний акт, яким визначено всі права та обов`язки, а також майно Підприємства, що переходять до Центра, не сформовано та не затверджено власником.

2.4. Крім того, судами також встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.09.2021 №1893 "Про внесення змін до пункту 59 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.08.2018 №1555" у пункті 59 розпорядження від 27.08.2018 №1555 дату завершення заходів з реорганізації комунальних підприємств змінено на 01.09.2022.

2.5. Апеляційний господарський суд також зазначив, що у поданій заяві ВДВС просить замінити сторону (боржника) за наказом від 25.02.2020 №910/16900/19 Підприємство на його правонаступника - Центр. Водночас встановлені у справі обставини свідчать, що пунктом 3 рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" перейменовано КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" на КП "Центр обслуговування споживачів".

3. Стислий виклад вимог касаційної скарги

3.1. АТ "Київгаз" (далі - скаржник) 17.12.2022 посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій та постановити нову ухвалу, якою задовольнити зазначену заяву ВДВС.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. У касаційній скарзі АТ "Київгаз" вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 104, 106, 107 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" та статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Скаржник вважає, що судами неправильно застосовано наведені вище положення ЦК України у взаємозв`язку зі статтею 334 ГПК України та рішенням Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання".

4.1.3. Суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у справах №910/5953/17, №922/4519/14, №264/5957/17, №296/443/16-ц та залишили поза увагою, що Центр є правонаступником Підприємства з моменту прийняття Київською міською радою рішення від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання", у тому числі з тих підстав, що у вказаному рішенні визначено, що боржник є правонаступником усіх прав та обов`язків комунальних підприємств.

4.1.4. Скаржник наголошує на тому, що тлумачення статей 104, 107 ЦК України дає підстави дійти висновку, що вказаними статтями не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. У даному випадку правове значення мають обставини справи у взаємозв`язку з тлумаченням та застосуванням поняття та процедури "універсального правонаступництва". При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

4.1.5. На думку скаржника, частина друга статті 107 ЦК України вимагає зазначення положень про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи лише у розподільчих балансах, затверджених у результаті реорганізації юридичної особи шляхом поділу.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу Центр заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

5.1. Рішенням Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" реорганізовано більше 50 комунальних підприємств, у т.ч. Підприємство, шляхом приєднання до Центра (пункт 1 рішення).

5.2. Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що Центр є правонаступником усіх прав та обов`язків комунальних підприємств, зазначених у пункті 1 цього рішення (у т.ч. Підприємства).

5.3. Відповідно до пункту 3 вказаного рішення Центр перейменовано у комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів" (далі - КП "Центр обслуговування споживачів").

5.4. Пунктом 4 рішення зобов`язано виконавчий орган Київської міської ради (КМДА):

- 4.1. здійснити організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням цього рішення;

- 4.2. утворити комісії з реорганізації комунальних підприємств територіальної громади міста Києва, передбачених у пункті 1 рішення, шляхом приєднання їх до КП "Центр обслуговування споживачів" та затвердити їх склад;

- 4.3. затвердити передавальні акти в установленому порядку;

- 4.4. затвердити нову редакцію Статуту КП "Центр обслуговування споживачів";

- 4.5. закріпити за КП "Центр обслуговування споживачів" на праві господарського відання майно реорганізованих комунальних підприємств, зазначених у пункті 1 цього рішення.

5.5. Пунктом 5 рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до комунальних підприємств, зазначених у пункті 1 цього рішення, протягом двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо реорганізації таких підприємств.

5.6. Центр зобов`язано забезпечити державну реєстрацію Статуту в установленому порядку (пункт 6 рішення).

5.7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.08.2018 №1555 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" утворено комісію з реорганізації Підприємства шляхом приєднання до Центру та затверджено її склад.

5.8. Пунктом 58 розпорядження вирішено комісіям з реорганізації комунальних підприємств, утвореним згідно з пунктами 1-57 цього розпорядження, у встановленому порядку:

- 58.1. провести інвентаризацію майна комунальних підприємств, зазначених у пунктах 1-57 цього розпорядження;

- 58.2. за результатами інвентаризації скласти передавальні акти, якими визначити всі права та обов`язки, а також майно комунальних підприємств, зазначених у пунктах 1-57 цього розпорядження, що переходять до Центру, та подати передавальні акти на затвердження виконавчому органу Київської міської ради (КМДА);

- 58.3 вжити передбачених законодавством заходів з реорганізації комунальних підприємств, зазначених у пунктах 1-57 цього розпорядження, шляхом їх приєднання до Центру.

5.9. Пунктом 59 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.08.2018 №1555 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" визначено завершити заходи з реорганізації комунальних підприємств (у тому числі Підприємства) до 01.09.2020.

5.10. Судами також встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.09.2021 №1893 "Про внесення змін до пункту 59 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.08.2018 №1555", зокрема, у пункті 59 розпорядження від 27.08.2018 №1555 дату завершення заходів з реорганізації комунальних підприємств змінено на 01.09.2022.

5.11. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Підприємство перебуває в стані припинення.

5.12. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, станом на час розгляду поданої ВДВС заяви про заміну сторони (боржника) за наказом від 25.02.2020 у справі №910/16900/19 передавальний акт, яким визначено всі права та обов`язки, а також майно Підприємства, що переходять до Центра, не сформовано та не затверджено власником.

5.13. Відмовляючи у задоволенні заяви ВДВС суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час розгляду заяви, відсутні підстави для заміни Підприємства його правонаступником (Центр). Зокрема, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - Підприємство перебуває у стані припинення; станом на час розгляду поданої ВДВС заяви про заміну сторони (боржника) за наказом від 25.02.2020 у справі №910/16900/19 передавальний акт, яким визначено всі права та обов`язки, а також майно Підприємства, що переходять до Центра, не сформовано та не затверджено власником; на підставі самого лише розпорядження від 27.08.2018 №1555 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" у даних правовідносинах суд не може встановити точний зміст, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов від Підприємства до його правонаступника - Центру, як зазначає ВДВС; крім того згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.09.2021 №1893 "Про внесення змін до пункту 59 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.08.2018 №1555", дату завершення заходів з реорганізації комунальних підприємств змінено на 01.09.2022.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом розгляду у цій справі є заява ВДВС про заміну сторони виконавчого провадження №61526190.

7.2. Згідно зі статтею 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

7.3. Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад виконання виконавчого провадження.

7.4. Частиною третьою статті 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

7.5. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

7.6. У рішенні у справі "Янголенко проти України" від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

7.7. Отже, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

7.8. Згідно зі статтею 52 ГПК України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

7.9. Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

7.10. Відповідно до приписів статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

7.11. За змістом даної норми права суд при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження має пересвідчитися, що особа, яка звертається із такою заявою, відноситься до переліку осіб, визначених частиною другою статті 334 ГПК України, та, що до заяви додані документи, які підтверджують правонаступництво сторони виконавчого провадження.

7.12. У зв`язку з заміною боржника або стягувача відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, з огляду на що припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним боржником або стягувачем проводиться відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та норм ГПК України за заявою заінтересованої особи зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього боржника або стягувача всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі, й право бути стороною виконавчого провадження.

7.13. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

7.14. Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Воно є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 зі справи №15/148-10-4045, від 02.04.2021 зі справи №34/16, від 21.05.2021 зі справи №922/1995/17.

7.15. Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконавчому провадженні.

7.16. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17 зазначила, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

7.17. Приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

7.18. Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).

7.19. Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

7.20. Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

7.21. Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

7.22. У частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

7.23. У пунктах 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, на яку посилається скаржник, зазначено, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

7.24. За змістом пунктів 40- 43 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5953/17 при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Частини друга та третя статті 107 ЦК України до внесення до них змін згідно із Законом України від 26.11.2015 № 835-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", який набрав чинності 13.12.2015, мали таку редакцію: "Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом". Тобто і для передавального акта, і для розподільчого балансу встановлювалися однакові вимоги.

Натомість у редакції, чинній з 13.12.2015, цими нормами установлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Водночас чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

7.25. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

7.26. Зазначене також кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц та постанові від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

7.27. Отже, для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

7.28. Зокрема, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди дослідили наявні у матеріалах справи докази дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ВДВС. Відмовляючи у задоволенні заяви, суди зазначили, що рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.08.2018 №1555 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" не замінюють належного підтвердження факту припинення Підприємства як юридичної особи та не можуть засвідчувати набуття Центром статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з АТ "Київгаз" (з підстав правонаступництва прав та обов`язків Підприємства), адже за змістом частин другої та третьої статті 107 ЦК України таке правонаступництво має підтверджуватися затвердженим засновником (КМДА) відповідним передавальним актом, тоді як ані доказів складання такого акту, ані його затвердження на дату ухвалення оскаржуваного рішення ВДВС, як і даних з ЄДР, надано не було.

7.29. Колегія суддів зазначає про те, що відповідно до частин першої, четвертої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

7.30. Як вже було зазначено вище, згідно з частиною першою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України).

7.31. При цьому, Суд також враховує, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.07.2012 у справі №6-65цс12, а також Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 у справі №920/608/17, від 20.11.2018 у справі №925/1143/17, від 18.03.2021 у справі №917/462/20, виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 ЦК України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України).

7.32. Отже, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин під час надання оцінки матеріалам поданої заяви ВДВС, суди вірно зазначили, що прийняття рішення Київською міською радою від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" та прийняття розпорядження Київською міською державною адміністрацією від 27.08.2018 №1555 "Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 "Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" не може засвідчувати набуття Центром статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з АТ "Київгаз" з підстав правонаступництва прав та обов`язків Підприємства, оскільки відсутні докази наявності затвердженого засновником (КМДА) передавального акта, як того вимагає стаття 107 ЦК України. Колегія суддів звертає увагу, що передавальний акт та розподільчий баланс, які затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення (стаття 107 ЦК України) і є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

7.33. Верховний Суд зазначає, що підставою для процесуального правонаступництва особи є встановлення наявності безпосередньо у неї правових підстав її наступництва у відповідних матеріальних правовідносинах , що водночас не було доведено ВДВС та встановлено судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень в цій справі.

7.34. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

7.35. Суд відхиляє посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у справах №910/5953/17, №922/4519/14, №264/5957/17 та №296/443/16-ц з огляду на те, що обставини у вказаних справах та у справі, що розглядається, не є подібними за змістовним критерієм, як то визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

7.36. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

7.37. Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду, викладені у постановах зі справ №910/5953/17, №922/4519/14, №264/5957/17, №296/443/16-ц щодо застосування положень статей 104 - 109 ЦК України у розгляді заяв про заміну сторони виконавчого провадження, колегією суддів відхиляється, оскільки застосування положень статей 52, 334 ГПК України та обґрунтованості доводів заявника в цій частині, суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується момент встановлення процесуального правонаступництва, підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

7.38. У наведених вище справах Верховний Суд робив правові висновки хоча й при подібному правовому регулюванні, однак з огляду на іншу фактично-доказову, зокрема, з урахуванням підтверджених обставин щодо переходу від первісного боржника до його правонаступника всі активів і пасивів за передавальними актами (інвентаризаційними описами, звіряльними відомостями тощо), а відтак за змістовним критерієм такі відносини не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

7.39. У постанові від 16.08.2020 зі справи №910/5953/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо застосування положень статей 104 - 109 ЦК України у спорі про стягнення заборгованості і такі висновки стосуються реорганізації ДП "Донецька залізниця" з правонаступництвом цього підприємства акціонерним товариством "Укрзалізниця", створеного за спеціальною процедурою, визначеною законом і окремою Постановою Кабінету Міністрів України, що також виключає подібність правовідносин, як за об`єктом спору так і за змістом цих відносин.

7.40. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

7.41. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

7.42. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

7.43. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

7.44. Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.45. У справі "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2020 №4241/03, §54, ЄСПЛ) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

7.46. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7.47. Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скарги, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

8.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують того, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

9. Судові витрати

9.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на АТ "Київгаз".

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Київгаз" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 05.09.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022 у справі №910/16900/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко