Постанова

від 06.02.2023 по справі 41/1-10

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року

м. Київ

cправа № 41/1-10

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 (у складі колегії суддів: Коваль Л. А. (головуючий), Кузнецова В. О., Чередка А. Є.)

та додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2022 (суддя Суховаров А. В.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність Державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро)

у справі № 41/1-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Приватного підприємства «Рамс Агро»

про стягнення 67 555,51 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2010 у справі № 41/1-10 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» задоволено та стягнуто з Приватного підприємства «Рамс Агро» на користь позивача 62 456,40 грн заборгованості, 2 009,55 грн пені, 11 599, 89 грн штрафу, 1 585,32 грн інфляційних витрат, 19 865,87 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

11.01.2011 Господарським судом Дніпропетровської області на виконання зазначеного рішення видано наказ № 41/1-10.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013 замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 № 41/1-10 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (далі - ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС»).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2013 зодоволено заяву ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про видачу дублікату наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 №41/1-10. Видано ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» дублікат зазначеного наказу.

12.07.2022 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Дніпро) (далі - Самарський ВДВС у місті Дніпрі) у виконавчому провадженні № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 № 41/1-10, у якій скаржник просив:

- визнати за період з 29.04.2021 по 06.07.2022 незаконною та протиправною бездіяльність державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі у виконавчому провадженні № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 у справі № 41/1-10 із врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Самарського ВДВС у місті Дніпрі усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 у справі № 41/1-10 з врахуванням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2022 скаргу ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено.

09.08.2020 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява, у якій ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просить суд стягнути з Самарського ВДВС у місті Дніпрі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 900, 00 грн.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» зазначило, що у зв`язку зі зверненням до господарського суду з відповідною скаргою на бездіяльність державного виконавця, за результатом розгляду якої господарським судом задоволено вимоги скаржника, витрати на професійну правничу допомогу понесені скаржником підтягають стягненню з Самарського ВДВС у місті Дніпрі.

Додатковою ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022, заяву ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено частково. Стягнуто з Самарського ВДВС у місті Дніпрі на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» витрати на правничу допомогу у розмірі 4 950, 00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Залишаючи без змін додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2022, суд апеляційної інстанції уточнив мотиви прийняття такого судового рішення та виходив із того, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є завищеним, врахував складність розглянутої справи і обсяг виконаних адвокатом робіт.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у грудні 2022 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередній інстанцій норм процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 та додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2022 у справі № 41/1-10 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з Самарського ВДВС у місті Дніпрі судових витрат у розмірі 4 950,00 грн, прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про покладання на Самарський ВДВС у місті Дніпрі витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

Підставами для скасування додаткової ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Вказує, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, додатковій постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі № 910/4729/20, додатковій ухвалі об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 910/4268/21, від 20.06.22 у справі № 910/7126/20, від 24.10.22 у справі № 910/4277/21, від 30.09.2022 у справі № 925/1316/18, від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18, від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 02.09.2021 у справі № 873/148/20, від 27.10.2021 у справі № 873/109/21, від 28.07.2022 у справі № 903/781/21, від 05.07.2022 у справі № 922/2913/21, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17,від 25.04.2018 у справі № 922/3142/17, від 02.05.2018 у справі № 910/22350/16, від 11.06.20018 у справі № 923/567/17, від 12.08.2019 у справі № 905/945/18, від 16.10.2019 у справі № 906/936/18, від 06.05.2021 у справі № 910/6116/20, від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17, додаткових постановах Верховного Суду від 22.11.2022 у справі № 910/1042/21, від 21.09.2022 у справі № 924/700/21, ухвалі Верховного Суду від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, додатковій ухвалі Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 910/602/21.

Також ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» у касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, які мають значення для вирішення справи, неправильно оцінено надані ним докази та наголошує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а не на суд.

Крім того, скаржник просить врахувати, що однією з підстав його звернення до Верховного Суду є відсутність у чинному законодавстві України правової норми та відповідного правового висновку на предмет та рахунок того, чи слід оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо порушення та недотримання норм Закону України «Про виконавче провадження» в призмі невиконання рішення суду (періодично, по факту передчасного завершення виконавчого провадження, при майновій можливості здійснити виконання рішення суду за рахунок майна/активів боржника) вважати зловживанням процесуальним правом відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.12.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 41/1-10 за касаційною скаргою ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 та додаткової ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2022 у справі № 41/1-10 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Самарський ВДВС у місті Дніпрі не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням дати надходження матеріалів справи № 41/1-10 до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 частини з статті 2 ГПК України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частинах 5-7, 9 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з частиною 6 статті 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (частина 7 статті 129 ГПК України).

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина 9 статті 129 ГПК України).

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Аналогічні висновки викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір -обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» («Lavents v. Latvia») вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» надано договір № 12-10-2021/8 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 12.10.2021 (далі - Договір), акт прийому-передачі документів від 12.10.2021, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.08.2022.

За умовами Договору, укладеного між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (замовник) та адвокатом Грищенко О. М. (виконавець), виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, Приватним підприємством «Рамс Агро» та Самарським ВДВС у місті Дніпрі, котрі виникли у виконавчому провадженні № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 у справі № 41/1-10, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Самарським ВДВС у місті Дніпрі, направлених на примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 у справі № 41/1-10, та стягнення з боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до Самарського ВДВС у місті Дніпрі різного роду клопотань про вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 у справі № 41/1/10 із врахуванням Закону України «Про виконавче провадження», підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на бездіяльність Самарського ВДВС у місті Дніпрі у виконавчому проваджені № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 у справі № 41/1-10 при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів, направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним договором (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що правова допомога за цим Договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Згідно з пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених Договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 900,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні тощо) по підготовці матеріалів відповідно до пункту 1.1 Договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт у регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.

Також, відповідно до пункту 3.1 Договору окремо сторони дійшли згоди про те, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить:

- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 900, 00 грн;

- судові засідання - 1 500,00 грн/судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 1 800, 00 грн);

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складення процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 900,00 грн/год.;

- витрати (квитки, добові тощо) згідно з підтверджуючими документами.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) таким чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи № 41/1-10 за скаргою замовника на дії та/або бездіяльність державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі у виконавчому провадженні № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 у справі № 41/1-10.

У пункті 3.6 Договору сторони погодили, що в основу розміру вартості послуг покладена праця виконавця.

Відповідно до пункту 3.7 Договору сторони погодили та визначили, що розміром гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника у відповідності до пунктів 1.1, 2.1 Договору) визначається на рівні одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Договір вважається укладеним з дня його підписання та діє до повного виконання (пункт 6.1).

Згідно з актом здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 03.08.2022, підписаним між сторонами Договору, за період з 12.10.2022 по 03.08.2022, виконавцем передано, а замовником прийнято виконані роботи та надані послуги загальною вартістю 9 900,00 грн, а саме:

- зустріч із замовником з метою з`ясування обставин справи - 1 година;

- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. № 07-1/07 від 07.07.2022 ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі у виконавчому провадженні № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 у справі № 41/1-10. Підготовка щодо подання до Господарського суду Дніпропетровської області скарги вих. № 07-1/07 від 07.07.2022 ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі у виконавчому провадженні № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 у справі № 41/1-10 - 5 годин;

- участь у судовому засіданні 21.07.2022 - 1 500,00 грн;

- участь у судовому засіданні 03.08.2022 - 1 500,00 грн;

- додаткова оплата адвоката - гонорар виконавця у зв`язку з прийняття позитивного рішення на користь замовника - 1500,00 грн.

Погоджуючись з частковим задоволенням заяви ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» та стягненням 4 950,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надання адвокатом послуги щодо зустрічі з замовником з метою з`ясування обставин та послуги щодо пошуку, ознайомлення та аналізу судової практики (правової позиції) є складовими послуги - складання скарги на бездіяльність державного виконавця Самарського ВДВС у місті Дніпрі у виконавчому провадженні № 59430085 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011 у справі № 41/1-10.

Водночас судом апеляційної інстанції враховано, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» («Iatridis v. Greece», заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Крім того, як вбачається з мотиваційної частини постанови суду апеляційної інстанції, судом також було враховано складність справи.

Отже, проаналізувавши надані ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що обґрунтованими та підтвердженими доказами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 950,00 грн.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій за відсутності поданого заінтересованою особою обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, здійснено зменшення заявлених до відшкодування судових витрат, понесених скаржником, оскільки як було зазначено вище, суд має право під час вирішення питання про розподіл судових витрат з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому суди не застосовували положення частини 5 статті 126 ГПК України.

Проаналізувавши судові рішення, на які скаржник посилається у касаційній скарзі, правові висновки в яких (на думку скаржника) не було враховано судами попередніх інстанцій при прийняті оскаржуваних рішень, Верховний Суд зазначає, що застосування судами попередніх інстанцій норм права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить висновкам суду касаційної інстанції, оскільки застосування норм права у зазначених справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та встановлених обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.

Разом з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що у постанові від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17 та ухвалі від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, висновки у яких (на думку скаржника) не було враховано судами попередніх інстанцій, відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах.

Доводи скаржника щодо неповного з`ясування судами обставин, що мають значення для справи та неправильної оцінки наданих доказів, зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи і переоцінки доказів, та не можуть бути предметом розгляду в суді касаційної інстанції, оскільки відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, оскільки суди попередніх інстанцій при розгляді заяви ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про покладання на Самарський ВДВС у місті Дніпрі витрат на професійну правничу допомогу не застосовували положення статті 43 ГПК України (неприпустимість зловживання процесуальними правами), то у Суду відсутні підстави для формування висновку щодо питання застосування зазначеної норми.

Отже, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваних судових рішень, що виключає їх скасування.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2022 у справі № 41/1-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

В. Г. Суховий