Ухвала

від 03.02.2023 по справі 405/322/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/322/23

провадження № 1-кс/405/322/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2023 м. Кропивницький

слідчий суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12022120000001009 від 06.12.2022, про арешт майна,

встановив:

старший слідчий ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням в якому просить накласти арешт на:

- частини будинку АДРЕСА_1 , належний на праві власності ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборонити відчуження та розпорядження вказаним майном.

- земельну ділянку з кадастровим номером: 3522881400:02:000:0294, площею: 10.4301 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та заборонити відчуження та розпорядження вказаним майном.

В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022120000001009 від 06.12.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.368-3, ч.1 ст.263 КК України.

20.01.2023 о 12 год. 04 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 368-3 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Згідно п.п. 2,3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, конфіскації як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Разом з тим, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.05.1986 уклав шлюб з ОСОБА_7 , та по теперішній час вказані особи перебувають у шлюбі.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно об`єкт нерухомості (будинок) за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 27.02.2012, видане Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради.

Одночасно, відповідно до положень Розділу І «Загальні положення» глави 8 «Право спільної сумісної власності подружжя» Сімейного Кодексу України: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст.368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Таким чином, будинок за адресою: АДРЕСА_1 ,належний направі власності ОСОБА_5 з 27.02.2012 є майном, яке набуте подружжям за час шлюбу і є їхньою спільною сумісною власністю.

Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що ОСОБА_6 , має у власності земельну ділянку, кадастровий номер: 3522881400:02:000:0294, площа: 10.4301 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Слідчий в клопотанні вказав, що виникла необхідність у накладені арешту та забороні відчуження та розпорядження вищевказаним майном, оскільки ОСОБА_6 , розуміючи, що вказане майно підлягає конфіскації, може вчинити дії з його відчуження, тобто перешкоджати кримінальному провадженню.

У судове засідання слідчий не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити (а.к. 37-3).

Власник майна ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд клопотання без її участі. Вважала, що клопотання слідчого є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Власник майна ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання без його участі. Вважав, що клопотання слідчого є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд клопотання без її участі. Вважала, що клопотання слідчого є необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

Аналіз ч.1ст.172КПК України свідчитьщо неявкаслідчого,власника майната йогопредставника усудове засіданняне перешкоджаєрозгляду клопотанняпо арештмайна, а тому з урахуванням зазначених обставин слідчий суддя ухвалив здійснити розгляд клопотання про накладення арешту на майно за наявними матеріалами.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів судового розгляду не здійснювалося.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Згідно з витягом з Єдиногореєстру досудовихрозслідувань, (кримінальне провадження №12022120000001009 від 06.12.2022 року, правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 4ст.368-3КК України)органом досудового розслідування даного кримінального правопорушення є ГУНП в Кіровоградській області (а.к. 9).

20.01.2023 о 12 год. 04 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України (а.к. 15-27).

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 368-3 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що ОСОБА_6 , має у власності земельну ділянку, кадастровий номер: 3522881400:02:000:0294, площа: 10.4301 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.к. 37-39).

Крім того, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 17.05.1986 уклав шлюб з ОСОБА_7 , та по теперішній час вказані особи перебувають у шлюбі (а.к. 47).

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно об`єкт нерухомості (будинок) за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право власності від 27.02.2012, видане Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.к.31-36).

Одночасно, відповідно до положень Розділу І «Загальні положення» глави 8 «Право спільної сумісної власності подружжя» Сімейного Кодексу України: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ст.368 Цивільного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Таким чином, будинок за адресою: АДРЕСА_1 ,належний направі власності ОСОБА_5 з 27.02.2012 є майном, яке набуте подружжям за час шлюбу і є їхньою спільною сумісною власністю.

Частиною 1 статті 131 КПК України передбачено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Частиною 3 статті 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покаранняабо заходу кримінально-правового характеру щодоюридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий судя відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільнонебезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумністьта співрозмірністьобмеження прававласності завданнямкримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Слідчий суддя вважає, що оскільки санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, тому наявні підстави вважати, що суд може призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді конфіскації майна та з метою його збереження для виконання можливого вироку суду, існує необхідність у накладенні на нього арешту.

Під час ухвалення рішення враховується також, практика Європейського суду з прав людини, згідно якої для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Об`єднаного Королівства»). Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування. Стаття 1 Протоколу Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод забороняє будь-яке невиправдане втручання у право власності державних органів.

Матеріали клопотання слідчого свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

У даному випадку арешт накладається у відповідності до п.3 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення можливої конфіскації майна, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Керуючись ст.ст.170-173, 309, 369-372 КПК України,

постановив :

клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні №12022120000001009 від 06.12.2022 на:

- частини будинку АДРЕСА_1 , належний на праві власності ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

-земельну ділянку з кадастровим номером: 3522881400:02:000:0294, площею: 10.4301 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власником якої є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заборонити власнику розпоряджатися вищевказаним майном.

Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_9