Постанова

від 02.02.2023 по справі 361/5072/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2023 року м. Київ

Справа №361/5072/22

Апеляційне провадження №22-ц/824/2351/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області постановлену під головуванням судді Сердинський В.С., 18 листопада 2022 року у м. Бровари, у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації Релігійної громади Парафії на честь Покрови Божої Матері Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Требухів Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним рішень, оформлених протоколом загальних зборів,

В С Т А Н О В И В

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом до суду, в якому просила визнати недійсними рішення, оформлені протоколом загальних зборів.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної організації Релігійної громади Парафії на честь Покрови Божої Матері Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Требухів Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним рішень, оформлених протоколом загальних зборів.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спори між релігійними організаціями та її учасниками, пов`язаних зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації мають розглядатись в порядку господарського судочинства.

Не погодилась із вказаним судовим рішенням позивач ОСОБА_1 , її представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність та необґрунтованість судового рішення, як такого, що постановлене з порушенням норм процесуального права. Позивач зазначає про те, що суд першої інстанції помилково визначив даний спір, як такий, що повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.

Вказує, що даний спір відноситься виключно до юрисдикції судів загальної юрисдикції, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні корпоративні відносини та позивач заперечує своє членство у відповідача. ОСОБА_1 не є учасником релігійної організації, не приймалась до складу членів або органів управління відповідача та не подавала стосовно цього питання будь-які заяви та ніяким чином не висловлювала своє волевиявлення з цього приводу. А тому у даному випадку віднесення даного спору, як господарського, є помилковим. Вказує, що до суб`єктного складу у даній справі входить позивач та відповідач ОСОБА_2 , як фізичні особи, що в свою чергу свідчить про підсудність даного спору місцевому суду, як суду загальної юрисдикції за суб`єктним складом учасників. Також вказує, що суд помилково визначив позивача як члена юридичної особи, що свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими. Дана обставина є підставою для скасування оскаржуваної ухвали і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Караговнік А.Ю. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Також підтримав апеляційну скаргу та просив про її задоволення третя особа: ОСОБА_3 .

Відповідач свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому в порядку ч.2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що у жовтні 2022 року позивач звернулась до суду з позовом до Релігійної організації Релігійної громади Парафії на честь Покрови Божої Матері Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Требухів Броварського району Київської області, ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним рішень, оформлених протоколом загальних зборів, а саме просила визнати недійсним рішення загальних зборів членів релігійної громади Парафії на честь Покрови Божої Матері Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Требухів Броварського району Київської області, оформлене протоколом 1 від 06 серпня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона ніколи не приймалась до складу членів Релігійної організації Релігійної громади, та не має статусу члена Релігійної організації Релігійної громади Парафії на честь Покрови Божої Матері Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Требухів Броварського району Київської області, участі у загальних зборах та при прийнятті рішень цією Релігійної організації 06 серпня 2022 року вона не приймала, у цей час знаходилась у м Києві, а не в с. Требухів.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що спори між релігійними організаціями та її учасниками, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації мають розглядатись в порядку господарського судочинства. При цьому суд першої інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, у якій зазначено, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України».

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ зазначав, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» (Белле проти Франції).

У розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Отже, «суд, встановлений законом» охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним в розумінні ст. 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3).

Верховний Суд у Постанові від 21 грудня 2022 року вказав на те, що за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19, у якій зазначено, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства.

Водночас суд апеляційної інстанції не врахував, що у цій справі відсутній спір між релігійною організацією та її членами.

Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

У цій справі позивач вказувала, що вона ніколи не приймалась до складу членів Релігійної організації Релігійної громади, та не має статусу члена Релігійної організації Релігійної громади Парафії на честь Покрови Божої Матері Бориспільської єпархії Української Православної Церкви с. Требухів Броварського району Київської області, участі у загальних зборах та при прийнятті рішень цією Релігійної організації 06 серпня 2022 року вона не приймала. Таким чином, суб`єктний склад учасників справи не дозволяє зробити висновок про те, що спір виник між релігійною організацією та її членом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

А отже, при новому розгляді справи суду першої інстанції слід визначитись із суб`єктним складом учасників спору та характером спірних правовідносин, так як судом не надано їм відповідної оцінки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2022 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 07 лютого 2023 року.