Постанова

від 09.02.2023 по справі 376/688/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 376/688/21

провадження № 61-11521св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружні сходи»,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агролан СВ», ОСОБА_1 ,

третя особа - Комунальне підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружні сходи» на додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року у склалі судді Коваленка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дружні сходи» (далі - ТОВ «Дружні сходи») звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролан СВ» (далі - ТОВ «Агролан СВ»), ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» (далі - КП «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району»), про визнання договору оренди недійсним та скасування його державної реєстрації.

Позов мотивований тим, що у травні 2006 року між ТОВ «Дружні сходи» та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,0785 га, кадастровий номер 3224084300:04:004:0020, яка належить останньому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 301846. Строк дії договору оренди визначено на 15 років, тобто його дія визначена сторонами до 01 червня 2021 року.

У січні 2021 року при підготовці документів для реалізації переважного права поновлення Договору на новий строк з Державного реєстру речових прав позивачу стало відомо, що земельна ділянка з вказаним кадастровим номером та площею ОСОБА_1 передана в оренду ТОВ «Агролан СВ» за договором від 05 грудня 2017 року, про що здійснено запис про інше речове право № 23842133 від 06 грудня 2017 року.

Позивач вважає, що відповідачі, уклавши договір оренди земельної ділянки та зареєструвавши його при наявності не припиненого іншого договору оренди, порушили вимоги законодавства та права орендаря - ТОВ «Дружні сходи» на використання орендованої земельної ділянки до припинення договору оренди, тобто до 01 червня 2021 року, а також переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

З урахуванням викладених обставин позивач просив суд, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,0785 га, кадастровий номер 3224084300:04:004:0020 від 05 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агролан СВ»; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права по об`єкту нерухомого майна реєстраційний номер 1432899732240, а саме - право оренди ТОВ «Агролан СВ»земельної ділянки площею 2,0785 га, кадастровий номер 3224084300:04:004:0020, номер запису про інше речове право 23844170; визнати укладеним на новий строк Договір оренди земельної ділянки в редакції, викладеній у заяві позивача про зміну предмета позову; стягнути з відповідачів на користь ТОВ «Дружні сходи» судові витрати в рівних частках.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Дружні сходи» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

26 листопада 2021 року від адвоката Очеретяного О. Г., який діє в інтересах ТОВ «Агролан СВ», надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій заявник просив суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ТОВ «Дружні сходи» на користь ТОВ «Агролан СВ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Заява про ухвалення додаткового рішення обґрунтована тим, що на підставі Договору про надання правової допомоги № 08/07/1 від 08 липня 2021 року адвокат Очеретяний О. Г. представляє інтереси відповідача ТОВ «Агролан СВ» у справі № 376/688/21 і, відповідно до Протоколу погодження гонорару та об`єму правової допомоги від 09 липня 2021 року (додаток № 1 до вказаного договору), сторони погодили виплату гонорару (винагороди) за надання адвокатом правової допомоги у розмірі 4 000,00 грн. На підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу надано акт виконаних робіт від 28 липня 2021 року, платіжне доручення № 410 від 30 липня 2021 року, акт виконаних робіт від 23 листопада 2021 року, платіжне доручення № 830 від 24 листопада 2021 року.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Додатковим рішенням Сквирського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року заяву представника ТОВ «Агролан СВ» адвоката Очеретяного О. Г. про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Дружні сходи» на користь ТОВ «Агролан СВ» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 4 000,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції керувався тим, що наданими доказами підтверджено надання адвокатом Очеретяним О. Г. послуг з професійної правничої допомоги ТОВ «Агролан СВ» на підставі Договору про надання правової допомоги № 08/07/1 від 08 липня 2021 року, розмір витрат є обґрунтованим та співмірним із заявленими позовними вимогами.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Дружні сходи» оскаржило його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Дружні сходи» задоволено частково.

Додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року змінено, зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з ТОВ «Дружні сходи» на користь ТОВ «Агролан СВ», з 4 000,00 грн до 3 000,00 грн.

В іншій частині додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року залишено без змін.

Змінюючи додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що адвокатом Очеретяним О. Г. фактично не було надано послуг, вказаних у акті приймання-передачі виконаних робіт від 23 листопада 2021 року, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення витрат за адвокатські послуги в сумі 1 000,00 грн.

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17 листопада 2022 року ТОВ «Дружні сходи» через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року.

В касаційній скарзі заявник просив суд скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

25 січня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не містить доводів та заперечень щодо зменшення апеляційним судом розміру витрат на професійну правничу допомогу, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції у вказаній частині не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону № 5076-VI, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 липня 2021 року між АО «ТОВ Дефенс» (адвокатське об`єднання) в особі Очеретяного О. Г. та ТОВ «Агролан СВ» (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 08/07/1 від 08 липня 2021 року, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язується власними силами або шляхом залучення третіх осіб надати клієнту правову допомогу для захисту прав та інтересів останнього в правоохоронних органах, судах, органах державної влади та місцевого самоврядування, в підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування у будь-яких випадках, в тому числі передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України або іншими законами/кодексами, що діють на території України, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати, пов`язані з її наданням в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Пунктами 1.3.-1.4. визначено, що обсяг наданих послуг оформлюється Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Розмір винагороди (гонорару) визначається, виходячи з твердої грошової суми та (або) погодинної оплати та (або) абонентської плати, встановленої у відповідності зі статтею 3 даного Договору.

Пунктом 3.1 визначено, що вартість послуг (гонорар (винагорода) Адвоката, форма та строк оплати, визначаються в Додатку № 1 до даного договору.

З даних додатку № 1 до договору про надання правової правничої допомоги № 08/07/1 від 08 липня 2021 року, що має назву «протокол погодження гонорару та об`єму правової допомоги» від 09 липня 2021 року убачається, що клієнт доручає адвокатському об`єднанню надати правову допомогу у наступному об`ємі: вивчення та аналіз документів наданих замовником по цивільній справі № 376/688/21 - 500,00 грн; консультація клієнта з правових питань по цивільній справі № 376/688/21 - 500,00 грн; підготовка відзиву по цивільній справі № 376/688/21 - 1 000,00 грн; представництво інтересів клієнта у Сквирському районному суді Київської області по цивільній справі № 376/688/21 року - 1 000,00 грн 1 судодень.

З даних акту приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 08/07/1 від 08 липня 2021 року убачається, що ТОВ «Агролан СВ» отримало від адвокатського об`єднання наступний обсяг робіт: вивчення та аналіз документів наданих замовником по цивільній справі № 376/688/21; консультація клієнта з правових питань по цивільній справі № 376/688/21; підготовка відзиву по цивільній справі № 376/688/21, всього на загальну вартість 3 000,00 грн.

З даних платіжного доручення № 410 від 30 липня 2021 року убачається, що ТОВ «Агролан СВ» перерахувало на рахунок АО «ТОВ Дефенс» грошові кошти у розмірі 3 000,00 гривень. У графі призначення платежу вказано «оплата за надані послуги згідно рахунка на оплату № 27/07 від 27 липня 2021 року».

22 листопада 2021 року, відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі представник ТОВ «Агролан СВ» подав до суду першої інстанції заяву про подання доказів витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

26 листопада 2021 року від адвоката Очеретяного О. Г., який діє в інтересах ТОВ «Агролан СВ», надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій заявник просив суд ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з ТОВ «Дружні сходи» на користь ТОВ «Агролан СВ» витрати на професійну правничу допомогу адвоката. До заяви додані докази понесення витрат на правничу допомогу.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Дружні сходи» на користь ТОВ «Агролан СВ» витрат на правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Доводи касаційної скарги щодо неподання попереднього розрахунку судових витрат не можуть бути прийняті до уваги, оскільки аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною такого попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат само по собі не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 12 жовтня 2022 року у справі № 725/42/21-ц.

Крім того, 12 липня 2021 року до суду першої інстанції надійшов відзив адвоката Очеретяного О. Г., який діє в інтересах ТОВ «Агролан СВ», у якому останній вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 10 000,00 гривень (витрати на правничу допомогу).

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки у наведених рішеннях та оскарженому рішенні апеляційного суду у цій справі встановлені різні фактичні обставини на підставі наданих доказів.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції у незмінній частині та постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині, ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на їх законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незмінній частині та постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дружні сходи» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Сквирського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 рокув оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов