Постанова

від 30.01.2023 по справі 2а-23/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2023 р. Справа №2а-23/11, 2а/460/6/2013

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддяО.В. Зварич

суддіВ.М. Гриців

І.Б. Малех,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України б/н та дати (вх. № 01-05/2803/22 від 18.11.2022 року), ОСОБА_1 б/н від 21.11.2022 року (вх. № 01-05/2869/22 від 24.11.2022 року)

на рішення господарського суду Львівської області від 25.10.2022 року (суддя І.Б. Козак; повний текст рішення складено 02.11.2022 року)

у справі № 2а-23/11, 2а/460/6/2013

за позовом: Першого заступника військового прокурора Військової прокуратури Західного регіону України в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України;

2) Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району

до відповідача: Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (надалі Івано-Франківська селищна рада)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Мисливсько-рибальського господарства «Майдан»

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 )

про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та визнання права власності на нерухоме майно,

за участю:

від прокуратури: Ліщук А.І. (посвідчення № 062638 від 07.04.2021 року);

від позивача Міністерства оборони України: Мазур Д.Г. (самопредставництво юридичної особи);

від позивача Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району: Прийма І.С. (самопредставництво юридичної особи);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи-1: Зубашевський Н.П. адвокат (ордер серії ВС № 1173355 від 09.01.2023 року);

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: Зубач А.З. адвокат (ордер серії ВС № 1171350 від 21.11.2022 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

15.07.2009 року Військовий прокурор Львівського гарнізону звернувся до Яворівського районного суду Львівської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району з позовом до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області про:

- скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 року № 12 «Про оформлення права власності»;

- визнання за Міністерством оборони України права власності, а за Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району права оперативного управління на приміщення та будівлі, що зазначені в п. 1 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 року №12 «Про оформлення права власності» (з врахуванням заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог).

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 року №12 «Про оформлення права власності», яким оформлено право власності на 51 будівлю по вул. Майдан, 6 та АДРЕСА_1 за Мисливсько-рибальським господарством «Майдан» є незаконним, необгрунтованим і таким, що порушує інтереси держави та право держави на мирне володіння майном, ставить під сумнів право власності держави на вказане майно, а тому підлягає скасуванню. Прокурор стверджує, що спірне нерухоме майно є військовим, закріплено на праві оперативного управління за Яворівською КЕЧ району. При цьому, Кабінет Міністрів України не приймав рішення щодо передачі спірного майна до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність. Міністерство оборони України не здійснило захисту порушених інтересів держави, тому прокурор звертається до суду з даним позовом з метою захисту порушених майнових інтересів держави. Незаконне перебування у власності відповідача спірного нерухомого майна, яке незаконно вибуло з власності держави в особі Міністерства оборони України та з оперативного управління Яворівської КЕЧ району, порушує права та інтереси держави.

Короткий зміст судових рішень у справі № 2-а-23/11 2-а/460/6/2013 судів адміністративної юрисдикції (першої, апеляційної та касаційної інстанцій)

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 26.09.2013 року у справі № 2-а-23/11 2-а/460/6/2013 відмовлено в задоволенні позову Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, треті особи Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України, Мисливсько-рибальського господарства «Майдан» про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 року №12 «Про оформлення права власності» на будівлі та приміщення в селі Верещиця за Мисливсько-рибальським господарством « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Закрито провадження у справі за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, треті особи Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України, Мисливсько-рибальського господарства «Майдан» про визнання за Міністерством оборони України права власності, а за Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району права оперативного управління на приміщення та будівлі, що зазначені в п. 1 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 року №12 «Про оформлення права власності».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року скасовано постанову Яворівського районного суду Львівської області від 26.09.2013 року у справі № 2а-23/11, 2а/460/6/2013 в частині відмови в задоволенні позову. Частково задоволено позов Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області, треті особи Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України, Мисливсько-рибальського господарства «Майдан». Скасовано рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 року №12 «Про оформлення права власності» на будівлі та приміщення в селі Верещиця за Мисливсько-рибальським господарством «Майдан». У решті постанову Яворівського районного суду Львівської області від 26.09.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2014 року залишено без змін постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2021 року скасовано постанову Яворівського районного суду Львівської області від 26.09.2013 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.12.2014 року. Закрито провадження у справі № 2а-23/11, 2а/460/6/2013. Роз`яснено позивачу, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2021 року задоволено заяву заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, яка є правонаступником Військової прокуратури Львівського гарнізону. Справу № 2а-23/11, 2а/460/6/2013 передано до господарського суду Львівської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.10.2022 року у справі №2а-23/11, 2а/460/6/2013 (суддя І.Б. Козак) частково задоволено позовні вимоги Першого заступника військового прокурора Військової прокуратури Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району. Скасовано рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2009 року №12 «Про оформлення права власності». Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог. Стягнуто з Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області в дохід Державного бюджету України 25,50 грн державного мита та 15,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Суд першої інстанції встановив, що Виконавчий комітет Івано-Франківської селищної Ради Яворівського району Львівської області без згоди власника (держави) прийняв рішення від 26 січня 2009 року №12 «Про оформлення права власності», яким оформлено право власності на 51 будівлю по вул. Майдан, 6 та АДРЕСА_1 за Мисливсько-рибальським господарством « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Доказів одержання згоди від власника (держави) відповідач-1 не надав. Спірне рішення №12 від 26 січня 2009 року підлягає скасуванню як таке, що прийняте Виконавчим комітетом Івано-Франківської селищної Рада Яворівського району Львівської області без відповідних повноважень. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання за Міністерством оборони України права власності, а за Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району права оперативного управління на приміщення та будівлі, що зазначені в пункті 1 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2009 року №12 «Про оформлення права власності», суд врахував, що Міністерство оборони України є титульним володільцем спірного нерухомого майна, здійснює управління цим майном від імені власника. Власником спірного майна є держава, а не Міністерство оборони України. В заяві (вх.№1623/22 від 03.06.2022) прокурор зазначає про перебування спірного майна у власності держави, однак просить визнати право власності за МОУ.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подала апеляційні скарги

Третя особа-1 Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 25.10.2022 року у справі №2а-23/11, 2а/460/6/2013. Просить зазначене судове рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2009 року №12 «Про оформлення права власності» та змінити підстави правильної по суті відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання за Міністерством оборони України права власності, а за Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району права оперативного управління на спірні приміщення та будівлі, а саме, відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги з огляду на те, що їх власниками є ТВМ та РЗР України і засноване ним МРГ «Майдан». Покликається на те, що не існує жодної юридичної підстави для повернення спірного майна як МОУ, так і Янівській КЕЧ або Яворівській КЕЧ, оскільки це майно не є державним і ніколи не належало до військового майна. Спірне майно завжди належало на законних підставах добровільному об`єднанню ВМТ ЗС СРСР, а зараз належить ТВМ та РЗР України, що, на переконання апелянта, встановлено рішенням суду в господарській справі № 6/76 (6/159), яке набрало законної сили. Суд першої інстанції скасував спірне рішення виконкому та вказав, що спірні приміщення і будівлі є державною власністю на підставі п.1 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» та постанови Кабінету Міністрів України №18 від 13.01.1995 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», які, за доводами апеляційної скарги, не можуть застосовуватись до ТВМ та РЗР України та його майна.

Третя особа-3 ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі вважає рішення господарського суду Львівської області від 25.10.2022 року у справі №2а-23/11, 2а/460/6/2013 незаконним та необгрунтованим. Покликається на те, що висновки суду першої інстанції суперечать обставинам, які встановлені рішенням суду у господарській справі № 6/76 (6/159). Зауважує, що у разі задоволення позовних вимог порушене право позивачів не буде відновлене. На переконання апелянта, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не відповідають належному способу захисту. Рішення органу місцевого самоврядування може бути оскаржено до суду з приводу порушення ним процедури та/або повноважень та/або визначених (підтверджених) прав особи (позивача). Тому єдиним правильним способом захисту, на його думку, може слугувати пред`явлення віндикаційного позову та витребування майна у останнього незаконного володільця. За таких обставин в задоволенні позову слід було відмовити у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 25.10.2022 року у справі №2а-23/11, 2а/460/6/2013, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Прокурор у відзивах на апеляційні скарги вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи достатньо доказів того, що спірне майно є державним та розміщено на території військового містечка. Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2002 року, яке набрало законної сили, задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України про зобов`язання відповідача провести інвентаризацію майна колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, оцінити вказане майно і повернути його на користь Міністерства оборони України, у тому числі 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу. Усе майно колишнього Всеармійського військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР після проголошення незалежності України стало державною власністю та перебуває у сфері управління Міністерства оборони України. Уповноважений орган управління не приймав жодних рішень про передачу спірного майна у приватну власність. Жодного іншого правового способу (в обхід рішення уповноваженого органу та відповідно до законодавства України) переходу права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на території України, який у зв`язку з розпадом СРСР став державною власністю, у приватну власність законодавством України не передбачено. А тому, рішення виконкому від 26 січня 2009 року №12, яким оформлено право приватної власності на нерухоме майно військового містечка № НОМЕР_1 за Мисливсько-рибальським господарством « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є незаконним, порушує права власника та підлягає скасуванню.

Позивач Міністерство оборони України у відзивах на апеляційні скарги вважає доводи скаржників необгрунтованими та безпідставними. Стверджує, що при прийнятті спірного рішення Івано-Франківська селища рада вийшла за межі своїх повноважень та розпорядилась майном (будівлями), які належать державі та розташовані на землях оборони. Виконком без згоди власника (держави) прийняв рішення №12 від 26.01.2009 року та оформив право власності на 51 будівлю за адресою: с. Верещиця, вул. Майдан за МРГ «Майдан. Доказів одержання згоди від власника (держави) відповідач не надав. Тому спірне рішення виконкому підлягає скасуванню як таке, що прийняте без відповідних законних підстав. Просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України та Куліша О.А.

Позивач Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району у відзивах на апеляційні скарги зазначає, що спірне майно є військовим державним майном і не важливо хто його будував, адже у 1991 році майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об`єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, визначено державною власністю України відповідно до Закону № 1540-ХІІ від 10.09.1991 року. Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2002 року, яке набрало законної сили, задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та зобов`язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України разом з фахівцями МОУ здійснити інвентаризацію майна згідно Постанови КМУ №18 від 13.01.1995, а саме об`єктів колишнього Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР. Згідно вказаного рішення суду та постанови Постанови КМУ №18 від 13.01.1995 до сфери управління МОУ, перейшли, у тому числі 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу (до яких належать спірні об`єкти).Доказів того, що Кабінетом Міністрів приймалися рішення щодо відчуження спірного майна немає. Просить залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційні скарги без задоволення

Інші учасники справи не надавали письмових відзивів на апеляційні скарги.

В судовому засіданні представники скаржників підтримали доводи, наведені у апеляційних скаргах.

Прокурор та представники позивачів просили залишити без змін оскаржене рішення місцевого господарського суду, апеляційні скарги без задоволення.

Відповідач та третя особа-2 не делегували своїх представників в судове засідання, про причини неявки не повідомили. Згідно з повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №№ 7901011885996, 7901011886003 відповідач та третя особа-2 ознайомлені з датою, часом і місцем розгляду справи.

Враховуючи те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи, колегія суддів прийшла до висновку, що справу може бути розглянуто при відсутності відповідача та третьої особи-2.

Обставини справи

Розпорядженням Ради Міністрів Української РСР № 1555-р від 17.10.1964 року Окружній раді Всеармійського військового мисливського товариства Прикарпатського військового округу відведено 48 га землі Старицького військового лісництва у довгострокове користування, з яких в лісах першої групи 9,5 га і в лісах другої групи 38,5 га (а.с.12, т.2).

На підставі вказаного Розпорядження, 25.11.1964 року між Старицьким військовим лісництвом та Окружною радою Всеармійського військового мисливського товариства Прикарпатського військового округу укладено договір, відповідно до якого Окружній раді Всеармійського військового мисливського товариства Прикарпатського військового округу відведено у довгострокове користування земельну ділянку площею 48 га на період будівництва та експлуатації озер. Також договором передбачено обов`язок Окружної ради Всеармійського військового мисливського товариства Прикарпатського військового округу після використання зазначеної площі повернути її у Державний лісовий фонд Старицького воєнного лісництва (а.с. 9, т.2).

В матеріалах справи наявна копія постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2020 року у господарській справі № 6/76 (6/159) за апеляційною скаргою Мисливсько-рибальського господарства «Майдан» на ухвалу господарського суду Львівської області від 23.02.2010 року за заявою Мисливсько-рибальського господарства «Майдан» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Львівської області від 24.07.2008 року по справі за позовом Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі позивача-1: військової частин и А-4150, с.Старичі, позивача-2: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Яворів до відповідача-1: Мисливсько-рибальського господарства «Майдан», відповідача-2: Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України про звільнення незаконно зайнятих ділянок (а.с.106-116, т.4).

В названій постанові суд, зокрема, зазначив, що на вказаній земельній ділянці протягом 1960-1990 років Всеармійське військове мисливське товариство Прикарпатського військового округу, за власні кошти, збудувало об`єкти нерухомого майна, що використовувались для забезпечення здійснення статутних завдань та цілей Товариства.

Відповідно до державного акта на право користування землею №040634 (1980 року), виданого Виконавчим комітетом Яворівської районної ради народних депутатів, за Янівською квартирно-експлуатаційною частиною району закріплено в безстрокове та безоплатне користування 39163,82 га землі у Яворівському районі (Яворівський полігон) (а.с.227-229, т.2).

Янівська квартирно-експлуатаційна частина району розформована 4 вересня 1998 року відповідно до Директиви МОУ № Д/115/1/911 від 5 березня 1998 року. Згідно ліквідаційного акту казармено-житловий фонд, комунальні об`єкти і споруди, земельні ділянки, матеріальні засоби Старицького гарнізону передані Яворівській квартирно-експлуатаційній частині району (а.с.208-211, т.3).

Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району у 2017 році провела державну реєстрацію земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 , місце розташування: Львівська обл., Яворівський р-н, Івано-Франківська селищна рада, площею 6050,9678 га, кадастровий номер 4625855300:09:000:0003, державна власність, цільове призначення 15.01. Для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4605819832017 від 18.102017 (а.с.161-165, т.4).

До 1991 року на території військового містечка НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 існувало Всеармійське військово-мисливське товариство Збройних Сил СРСР.

У 1992 році ради військово-мисливських товариств військових округів вийшли зі складу Всеармійського військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, а у березні того ж року створено Товариство військових Мисливців та рибалок Збройних Сил України, яке відповідно до п. 1.5 Статуту є правонаступником майна і фінансових ресурсів (прав і обов`язків) Військово-мисливського товариства збройних сил СРСР (а.с.38,т.5).

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 18 від 13.01.1995 року «Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» Міністерство оборони України визначено органом управління підприємств, організацій та об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Таким чином, усе майно колишнього Всеармійського військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР після проголошення незалежності України стало державною власністю та перебуває у сфері управління Міністерства оборони України.

У 2000 році Товариством військових Мисливців та рибалок Збройних Сил України створено Мисливсько-рибальське господарство «Майдан» за рахунок передачі до статутного фонду вищевказаного майна, збудованого протягом 1960-1990 років Всеармійським військово мисливським товариством Прикарпатського військового округу.

Рішенням господарського суду м.Києва від 05.12.2002 року, яке набрало законної сили, задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України. Зобов`язано Товариство військових мисливців тa рибалок Збройних Сил України здійснити інвентаризацію та повернути на користь МОУ майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецькі господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу, 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу, 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристичну базу, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Наказом Міністра оборони України № 302 від 12.06.2010 р. утворено комісію для проведення інвентаризації та приймання-передачі майна, що належало Військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР (а.с.159-160, т.4).

Як видно з матеріалів даної справи, виконавчим комітетом Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області 26.01.2009 року прийнято оспорюване рішення № 12 «Про оформлення права власності», яким вирішено оформити за Мисливсько-рибальським господарством «Майдан» свідоцтва про право власності на 51 будівлю, а саме: літ.Л-2 - житловий будинок, площею 153,0 кв.м, будівля літ. Г-2 4-х квартирний житловий будинок, площею 255,7 кв.м, будівля літ. Й- 1 - верхній склад, площею 88,1 кв.м, будівля літ. П-1 - колиба, площею 15,2 кв.м, будівля літ. Д-1 колиба, площею 15,2 кв.м, будівля літ. Я-1 відпочинковий будинок, площею 75,6 кв.м, будівля літ. Ж-1 сарай, площею 70,0 кв.м, будівля літ. Г-1 навіс відпочинковий, площею 7,5 кв.м, будівля літ. И-1 - колиба, площею 5,1 кв.м, будівля літ.А-1відпочинковий будинок, площею 75,6 кв.м, будівля літ. Ї-1 фазанарій, площею 164,6 кв.м, будівля літ. І-1 - навіс відпочинковий, площею 6,0 кв.м, будівля літ. Б-1 - вбиральня, площею 8,0 кв.м, будівля літ. О-1- колиба площею 15.2 кв.м, будівля літ. І-1 - кафе-бар, площею 56,8 кв.м, будівля літ. Є-1 фазанарій, площею 154,0 кв.м, будівля літ. Д-1 - баня, площею 21,3 кв.м, будівля літ. Л-1 - цех майстерня, площею 83,5 кв.м, будівля літ. М-1 - пилорамний цех, площею 81,7 кв.м, будівля Н-1 - столярний цех, площею 36,1 кв.м, будівля Е-1 - нижній склад, площею 138,4 кв.м, будівля літ. Б-1 - сауна, площею 62,2 кв.м, будівля літ. В-1 - навіс відпочинковий, площею 65,5 кв.м, будівля літ. А-2 - будинок мисливця та рибалки, площею 419,9 кв.м, будівля літ. Ч-1 - колиба трьохмісна, площею 21,7 кв.м, будівля літ. Ц-1 - колиба трьохмісна, площею 21,7 кв.м, будівля літ.Х-1 - колиба трьохмісна, площею 21,7 кв.м, будівля літ.К-1 - колиба, площею 20,2 кв.м, будівля літ.Ф-1 - колиба трьохмісна, площею 21,7 кв.м, будівля літ. У-1 - колиба трьохмісна, площею, 21,7 кв.м, будівля літ. Т-1 - колиба трьохмісна, площею 21,7 кв.м, будівля літ. В-1 - прохідна (КПП), площею 19,0 кв.м, будівля літ. Ю-1 - відпочинковий будинок, площею 75,6 кв.м, будівля літ. З-1 - житловий будинок, площею 53,3 кв.м, будівля літ. Р-1 - павільйон відпочинковий, площею 32,2 кв.м, будівля літ. Ж-1 - колиба, площею 15,2 кв.м, будівля Щ-1 - колиба 3-х місна, площею 21,7 кв.м, будівля літ. Ш-1 - колиба 3-х місна, площею 21,7 кв.м, будівля Е-1 - баня, площею 17,4 кв.м, будівля літ. З-1 - колиба, площею 15,2 кв.м, будівля Є-1 - сторожка, площею 12,2 кв.м, будівля літ. С-1 -павільйон відпочинковий, площею 31,9 кв.м, будівля літ. К-1 - деревообробні майстерні, площею 285,0 кв.м, будівля літ. П-1 - навіс відпочинковий, площею 6,3 кв.м в АДРЕСА_2 та будівля літ. Ж-1 - будинок рибалки, площею 44,1 кв.м, будівля літ. А-1 - житловий будинок, площею 132,3 кв.м, будівля літ. Б-1 - склад, площею 69,5 кв.м, будівля літ. В-1 - конюшня, корівник, склад, площею 97,7 кв.м, будівля літ. Г-1 - прохідна (КПП), площею 27,6 кв.м, будівля літ. Д-1 - відпочинковий будинок, площею 23,1 кв.м. в АДРЕСА_1 .

Відповідно до Інформаційної довідки № 138302622 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 19.09.2018, житловий будинок будівля Майдану літ.З-1 площею 53,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 (на підставі договору купівлі-продажу р.№773 від 29.07.2010 року, посвідченого Тіхоновим В.А., приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріалного округу Львівської області) (а.с.100-109, т.3).

У даній справі Прокурор в особі Міністерства оборони України, Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району оскаржує рішення селищної ради щодо оформлення права власності на нерухоме майно, яке вважає державною власністю Міністерства оборони України.

З підстав, зазначених в ухвалі від 03.05.2022 року, господарський суд Львівської області залучив до участі у справі № 2а-23/11, 2а/460/6/2013 ОСОБА_1 в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

03.06.2022 року до господарського суду Львівської від прокурора надійшла заява (вх. №1623/22 від 03.06.2022 року) про зміну (доповнення) підстав позову, в якій просить скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 року № 12 «Про оформлення права власності», як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства; визнати за Міністерством оборони України право власності, а за Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району право оперативного управління на приміщення та будівлі, що зазначені в п. 1 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 року №12 «Про оформлення права власності».

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до ч.3 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 цього Кодексу (ч.4 ст. 53 ГПК України).

При розгляді даної справи суд першої інстанції врахував, що військовий прокурор звернувся з цією позовною заявою 15.07.2009, тому прийшов до правильного висновку про те, що вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 не застосовуються, оскільки не мають зворотньої дії в часі. На час звернення прокурора з позовом до суду діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1999 у відповідній редакції. Представництво інтересів держави прокурором у цій справі здійснювалося на підставі статтей 20, 36-1 згаданого вище Закону від 05.11.1999, про що зазначено у прохальній частині позову.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ч.1 ст.73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до п.10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

В ході розгляду апеляційних скарг суд встановив, що будівлі, право власності на які рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області № 12 від 26.01.2009 року «Про оформлення права власності» визнано за Мисливсько-рибальським господарством «Майдан», збудовані протягом 1960-1990 років Всеармійським військовим мисливським товариством Прикарпатського військового округу на земельних ділянках, які належать до земель оборони та перебувають на обліку Яворівської КЕЧ району.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 18 від 13.01.1995 року «Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» Міністерство оборони України визначено органом управління підприємств, організацій та об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Таким чином, на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління щодо розташованих на території України об`єктів власності Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зі складу якого у 1992 році вийшли ради військово-мисливських товариств (далі ВМТ) військових округів, проте, грошові кошти, матеріальні цінності, залишені після ліквідації ВМТ, в розпорядження Міністерства Оборони України не перейшли, а перейшли в користування створеного в березні того ж року Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, до складу якого увійшло Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

В даному випадку такими державними органами є Міністерство оборони України та Яворівська КЕЧ району, якій на праві оперативного управління належить спірне майно.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України (147/98-ВР) "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України (1282-2002-п) з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом. Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно зі статтею 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності (ч.3. ст. 137 ГК України).

В матеріалах даної судової справи відсутні докази про прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо відчуження спірного майна.

З огляду на вищеописані положення законодавства та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Виконавчий комітет Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області прийняв рішення №12 від 26 січня 2009 року, яким оформив за МРГ «Майдан» право власності на 51 будівлю за адресою с.Верещиця, вул.Майдан, 6 та 8 без одержання згоди власника (держави), у зв`язку з чим дане рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте виконкомом без відповідних повноважень.

Суд першої інстанції обгрунтовано та правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання за Міністерством оборони України права власності, а за Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району права оперативного управління на приміщення та будівлі, що зазначені в пункті 1 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26 січня 2009 року №12 «Про оформлення права власності», враховуючи таке.

Відповідно до частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Міністерство оборони України як уповноважений орган, здійснює управління спірним майном від імені його власника держави.

Оскільки Міністерство оборони України не є безпосереднім власником, а лише органом, до сфери управління якого передане спірне майно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №18 від 13.01.1995, тому відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про визнання права власності за Міністерством оборони України, а за Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району права оперативного управління на спірні приміщення та будівлі.

Прокурор та позивачі не оскаржують рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів критично оцінює доводи скаржників про те, що постанова Верховної Ради України від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» та постанова Кабінету Міністрів України №18 від 13.01.1995 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки ці акти станом на час прийняття Виконкомом Виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області оспорюваного рішення від 26 січня 2009 року №12 «Про оформлення права власності» (як і станом на даний час), є чинними, не суперечать Конституції України та напряму стосуються спірних правовідносин.

Третя особа-1 Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України у своїй апеляційній скарзі зазначає, що спірне майно не є державним і ніколи не належало до військового майна, а завжди належало на законних підставах добровільному об`єднанню ВМТ ЗС СРСР, а зараз належить ТВМ та РЗР України, що, на його переконання, встановлено рішенням суду в господарській справі № 6/76 (6/159), яке набрало законної сили.

Проте, колегія суддів з цим не погоджується з таких підстав.

Відповідно до 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас частиною 7 статті 75 ГПК України унормовано, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Як видно з тексту постанови Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2020 року у господарській справі № 6/76 (6/159), предметом спору між учасниками справи було звільнення незаконно зайнятих земельних ділянок.

В названій справі суд не досліджував обставин, які мали місце після прийняття постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» та постанови Кабінету Міністрів України №18 від 13.01.1995 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», і не надавав цим обставинам правової оцінки.

Тому колегія суддів приходить до висновку про те, що обставини, встановлені у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2020 року у господарській справі № 6/76 (6/159), не є преюдиційними для даної справи.

Стосовно тверджень скаржника ОСОБА_1 про те, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права, необхідно зазначити, що спосіб захисту права у вигляді визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування передбачений пунктом 10 частини 2 статті 16, частиною 1 статті 21, частиною 1 статті 393 Цивільного кодексу України.

Судова практика Верховного Суду у справах, про які вказує апелянт у своїй заяві від 12.01.2023 (вх. № 01-04/208/23) стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин між учасниками даної справи.

Колегія суддів визнає необґрунтованими інші доводи апеляційних скарг, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні правових норм та не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Львівської області від 25.10.2022 року у справі №2а-23/11, 2а/460/6/2013.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржників відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України б/н та дати (вх. № 01-05/2803/22 від 18.11.2022 року), ОСОБА_1 б/н від 21.11.2022 року (вх. № 01-05/2869/22 від 24.11.2022 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 25.10.2022 року у справі №2а-23/11, 2а/460/6/2013 без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покласти на скаржників.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

СуддяВ.М. Гриців

СуддяІ.Б. Малех