Постанова

від 24.05.2023 по справі 2а-23/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 2а-23/11, 2а/460/6/2013

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України та ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 (колегія суддів: Зварич О. В. - головуючий, Гриців В. М., Малех І. Б.) та рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2022 (суддя Козак І. Б.)

за позовом Заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі: 1. Міністерства оборони України, 2. Яворівської квартирно - експлуатаційної частини району

до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: 1. Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України, 2. Мисливсько-рибальське господарство «Майдан», 3. ОСОБА_1

про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та визнання права власності на нерухоме майно

за участю:

позивача-1: ОСОБА_2 (самопредстаавництво)

прокурора: Косенко Д.В. (посвідчення)

третьої особи-1: Пшевлоцький Ю.М. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Заступник військового прокурора Львівського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі позивач - 1), Яворівської квартирно - експлуатаційної частини району (далі - позивач - 2), до Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області (далі - відповідач), який був уточнений заступником керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, та просив:

- скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 № 12 «Про оформлення права власності» (далі - Рішення);

- визнати за позивачем-1 право власності, а за позивачем-2 право оперативного управління на приміщення та будівлі, що зазначені в пункті 1 Рішення.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Рішення є незаконним, оскільки порушує інтереси та право держави на мирне володіння майном, яке є військовим, так як уряд не приймав рішення щодо його передачі, у зв`язку з чим воно вибуло з власності держави в особі позивача-1 та оперативного управління позивача-2.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2021 у цій справі, касаційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково, постанову Яворівського районного суду Львівської області від 26.09.2013, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2014 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23.12.2014 скасовано, а провадження у цій справі закрито, оскільки розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

2.3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.11.2021 справу на підставі заяви заступника керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, передано до Господарського суду Львівської області.

2.4. Останнім рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023, позов задоволено частково, скасовано Рішення, в іншій частині позову відмовлено.

2.5. Судові рішення мотивовані тим, що Рішення прийнято без згоди власника в особі держави, тому воно підлягає скасуванню. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суди вказали на те, що позивач-1 є титульним володільцем спірного майна та здійснює управління цим майном від імені власника в особі держави, що виключає правові підстави для визнання права власності на це майно за позивачем-1.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Товариство військових мисливців та рибалок Західного регіону України (далі - третя особа - 1) просить скасувати вищевказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги заявник послався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

3.3. У касаційній скарзі ОСОБА_1 (далі - третя особа - 3) просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у позові.

3.4. На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник вказує, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 331/6927/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16. При цьому, третя особа - 3 вказує на те, що справа, яка переглядається не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки власником майна є фізична особа, що є підставою для закриття провадження у справі. Також третя особа-3 посилається на те, що вона та її представник ОСОБА_3 не були повідомлені про судове засідання, яке відбулося 25.10.2022 у суді першої інстанції, так як 11.10.2022 о 12:00 годині судове засідання не проводилось внаслідок оголошення у цей час повітряної тривоги.

3.5. Позивачі, т.в.о. керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, у відзивах на касаційні скарги, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначили про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційних скаргах, у зв`язку з чим просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційні скарги без задоволення.

3.6. Подані третьою особою-1 письмові пояснення не можуть бути прийняті до розгляду з огляду на таке.

3.7. Відповідно до приписів частини першої статті 298 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

3.8. Третя особа-1, як вбачається з відомостей на зворотному боці конверта, 16.05.2023 засобами поштового зв`язку надіслала до суду касаційної інстанції додаткові письмові пояснення до касаційної скарги, у яких остання доповнює її та просить прийняти їх судом до розгляду.

3.9. Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

3.10. Отже скористатися таким правом на подачу доповнень до касаційної скарги особа може лише протягом вказаного строку.

3.11. Повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції складено 30.01.2023, тому останнім днем подачі касаційної скарги та доповнення до неї слід вважати 20.02.2023 згідно з приписами частини першої статті 288 ГПК України.

3.12. За вказаних обставин таке доповнення до касаційної скарги залишається судом без розгляду, оскільки воно було подане після закінчення строку, наданого для його подання, без наявності поважних причин.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як було встановлено судами, будівлі, право власності на які оформлено спірним Рішенням, збудовані протягом 1960-1990 років Всеармійським військовим мисливським товариством Прикарпатського військового округу на земельних ділянках, які належать до земель оборони та перебувають на обліку Яворівської КЕЧ району.

4.2. Суди також встановили, що до 1991 року на території військового містечка 44 у с.Верещиця існувало Всеармійське військово-мисливське товариство Збройних Сил СРСР.

4.3. У 1992 році ради військово-мисливських товариств військових округів вийшли зі складу Всеармійського військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, а у березні того ж року створено Товариство військових Мисливців та рибалок Збройних Сил України, яке відповідно до пункту 1.5 статуту є правонаступником майна і фінансових ресурсів (прав і обов`язків) Військово-мисливського товариства збройних сил СРСР.

4.4. Пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

4.5. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 18 від 13.01.1995 «Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» Міністерство оборони України визначено органом управління підприємств, організацій та об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

4.6. Отже, на позивача-1 покладено повноваження органу управління щодо розташованих на території України об`єктів власності Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зі складу якого у 1992 році вийшли ради військово-мисливських товариств (далі - ВМТ) військових округів, проте, грошові кошти, матеріальні цінності, залишені після ліквідації ВМТ, в розпорядження Міністерства оборони України не перейшли, а перейшли в користування створеного в березні того ж року Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, до складу якого увійшла третя особа-1.

4.7. Суди встановили, що державними органами, яким на праві оперативного управління належить спірне майно, є позивачі та в матеріалах справи відсутні докази про прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо відчуження спірного майна.

4.8. При цьому встановлено, що будівлі, зокрема, будівля літ.З-1, житловий будинок, площею 53,3 кв.м, право власності на які Рішенням оформлено за мисливсько-рибальським господарством «Майдан», збудовані протягом 1960-1990 років Всеармійським військовим мисливським товариством Прикарпатського військового округу на земельних ділянках, які належать до земель оборони та перебувають на обліку позивача-2.

4.9. Відповідно до Інформаційної довідки № 138302622 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованої 19.09.2018, житловий будинок, будівля «Майдану» літ.З-1, площею 53,3 кв.м, за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Верещиця вул. Майдан, 6, належить на праві приватної спільної часткової власності третій особі-3, на підставі договору купівлі-продажу, від 29.07.2010 №773, посвідченого Тіхоновим В.А., приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області.

4.10. Спір виник у зв`язку із тим, що прокурор вважає, що Рішення порушує права та охоронювані законом інтереси держави, оскільки майно, яке є предметом Рішення, передано у власність за відсутності згоди власника в особі Кабінету Міністрів України.

4.11. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо вирішення спору судами попередніх інстанцій в частині позовних вимог про скасування Рішення

4.12. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі спірного Рішення за Мисливсько-рибальським господарством «Майдан» оформлено право власності на майно (51 будівлю по вул. Майдан, 6 та вул. Майдан, 8 у с. Верещиця).

4.13. Прокурор оскаржує рішення селищної ради щодо оформлення права власності на нерухоме майно, яке вважає державною власністю в особі Міністерства оборони України.

4.14. Згідно пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування.

4.15. У даній справі судами встановлено, що спірне майно фактично є державною власністю, а відповідач не є особою, яка має право розпоряджатися цим майном.

4.16. Із встановлених судами обставин справи вбачається, що майно вибуло із державної власності поза волею особи, яка вправі розпоряджатися ним.

4.17. За вказаних обставин відповідачем у такому спорі має бути особа (особи), за якою (якими) оформлено право власності на майно.

4.18. За вказаних обставин у цій частині вирішення спору за такими позовними вимогами судові рішення у справі підлягають скасуванню, а у позовних вимогах належить відмовити.

Щодо вирішення спору судами попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання за позивачем-1 права власності на приміщення та будівлі, а за позивачем-2 права оперативного управління на спірні приміщення та будівлі

4.19. Відповідно до статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна (частина 1). Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частина 2).Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами (частина 3).

4.20. Згідно з вимогами статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

4.21. Судами встановлено, що право державної власності на спірне нерухоме майно не було зареєстровано у встановленому законом порядку, однак спірне майно фактично є державною власністю, а позивач-1 не є уповноваженим органом із розпорядження ним.

4.22. Отже, правові підстави для визнання за позивачем-1, яким є Міністерство оборони України, права власності на спірне майно відсутні.

4.23. За вказаних обставин у позові у цій частині належало відмовити саме із наведених мотивів.

4.24. Виходячи із зазначених вище положень частини 3 статті 326 ЦК України відсутні правові підстави і для визнання за позивачем-2 права оперативного управління на приміщення та будівлі, що зазначені в пункті 1 Рішення, оскільки такі повноваження віднесені до компетенції особи, яка не приймала участі у даній справі.

4.25. Таким чином суд касаційної інстанції приходить до висновку про необхідність зміни мотивувальних частин судових рішень з урахуванням мотивів, наведених у пунктах 4.18 - 4.23 цієї постанови.

4.26. Також враховуючи викладене вище відсутні правові підстави і для задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем-2 права оперативного управління на спірні приміщення та будівлі.

Щодо доводів третьої особи-3 про те, що справа, яка переглядається, не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та щодо не повідомлення про судове засідання

4.27. Згідно із частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.28. До юрисдикція господарських судів віднесені спори, які визначені у статті 20 цього Кодексу.

4.29. Як вбачається із вище викладеного, у справі не заявлялося позовних вимог, які б були спрямовані до третьої особи-3 та судами не приймалося рішення, які б позбавили цю особу права власності на нерухоме майно.

4.30. Скаржником не доведено, що судові рішення прийняті із порушенням статті 20 ГПК України.

4.31. До того ж слід зазначити, що питання визначення юрисдикції даного спору було вирішено постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2021, а у касаційній скарзі не міститься доводів, які б спростовували висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

4.32. Посилання третьої особи-3 на те, що вона та її представник Зубач А.З. не були повідомлені про судове засідання, яке відбулося 25.10.2022 у суді першої інстанції, так як 11.10.2022 о 12:00 годині судове засідання не проводилось внаслідок оголошення у цей час повітряної тривоги, є хибними та спростовуються списком розсилки поштової кореспонденції, згідно з яким ухвалу суду першої інстанції від 11.10.2022 (т. 5, а.с. 86) було направлено на електронну поштову адресу третьої особи - 3.

4.33. Як вбачається, скаржнику та його представнику було відомо про наявне судове провадження.

4.34. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

4.35. Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України" сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

4.36. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.37. Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.38. Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Висновки

4.39. Згідно статті 311 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

4.40. Ураховуючи викладене, суд вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду в частині позовних вимог про скасування Рішення належить скасувати, а у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

4.41. В іншій частині позовних вимог судові рішення належить змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

4.42. В решті постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства військових мисливців та рибалок Західного регіону України та ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2022 у справі № 2а-23/11, 2а/460/6/2013 в частині задоволення позовної вимоги про скасування рішення виконавчого комітету Івано-Франківської селищної ради Яворівського району Львівської області від 26.01.2009 № 12 «Про оформлення права власності» скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2022 в частині відмови у позові змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач