Рішення

від 01.02.2023 по справі 914/3079/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2023 Справа № 914/3079/22

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Бондаренко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема», місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», місто Львів

про стягнення 50 515,55 грн штрафних санкцій.

За участю представників:

від позивача: Легеза Г.І. представник в порядку самопредставництва (положення про юридичний відділ; посадова інструкція юрискосульта);

від відповідача: Гайдукевич О.Я. представник (довіреність вих. №4857 від 14.12.2022).

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема» до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод» про стягнення 50 515,55 грн штрафних санкцій, з яких 6 328,99 грн пеня, 40 689,39 грн інфляційні нарахування, 3 497,17 грн три проценти річних.

Ухвалою від 12.12.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

19.12.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву за вих.№4909 від 16.12.2022 (вх.№26165/22 від 19.12.2022).

28.12.2022 позивач подав відповідь на відзив за вих.№26/12/2022-Т від 26.12.2022 (вх.№26887/22 від 28.12.2022).

03.01.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив за вих.№32 від 03.01.2023 (вх.№248/23 від 03.01.2023).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у даній справі, суд, врахувавши ціну позову, категорію та складність справи, та зважаючи на ту обставину, що зазначена справа належала до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що справа підлягала розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Водночас, із відзиву на позовну заяву, стало відомо про наявність додаткових обставин, які підлягають дослідженню та доказуванню.

З метою з`ясування всіх обставин справи та забезпечення принципу змагальності і рівності перед судом, застосовуючи принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд за власною ініціативою призначив розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, ухвалою від 10.01.2023 суд постановив призначити розгляд справи по суті на 25.01.2023 о 14:15 год. Вказаною ухвалою суд витребував у позивача оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи та наявні у позивача, для огляду судом.

Судове засідання по розгляду справи по суті, призначене на 25.01.2023 о 14:15 год. не відбулось, через оголошену повітряну тривогу.

Ухвалою від 26.01.2023 суд призначив судове засідання по розгляду справи по суті на 01.02.2023 на 14:00 год., та в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надіслав позивачу та відповідачу ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання.

Представник позивача в судове засідання 01.02.2023 для розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги, підтримав, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 01.02.2023 для розгляду справи по суті з`явився, проти позовних вимог заперечив, просив звільнити відповідача від відповідальності в частині сплати інфляційних втрат в сумі 40689,39 грн, трьох процентів річних в сумі 3497,17 грн, а також просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (пені) до 1 000,00 грн.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 01.02.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція сторін.

Позиція позивача.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки №565 від 10.05.2018 позивач поставив та передав у власність відповідача товар (непродовольчі товари в асортименті). Однак, відповідач порушив свої зобов`язання, оплату здійснював несвоєчасно та не в повному розмірі.

26.05.2022 позивач звертався із позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача боргу в розмірі 564 710,34 грн та пені в розмірі 25 455,13 грн (розрахунок пені був здійсненийпо 25.05.2022 включно).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі №914/1053/22, позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 545 505,46 грн основної заборгованості закрито та стягнуто з відповідача пеню в розмірі 25 455,13 грн.

14.09.2022 відповідач оплатив пеню в розмірі 25 455,13 грн на виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/914/1053/22 від 17.08.2022 та ухвали від 30.08.2022.

У зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу 6 328,99 грн пені, 40 689,39 грн інфляційних нарахувань та 3 497,17 грн три проценти річних.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач у відзиві виклав усі обставини, факти та документи, які були перевірені, досліджені та встановлені під час розгляду у Господарському суді Львівської області справи №914/1053/22 за позовом ТзОВ «Тема» до ТзОВ ТВК «Львівхолод» про стягнення боргу в розмірі 545 505,46 грн та пені в розмірі 25 455,13 грн. Стверджує, що усі ці обставини та факти, а також правова оцінка дій відображені у рішенні Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 року, а саме: встановлений факт порушення відповідачем договору поставки №565, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним договором. Викладені відповідачем у відзиві заперечення проти позовних є необґрунтовані, безпідставні та не спростовують позовних вимог позивача, а тому не можуть бути взяті до уваги.

Також, у відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач повторно описує свої необґрунтовані та безпідставні заперечення і твердження, які не відповідають дійсності, перекручує факти та спотворює обставини. Зокрема, щодо листування позивача та відповідача.

Відповідач не повідомив про те, що в нього виникли об`єктивні та непереборні обставини, випадок або непереборна сила, які унеможливили б виконання своїх зобов`язань перед позивачем з оплати товару.

Наявні грошові кошти у відповідача були витрачені відповідачем на оплату інших товарів, тобто, на думку позивача, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов`язань за договором поставки №565.

Позивач стверджує, що в листах позивача не повідомлялось про припинення відвантаження товару відповідачу та не було вказано про відмову від виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем.

Частина заборгованості з оплати отриманого товару відповідача перед позивачем виникла задовго до початку бойових дій на території України та існувала станом на 24.02.2022 та на дату листа Торгово-промислової палати (28.02.2022), строк оплати якої вже настав незалежно від визнання обставин форс-мажором.

Щодо призупинення оплати товару відповідачем, позивач зазначає, що протягом всього часу існування договірних відносин, незважаючи на затримки відповідачем в оплаті товару, позивач здійснював свої зобов`язання в частині поставки замовленого відповідачем товару та не змінював в односторонньому порядку умов договору. Відповідачем не надано доказів існування між позивачем та відповідачем домовленості про збільшення відтермінування оплати до 90 календарних днів, а тому, на думку позивача, такі твердження відповідача не можуть бути взяті до уваги. Відтак, саме відповідач в односторонньому порядку припинив виконання умов договору поставки №565 в частині замовлення та оплати товару, а твердження відповідача про односторонню зміну умов договору позивачем в повному обсязі не відповідають дійсності та необ`єктивні.

Щодо відсутності у відповідача відповідної кількості обігових коштів, позивач зазначає, що у відзиві відповідач згадує нормативно-правові акти, якими було скорочено відтермінування та обмежено торгівельну надбавку для товарів істотної соціальної значущості. Ці товари не належать до переважного асортименту магазинів відповідача та займають не більше 10-20% площі стелажів магазину, а відтак, на думку позивача, зміна витрат на придбання цих товарів не могла вплинути на відповідача таким чином, щоб унеможливити виконання умов договору поставки №565.

Щодо заборони торгівлі алкогольними напоями, позивач звертає увагу суду нате, що:

- заборона продажу алкогольних напоїв у місті Львів відбулась лише 19.03.2022 (майже через місяць з 24.02.2022 та з моменту, коли відповідач припинив оплачувати позивачу за товар), в межах міста Львів знаходиться лише 50 зі 190 магазинів відповідача; при цьому вже з 02.04.2022 у Львові дозволили продаж пива та вина, а всі обмеження щодо продажу алкогольних напоїв були зняті 03.06.2022;

- заборона продажу алкогольних напоїв у місті Трускавець відбулась лише 19.03.2022, в межах міста Трускавець знаходиться лише 3 магазини відповідача; при цьому, вже з 25.04.2022 в Трускавці було дозволено продаж алкогольних напоїв;

-обмеження щодо продажу алкогольних напоїв в Івано-Франківській області (дозволено продаж в певні години), також відбулась лише 04.04.2022 (це більше, ніж місяць з 24.02.2022 та з моменту, коли відповідач припинив оплачувати позивачу за товар), вже 21.04.2022 було дозволено продаж пива та сухого вина.

Відтак, на думку позивача, відсутність вільних обігових коштів у відповідача є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, і тому не є підставами для звільнення від відповідальності за неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором. На думку позивача, відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики, тому, в даному випадку відсутні правові підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача.

Щодо форс-мажорних обставин війни, позивач зазначає, що відповідач не звертався до ТПП України, не надавав позивачу передбаченого договором поставки №565 належного доказу дії форс-мажорних обставин та не повідомив позивача у визначений договором строк про настання таких обставин. Крім цього, відповідач не повідомив, що для нього виникли дії непереборної сили, тобто надзвичайні і невідворотні обставини, які унеможливлюють виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати товару позивачу. Відтак, надані відповідачем докази, обставини та факти не є свідченням існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють відповідача від відповідальності за невиконання умов договору поставки №565, а саме: стягнення пені.

Щодо пропозиції відповідача реструктуризації боргу, позивач зазначає, що запропонована відповідачем реструктуризація на 6 місяців - це для позивача непомірно великий строк погашення боргу відповідачем, непомірно велика сума неотриманих своєчасно коштів від відповідача. Позивачу для того, щоб закрити цю значну прогалину у власному бюджеті доводиться використовувати кредитні кошти. Оскільки відповідач відмовився від подальшої співпраці із позивачем, то, на думку позивача, відсутні підстави для реструктуризації.

Щодо розміру відповідальності відповідача, позивач зазначає, що нарахування позивачем суми пені є правом позивача, передбаченим умовами п.6.7. договору поставки №565. Вказаний пункт відповідачем не оспорювався, звернень до позивача з пропозицією змінити його не було, в судовому порядку недійсним не визнавався. Тому, порушення відповідачем умов договору поставки є підставою для застосування відповідальності у розмірі погодженому сторонами.

Також, у відповіді на відзив позивач зазначає про те, що проаналізувавши надані відповідачем обґрунтування та докази в підтвердження клопотання про зменшення штрафних санкцій (пені) до 1 000,00 грн, замість заявлених позивачем 6328,99 грн, та просить суд взяти до уваги наявність таких обставин:

- прострочення відповідачем свого зобов`язання з оплати отриманого товару складає більше чотирьох місяців;

- неодноразові обіцянки відповідача оплатити борг позивачу, при чому відповідач самостійно пропонував графіки погашення заборгованості однак не дотримувався їх, що є, додатковим свідченням недобросовісності відповідача, а повне погашення суми основного боргу відповідачем відбулося лише після звернення позивача з позовом до суду.

Крім того, у відповіді на відзив позивач зазначає, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума пені складає лише 1,16 % від суми заборгованості відповідача перед позивачем станом на дату звернення позивача з позовною заявою у справі № 914/1053/22, а тому, на думку позивача, не є надмірним тягарем для відповідача і не може суттєво вплинути на його фінансовий стан. Такий розмір пені буде стимулюванням для відповідача в подальшому не допускати порушення зобов`язань перед своїми контрагентами. З огляду на вищезазначене, позивач не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 1 000,00 грн (тобто на 84,20%), що слугуватиме повним нівелюванням сутності штрафних санкцій як таких. Нарахування позивачем крім пені, ще й інфляційних втрат та 3% річних не є способом збагачення та передбачені ст. 625 ЦК України.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 328,99 грн пеню за період з дати пред`явлення позову про стягнення боргу у справі №914/1053/22 (26.05.2022) по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі, 40 689,39 грн інфляційних нарахуваньза період з дати припинення відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань в частині оплати товару по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі та 3 497,17 грн три проценти річних за період з дати припинення відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань в частині оплати товару по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.

Зокрема зазначив про те, що не заперечує той факт, що на виконання умов договору поставки №565, позивач протягом 2018-2022 року здійснював поставки товару. У даних правовідносинах позивач виступав як дистриб`ютор товару виробників, постачаючи відповідачу товари непродовольчої групи. Відповідач завжди систематично здійснював оплату за поставлений позивачем товар.

24.02.2022 року, відповідач отримав від позивача лист про наміри останнього змінити умови договору поставки в односторонньому порядку, в частині поставки та оплати товару. Поставка товару виключно за умови здійснення попередньої оплати.

Відповідач стверджує, що між позивачем на відповідачем існували усні комерційні домовленості про збільшення відтермінування, зокрема - до 90 календарних днів. Дана умова не була зафіксована в договорі, але була погоджена з керівництвом позивача та занесена у внутрішню систему відповідача. До початку війни позивач жодним чином не заперечував щодо здійснення відповідачем оплати в межах узгодженого домовленостями відтермінування.

Після одержання від позивача листа від 24.02.2022 з повідомленням про припинення відвантаження товару без попередньої оплати, відповідач змушений був призупинити здійснення оплати за товар до вияснення причин такої поведінки позивача та вирішення питання подальшої співпраці.

Відповідач стверджує, що торгівля алкоголем була заборонена або суттєво обмежена у всіх областях, де розташовані магазини відповідача, а отже, відповідач також втратив значну частину свого виторгу.

Крім того на діяльність відповідача вплинули прийняті урядом країни ряду постанов, що стосувались господарської діяльності в умовах воєнного стану.

З метою врегулювання питання оплати боргу відповідач на зустрічі 15.04.2022 року надав представнику позивача проект договору про реструктуризацію боргу з відкритими умовами, однак згоди не було досягнуто. Відповідач отримав ще один лист від позивача від 04.05.2022 з вимогою сплатити борг одразу та провести тристоронню зустріч, залучивши туди представників виробників товару, що постачався позивачем відповідачу.

Прострочення оплати відповідачем за поставлений товар, що мало місце після 24.02.2022р., було спричинено, серед іншого і неправомірними діями позивача, а саме відмовою постачати товар без попередньої оплати за нього, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору поставки.

Відповідач звертає увагу суду на те, що нарахована позивачем відповідальність за прострочення в сукупності в розмірі 50 515,55 грн, а саме: пеня в розмірі 6 328,99 грн, інфляційні в розмірі 40 689,39 грн та 3% річних в розмірі 3 497,17 грн нараховані виключно за період з 24.02.2022 року та до моменту повного погашення боргу, тобто за період, коли сам позивач в перший день війни відмовився виконувати свої, тобто за період, коли відповідач неодноразово намагався домовитись з позивачем щодо подальшої співпраці та щодо оплати боргу. Відтак, така нарахована відповідальність є надмірно великою в порівнянні зі збитками кредитора.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд звільнити відповідача від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат в сумі 40 689,39 грн, трьох процентів річних, що нараховані позивачем в сумі 3 497,17 грн, а також просить зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (пені) до 1 000,00 грн.

Обставини встановлені судом.

10.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тема» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - покупець) було укладено договір поставки №565, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується систематично, у чіткій відповідності з замовленням покупця, поставляти покупцеві товар, передбачений в специфікації (додаток №3 до договору), на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього.

Згідно п. 1.6. договору на виконання умов даного договору поставки сторони підписують комерційні умови, положення яких викладаються на підставі домовленостей сторін, та які переукладаються сторонами кожного року. Комерційні умови є невід`ємною частиною даного договору і вважається додатком №1 до нього (надалі по тексту рішення комерційні умови).

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент і ціна товару, який постачається за цим договором, передбачений у специфікаціях (додаток №3 до даного договору). На кожну окрему категорію товарів постачальника (за класифікацією, що використовується покупцем) оформляється окрема специфікація. Постачальник в обов`язковому порядку заповнює усі графи специфікації.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, за цінами вказаними у специфікації, яка діє на дату створення замовлення. Терміни та порядок оплати за поставлений товар погоджуються сторонами у комерційних умовах. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, який визначається комерційними умовами. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Відповідно до п. 1.1. комерційних умов (в редакції додаткового договору про внесення змін і доповнень від 01.03.2019 року з протоколом розбіжностей до нього), - розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється згідно п. 3.1. договору поставки протягом 70 (сімдесяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, яким є четвер. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Згідно з пунктом 6.7. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар згідно замовлення товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми.

У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №565 від 10.05.2018, позивач у травні 2022 звертався із позовною заявою до Господарського суду Львівської області про стягнення з ТзОВ «Львівхолод» заборгованості в сумі 590 165,47 грн, з яких 564 710,34 грн основний борг, 25 455,13 грн пеня.

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі №914/1053/22, яке набрало законної сили 20.09.2022, позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 545 505,46 грн основної заборгованості закрито та стягнуто з відповідача пеню в розмірі 25 455,13 грн. за період з 30.12.2021 по 25.05.2022.

14.09.2022 відповідач самостійно виконав рішення Господарського суду Львівської області №914/1053/22 від 17.08.2022 (оплатив пеню в розмірі 25 455,13 грн), що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №29906028 від 14.09.2022.

У зв`язку з порушенням строків оплати вартості поставленого товару, позивач керуючись п. 1.14, п. 3.1 та п.4.1. постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 17.12.2013 нарахував відповідачу 6 328,99 грн пені, 40 689,39 грн інфляційних нарахувань та 3 497,17 грн три проценти річних.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 328,99 грн пеню за період з дати пред`явлення позову про стягнення боргу у справі №914/1053/22 (26.05.2022) по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі, 40 689,39 грн інфляційних нарахувань за період з дати припинення відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань в частині оплати товару по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі та 3 497,17 грн три проценти річних за період з дати припинення відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань в частині оплати товару по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі.

Висновки суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір поставки №565 від 10.05.2018.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 6.7. договору, за несвоєчасну оплату за поставлений згідно замовлення товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі №914/1053/22 позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 545 505,46 грн основної заборгованості закрито та стягнуто з відповідача пеню в розмірі 25 455,13 грн.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, відтак набрало законної сили 20.09.2022.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі №914/1053/22 встановлено, що відповідач оплатив 545 505,46 грн основного боргу.

Як вбачається із вказаного рішення пеню у розмірі 25 455,13 грн нараховано та стягнуто за період з 30.12.2021 по 25.05.2022.

Згідно поданого розрахунку позивач у справі 914/3079/22 просить стягнути пеню за період з 26.05.2022 по 09.06.2022 в сумі 6 328,99 грн, інфляційні втрати за період з 24.02.2022 по 09.06.2022 в сумі 40 689,39 грн, три проценти річних за період 15.03.2022 по 09.06.2022 в сумі 3 497,17 грн.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що пеня в сумі 6 328,99 грн, інфляційні втрати в сумі 40 689,39 грн, три проценти річних в сумі 3 497,17 грн нараховані правильно, відтак підлягають до стягнення.

Щодо заперечень відповідача наведених у відзиві, суд зазначає наступне.

Стосовно листування позивача та відповідача, а саме, те, що після 24.02.2022 відповідач отримав від позивача листа, яким позивач повідомив що бажає змінити умови договору поставки в односторонньому порядку та буде здійснювати відвантаження товару виключно за умови здійснення попередньої оплати за поставлену продукцію, суд не бере такі заперечення до уваги, у зв`язку з тим, що оцінку листам позивача було надано Господарським судом Львівської області під час розгляду справи №914/1053/22.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у рішенні №914/1053/22 зазначено, що позивач звертався до відповідача з листами від 18.03.2022, 28.03.2022, 21.03.2022 з проханням оплатити наявну суму заборгованості. Стосовно призупинення оплати товару відповідачем, суд не бере такі заперечення до уваги, у зв`язку з тим, що відповідачем не надано доказів існування між позивачем та відповідачем домовленості про збільшення відтермінування оплати до 90 календарних днів. Твердження відповідача про односторонню зміну умов договору позивачем в повному обсязі не відповідають дійсності та необ`єктивні.

Стосовно відсутності у відповідача відповідної кількості обігових коштів, суд не бере такі заперечення до уваги, у зв`язку з тим, що відсутність достатньої кількості грошових коштів у відповідача через здійснення першочергових розрахунків за товари, що мають істотну соціальну значущість, що передбачено постановою Кабінету міністрів України від 26 лютого 2022 № 160 «Щодо забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану», не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відсутність вільних обігових коштів у відповідача є результатом господарської діяльності як самостійного суб`єкта господарювання, і тому не є підставами для звільнення від відповідальності за неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором.

Стосовно покликань відповідача на те, що війна, як обставина непереборної сили, що прямо вплинула на неможливість ведення відповідачем нормальної господарської діяльності (форс-мажорні обставини), суд зазначає наступне.

Приписами ч.1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд дійшов наступного висновку.

У законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист, в якому зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та Статуту ТПП України.

Проте, в ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання загального офіційного листа ТПП України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинен супроводжуватися принаймні і іншими докази на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в силу приписів частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

28 лютого 2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім, такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. У вказаному листі є застереження про те, обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022р. у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018р. у справі №915/531/17, від 26.05.2020р. у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Суд наголошує на тому, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Щодо заборони торгівлі алкогольними напоями у мережі відповідача та, як наслідок, втрати частини прибутку, суд не бере такі заперечення до уваги, у зв`язку з тим, що оцінку цим обставинам було надано Господарським судом Львівської області під час розгляду справи №914/1053/22.

Так, у рішенні №914/1053/22 зазначено, що із змісту видаткових накладних на поставку товарів, вбачається, що значну частину поставленого товару позивачем відповідачу складають товари промгрупи, обмеження на торгівлю якими не застосовувалися взагалі.

Стосовно пропозиції відповідача реструктуризувати борг, та нехгоду з чим позивача, суд зазначає, що реструктуризація боргу є правом, а не обов`язком кредитора, при цьому слід враховувати ряд факторів, що впливають на господарську діяльність, фінансовий стан не тільки боржника, але і кредитора.

Відповідно до частин 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

На думку суду, заперечення наведені відповідачем у відзиві не спростовують позовних вимог.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Також відповідно до часини 2 вказаної норми, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що обставини, якими сторона обґрунтовує підставу для зменшення розміру пені мають бути підтверджені достовірними, достатніми та допустимими доказами.

У відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми стягнення пені до 1 000,00 грн, однак, не подано жодного доказу (в матеріалах справи такі відсутні) на підтвердження наявності обставин, які є підставами для задоволення клопотання про зменшення суми пені.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач, уклавши договір поставки №565 від 10.05.2018, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Як зазначалося вище, згідно пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Суд не приймає доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов`язання, через відсутність необхідних коштів та на відсутність вини.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума пені складає лише 1,16 % від суми заборгованості відповідача перед позивачем станом на дату звернення позивача з позовною заявою у справі № 914/1053/22, а тому не є надмірним тягарем для відповідача і не може суттєво вплинути на його фінансовий стан. Такий розмір пені буде стимулювати відповідача в подальшому не допускати порушення зобов`язань перед своїми контрагентами.

Відповідач просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн, тобто на 84,20%, що слугуватиме повним нівелюванням підстав застосування штрафних санкцій.

Нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних не є способом збагачення та передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу не є штрафними санкціями, застосовуються як спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та компенсацією (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведене, суд не вбачає обґрунтованих та підтверджених доказами підстав для зменшення суми пені, а тому в задоволенні клопотання про зменшення пені слід відмовити.

Судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати, порушене право позивача має бути захищене.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 481,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №115041 від 05.12.2022.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481,00 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73-79, 86, 129, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод» (79034, Львівська область, місто Львів, вулиця Угорська, будинок 22; ідентифікаційний код юридичної особи 01553681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема» (79037, Львівська область, місто Львів, вулиця Хмельницького Б., будинок 212, корпус 2; ідентифікаційний код юридичної особи 22334316) 6 328,99 грн пені, 40 689,39 грн інфляційних нарахувань, 3 497,17 грн три проценти річних та 2 481,00 грн судового збору.

3.Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 06.02.2023

Суддя Сухович Ю.О.