Постанова

від 07.06.2023 по справі 914/3079/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2023 р. Справа №914/3079/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» б/н від 24.02.2023 (вх.ЗАГС №01-05/575/23 від 27.02.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2023 (повний текст складено 06.02.2023, суддя Ю.О. Сухович),

у справі №914/3079/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема», місто Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», місто Львів

про стягнення 50 515,55 грн штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тема» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод» про стягнення 50 515,55 грн штрафних санкцій, з яких 6 328,99 грн пеня, 40 689,39 грн інфляційні нарахування, 3 497,17 грн три проценти річних.

Позов обґрунтовано тим, що на виконання укладеного між сторонами договору поставки №565 від 10.05.2018 позивач поставив та передав у власність відповідача товар (непродовольчі товари в асортименті), однак, відповідач порушив свої зобов`язання, оплату здійснював несвоєчасно та не в повному розмірі. 26.05.2022 позивач звертався із позовом до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача боргу в розмірі 564 710,34 грн та пені в розмірі 25 455,13 грн (розрахунок пені був здійснений по 25.05.2022 включно). Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі №914/1053/22, позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 545 505,46 грн основної заборгованості закрито та стягнуто з відповідача пеню в розмірі 25 455,13 грн. 14.09.2022 відповідач оплатив пеню в розмірі 25 455,13 грн на виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/914/1053/22 від 17.08.2022 та ухвали від 30.08.2022.

У зв`язку з цим позивач нарахував відповідачу 6 328,99 грн пені, 40 689,39 грн інфляційних нарахувань та 3 497,17 грн три проценти річних.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги, стверджував, що прострочення оплати за поставлений товар, яке мало місце після 24.02.2022, було спричинено, серед іншого і неправомірними діями позивача, а саме відмовою постачати товар без попередньої оплати за нього, що є порушенням умов укладеного між сторонами договору поставки, та просив суд звільнити його від відповідальності у вигляді сплати інфляційних втрат в сумі 40 689,39 грн, трьох процентів річних, що нараховані позивачем в сумі 3 497,17 грн, а також зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (пені) до 1 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.02.2023 у справі №914/3079/22 позов задоволено повністю, стягнуто з ТзОВ ТВК «Львівхолод» на користь ТзОВ «Тема» 6 328,99 грн пені, 40 689,39 грн інфляційних нарахувань, 3 497,17 грн трьох процентів річних та 2 481,00 грн судового збору.

Ухвалюючи оскаржене рішення, місцевий господарський суд дійшов висновків про те, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу не є штрафними санкціями, застосовується як спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та компенсацією (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові, і оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем строків оплати, порушене право позивача має бути захищене. Також суд не вбачав обґрунтованих та підтверджених доказами підстав для зменшення суми пені.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2023 у справі №914/3079/22 в частині позовних вимог ТзОВ «Тема» до ТзОВ ТВК «Львівхолод» про стягнення 3% річних в сумі 3 497,17 грн., пені в сумі 5 328,99 та інфляційних втрат в сумі 40 689,39 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, в частині позовних вимог ТзОВ «Тема» до ТзОВ ТВК «Львівхолод» про стягнення пені в сумі 1000,00 грн. оскаржене рішення залишити без змін, судові витрати пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, покласти на позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене на підставі неповно з`ясованих обставин, які мають значення для вирішення справи, а саме відповідач вважає, що у цій справі наявні підстави для звільнення його від відповідальності у вигляді інфляційних втрат та 3% річних з урахуванням положень ч.3 ст.219 ГК України, ч.1 ст.616, ч.3 ст.551 ЦК України, і такими підставами є порушення умов укладеного договору поставки позивачем, що спричинило затримку виконання зобов`язання з оплати за товар, несприятливі наслідки повномасштабної війни та добросовісність дій відповідача.

В підтвердження зазначеного апелянт вказує наступні доводи:

- суд не надав оцінки доводам відповідача щодо листування між сторонами, оскільки оцінку таким листам позивача було надано судом у справі №914/1053/22, проте, у справі №914/1053/22 відповідач просив відмовити у задоволенні позову щодо пені, нарахованої після 24.02.2022, посилаючись на обставини непереборної сили (військову агресію Російської Федерації проти України), натомість у цій справі відповідач просить звільнити його від відповідальності за невчасне виконання грошового зобов`язання та зменшити розмір штрафних санкцій на підставі ч.3 ст.219, ст.233 ГК України, ч.3 ст551, ч.1 ст.616 ЦК України, відтак у справі №914/1053/22 не розглядались та не встановлювались обставини, на які відповідач посилається як на підставу звільнення від відповідальності за невчасне виконання грошового зобов`язання та зменшення неустойки;

- відповідач не покликається на обставини форс-мажору, проте, суд в оскарженому рішенні надав оцінку листу Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2023/02.0-7.1 як доказу у праві;

- суд неповно з`ясував обставини, що зумовили затримку в погашення боргу, а саме порушення умов договору позивачем відмовою здійснювати поставку на раніше погоджених умовах, та не дослідив докази, подані відповідачем на підтвердження цих обставин, зокрема листа позивача від 24.02.2022 про зміну умов договору щодо поставки лише за попередньою оплатою в односторонньому порядку та інших листів;

- суд не надав оцінки тому факту, що позивач входить в групу компаній Berta-group, усі компанії якої мали укладені договори поставки з відповідачем та розглядаються ним як єдиний контрагент, і яка не виконала навіть ті замовлення, які були отримані від відповідача ще 22.02.2022;

- суд не дослідив обставин неможливості ведення нормальної господарської діяльності після 24.02.2022 збільшення кількості покупців в західних областях, масове скуповування продуктів, порушення ланцюжків постачання через знищення складів, доріг та мостів, окупацію територій, мобілізацію транспорту та працівників підприємств-постачальників тощо, які є загальновідомими та внаслідок яких відповідач був змушений іти на різноманітні домовленості з постачальниками, а усі обігові кошти витрачати на оплату соціально-значущого товару та організацію його перевезення;

- незважаючи на те, що магазини відповідача прямо не постраждали від бойових дій, війна як обставина непереборної сили прямо вплинула на неможливість ведення відповідачем нормальної господарської діяльності, як і регулятивні рішення державних органів постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №160, від 09.12.2020 №1236, від 22.04.2020 №341, відкритий лист Держспоживслужби України від 27.02.2022, указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постанова Національного банку України №18 від 24.02.2022, внаслідок дії яких відповідач був змушений розраховуватись за соціально-значущі товари значно раніше, ніж передбачалось укладеними договорами, націнка на такі товари заледве покриває реальні витрати, пов`язані з їх продажем, продати такі товари відповідач міг тільки після завершення строку декларування ціни, при цьому соціально-значущі товари є основною в продажах під час війни, оскільки продаж інших товарів ускладнений знищенням ланцюгів постачання, виробничих потужностей багатьох виробників, завезення імпортних товарів унеможливлене через обмеження, встановлені НБУ, а продаж алкоголю як товару з високою націнкою заборонений чи суттєво обмежений;

- суд зазначив, що сума пені складає лише 1,16% від суми заборгованості, однак не врахував, що загальна сума відповідальності, яку позивач заявив до стягнення у цьому позові становить 50 515,55 грн, пеня, що була сплачена позивачу у справі №914/1053/22, становить 25 455,13 грн., що складає 13,93% від початкової суми боргу, при цьому інфляційні втрати та 3% річних нараховано виключно за період з 24.02.2022, а пеню з 25.05.2022 до моменту повного погашення боргу, і такий значний обсяг інфляційних прямо спровокований війною внаслідок підняття Національним банком України облікової ставки 03.06.2022 до 25% річних;

- суд не врахував той факт, що відповідач уже сплатив 25 455,13 грн. пені позивачу та 973 394,57 грн. групі компаній Berta-group, куди входить позивач.

Апелянт просить врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.03.2020 №902/417/18 (санкції не можуть розглядатись кредитором як спосіб отримання доходів), від 07.12.2021 у справі №902/129/21 (правила ч.2 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником), від 18.10.2022 у справі №910/9131/21 (суд має право зменшити розмір штрафних санкцій і за наявності інших обставин); від 14.04.2020 у справі №904/3507/19 (суд повинен встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних в результаті конкретного правопорушення), від 07.12.2021 у справі №902/129/21 (вирішуючи питання зменшення розміру неустойки, суд повинен об`єктивно оцінити поведінку винної сторони, в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків); від 21.09.2021 у справі №906/682/20 (нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання), а також правові висновки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 13.04.2017у справі №904/8990/16.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 апеляційну скаргу ТзОВ ТВК «Львівхолод» залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме для надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3721,50 грн. та доказів на підтвердження повноважень О.Гайдукевич на підписання апеляційної скарги від імені ТзОВ ТВК «Львівхолод».

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 21.04.2023, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

20.04.2023 на адресу суду надійшов відзив ТзОВ «Тема» на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечує проти задоволення вимог скарги, просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, та наводить наступні аргументи на спростування доводів апелянта:

- обставини нездійснення відповідачем оплати в повному обсязі за придбаний товар в порушення умов договору поставки №565 встановлений у справі №914/1053/22 та не потребують повторного доведення, в тому числі факт допущення відповідачем прострочення виконання грошового зобов`язання перед позивачем, факт відсутності у відповідача законних підстав для порушення умов договору поставки №565 в частині оплати за придбаний товар чи підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов договору поставки №565;

- обставини, встановлені у справі №914/1053/22 є преюдиційними, а повторне їх дослідження є не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору принципу процесуальної економії (відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, та ін.);

- посилання відповідача на порушення позивачем умов договору, що спричинило затримку виконання зобов`язання з оплати за товар є безпідставними, оскільки частина заборгованості з оплати отриманого товару відповідача перед позивачем виникла завчасно до початку бойових дій на території України, а після 24.02.2022 відповідач перестав надсилати позивачу замовлення на поставку партій товару, окрім того, відповідно до умов договору, обов`язку поставити товар передує направлення відповідачем відповідного замовлення на поставку товару, що було встановлено в рішенні у справі №914/1053/22;

- твердження відповідача про те, що ані у відзиві, ані в запереченнях, ані в судових засіданнях відповідач не покликався на обставини форс-мажору не відповідають дійсності і суд правомірно надав оцінку покликанням відповідача на те, що війна як обставина непереборної сили прямо вплинула на неможливість ведення відповідачем нормальної господарської діяльності;

- відповідач у скарзі неповно викладає обставини спору та спотворює реальні факти, зокрема, відповідач систематично порушував умови договору щодо кількості платежів, розрахункових днів, при цьому черговий платіж не був здійснений 24.02.2022, твердження про усні домовленості сторін про збільшення відтермінування оплати до 90 днів не відповідає дійсності та не підтверджується жодними доказами у справі; станом на дату повномасштабної війни загальна сума відвантаженого позивачем та неоплаченого відповідачем товару становила 997 594,98 грн, при цьому сума товару, строк оплати якого настав, становила 490 943,38 грн. і щодня збільшувалась, тому з метою зменшення ризиків непогашення відповідачем заборгованості позивач неодноразово надсилав відповідачу листи з проханням не допускати порушення строків оплати товару, не наполягав на попередній оплаті, а просив змінити умови оплати товару на попередню оплату та забезпечити оплату раніше придбаного товару, такі прохання є офертою, а не односторонньою зміною умов договору, і після відмови відповідача позивач не звертався більше з таким проханням;

- оскільки відповідач відмовився від подальшої співпраці з позивачем, позивач не вбачав сенсу укладати договір про реструктуризацію боргу, який лише є підставою для ухилення від плати за користування кредиторською заборгованістю як частиною джерела обігових коштів з рахунок позивача;

- повне погашення суми основного боргу відбулося лише після звернення позивача до суду, до того відповідач здійснював платежі, у мізерному розмірі, порівняно із сумою боргу;

- саме відповідач в односторонньому порядку припинив виконання умов договору поставки в частині замовлення та оплати товару, а твердження відповідача про односторонню зміну умов договору позивачем в повному обсязі не відповідають дійсності та є необ`єктивними;

- відповідач, здійснюючи господарську діяльність, однією із складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов`язані із цим ризики, і в цьому випадку відсутні підстави перекладати комерційний ризик відповідача на позивача;

- постанови уряду, на які покликається відповідач, не вплинули на можливість своєчасного погашення боргу відповідачем, адже продовольчі товари вітчизняного виробництва, які мають істотну соціальну значущість, не належать до переважного асортименту супермаркетів відповідача та займають не більше, ніж 10-20% площі стелажів супермаркету, а заборона продажу алкоголю була введена у м. Львів лише 19.03.2022 (через місяць з моменту припинення здійснення плати за товар), лише частина магазинів відповідача розміщені у м.Львові, в інших містах така заборона вводилась також тимчасово, разом з цим факти тимчасових обмежень на продаж алкоголю не звільняють відповідача від оплати боргу за поставлену продукцію;

- одна лише наявність нормативно-правових актів, перелічених апелянтом, без порівняння фінансових показників діяльності відповідача (загальні валові обсяги, дебіторська та кредиторська заборгованість тощо) за відсутності інших документів, які підтверджують збиткову господарську діяльність відповідача, не можуть беззаперечно свідчити про реальну неможливість здійснення оплати за поставлений позивачем товар;

- вказані відповідачем обставини не є винятковими для відповідача, під час воєнного стану позивач та відповідач знаходяться у рівних умовах ведення господарської діяльності;

- відповідач не заперечує факту порушення ним строку оплати товару, не заперечує правильність нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, сторони добровільно уклали договір та узгодили його умови, в тому числі і п.6.7 договору щодо розміру пені, тому позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 6 328,99 грн. є цілком обґрунтованими;

- виходячи з правової природи трьох відсотків річних та інфляційних втрат, звільнення відповідача від їх сплати позбавить позивача можливості компенсувати матеріальні втрати під час прострочення виконання грошового зобов`язання, в тому числі в результаті інфляційних процесів.

Позивач покликається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.10.2019 у справі №914/2202/18 (обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання); від 27.02.2019 у справі №910/9765/29 (суд на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу); від 26.05.2020 у справі №918/289/19 (при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд врахувати інтереси обох сторін); від 26.05.2020 у справі №918/289/19 (реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав).

Окрім того, позивач звертає увагу на нерелевантність постанов Верховного Суду, на правові висновки у яких покликається апелянт, фактичним обставинам цієї справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2018 ТзОВ «Тема» (постачальник, позивач) та ТзОВ «Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» (покупець, відповідач) уклали договір поставки №565, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується систематично, у чіткій відповідності з замовленням покупця, поставляти покупцеві товар, передбачений в специфікації (додаток №3 до договору), на умовах, передбачених даним договором та додатками до нього.

Відповідно до п.1.2. договору покупець зобов`язується приймати замовлений товар та здійснювати його оплату згідно з цінами, що не перевищують цін, узгоджених у специфікації, яка діє на дату створення замовлення.

Згідно із п.1.6. договору на виконання умов даного договору поставки сторони підписують комерційні умови, положення яких викладаються на підставі домовленостей сторін, та які переукладаються сторонами кожного року. Комерційні умови є невід`ємною частиною даного договору і вважається додатком №1 до нього (далі комерційні умови).

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент і ціна товару, який постачається за цим договором, передбачений у специфікаціях (додаток №3 до даного договору). На кожну окрему категорію товарів постачальника (за класифікацією, що використовується покупцем) оформляється окрема специфікація. Постачальник в обов`язковому порядку заповнює усі графи специфікації.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, за цінами вказаними у специфікації, яка діє на дату створення замовлення. Терміни та порядок оплати за поставлений товар погоджуються сторонами у комерційних умовах. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, який визначається комерційними умовами. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Відповідно до п. 1.1. комерційних умов (в редакції додаткового договору про внесення змін і доповнень від 01.03.2019 року з протоколом розбіжностей до нього), - розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється згідно п. 3.1. договору поставки протягом 70 (сімдесяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем у розрахунковий день, яким є четвер. У випадку, якщо строк оплати за товар припадає на інший день у тижні, що не співпадає із розрахунковим днем, то такий платіж здійснюється у наступний за встановленим строком оплати розрахунковий день. При цьому оплата за товар у розрахунковий день не вважається порушенням покупцем строків оплати.

Згідно з пунктом 6.7. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар згідно замовлення товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від заборгованої суми.

На підставі укладеного договору між сторонами тривали правовідносини щодо систематичних поставок товару та їх оплати.

Згідно з видатковими накладними за період з 13.12.2021 по 21.02.2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 686 927,54 грн., однак вказаний товар було оплачено відповідачем частково, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 564 710,34 грн.

Зокрема, строк оплати товару за накладними від 27.12.2021 (першими за період, вказаний позивачем) настав 10.03.2022, за накладними від 21.02.2022 (останніми за період, вказаний позивачем) настав 05.05.2022.

Оплату відповідач здійснив частково та допустив заборгованість на загальну суму 545 505,46 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від за період з 01.01.2022 по 15.06.2022, підписаним сторонами.

26 травня 2022 позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТзОВ «Львівхолод» про стягнення заборгованості в сумі 590 165,47 грн, з яких 564 710,34 грн основний борг, 25 455,13 грн пеня.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.08.2022 у справі №914/1053/22, яке набрало законної сили 20.09.2022, позовні вимоги задоволено частково, провадження у справі в частині стягнення 545 505,46 грн основної заборгованості закрито у зв`язку зі сплатою відповідачем боргу в повному обсязі після відкриття провадження у справі та стягнуто з відповідача пеню в розмірі 25 455,13 грн. за період з 30.12.2021 по 25.05.2022.

14.09.2022 відповідач самостійно виконав рішення Господарського суду Львівської області №914/1053/22 від 17.08.2022 оплатив пеню в розмірі 25 455,13 грн, що підтверджується платіжним дорученням №29906028 від 14.09.2022.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував також 6 328,99 грн пені за період з дати пред`явлення позову про стягнення боргу у справі №914/1053/22 по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі (з 26.05.2022 по 09.06.2022), 40 689,39 грн інфляційних нарахувань та 3 497,17 грн трьох процентів річних за період з дати припинення відповідачем виконання своїх договірних зобов`язань в частині оплати товару по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі з (24.02.2022 по 09.06.2022), які просить стягнути з відповідача у заявленому позові.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, встановив, що пеня в сумі 6 328,99 грн, інфляційні втрати в сумі 40 689,39 грн, три проценти річних в сумі 3 497,17 грн нараховані правильно, та дійшов висновку, що такі підлягають до стягнення.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду, проте вважає, що суд необґрунтовано не взяв до уваги доводів відповідача в частині наявності підстав для застосування ч.3 ст.551 ЦК України щодо заявленої до стягнення пені.

Так, відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

У постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц міститься висновок, що у частині третій статті 551 Цивільного кодексу України не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов (значного перевищення розміру збитків та наявності інших обставин, які мають істотне значення), а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність однієї з них.

Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що правовідносини сторін тривають з 2018 року, заборгованість за договором поставки виникла за товар, поставлений за період з 27.12.2021 по 21.02.2022, відповідач здійснював часткові платежі протягом періоду прострочення, з 24.02.2022 сторони намагались врегулювати умови співпраці відповідно до обставин воєнного стану, 10.03.2022 настав строк оплати за поставлений товар відповідно (70 календарних днів з моменту отримання товару покупцем), 26.05.2022 позивач звернувся до суду про стягнення основного боргу та пені і заборгованість в частині основного боргу була повністю погашена кредитором у досить короткий проміжок часу 09.06.2022, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки позивач зазнав збитків.

Суд першої інстанції не надав оцінки листуванню сторін, на яке покликався апелянт, з огляду на те, що у рішенні суду в справі №914/1053/22 від 17.08.2022 вже було надано таку оцінку, проте, відповідно до вимог ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Зокрема, в рішенні від 17.08.2022 у справі №914/1053/22 зазначено лише, що позивач звертався до відповідача з листами від 18.03.2022, 28.03.2022, 21.03.2022 з проханням оплатити наявну суму заборгованості.

Із листування сторін, що долучене до матеріалів справи, вбачається, що відповідач не ухилявся від сплати заборгованості, що утворилась, а сторони загалом намагались врегулювати спір в досудовому порядку, в тому числі врегулювати умови співпраці із врахуванням обставин введення в Україні воєнного стану та впливу цих обставин на господарську діяльність як постачальника так і покупця, зокрема, дефіциту в обох сторін обігових коштів.

Так, у листі від 24.02.2022 позивач повідомив контрагентів (в тому числі відповідача) про те, що у зв`язку з розгортанням воєнних дій та запровадженням воєнного стану він не гарантує забезпечення виконання замовлень в повному об`ємі, нові відвантаження продукції він зможе здійснювати за умов відсутності протермінованої дебіторської заборгованості та можливості здійснення попередньої оплати за замовлену продукцію, а також просив дотримуватись умов договору і вчасно здійснювати оплати за відвантажену продукцію

25.02.2022 відповідач просив контрагентів (в тому числі позивача) врахувати зростання попиту на продукти харчування та товари першої необхідності внаслідок значного переміщення населення в західні регіони та дотримуватись погоджених умов співпраці, зокрема, щодо ціни, та не ініціювати односторонніх змін.

01.03.2022 відповідач повідомив контрагентів (в тому числі позивача) про те, що будь-яка одностороння зміна умов договору під час дії форс-мажорних обставин є неприпустимою та закликав докласти всіх зусиль для належного та вчасного виконання договору поставки.

03.03.2022 відповідач листом №839 попередив контрагентів (в тому числі позивача) про те, що в разі продовження вимог щодо скорочення строку оплати товару чи іншої односторонньої зміни умов договору, він буде змушений в першу чергу здійснювати оплати за соціально-значущі товари та оплати партнерам, які дотримуються визначених зобов`язань, натомість решті за залишковим принципом, окрім того, буде розглядатись питання щодо припинення співпраці.

07.03.2022 позивач у відповідь на лист №839 від 03.03.2022 звернувся з проханням до відповідача змінити умови оплати товару на попередню оплату та забезпечити належну і своєчасну оплату раніше придбаного товару.

16.03.2022 відповідач звернувся до позивача з листом №987 від 16.03.2022, у якому повідомив, що вимога про передоплату товару є неприйнятною у зв`язку з відсутністю відповідної кількості обігових коштів, а також попередив про скорочення асортименту товарів, які буде замовляти компанія, та те, що оплата заборгованості буде здійснюватись частинами в міру наявності коштів для першочергових витрат (виплати заробітної плати, оплати комунальних послуг та оренди, оплати соціально-значущих товарів).

18.03.2022 позивач звернувся до відповідача з листом, у якому просив у найкоротші строки та в повному обсязі погасити існуючу заборгованість за придбаний товар перед компанією Берта груп та, зокрема, перед ТзОВ «Тема».

У цьому листі позивач також вкотре звернувся з проханням на час існування воєнного стану переглянути умови оплати товару на попередню оплату або оплату по факту отримання товару, оскільки такий крок забезпечить підприємство коштами, за які буде придбаний товар і постачальників.

28.03.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити дебіторську заборгованість та повідомив, що відновлення співпраці та відвантаження товару можливе лише у випадку такого погашення.

01.04.2022 відповідач повторно повідомив позивача про неприйнятність ініційованої односторонньої зміни умов договору поставки щодо скорочення відтермінування, можливість подальшої співпраці лише на вже погоджених умовах та гарантував виконання зобов`язання з оплати товару частинами в міру наявності коштів після першочергових витрат.

21.04.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою погашення заборгованості в розмірі 570 308,39 грн. та намір звернутись до суду з позовом про стягнення боргу та штрафних санкцій.

29.04.2022 відповідач повідомив позивача про припинення співпраці за укладеним договором поставки внаслідок односторонньої принципової позиції позивача щодо зменшення погодженого відтермінування оплати за товар та необґрунтованої відмови від постачання товару в перші тижні війни, а також ще раз гарантував оплату боргу.

У вказаному листі відповідач просив ще раз розглянути пропозицію проект договору реструктуризації боргу, наданий 15.04.2022, додаткову угоди до нього та акт звірки розрахунків.

04.04.2022 позивач у відповідь на вказаний лист повідомив відповідача про відсутність зацікавленості у реструктуризації боргу, оскільки така є способом уникнення плати за кредиторською заборгованістю як частиною джерела обігових коштів, та запропонував провести тристоронні переговори за участю виробників-постачальників компанії Берта.

06.05.2022 відповідач повідомив позивача про остаточність рішення про припинення співпраці в частині дистрибуції товарів та відсутність зацікавленості в тристоронніх зустрічах.

10.05.2022 позивач повідомив відповідача про відсутність сенсу реструктуризації боргу в разі припинення подальшої співпраці та висловив вимогу про сплату боргу.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що наслідки повномасштабної війни в Україні та дія нормативно-правових актів, на які покликався відповідач, жодним чином не вплинула на можливість своєчасного погашення заборгованості. Водночас, апеляційний суд враховує неминучість впливу зазначених обставин на можливість виконання зобов`язань за господарськими договорами обох сторін, а також їх контрагентів.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №160, встановлено максимальний строк здійснення розрахунків за поставлені продовольчі товари вітчизняного виробництва, визначені переліком товарів, що мають істотну соціальну значущість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №341 «Про заходи щодо стабілізації цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, товари протиепідемічного призначення», не пізніше ніж через десять календарних днів з дня виставлення постачальником таких продуктів рахунка для оплати за поставлену продукцію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2020 року №341 «Про заходи щодо стабілізації цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, товари протиепідемічного призначення» передбачено декларування зміни роздрібних цін на товари, що мають істотну соціальну значущість: на 15 відсотків і більше - за 30 днів до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування; на 10 відсотків і більше, але менше ніж 15 відсотків, - за 14 днів до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування; на 5 відсотків і більше, але менше ніж 10 відсотків, - за три дні до початку застосування роздрібної ціни, яка декларується, без урахування дня декларування.

Підприємство відповідача відноситься до суб`єктів господарювання, що працює у сфері забезпечення населення продуктами харчування, споживчими та побутовими товарами.

Також загальновідомими є обставини наслідків бойових дій перші місяці повномасштабної війни на території України (з 24 лютого 2022 року): великої кількості внутрішньо переміщених осіб, різкого зростання попиту на товари першої необхідності, дефіциту пального, знищення ланцюгів постачання товарів, пошкодження доріг, перебої в роботі або знищення підприємств-виробників, перебування виробників на тимчасово окупованих територіях тощо.

Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів у спірних правовідносинах доведеною є наявність інших обставин, які мають істотне значення, що в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України є підставою підстав для зменшення розміру пені, відтак апеляційний суд вважає за можливе зменшити заявлений до стягнення розмір пені до 1000,00 грн., що з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

У зв`язку з цим також слід взяти до уваги, що після сплати основної суми заборгованості 09.06.2022 в повному обсязі, позивач також сплатив пеню в розмірі 25 455,13 грн з метою добровільного виконання рішення суду. Вказаний розмір пені складає 5 відсотків від суми основного боргу (545 505,46 грн). Додатково позивач нарахував 6 328,99 грн пені за період прострочення з дати пред`явлення позову про стягнення боргу у справі №914/1053/22 по дату погашення відповідачем боргу перед позивачем в повному обсязі (з 26.05.2022 по 09.06.2022). Слід зазначити, що такий період становить 19 днів.

Водночас, доводи апелянта щодо наявності підстав для відмови у стягненні 3 497,17 грн трьох проценти річних та 40 689,39 грн інфляційних нарахувань колегія суддів відхиляє, адже інфляційні втрати (індекс споживчих цін) це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Також відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.09.2021 у справі №906/682/20 нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Колегія суддів вважає доречними доводи апелянта про те, що у заявах по суті спору відповідач не покликався на війну як на форс-мажорні обставини, тому викладені в оскарженому рішенні висновки суду стосовно недоведеності відповідачем того, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, а відтак відсутності застосування звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, на підставі ст.617 ЦК України, стосуються обставин справи №914/1053/22, а не спірних правовідносин, у яких відповідач покликався на ч.3 ст.219, ст.233 ГК України, ч.3 ст.551, ч.1 ст.616 ЦК України.

Разом з цим, суд відхиляє покликання апелянта на ч.3 ст.219 ГК України та ч.1 ст.616 ЦК України як на підставу зменшення розміру неустойки, оскільки відповідач не довів належними, допустимими та вірогідними доказами наявності вини кредитора у порушенні ним строку оплату товарів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги відповідача слід задоволити частково, оскаржене рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2023 у справі №914/3079/22 скасувати в частині стягнення пені 6 328,99 грн та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені до 1000,00 грн.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру, відтак розподіл судових витрат за подання позовної заяви зміні не підлягає, а судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в порядку положень ст.129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 277, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» б/н від 24.02.2023 (вх.ЗАГС №01-05/575/23 від 27.02.2023) задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.02.2023 у справі №914/3079/22 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 6 328,99 грн та прийняти в цій частині нове рішення про зменшення розміру пені до 1000,00 грн.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод» (79034, Львівська область, місто Львів, вулиця Угорська, будинок 22; ідентифікаційний код юридичної особи 01553681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тема» (79037, Львівська область, місто Львів, вулиця Хмельницького Б., будинок 212, корпус 2; ідентифікаційний код юридичної особи 22334316) 1000,00 грн пені, 40 689,39 грн інфляційних нарахувань, 3 497,17 грн три проценти річних та 2 481,00 грн судового збору.»

3. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

4. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

суддя Скрипчук О.С.