Постанова

від 08.02.2023 по справі 761/11546/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 761/11546/21

провадження № 61-4261св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф, Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Наталія Василівна, публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Карпук А. К., Матвійчука Л. М., від 11 квітня 2022 року,

і виходив з наступного.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мурська Н. В.,

ПАТ «КБ «Надра», про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги.

Свої вимоги позивачі мотивували тим, що 15 серпня 2007 року між

ВАТ КБ «Надра» (правонаступник - ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 6М/2007/840-МКЛ/592, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 140 000 доларів США на строк до 14 серпня 2014 року, зі сплатою 14,4 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором

15 серпня 2007 року між банком і ОСОБА_2 (майновий поручитель) було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого передано в іпотеку належне майновому поручителю на праві власності нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

З 04 червня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра».

17 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2020-05-12-000017-b

від 22 травня 2020 року було підписано (не укладено) та нотаріально посвідчено договір № GL48N718070_I_2 про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права вимоги за кредитним договором № 6М/2007/840-МКЛ/592 від 15 серпня 2007 року та за договором іпотеки від 15 серпня

2007 року.

У той же день 17 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»» і

ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» було підписано та нотаріально посвідчено договір № GL48N718070_І_2-N про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» право вимоги за кредитним договором № 6М/2007/840-МКЛ/592

від 15 серпня 2007 року та за договором іпотеки від 15 серпня 2007 року.

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вважають, що укладений 17 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»» і ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» правочин є недійсним, оскільки ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не є фінансовою установою, а зазначений договір є фактично договором факторингу. Крім того, на момент укладення договорів про відступлення прав вимоги продаж активів по лоту № GL48N718070 ще не був завершений, а тому відступлення права вимоги не могло відбутися у зв`язку із тим, що не здійснено повний розрахунок за придбаний актив між ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп». Згідно з даними веб-сайту «Прозоро» договори про відступлення прав вимог за кредитними і забезпечувальними договорами набули статусу «укладені» лише 18 серпня 2020 року і лише після цієї дати ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло статусу нового кредитора.

Із урахуванням зазначеного, позивачі просили визнати недійсним договір № GL48N718070_І_2-N, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. та зареєстрований у реєстрі за № 929, про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 6М/2007/840-МКЛ/592 від 15 серпня 2007 року, який був укладений між ВАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_1 , та за договором іпотеки від 15 серпня 2007 року, що був укладений між ВАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_2 , згідно з яким ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило права вимоги на користь ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», а також відшкодувати судові витрати.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області у складі судді Рудської С. М. від 10 січня 2022 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір № GL48N718070_І_2-N про відступлення прав вимоги, що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 929, про відступлення права вимоги за кредитним договором від 15 серпня

2007 року № 6М/2007/840-МКЛ/592, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та

ОСОБА_1 , та за договором іпотеки від 15 серпня 2007 року, укладеним між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 , за умовами якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило права вимоги на користь ТОВ «Преміум Лігал Колекшн». Здійснено розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щоукладений між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» і ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» договір відступлення прав вимоги є фактично договором факторингу, який не міг бути укладений, оскільки ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не має статусу фінансової установи чи банку, а тому не вправі здійснювати обслуговування кредитного договору позивача.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року скасовано рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня

2022 року, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову. Здійснено розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при укладенні спірного договору про відступлення прав вимоги від 17 липня 2020 року сторони керувалися положеннями статей 512, 513, 514 ЦК України та зазначений договір є договором відступлення прав вимоги, а не договором факторингу, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання його недійсним.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення прав, свобод чи законних інтересів позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ними не доведено, що укладений між відповідачами договір суперечить нормам Цивільного кодексу України та іншим нормам законодавства, а тому відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору.

Узагальнені доводи касаційної скарги

09 травня 2022 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2022 року.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня

2018 року у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 465/646/11, від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявники вказують, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи або юридичної особи, що не має спеціального дозволу на здійснення фінансових операцій, суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Заявники звертають увагу на те, що між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» і

ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» було укладено попередній договір про викуп прав вимог, а ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» здійснено оплату за вказаним договором. Тобто відбулося фінансування клієнтом фактора за відступлення права вимоги, що є по суті основною ознакою договору факторингу. Таким доказом є платіжне доручення № 62 від 16 червня 2020 року та інші платіжні доручення, які були долучені відповідачами до матеріалів справи.

Заявники вказують, що апеляційний суд помилково ототожним договір про відступлення прав вимог (договір цесії) із договором факторингу та скасував законне рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/11546/21.

24 січня 2023 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу

№ 761/11546/21 розподілено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2023 року справу № 761/11546/21 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб посилається на те, що постанова апеляційного суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законною і обґрунтованою, ухвалена відповідно до норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного права є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених у справі обставин.

У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» посилається на те, що апеляційний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що у договорі відступлення, який було укладено між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» і ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», відсутні ознаки договору факторингу. Звертає увагу на те, що первісний договір відступлення укладений між ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» під час процедури ліквідації банку на електронних торгах, в яких можуть приймати участь будь-які організації, у тому числі без статусу банка або фінансової установи.

Також ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» подано заяву, у якій порушено питання щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України з посиланням на те, що оспореним договором не було порушено права та інтереси позивачів, оскільки між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» і ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» було укладено додаткову угоду, у відповідності до якої право вимоги повернулося до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 серпня 2007 року між ОСОБА_1 і ВАТ «КБ «Надра» було укладено договір кредитної лінії № 6М/2007/840-МКЛ/592, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 140 000 доларів США на строк до 14 серпня 2014 року зі сплатою 14,4 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором

15 серпня 2007 року між банком і ОСОБА_2 (майновий поручитель) було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, за умовами якого передано в іпотеку належне майновому поручителю на праві власності нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

22 травня 2020 року у ході процедури реалізації майна ПАТ «КБ «Надра», як неплатоспроможного банку, з електронного аукціону було реалізовано право вимоги банку, у тому числі і за вищезазначеними кредитним та іпотечним договорами. Переможцем аукціону визнано ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

17 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2020-05-12-000017-b

від 22 травня 2020 було укладено та нотаріально посвідчено договір № GL48N718070_I_2 про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права вимоги у тому числі за кредитним договором № 6М/2007/840-МКЛ/592 від 15 серпня 2007 року та за договором іпотеки від 15 серпня 2007 року, які зазначені у додатку № 1 до договору.

Згідно з умовами договору № GL48N718070_I_2 про відступлення прав вимоги

від 17 липня 2020 року ПАТ «КБ «Надра» відступило новому кредитору ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а новий кредитор набуває належні банку права вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту, договорами поруки, іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору (основні договори). Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору).

За вказаним договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів. Сторони підтверджують, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України (пункт 2 договору).

Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 1 769 851, 44 грн (ціна договору). Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор (пункт 4 договору).

Зазначений договір набув чинності 17 липня 2020 року, оскільки у цей день підписаний сторонами, скріплений відтисками печаток сторін, нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за № 928.

Перерахування грошових коштів за договором підтверджується платіжним дорученням № 1 від 06 липня 2020 року.

У той же день 17 липня 2020 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»

і ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» було укладено та нотаріально посвідчено договір № GL48N718070_І_2-N про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» право вимоги у тому числі за кредитним договором № 6М/2007/840-МКЛ/592 від 15 серпня 2007 року та за договором іпотеки від 15 серпня 2007 року, які зазначені у додатку № 1 до договору.

Це право відступлення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» передбачено у пункті 2 договору № GL48N718070_I_2.

Згідно з умовами договору № GL48N718070_I_2-N про відступлення прав вимоги від 17 липня 2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (первісний кредитор) відступає новому кредитору ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» належні йому на підставі договору № GL48N718070_I_2 про відступлення прав вимоги

від 17 липня 2020 року, укладеного між ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (боржників), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту, договорами поруки. іпотечними договорами, договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку № 1 до цього договору (основні договори). Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору).

За вказаним договором новий кредитор в день укладення цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги (пункт 2 договору).

Зазначений договір набув чинності 17 липня 2020 року, оскільки у цей день підписаний сторонами, скріплений відтисками печаток сторін, нотаріально посвідчений та зареєстрований у реєстрі за № 929.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд відхиляє посилання заявників про те, що оспорюваний договір про відступлення прав вимоги за своєю правовою природою є договором факторингу, виходячи із наступного.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначених договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови.

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, провадження

№ 12-1гс21).

Суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16).

Судами встановлено, що 17 липня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі протоколу електронного аукціону № UA-ЕА-2020-05-12-000017-b від 22 травня 2020 року було укладено та нотаріально посвідчено договір № GL48N718070_I_2 про відступлення прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» права вимоги у тому числі за кредитним договором

№ 6М/2007/840-МКЛ/592 від 15 серпня 2007 року та за договором іпотеки

від 15 серпня 2007 року, які зазначені у додатку № 1 до договору. Тобто договір було укладено на підставі електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується.

Таким чином, оскільки за результатами електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до позичальників, іпотекодавців, заставодавців та поручителів і не набуло права здійснювати фінансові операції відносно боржника, тому і відчужувати ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» могло право вимоги, яке ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло на підставі оспореного договору.

Слід зазначити, що сторони договору купівлі-продажу майнових прав у процедурі ліквідації банку фактично уклали договір купівлі-продажу права вимоги, сторонами якої можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи.

Положення нормативно-правових актів, які регулюють процедуру ліквідації банку, допускають продаж на конкурсних засадах майна банку, що перебуває у стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення виконання зобов`язання будь-яким суб`єктам правовідносин, зокрема і без статусу банку або іншої фінансової установи (постанова Верховного Суду від 16 грудня

2020 року у справі № 640/14873/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі

№ 346/1305/19-ц (провадження № 14-181цс20) зазначила, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.

Окрім зазначеного, слід звернути увагу, що Верховний Суд у постанові

від 25 січня 2023 року у справі № 638/18879/18 (провадження № 61-11179св22) зазначив, що як первісне, так і наступне відступлення права вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансової установи за обставин, коли первісний кредитор (банк) відчужує активи у процедурі ліквідації та позбавлений банківської ліцензії.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки договір про відступлення прав вимоги від 17 липня 2020 року № GL48N718070_I_2-N не є договором факторингу, а стороною цього договору могла виступати будь-яка особа.

Доводи ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» про наявність підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України колегія суддів вважає безпідставними.

У апеляційній скарзі, поданій 17 лютого 2022 року, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не посилалося на договір про внесення змін та доповнень № 2 до договору № GL48N718070_I_2-N про відступлення прав вимоги, який було укладено 22 січня 2022 року, а суд апеляційної інстанції не досліджував зазначену обставину. Предметом оцінки суду на предмет відповідності вимогам закону був договір про відступлення прав вимоги від 17 липня 2020 року № GL48N718070_I_2-N, спір щодо цього був вирішений судом. Підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Колегія суддів, надаючи оцінку постанові апеляційного суду на предмет її законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, на які заявники посилалися в обґрунтування доводів касаційної скарги.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги належить відмовити, судові витрати покладаються на сторону позивача.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович