Постанова

від 30.01.2023 по справі 524/6850/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/6850/21 Номер провадження 22-ц/814/2193/23Головуючий у 1-й інстанції Гончаренко О.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О.І., Прядкіної О. В.,

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 вересня 2022 року у складі судді Гончаренко О. В.

за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа КП «Детективне агентство «Кобра» про стягнення гонорару за договором про надання правничої допомоги,

в с т а н о в и в:

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, яка мотивована тим,що 26.07.2021нею пред`явленийпозов довідповідача ОСОБА_2 про стягненнягонорару всумі 23000доларів США покурсу кгривні начас винесеннясудового рішення відповідно до договору від 10.01.2020 про надання правової допомоги у справі про поділ спільного майна подружжя.

Вказувала, що ОСОБА_2 обіцяв оплатити надані з 10.01.2020 по 06.10.2020 послуги після закінчення розгляду справи, але після підписання мирової угоди відмовився сплачувати їй кошти, надіслану рекомендованим листом претензію отримувати відмовився, а з метою уникнення сплати боргу почав переоформляти на дочку та матір належну йому нерухомість.

Посилаючись нанаведені обставини, просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача ОСОБА_2 та заборони ОСОБА_2 до набрання чинності рішенням суду вчиняти дії щодо відчуження майна, що належить йому на праві власності.

Ухвалою Автозаводськогорайонного судум.Кременчука Полтавськоїобласті від26вересня 2022року узадоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпеченняпозову відмовлено.

Ухвала суду мотивована відсутністю передбачених законом підстав для забезпечення позову.

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити її заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувана ухвала суду порушує її права на отримання оплати за виконану роботу згідно договору про надання правової допомоги від 10.01.2020 та доповнення до договору від 22.05.2020, а також її процесуальні права, передбачені статтями 149, 150 ЦПК України.

Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів не тільки її, а і працівників Детективного агентства «Кобра», які виконували її доручення при наданні правової допомоги ОСОБА_2 .

Вказує на помилковість висновку суду про відсутність існування зобов`язання між нею та ОСОБА_2 , так як даний факт встановлено постановою Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року.

Також вказує на незаконність відмови у задоволенні заяви з посиланням на відсутність пропозиції зустрічного забезпечення, оскільки в даному випадку відсутні передбачені нормами ЦПК України підстави для його застосування.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що 26.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області з позовом до ОСОБА_2 ,третя особа:ПП «Детективнеагентство «Кобра» про стягнення грошового зобов`язання по цивільному договору правових послуг, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь за договором про надання послуг 23000 доларів США по курсу до гривні на час винесення рішення суду та моральну шкоду в сумі 50000 грн, а також на користь держави судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір», оскільки вона, як інвалід 2 групи, звільнена від сплати судового збору.

Як на підставу позовних вимог посилалася на те, що 10.01.2020 між нею та ОСОБА_2 укладено договір № 3 про надання правової допомоги з оформленням нотаріальної довіреності від 15.01.2020 для представлення його інтересів в суді, відповідно до умов якого клієнт ОСОБА_2 зобов`язався надати документи по спірному питанню про розподіл майна та оплатити її послуги відповідно прейскуранту, а адвокат (юрист) вивчити матеріали справи і судову практику, скласти позовну заяву, клопотання та заяву про забезпечення позову та приймати участь у судових засіданнях по нотаріальному дорученню. У зв`язку зі збільшенням в подальшому позовних вимог 22.05.2020 було укладено доповнення до Договору № 3, яким збільшено оплату послуг до 23000 доларів США.

Вказувала, що нею та працівниками належного їй Детективного агентства «Кобра» було надано відповідачу належну правову допомогу, проте відповідач порушив умови договору та не сплатив кошти за договором, чим завдав їй матеріальної та моральної шкоди.

Відмовляючи у вжитті заходів забезпечення даного позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження існування між сторонами спірних зобов`язань, а також доказів вчинення відповідачем дій щодо відчуження належного йому нерухомого майна та утруднення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Крім того, суд вказав, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно відповідача не є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Згідно із пунктами 1, 2 частини першої та частини третьої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії; заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

При вирішенніпитання прозабезпечення позовусуд маєздійснити оцінкуобґрунтованості доводівзаявника щодонеобхідності вжиттявідповідних заходівз урахуванням:розумності,обґрунтованості іадекватності заявленихвимог щодозабезпечення позову;забезпечення збалансованостіінтересів сторін,а такожінших учасниківсудового процесу;наявності зв`язкуміж конкретнимзаходом забезпеченняпозову іпредметом позовноївимоги,зокрема,чи спроможнийтакий західзабезпечити фактичневиконання судовогорішення вразі задоволенняпозову;імовірності утрудненнявиконання абоневиконання рішеннясуду вразі невжиттятаких заходів;запобігання порушеннюу зв`язкуз вжиттямтаких заходівправ таохоронюваних закономінтересів осіб,що неє учасникамисудового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог ОСОБА_1 є зобов`язання відповідача за договором № 3 надання правової допомоги (про розділ майна) від 10.01.2020 з доповненням від 22.05.2020, що укладений між Колективним підприємством «Детективне агентство «Кобра» (свідоцтво про реєстрацію від 16.04.1998) в особі директора (засновника) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання останньому правової допомоги при розділі майна подружжя, тобто у спірних правовідносинах позивач виступає представником юридичної особи - сторони договору.

Заявляючи вимогу про забезпечення позову про стягнення боргу за вказаним договором на її користь, позивач зазначила, що відповідач добровільно оплачувати надані послуги відмовляється та у випадку невжиття заходів забезпечення позову він матиме можливість відчужити належне йому на праві власності майно, що в свою чергу ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду про задоволення позову.

Проте така заява не є обґрунтованою, оскільки позивачем не надано доказів відчуження або намірів відчуження відповідачем належного йому майна. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

До того ж витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копії яких позивач додала до заяви про забезпечення позову, сформовані 19.02.2013 та не містять актуальну інформацію щодо обсягу майна відповідача на час вирішення питання забезпечення позову та арешт зазначеного у витягах нерухомого майна може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, які не є учасниками справи.

З огляду на невідповідність заявлених вимог забезпечення змісту права, за захистом якого позивач звернулась до суду, обсягу нерухомого майна, на яке вона просить накласти арешт, та відсутності даних про його вартість, доводи апеляційної скарги щодо співмірності заходів забезпечення є необґрунтованими.

Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, що доводами апеляційної скарги не спростовується.

Оскаржувана ухвала суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим залишається апеляційним судом без змін, а апеляційна скарга позивача - без задоволення.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна