Рішення

від 12.01.2023 по справі 932/6957/21

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №932/6957/21

Провадження №2/932/4029/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2023 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Дубовик К.В.,

представника позивача: Карлаш І.А.,

представника відповідача: Борейко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічногоакціонерного товариства«Банк Кредит Дніпро» про витребування майназ чужогонезаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом у якому просить витребувати від ПАТ «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0051 га, кадастровий номер 1210100000:02:399:0015, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 01.11.2021 було відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 09.08.2022 підготовче засідання закрито, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтуванняпозову позивач зазначає, що у квітні 2017 року на електронних торгах купив гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний гараж розташований на спірній земельній ділянці. Позивач вважає, що він набув право власності на земельну ділянку на підставі ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України. Оскільки право власності на земельну ділянку зареєстровано за відповідачем позивач просить витребувати він нього таку земельну ділянку в свою користь. Щодо правильності обраного способу захисту, позивач покликається на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 №200/606/18.

Позивач вказує, що ним не пропущено строк позовної давності, оскільки позивачем у 2018 році подавався позов на захист порушений прав. Остаточне судове рішення ухвалено 22.06.2021. Оскільки у позові йому відмовлено з підстав неналежно обраного способу захисту, він має право звернутися до суду повторно. Крім того, до 17.10.2018 судова практика вказувала, що до віндикаційного позову позовна давність не застосовувалася.

Згідно відзивувідповідач заперечує проти позову, звертає увагу на недобросовісність дій позивача, оскільки у повідомленні про продаж гаражу були відсутні відомості про земельну ділянку на якій він розташований. Вказує, що майно не може бути витребувано від добросовісного власника, оскільки воно продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Також вказує, що за умови коли добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам ст.388 ЦК України, втрачає майно та змушений шукати способи компенсації своїх витрат є неприйнятною. Позивачем визначено неправильний спосіб захисту порушеного права, а саме не заявлено вимог про визнання торгів земельної ділянки недійсними.

Також відповідачемподано заявупро застосуваннястроку позовноїдавності довимог позивача, яка мотивована тим, що строк позовної давності для позивача розпочав свій перебіг 02.03.2017, підчас складення протоколу електронних торгів, та сплив 02.03.2020. Подача ж інших позовів із неналежним способом захисту не перериває строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, навів доводи, аналогічні мотивам позову. Щодо позовної давності додатково зазначив, що строки позовної давності продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Представник відповідача навела доводи, аналогічні змісту позовної заяви та заяви про застосування строку позовної давності.

Обставини, встановлені судом.

В межах відкритого виконавчого провадження №37765326 з примусового виконання виконавчого листа по справі №403/12771/12, виданого 15.03.2013 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованості державним виконавцем здійснювалась реалізація нерухомого майна боржника ОСОБА_2 , в результаті чого гараж № НОМЕР_1 , площею 40,8 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка під ним були оцінені суб`єктами оціночної діяльності та виставлені на торги окремими лотами.

ОСОБА_1 набув право власності на вказаний гараж № НОМЕР_1 , про що свідчить свідоцтво, видане 22.09.2017 приватним нотаріусом ДНМО Заверуха Н.І. про придбання зазначеного гаражу на електронних торгах за вартістю 153856,85 грн, зареєстровано в реєстрі за №875.

Окремим лотом була передана на реалізацію земельна ділянка, що розташована у АДРЕСА_1 та прийнята ПАТ «Банк Кредит Дніпро» у власність за вартістю 233215,50 грн у зв`язку з тим, що треті торги не відбулись за відсутністю покупців.

Свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів від 20.12.2017, щодо земельної ділянки на ПАТ «Банк Кредит Дніпро», було предметом оскарження у цивільній справі №200/606/18, за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Римської Анастасії Вікторівни.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2022 у позові відмовлено у зв`язку із обранням неналежного способу захисту.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 2332,15 грн.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.2). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4).

Вказані норми кореспондуються із приписами ст.81 ЦПК України.

У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2022 по справі №200/606/18 наведено наступні висновки.

Пункт 37, отже, чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилахстатті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Пункт 32, якщо право власності на об`єкт нерухомості та на земельну ділянку, на якій цей об`єкт розташований, належать одній особі, то відчуження, у тому числі в процедурі виконавчого провадження, об`єкта нерухомості окремо від земельної ділянки або земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості суперечить закону.

Пункт 58, отже, якщо продажу підлягає об`єкт нерухомості, право власності на який відповідно до частини першої статті 377 ЦК України, частини першої статті 120 ЗК України переходить лише разом з правом власності на земельну ділянку, на якій такий об`єкт розташований, то в інформаційному повідомленні про електронні торги повинен бути зазначений кадастровий номер такої земельної ділянки. Невиконання цієї вимоги призводить до правової невизначеності, що призводить до зменшення конкуренції учасників торгів, та може ввести в оману учасників торгів щодо майна, яке продається.

Пункт 60, якщо ж реалізації підлягає земельна ділянка, то відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Порядку в інформації про майно додатково зазначаються, зокрема, кадастровий номер земельної ділянки та обмеження на використання земельної ділянки (установлені на підставі містобудівних та санітарних норм і правил, включаючи архітектурно-планувальні, технічні, екологічні умови). Велика Палата Верховного Суду знов звертає увагу, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника об`єкта нерухомості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18 (провадження №12-135гс19, пункт 84)). Отже, якщо продажу підлягає земельна ділянка одного власника, на якій розташований об`єкт нерухомості іншого власника (якщо такий продаж не суперечить закону), то в інформаційному повідомленні повинна міститись інформація про таке обмеження на використання земельної ділянки. В інформаційному повідомленні повинна міститись також інформація про інші обмеження на використання земельної ділянки, пов`язані з наявністю прав інших осіб на земельну ділянку (емфітевзис, суперфіцій тощо). Невиконання цієї вимоги також призводить до правової невизначеності, що призводить до зменшення конкуренції учасників торгів, та може ввести в оману учасників торгів щодо майна, яке продається.

Пункт 61, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо така особа знала чи мала знати про порушення порядку реалізації майна, зокрема про порушення вимог до інформації про майно. Не може вважатися добросовісною і особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема про набуття земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості, який на ній розмішений, чи про набуття такого об`єкта окремо від земельної ділянки, якщо таке набуття не допускається в силу закону.

Пункт 74, Велика Палата Верховного Суду знов нагадує, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження №14-256цс18, пункт 98), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80) та багатьох інших.

Пункт 75, при цьому, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Такий висновок сформульований, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.6).

Пункт 76, таким чином, ані позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, ані позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку не відповідають належному способу захисту у цій справі. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52).

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказана норма набула чинності 02.04.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 N211, з метоюзапобігання поширеннюна територіїУкраїни гостроїреспіраторної хворобиCOVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2(далі-COVID-19), установлено з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин.

Такий карантин дії до даного часу на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 N1236.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.

Висновки суду.

За встановлених обставин, в межах виконавчого провадження, де кредитором був відповідач, відбувалася реалізація майна боржника.

Боржнику належало право власності на земельну ділянку та розташований на ній гараж.

У такому випадку вказані об`єкти нерухомості мали бути відчужені єдиним лотом, а їх окреме відчуження суперечить закону.

При цьому, в силу приписів ст.120 ЗК України та ст.370 ЦК України передбачено імперативний перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості. Про викладене вказує і ВПВС.

Відтак, можна ствердити, що набувши право власності на гараж позивач набув право власності і на земельну ділянку.

Позивач оскаржував свідоцтва про придбання нерухомого майна з торгів від 20.12.2017, щодо земельної ділянки на ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та просив визнати право власності на земельну ділянку. Проте ВПВС відмовила позивачу у позові зазначивши, що обраний спосіб захисту не є належним (так само як і вимоги про скасування акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу чи визнання дій державного виконавця неправомірними).

При цьому Велика Палата Верховного Суду нагадала, що за загальним правилом якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Відтак належним способом захисту прав позивача у даних правовідносинах є саме віндикаціний позов.

З огляду на наведене суд відхиляє доводи відповідача про обрання позивача неналежного способу захисту порушеного права.

Також відхиляються судом доводи відповідача про недобросовісність дій позивача та неможливість витребування майна від добросовісного власника.

Добросовісність позивача перебуває поза предметом розгляду даної справи. Адже правомірність набуття позивачем права власності на гараж відповідачем не оспорюється (відповідних позовних вимог відповідачем не заявлялося).

Навпаки, добросовісність відповідача, підлягає дослідженню у даному спорі, оскільки це має значення для вирішення спору з огляду на приписи ст.388 ЦК України. В даному питанні суд знову звертається до постанови ВПВС, яка виснувала, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема про набуття земельної ділянки окремо від об`єкта нерухомості, який на ній розмішений. Відтак суд приходить до висновку про недобросовісність набуття права на земельну ділянку відповідачем.

Оцінюючи доводи відповідача про намір збагачення позивача за рахунок набуття права власності на гараж та земельну ділянку за ціною гаражу, суд відзначає, що такі не впливають на вирішення даного спору. Такі доводи можуть предметом кримінального переслідування за наявності ознак кримінального правопорушення.

Щодо позовної давності, то до віндикаційного позову застосовується загальний строк позовної давності у три роки.

Такий строк розпочав свій перебіг найраніше 20.12.2017, у день складення акту №37765326/16 про передачу земельної ділянки відповідачу в рахунок погашення боргу. До спливу строку позовної давності, тобто до 20.12.2020, Законом України №540-IXвстановлено,що строкизагальної позовноїдавності продовжуються на строк дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Оскільки відповідний карантин було запроваджено із 12.03.2020 та він діє до даного часу, суд приходить до висновку про подання позивачем позову в межах строку позовної давності.

При цьому, навіть, якщо взяти до уваги доводи відповідача про відрахування строку позовної давності від дня набуття права власності на гараж позивачем, то незважаючи на те, що торги були проведені 02.03.2017, акт державного виконавця про проведені електронні торги складено лише 05.05.2017. Тобто вже в межах дії п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. До отримання відповідного акту позивач не міг здійснювати дії щодо реєстрації права власності на майно, а саме із днем державної реєстрації пов`язується виникнення права власності на нерухоме майно (ч.4 ст.334 ЦК України).

За вказаних обставин, суд вважає за правильне позов задовільнити повністю.

Інші доводи сторін не впливають на вирішення спору, тому їх аналіз суд не здійснює.

Враховуючи задоволення позову, із відповідача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовільнити.

Витребувати від Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0051 га, кадастровий номер 1210100000:02:399:0015, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 2332,15 грн.

Рішення судунабираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсіма учасникамисправи,якщоапеляційнускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено, підписано та проголошено 20.01.2023.

Суддя: В.І. Цитульський