Рішення

від 16.12.2022 по справі 300/4402/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2022 р. справа № 300/4402/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу №1001-п від 01.06.2021, податкових повідомлень-рішень від 12.07.2021 за №004413/0706 та за №004414/0706, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу №1001-п від 01.06.2021, податкових повідомлень-рішень від 12.07.2021 за №004413/0706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 40,00 грн за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та за №004414/0706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 140 000,00 грн за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач дійшов помилкових висновків про наявність порушення порядку проведення розрахунків, а також безпідставних висновків щодо несвоєчасної реєстрації витратомірів, рівномірів. Також покликається на те, що відсутність визначеного періоду, що охоплюється перевіркою у наказі про проведення перевірки та конкретно визначених підстав вказує, що контрольний захід проведено протиправно. Зокрема, позивач вказав, що наказ про проведення фактичної перевірки №1001-п від 01.06.2021, не містить жодних посилань на конкретні фактичні підстави для призначення перевірки, а лише процитовано положення пп. 80.2.2.80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на адміністративний позов, згідно якого вказав, що перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, наказ про проведення перевірки містить підстави її проведення, а за результатами перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення в порядку та у спосіб визначений законом. В задоволенні позовних вимог просить відмовити.

На адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив аргументи відповідача.

Правом подання заперечення на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Суд, розглянувши праву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» з 02.03.2016 зареєстроване як юридична особа (номер запису 11191020000013946), проводить діяльність згідно з КВЕД: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

На підставі наказу від 01.06.2021 №1001-п Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області було здійснено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

За результатами перевірки складено акт №090327, який зареєстрований в органі ДПС за №3288/09/15/РРО/40312525, 10.06.2021 згідно висновків якого встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме:

проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстраторів розрахункових операцій;

невидача розрахункового документа встановленого зразка на суму, чим порушено п.1, п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг»;

несвоєчасна реєстрація в «Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі» 4 рівнемірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі (уніфікований номер 1015451);

несвоєчасна реєстрація в «Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі» 3 витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом з акцизного складу (уніфікований номер 1015451).

За результатами перевірки 01.06.2021 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: за №004413/0706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 40,00 грн за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та за №004414/0706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 140 000,00 грн за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем в першу чергу врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з п.61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.19-1.1.16 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального. обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Вимогами п.75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Пунктом 81.1. статті 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, відповідних документів.

Поряд з іншим, у пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України викладені вимоги до наказу на проведення перевірки, відповідно до яких у наказі обов`язково зазначаються наступні відомості: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

З аналізу наведених норм права слідує, що податкове законодавство надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення фактичної перевірки за наявності відповідних на те підстав (у спірному випадку на підставі підпунктів 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України), та за умови прийняття відповідного наказу із зазначенням у ньому таких підстав на її проведення.

Як уже з`ясовано судом Головним управлінням ДПС в області видано наказ від 01.06.2021 №1001-п Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області та було здійснено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Як підставу визначено підпункт 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

За доводами відповідача підставою для прийняття коментованого наказу від 01.06.2021 №1001-п була наявна інформація про реєстрацію рівнемірів та витратомірів з однаковою назвою згідно Довідки про розпорядника акцизного складу №1015451, що і було достатньою підставою для проведення фактичної перевірки.

Судом зазначається, що відповідно до підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, передбачений термін податкова інформація для цілей оподаткування розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Згідно з частиною другою цієї ж статті зазначеного Закону правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Отже, порядок збирання та використання податкової інформації регулюється Податковим кодексом України, а в частині, яка ним не врегульована - іншими законодавчими актами.

Як передбачено пунктом 74.2 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Отже, вказана норма передбачає як підставу проведення фактичної перевірки, здійснення функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Таким чином, призначення перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень.

За поясненнями відповідача контролюючим органом здійснено аналіз інформації та встановлено реєстрацію витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуар із однаковою назвою.

Вказані обставина й стала підставою для винесення відповідачем наказу від 01.06.2021 №1001-п Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області та було здійснено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» , що відповідає вимогам підпунктів 80.2.2, 82.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України щодо отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Таким чином, суд вважає не обґрунтованими доводи позивача щодо відсутності юридичних підстав для проведення фактичної перевірки, зокрема при винесені наказу від 01.06.2021 №1001-п.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Отже, за такого правового регулювання, для проведення фактичної перевірки достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин: виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 у справі № 140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 5 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16.

Суд погоджується із доводами позивача про відсутність у спірних наказах, окрім посилання на нумероване позначення підпунктів 80.2.2, 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, стислого та/або обґрунтованого змісту підстав для проведення фактичної перевірки.

Проте, на думку суду, окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, зокрема відсутність або неповнота інформації, відомостей та інших даних щодо її організації і проведення, у спірному випадку (за умови дослідження і встановлення судом при розгляді справи про наявність таких підстав) не можуть слугувати єдиною, самостійною і як наслідок достатньою підставою для визнання оскаржуваного наказу протиправним.

Вказані висновки суду стосуються й доводів позивача щодо того, що в акті перевірки не вказано, яку саме конкретно норму Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», оскільки зміст акту в частині опису виявлених порушень, дає можливість встановити яку саме норму вказаної статті Закону порушено позивачем.

Також суд звертає увагу на те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Водночас, в силу пункту 2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Таким чином, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки серед іншого є обставини щодо пред`явлення, направлення або надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, копії наказу та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Крім цього, суд враховує, що станом на момент вручення копії наказу позивачем не зверталась увага на невідповідність документів, про недоліки яких зазначено в позовній заяві.

Як зазначено судом вище перевірка проведена на підставі наказу від 01.06.2021 №1001-п «Про проведення фактичної перевірки» та направлень на перевірку від 01.06.2021 №1315 та №1316, згідно яких посадовим особам відповідача доручено здійснити фактичну перевірку АЗС №8, що розташована за адресою вул. Центральна, 144/А, с. Гончарівка, Тлумацький район, Івано-Франківська область, ТОВ «Сапсан ІФ» ( код ЄДРПО 40312525).

Також судом встановлено, що в наказі від 01.06.2021 №1001-п «Про проведення фактичної перевірки» та направленнях на перевірку від 01.06.2021 №1315 та №1316 визначено її об`єкт, а також зазначено строк її проведення.

Судом встановлено, що до початку проведення фактичної перевірки, працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області пред`явлено посадовій особі позивача службові посвідчення та направлення на перевірку, що підтверджується підписом у відповідних направленнях (а. с. 31-32).

Дана обставина не заперечується позивачем, та визнається сторонами по даній судовій справі, що свідчить про дотримання контролюючим органом вимог ПК України щодо проведення фактичної перевірки.

Отже, доводи позивача щодо протиправності такої перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та є необґрунтованими.

Як наслідок, суд зазначає, що позов в частині визнання протиправним та скасування наказу від 01.06.2021 №1001-п «Про проведення фактичної перевірки» не підлягає до задоволення.

Окрім того, як встановлено судом контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Водночас. суд враховує правову позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, згідно якої незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2021 №004413/0706, суд зазначає наступне.

Актом перевірки, встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг», а саме невидача розрахункового документа встановленого зразка на суму 400 грн.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Відповідно до преамбули Закону, його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

У відповідності до абзацу 5 статті 2 Закону №265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Відповідно до абзацу 6 статті 2 Закону № 265-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1, 2, ст. 3 Закону України №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1442, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Згідно акту перевірки під час проведення контрольної розрахункової операції встановлено, що працівником АЗС здійснено відпуск дизельного палива на суму 400 грн без використання РРО та видання розрахункового документа (фіскального чека). Факт проведення контрольної розрахункової операції та її не проведення через реєстратор розрахункових операцій, невидача відповідного розрахункового документу підтверджується актом (довідкою) фактичної перевірки від 01.06.2021 №090327 та поясненнями оператора АЗС ОСОБА_1 від 01.06.2021 (а. с. 33-37, 39).

З огляду на вищевказане, обставини порушення позивачем підпунктів 1, 2, статті 3, пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР підтверджуються матеріалами справи. Відповідачем правомірно застосовано до ТОВ «Сапсан ІФ» штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 40,00 грн,

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2021 №004414/0706, суд зазначає наступне.

За змістом підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу - це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Вимоги щодо обладнання витратомірами-лічильниками кожного місця відпуску пального наливом з акцизного складу та рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі (далі - рівнеміри-лічильники) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованих на акцизних складах, на території яких здійснюється, зокрема, реалізація пального, та вимоги, яким повинні відповідати витратоміри-лічильники та рівнеміри - лічильники визначені встановлені підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Згідно підпунктів 1 і 2 пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №891 від 22.11.2017 на виконання статті 230 Податкового кодексу України, витратомір-лічильник - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах.

Вiдповiдно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №891 резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Згідно із нормами підпункту 4 пункту 2 Порядку №891 обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Положеннями пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України також передбачено, що платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Пунктом 3 Порядку №891 визначено, що адміністратором та держателем Реєстру є контролюючий орган (Державна податкова служба України), який забезпечує:

- створення програмного продукту, що забезпечує функціонування Реєстру, приймання від розпорядників акцизних складів електронних документів для наповнення Реєстру, обробку електронних документів для наповнення Реєстру та перенесення з них даних до Реєстру, збереження даних, що містяться в Реєстрі;

- захист інформації, що міститься в Реєстрі, в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 5 Порядку №891 електронні документи для наповнення Реєстру, які формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, містять:

1) інформацію про розпорядника акцизного складу (найменування, реєстраційні дані, реквізити документів, на підставі яких здійснюється експлуатація акцизного складу);

2) інформацію про всі наявні у розпорядника акцизного складу акцизні склади (адреса, правовстановлюючі документи на споруди та приміщення акцизного складу) з уніфікованим номером кожного акцизного складу, який автоматично присвоєно в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, з уніфікованою нумерацією кожного акцизного складу та всі резервуари (їх кількість, тип, ємність) з уніфікованою нумерацією кожного резервуара, розташовані на акцизних складах;

3) інформацію про акцизний склад з уніфікованим номером в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, розташовані на такому акцизному складі резервуари з уніфікованою нумерацією, про назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери витратомірів, установлених у кожному місці відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу, та назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери рівнемірів, установлених на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на такому акцизному складі;

4) дату встановлення, заміни, опломбування, технічного обслуговування, ремонту, повірки, калібрування витратоміра, рівнеміра, резервуара, відомості щодо організацій та осіб, які проводили такі роботи;

5) зведені за добу підсумкові облікові дані щодо: обсягів фактичних залишків пального на початок та кінець звітної доби та добового обсягу обігу пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С, у розрізі всіх наявних у розпорядника акцизного складу акцизних складів з уніфікованою нумерацією - для усіх розпорядників акцизних складів, крім зазначених в абзаці третьому цього підпункту; добового фактичного обсягу реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С, - для розпорядників акцизних складів, на акцизних складах яких провадиться діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову підакцизну продукцію (пальне);

6) інформацію про осіб (прізвище, ім`я, по батькові, посада), які формують та надсилають електроні документи для наповнення Реєстру;

7) інформацію про коригування даних, зазначених у підпунктах 1 - 5 цього пункту, в електронних документах для наповнення Реєстру, надісланих до Реєстру (коригуючі електронні документи для наповнення Реєстру);

8) інформацію про такі ознаки акцизного складу: акцизний склад, на якому провадиться діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову підакцизну продукцію (пальне), обладнаний лише витратомірами в кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) шляхом наливу з такого акцизного складу; акцизний склад, на якому здійснюється виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у тарі виробника без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнаний витратомірами та рівнемірами;

9) інформацію про обсяги залишків пального, що розташовані на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці;

10) інформацію про дні, в які акцизний склад не працює.

Електронні документи для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену у підпунктах 1 -4 пункту 5 цього Порядку, формуються та надсилаються розпорядниками акцизних складів одноразово до початку введення в дію Реєстру та в разі зміни такої інформації. Інформація про витратоміри та рівнеміри вноситься до Реєстру після настання строків їх встановлення, визначених ПК України(пункт 6 Порядку № 891).

Відповідно до п.7 Порядку № 891 електронні документи для наповнення Реєстру формуються розпорядниками акцизних складів за місцем розташування акцизного складу у такому порядку:

1) інформація, зазначена в підпунктах 1 - 4, 6 -10 пункту 5 цього Порядку, вноситься до електронних документів для наповнення Реєстру інформацією про відповідальних осіб розпорядників акцизних складів шляхом ручного вводу даних;

2) інформація, зазначена в підпункті 5 пункту 5 цього Порядку, вноситься до електронних документів для наповнення Реєстру: автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів та рівнемірів починаючи з граничних строків, зазначених у пунктах 12 і 27 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, для обов`язкового обладнання акцизних складів рівнемірами та витратомірами; відповідальною особою розпорядника акцизного складу - під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра або витратоміра, а також у період з 1 червня 2019 р. до граничних строків, передбачених у пунктах 12 і 27 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, для обов`язкового обладнання акцизних складів витратомірами та рівнемірами.

Відповідно до вимог ст. 230 ПК України та Порядку № 891 суб`єкти господарювання до 01 січня 2020 року зобов`язані обладнати та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники рівня пального у резервуарі в разі здійснення діяльності пов`язаної з обігом пального на акцизному складі на території на яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального.

Реєстрація витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі здійснюється на підставі довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944.

Отож, кожний введений в експлуатацію стаціонарний резервуар, розташований на акцизному складі, повинен бути обладнаний рівнеміром-лічильником, який повинен відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

Кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу, розташоване на акцизному складі, повинно бути обладнане витратомірами-лічильниками.

Відповідно до п.18 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України норми 128-1.1 статті 128 цього Кодексу застосовуються з 1 квітня 2020 року до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1 000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу).

Проте, Законом України №391-IX від 18.12.2019 внесені зміни до пункту 18 підрозділу 5 розділу XX ПК України та слово «січня» замінено словом «квітня».

Пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України передбачено, що не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу.

Таким чином, законодавець встановив, що відповідальність розпорядників акцизних складів за відсутність обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками може наступити лише з 01.04.2020, фактично надавши розпорядникам вказаних складів додатковий термін для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

При цьому, такі витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники повинні бути зареєстровані у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників.

У контексті цього суд звертає увагу на те, що законодавчі зміни, на підставі яких у позивача виник обов`язок обладнати акцизний склад відповідними засобами вимірювання, були прийняті заздалегідь.

Обґрунтовуючи протиправність застосування штрафних санкцій, позивач зазначає, що контролюючим органом не заперечується, що з початку здійснення діяльності з 13.11.2020 року реалізація пального здійснювалась за наявної реєстрації витратомірів та рівномірів, про що свідчить наведений у Акті факт щодо подання довідок про реєстрацію Додатково доводить до відома суду, що самостійно виявивши 18.05.2021 технічну помилку у наданих раніше довідках щодо назви рівнемірів, ТОВ «Сапсан ІФ» самостійно у встановлений Порядком №891 спосіб подав коригуючу довідку (а. с. 55-56).

В контексті порушеного питання суд вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 за №408 «Про деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового» затверджено Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі - Порядок №408).

За приписами пунктів 11 та 12 Порядку №408 для реєстрації нових акцизних складів, внесення змін у дані про акцизні склади, анулювання реєстрації акцизних складів, усунення розбіжностей або помилок у записах реєстру платників щодо акцизних складів платник акцизного податку подає заяву про внесення відповідних змін. Заява надсилається контролюючому органу та приймається у порядку, встановленому для реєстрації.

Проте, як свідчать матеріали справи та пояснення відповідача, позивачем не подавалась до контролюючого органу відповідна заява.

Водночас слід відмітити, якщо розпорядником акцизного складу подається коригуюча довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (Довідка 1), у якій обов`язково заповнюється Таблиця 1 «Інформація щодо розташованих на акцизному складі пального стаціонарних резервуарів та установлених на них рівнемірів», відповідно до наказу Міністерства фінансів України №944 від 27.11.2018 «Про затвердження формату даних, структури та форм електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі».

Втім, суд вважає, що вище наведені позивачем обставини не позбавляють останнього обов`язку щодо реєстрації витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня пального, з огляду на таке.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що відповідно до поданої 05.02.2021 довідки у таблиці 2 внесено інформацію про встановлення витратоміра-лічильника назва (модель) «Шельф LPG» 100-1 серійний (ідентифікаційний) номер 13912, уніфікований номер резервуара 1015451/15. Вказана назва (модель) та її серійний номер зазначений також у таблиці 1 цієї довідки як рівнемір-лічильник. При огляді паливнороздавальної колонки газу встановлено, що він виконує функції витратоміра-лічильника.

Дане дублювання інформації у таблиці 1 та таблиці 2 засвідчує необладнання резервуара рівнеміром-лічильником у визначений законодавством термін.

Відповідно до поданої 18.05.2021 довідки у таблиці 1 внесено інформацію про вилучення рівнеміра-лічильника «Шельф LPG» 100-1 з резервуара та встановлення рівнеміра-лічильника «УУС-01» серійний (ідентифікаційний) номер 13668, уніфікований номер резервуара 1015451/15 на резервуар на акцизному складі уніфікований номер 1015451.

Згідно довідки про розпорядника акцизного складу №1015451 від 13.11.2020, ТОВ «Сапсан» зареєстровано три рівнеміри та три витратоміри з назвою «Геркон» при тому, що вказаний прилад є витратоміром на місці відпуску пального. Крім того 12.11.2020 введено резервуара в експлуатацію, а довідку подано 13.11.2020, тобто несвоєчасно зареєстровано три витратоміри «Геркон».

Відповідно до довідки про розпорядника акцизного складу №1015451 від 05.02.2021 зареєстровано 1 рівнемір та 1 витратомір з назвою «Шельф LPG 100-1.

З довідки про розпорядника акцизного складу №1015451 від 18.05.2021 встановлено, що цього числа зареєстровано зміни, а саме: вилучено рівнеміри з назвою Геркон в кількості 3 штуки та 1 з назвою Шельф LPG 100-1, а також встановлено 4 рівнеміри УУС-01.

Таким чином, судом встановлено, що відбулась несвоєчасна реєстрація 4 рівнемірів та 3 витратомірів.

Позивачем не доведено факт вчасної реєстрації та обладнання рівнемірами та витратомірами в Єдиному державному реєстрі рівнемірів та витратомірів.

Таким чином, необладнання трьома витратоміром-лічильником та чотирма рівнемірами-лічильниками рівня пального на акцизному складі, який розташований за адресою: вул. Центральна, 144/А, с. Гончарівка, Тлумацький район, Івано-Франківська область, є порушенням вимог підпункту 230.1.2. пункту 230.1 статті 230 ПК України.

За таких обставин відповідачем правомірно застосовані санкції встановлені пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України в розмірі 140 000,00 грн.

А отже підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2021 №004414/0706 відсутні.

Інші докази на спростування вказаних порушень в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем зафіксовані у акті перевірки обставини, які свідчать про наявність виявлених порушень та подано докази на їх підтвердження, водночас, позивачем наявність встановлених порушень не спростовано

Враховуючи наведені обставини, відповідачем правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно податкових повідомлень-рішень від 12.107.2021 за №004413/0706 та за №004414/0706, а підстави для їх скасування - відсутні.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають до задоволення, підстави для повернення сплаченого судового збору відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» (вул. Василя Симоненка, 33Б/40, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ40312525) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43142559) про визнання протиправними та скасування наказу №1290 від 26.10.2020, податкових повідомлень-рішень від 25.05.2021 №003187/0706 та №003184/0706 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 16 грудня 2022 р.