Постанова

від 13.11.2023 по справі 300/4402/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4402/21 пров. № А/857/4682/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляк В. В.,

Ільчишин Н. В.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року (ухвалене у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську суддею Кафарським В. В.) в адміністративній справі № 300/4402/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» (далі також - ТОВ «Сапсан ІФ», Товариство, позивач) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати наказ № 1001-п від 01.06.2021, податкові повідомлення-рішення від 12.07.2021 за №004413/0706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 40,00 грн за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, та за № 004414/0706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 140 000,00 грн за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач дійшов помилкових висновків про наявність порушення порядку проведення розрахунків, а також безпідставних висновків щодо несвоєчасної реєстрації витратомірів, рівномірів. Також покликається на те, що відсутність визначеного періоду, що охоплюється перевіркою у наказі про проведення перевірки та конкретно визначених підстав вказує, що контрольний захід проведено протиправно. Зокрема, позивач вказав, що наказ про проведення фактичної перевірки № 1001-п від 01.06.2021 не містить жодних посилань на конкретні фактичні підстави для призначення перевірки, а лише процитовано положення пп. 80.2.2.80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ТОВ «Сапсан ІФ», яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування всіх обставин справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж доводами, що й в позовній заяві.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ Сапсан ІФ з 02.03.2016 зареєстроване як юридична особа (номер запису 11191020000013946), проводить діяльність згідно з КВЕД: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.

На підставі наказу від 01.06.2021 № 1001-п Головне управління ДПС в Івано-Франківській області здійснило фактичну перевірку ТОВ Сапсан ІФ з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

За результатами перевірки складено акт № 090327, який зареєстрований в органі ДПС за № 3288/09/15/РРО/40312525, 10.06.2021 згідно висновків якого встановлено порушення вимог чинного законодавства, а саме:

проведення розрахункової операції на повну суму покупки без застосування реєстраторів розрахункових операцій;

невидача розрахункового документа встановленого зразка на суму, чим порушено п.1, п.2 ст. 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг;

несвоєчасна реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі 4 рівнемірів-лічильників на введених в експлуатацію резервуарах, розташованих на акцизному складі (уніфікований номер 1015451);

несвоєчасна реєстрація в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі 3 витратомірів-лічильників на місці відпуску пального наливом з акцизного складу (уніфікований номер 1015451).

За результатами перевірки 01.06.2021 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: за № 004413/0706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 40,00 грн за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, та за №004414/0706, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 140 000,00 грн за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що доводи позивача щодо протиправності такої перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та є необґрунтованими.

Окрім того, суд зазначив, що контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Відповідачем зафіксовані у акті перевірки обставини, які свідчать про наявність виявлених порушень та подано докази на їх підтвердження, водночас, позивачем наявність встановлених порушень не спростовано.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно застосував штрафні (фінансові) санкції згідно податкових повідомлень-рішень від 12.107.2021 за № 004413/0706 та за № 004414/0706, а підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п. 80.2.2);

- (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п. 80.2.5).

У постановах від 12.08.2021 (справа № 140/14625/20), від 10.04.2020 (справа №815/1978/18), від 25.01.2019 (справа № 812/1112/16), від 05.11.2018 (справа №803/988/17), від 22.05.2018 (справа № 810/1394/16), від 20.03.2018 (справа № 820/4766/17) Верховний Суд вказав, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

З аналізу підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України видно, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Як видно з матеріалів справи, згідно наказу від 01.06.2021 № 1001-п Головне управління ДПС в Івано-Франківській області здійснило фактичну перевірку ТОВ Сапсан ІФ з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, реалізації підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Як підставу визначено підпункт 80.2.2., 80.2.5. пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

За доводами відповідача підставою для прийняття коментованого наказу від 01.06.2021 № 1001-п була інформація про реєстрацію рівнемірів та витратомірів з однаковою назвою згідно Довідки про розпорядника акцизного складу № 1015451, що й було достатньою підставою для проведення фактичної перевірки.

За поясненнями відповідача контролюючим органом здійснено аналіз інформації та встановлено реєстрацію витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуар із однаковою назвою.

Вказані обставина й стала підставою для винесення відповідачем наказу № 1001-п від 01.06.2021 про здійснення фактичної перевірки ТОВ Сапсан ІФ, що відповідає вимогам підпунктів 80.2.2, 82.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України щодо отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Крім того, колегія суддів зазначає, що перевірка проведена на підставі направлень на перевірку від 01.06.2021 № 1315 та № 1316, згідно яких посадовим особам відповідача доручено здійснити фактичну перевірку АЗС № 8, що розташована за адресою вул. Центральна, 144/А, с. Гончарівка, Тлумацький район, Івано-Франківська область, ТОВ Сапсан ІФ ( код ЄДРПО 40312525).

У наказі від 01.06.2021 №1001-п Про проведення фактичної перевірки та направленнях на перевірку від 01.06.2021 №1315 та № 1316 визначено її об`єкт, а також зазначено строк її проведення.

До початку проведення фактичної перевірки, працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області пред`явило посадовій особі позивача службові посвідчення та направлення на перевірку, що підтверджується підписом у відповідних направленнях (а. с. 31-32).

Ця обставина не заперечується позивачем, та визнається сторонами по даній судовій справі, що свідчить про дотримання контролюючим органом вимог ПК України щодо проведення фактичної перевірки.

За змістом викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що перевірка Товариства контролюючим органом була проведена правомірно, позаяк перевірка здійснена на виконання функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального за наявної інформації про реєстрацію рівнемірів та витратомірів з однаковою назвою.

При цьому колегія суддів апеляційного суду зазначає, що окремі дефекти оформлення наказу про призначення податкової перевірки, зокрема відсутність або неповнота інформації, відомостей та інших даних щодо її організації і проведення, у спірному випадку (за умови дослідження і встановлення судом при розгляді справи про наявність таких підстав) не можуть слугувати єдиною, самостійною і як наслідок достатньою підставою для визнання оскаржуваного наказу протиправним.

Вказані також стосуються й доводів позивача щодо того, що в акті перевірки не вказано, яку саме конкретно норму Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки зміст акту в частині опису виявлених порушень, дає можливість встановити яку саме норму вказаної статті Закону порушено позивачем.

Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов в частині визнання протиправним та скасування наказу від 01.06.2021 №1001-п Про проведення фактичної перевірки не підлягає до задоволення.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2021 № 004413/0706, суд зазначає таке.

Актом перевірки, встановлено порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, та послуг, а саме невидача розрахункового документа встановленого зразка на суму 400 грн.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регулюються Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР). Відповідно до преамбули Закону, його дія поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

У відповідності до абзацу 5 статті 2 Закону № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Відповідно до абзацу 6 статті 2 Закону № 265-ВР розрахункова операція приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1, 2, ст. 3 Закону України № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1442, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Згідно акта перевірки під час проведення контрольної розрахункової операції встановлено, що працівником АЗС здійснено відпуск дизельного палива на суму 400 грн без використання РРО та видання розрахункового документа (фіскального чека). Факт проведення контрольної розрахункової операції та її не проведення через реєстратор розрахункових операцій, невидача відповідного розрахункового документу підтверджується актом (довідкою) фактичної перевірки від 01.06.2021 № 090327 та поясненнями оператора АЗС ОСОБА_1 від 01.06.2021 (а. с. 33 - 37, 39).

Доводи скаржника про те, що невидача клієнту фіскального чеку пов`язана з тим, що клієнт його не отримав, бо після розрахунку одразу ж відійшов до свого автомобіля, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі спростовуються поясненнями оператора АЗС ОСОБА_1 від 01.06.2021, в яких зазначено, що фіскальний чек не видано у зв`язку із збоєм напруги.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що обставини порушення позивачем підпунктів 1, 2, статті 3, пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР підтверджуються матеріалами справи, тому відповідачем правомірно застосовано до ТОВ Сапсан ІФ штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 40,00 грн.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2021 № 004414/0706 суд зазначає таке.

За змістом підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу - це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Вимоги щодо обладнання витратомірами-лічильниками кожного місця відпуску пального наливом з акцизного складу та рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі (далі рівнеміри-лічильники) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованих на акцизних складах, на території яких здійснюється, зокрема, реалізація пального, та вимоги, яким повинні відповідати витратоміри-лічильники та рівнеміри - лічильники визначені встановлені підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.

Згідно підпунктів 1 і 2 пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 891 від 22.11.2017 на виконання статті 230 Податкового кодексу України, витратомір-лічильник законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах.

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку № 891 резервуар законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Згідно із нормами підпункту 4 пункту 2 Порядку № 891 обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).

Положеннями підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України також передбачено, що платники податку розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Пунктом 3 Порядку № 891 визначено, що адміністратором та держателем Реєстру є контролюючий орган (Державна податкова служба України), який забезпечує:

- створення програмного продукту, що забезпечує функціонування Реєстру, приймання від розпорядників акцизних складів електронних документів для наповнення Реєстру, обробку електронних документів для наповнення Реєстру та перенесення з них даних до Реєстру, збереження даних, що містяться в Реєстрі;

- захист інформації, що міститься в Реєстрі, в установленому законодавством порядку.

Згідно пункту 5 Порядку № 891 електронні документи для наповнення Реєстру, які формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, містять:

1) інформацію про розпорядника акцизного складу (найменування, реєстраційні дані, реквізити документів, на підставі яких здійснюється експлуатація акцизного складу);

2) інформацію про всі наявні у розпорядника акцизного складу акцизні склади (адреса, правовстановлюючі документи на споруди та приміщення акцизного складу) з уніфікованим номером кожного акцизного складу, який автоматично присвоєно в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, з уніфікованою нумерацією кожного акцизного складу та всі резервуари (їх кількість, тип, ємність) з уніфікованою нумерацією кожного резервуара, розташовані на акцизних складах;

3) інформацію про акцизний склад з уніфікованим номером в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, розташовані на такому акцизному складі резервуари з уніфікованою нумерацією, про назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери витратомірів, установлених у кожному місці відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу, та назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери рівнемірів, установлених на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на такому акцизному складі;

4) дату встановлення, заміни, опломбування, технічного обслуговування, ремонту, повірки, калібрування витратоміра, рівнеміра, резервуара, відомості щодо організацій та осіб, які проводили такі роботи;

5) зведені за добу підсумкові облікові дані щодо: обсягів фактичних залишків пального на початок та кінець звітної доби та добового обсягу обігу пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С, у розрізі всіх наявних у розпорядника акцизного складу акцизних складів з уніфікованою нумерацією - для усіх розпорядників акцизних складів, крім зазначених в абзаці третьому цього підпункту; добового фактичного обсягу реалізованого пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С, - для розпорядників акцизних складів, на акцизних складах яких провадиться діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову підакцизну продукцію (пальне);

6) інформацію про осіб (прізвище, ім`я, по батькові, посада), які формують та надсилають електроні документи для наповнення Реєстру;

7) інформацію про коригування даних, зазначених у підпунктах 1 - 5 цього пункту, в електронних документах для наповнення Реєстру, надісланих до Реєстру (коригуючі електронні документи для наповнення Реєстру);

8) інформацію про такі ознаки акцизного складу: акцизний склад, на якому провадиться діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову підакцизну продукцію (пальне), обладнаний лише витратомірами в кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) шляхом наливу з такого акцизного складу; акцизний склад, на якому здійснюється виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у тарі виробника без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнаний витратомірами та рівнемірами;

9) інформацію про обсяги залишків пального, що розташовані на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці;

10) інформацію про дні, в які акцизний склад не працює.

Електронні документи для наповнення Реєстру, що містять інформацію, зазначену у підпунктах 1 -4 пункту 5 цього Порядку, формуються та надсилаються розпорядниками акцизних складів одноразово до початку введення в дію Реєстру та в разі зміни такої інформації. Інформація про витратоміри та рівнеміри вноситься до Реєстру після настання строків їх встановлення, визначених ПК України(пункт 6 Порядку № 891).

Відповідно до п.7 Порядку № 891 електронні документи для наповнення Реєстру формуються розпорядниками акцизних складів за місцем розташування акцизного складу у такому порядку:

1) інформація, зазначена в підпунктах 1 - 4, 6 -10 пункту 5 цього Порядку, вноситься до електронних документів для наповнення Реєстру інформацією про відповідальних осіб розпорядників акцизних складів шляхом ручного вводу даних;

2) інформація, зазначена в підпункті 5 пункту 5 цього Порядку, вноситься до електронних документів для наповнення Реєстру: автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів та рівнемірів починаючи з граничних строків, зазначених у пунктах 12 і 27 підрозділу 5 розділу XX Перехідні положення Кодексу, для обов`язкового обладнання акцизних складів рівнемірами та витратомірами; відповідальною особою розпорядника акцизного складу - під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра або витратоміра, а також у період з 1 червня 2019 р. до граничних строків, передбачених у пунктах 12 і 27 підрозділу 5 розділу XX Перехідні положення Кодексу, для обов`язкового обладнання акцизних складів витратомірами та рівнемірами.

Відповідно до вимог статті 230 ПК України та Порядку № 891 суб`єкти господарювання до 01 січня 2020 року зобов`язані обладнати та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники рівня пального у резервуарі в разі здійснення діяльності пов`язаної з обігом пального на акцизному складі на території на яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального.

Реєстрація витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі здійснюється на підставі довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944.

Отож, кожний введений в експлуатацію стаціонарний резервуар, розташований на акцизному складі, повинен бути обладнаний рівнеміром-лічильником, який повинен відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

Кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу, розташоване на акцизному складі, повинно бути обладнане витратомірами-лічильниками.

Обґрунтовуючи протиправність застосування штрафних санкцій, позивач зазначає, що контролюючим органом не заперечується, що з початку здійснення діяльності з 13.11.2020 реалізація пального здійснювалась за наявної реєстрації витратомірів та рівномірів, про що свідчить наведений в Акті факт щодо подання довідок про реєстрацію Додатково доводить до відома суду, що самостійно виявивши 18.05.2021 технічну помилку у наданих раніше довідках щодо назви рівнемірів, ТОВ Сапсан ІФ самостійно у встановлений Порядком № 891 спосіб подав коригуючу довідку (а. с. 55 - 56).

Щодо цих доводів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 за № 408 Про деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового затверджено Порядок електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі Порядок № 408).

За приписами пунктів 11 та 12 Порядку № 408 для реєстрації нових акцизних складів, внесення змін у дані про акцизні склади, анулювання реєстрації акцизних складів, усунення розбіжностей або помилок у записах реєстру платників щодо акцизних складів платник акцизного податку подає заяву про внесення відповідних змін. Заява надсилається контролюючому органу та приймається у порядку, встановленому для реєстрації.

Проте, як свідчать матеріали справи та пояснення відповідача, позивач не подавав до контролюючого органу відповідну заяву.

Водночас слід відмітити, якщо розпорядником акцизного складу подається коригуюча довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (Довідка 1), у якій обов`язково заповнюється Таблиця 1 Інформація щодо розташованих на акцизному складі пального стаціонарних резервуарів та установлених на них рівнемірів, відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 944 від 27.11.2018 Про затвердження формату даних, структури та форм електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі.

Втім, суд вважає, що наведені вище позивачем обставини не позбавляють останнього обов`язку щодо реєстрації витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня пального.

Колегія суддів зазначає, що в ході перевірки відповідачем встановлено, що відповідно до поданої 05.02.2021 довідки у таблиці 2 внесено інформацію про встановлення витратоміра-лічильника назва (модель) Шельф LPG 100-1 серійний (ідентифікаційний) номер 13912, уніфікований номер резервуара 1015451/15. Вказана назва (модель) та її серійний номер зазначений також у таблиці 1 цієї довідки як рівнемір-лічильник. При огляді паливнороздавальної колонки газу встановлено, що він виконує функції витратоміра-лічильника.

Таке дублювання інформації у таблиці 1 та таблиці 2 засвідчує необладнання резервуара рівнеміром-лічильником у визначений законодавством термін.

Відповідно до поданої 18.05.2021 довідки у таблиці 1 внесено інформацію про вилучення рівнеміра-лічильника Шельф LPG 100-1 з резервуара та встановлення рівнеміра-лічильника УУС-01 серійний (ідентифікаційний) номер 13668, уніфікований номер резервуара 1015451/15 на резервуар на акцизному складі уніфікований номер 1015451.

Згідно довідки про розпорядника акцизного складу № 1015451 від 13.11.2020, ТОВ Сапсан зареєстровано три рівнеміри та три витратоміри з назвою Геркон при тому, що вказаний прилад є витратоміром на місці відпуску пального. Крім того 12.11.2020 введено резервуара в експлуатацію, а довідку подано 13.11.2020, тобто несвоєчасно зареєстровано три витратоміри Геркон.

Відповідно до довідки про розпорядника акцизного складу № 1015451 від 05.02.2021 зареєстровано 1 рівнемір та 1 витратомір з назвою Шельф LPG 100-1.

З довідки про розпорядника акцизного складу № 1015451 від 18.05.2021 встановлено, що цього числа зареєстровано зміни, а саме: вилучено рівнеміри з назвою Геркон в кількості 3 штуки та 1 з назвою Шельф LPG 100-1, а також встановлено 4 рівнеміри УУС-01.

Отже, судом встановлено, що відбулась несвоєчасна реєстрація 4 рівнемірів та 3 витратомірів.

Позивачем не доведено факт вчасної реєстрації та обладнання рівнемірами та витратомірами в Єдиному державному реєстрі рівнемірів та витратомірів.

Тобто, необладнання трьома витратоміром-лічильником та чотирма рівнемірами-лічильниками рівня пального на акцизному складі, який розташований за адресою: вул. Центральна, 144/А, с. Гончарівка, Тлумацький район, Івано-Франківська область, є порушенням вимог підпункту 230.1.2. пункту 230.1 статті 230 ПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно застосовував санкції встановлені пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України в розмірі 140 000,00 грн, а тому підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 12.07.2021 № 004414/0706 відсутні.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення суду не впливають та висновків суду не спростовують, тому колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для його детального аналізу.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сапсан ІФ» залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2022 року в адміністративній справі № 300/4402/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин