Постанова

від 01.02.2023 по справі 380/5582/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/5582/22 пров. № А/857/17400/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі №380/5582/22 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Малком 1" до Львівської митниці про визнання незаконним і скасування рішення та картки відмови,-

суддя в 1-й інстанції Чаплик І. Д.,

час ухвалення рішення 08.08.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 18.08.2022 року,

в с т а н о в и в:

Позивач Приватне підприємство "Малком 1" звернулося в суд з позовом до відповідача Львівської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/210024/l від 04 жовтня 2021 року, винесене Львівською митницею Державної митної служби України; визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209140/2021/01607.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/210024/1 від 04 жовтня 2021 року, винесене Львівською митницею Державної митної служби України. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209140/2021/01607.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що на момент подання до митного оформлення МД № UA209140/2021/101181 від 01 жовтня 2022 року митниця мала у своєму розпорядженні інформацію про обставини складання протоколу про порушення митних правил №1039/10000/21 від 04 червня 2021 року про притягнення до відповідальності гр. ОСОБА_1 , директора ПП Малком 1 та про наявність пакету документів, що містять інші відомості щодо числових значень вартості товару. Зазначає, що вказана інформація дала можливість відповідачу дійти висновку, що задекларована вартість товарів не відповідає дійсній вартості відповідно до вимог ст.7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі. Звертає увагу, що декларантом неправильно вказано митну вартість товарів, відмінність полягає у відомостях щодо вартості товарів, а саме: у рахунку-фактурі від 22 березня 2021 року №VK21/0241, що був поданий у якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України, загальна вартість товарів зазначена у розмірі 25650,00 доларів США на умовах поставки FOB Бангкок, Королівство Таїланд; згідно з Інкотермс, а відповідно до відомостей рахунку-фактури від 22 березня 2021 року №VK21/0241 (той сам номер і дата рахунку фактури), що був виявлений під час митного контролю МЕВ документального характеру №9300542845, загальна вартість цих же товарів складає 36585,00 доларів США на умовах поставки FOB Лаем Чабанг, Королівство Таїланд; згідно з Інкотермс плюс витрати на транспортування до перетину митного кордону України становлять на рівні 65921,76 грн. Вказує, що джерелом інформації для коригування митної вартості слугували відомості, зазначені у рахунку-фактурі від 22 березня 2021 року №VК21/0241, на основі якої був складений протокол про порушення митних правил від 04 червня 2021 року №1039/10000/21 та покликається на судове рішення у справі №760/16985/21. Таким чином, відповідачем були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, а тому вважає, що рішення про коригування митної вартості товару від 04 жовтня 2021 року №UA209000/2021/210024/1 та картка відмови прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та підстави для їх скасування відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення, в яких зазначає, що документи подані позивачем до митного оформлення містили всю необхідну інформацію для визначення митної вартості товару за основним методом; натомість відповідач при коригуванні митної вартості продукції позивача використав зовнішнє джерело інформації (документ), який позивач на подавав відповідачу для виконання будь-яких митних формальностей. Покликається на те, що не подавав рахунку-фактури від 22 березня 2021 року №VK21/0241, в якому загальна вартість поставлених товарів складає 36585,00 доларів США до митного оформлення, такий документ було знайдено та оглянуто митним органом під час перевірки міжнародного експрес-відправлення документального характеру №9300542845. Вказує, що при здійсненні митного контролю та перевірки заявленої митної вартості товару відповідач повинен керуватись виключно документами, які були надані безпосередньо декларантом для виконання контролюючим органом митних формальностей. Звертає увагу, що на підтвердження митної вартості продукції позивача, компанія надала до митного оформлення разом із митною декларацією UA209140/2021/101181, рахунок- фактуру (інвойс) №VK21/0241 від 22 березня 2021 року на загальну вартість товарів у розмірі 25650,00 доларів США та зауважує, що будь-яких інвойсів на вартість ідентичного чи схожого товару на суму 36585,00 доларів США, позивач до митного оформлення не подавав. Також зазначає, що рахунок-фактура на суму 36585,00 доларів США стосувався ананасів першого сорту (кращої продукції), в той час як предметом поставки позивача були ананаси другого сорту. Крім того, вказує, що у справі №760/16985/21 судом було досліджено питання порушення митних правил з боку керівника позивача, митним органом не зазначено та матеріали справи не містять доводів того, чому до уваги потрібно брати товаросупровідні документи, які знаходилися у міжнародному експрес-відправленні документального характеру №9300542845 та ігнорувати надані декларантом товаросупровідні документи разом із попередньою митною декларацією від 20 травня 2021 року №UA209140/2021/050078 та звертає увагу, що протокол про порушення митних правил щодо керівника позивача, вже був розглянутий судом у справі, в якій було закрито провадження на момент прийняття оскаржуваних рішень, а тому інформація щодо обставин складання протоколу про порушення митних правил, не могла братись до уваги при прийнятті відповідачем рішення про коригування митної вартості. Крім того, зазначив, що умови поставки визначені у договорі №05/03/2020 співпадають з умовами поставки зазначеними у рахунку-фактурі №VK21/0241 від 22 березня 2021 року на загальну вартість товарів у розмірі 25650,00 доларів США, а вказані у рахунку-фактурі від 22 березня 2021 року №VK21/0241, в якому загальна вартість поставлених товарів складає 36585,00 доларів США, різняться. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача (апелянта) Риб`як В. О. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача Шмиг Т. Р. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 березня 2020 року між VK Pineapple Canning CO., LTD (продавець) та ПП Малком 1 (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №05/03/2020, за умовами якого сторони домовились про продаж товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у інвойсах, які є невід`ємною його частиною. Згідно з п.4.1 контракту продавець продає, а покупець купляє на умовах поставки FOB Бангкок, Королівство Таїланд (Інкотермс 2010) товар у відповідності до інвойсів.

Відповідно до контракту ПП Малком 1 придбало товари (відповідно до 31 графи електронної митної декларації): ананаси нарізані кільцями та шматочками, поміщені в розчин цукру, без додавання спирту та оцтової кислоти, з вмістом цукру не менше 19%, в металевих банках, масою нетто 580 мл у загальній кількості 2700 коробів. У графі 31 МД наявне посилання на електронний інвойс.

Отримавши придбаний за контрактом товар, позивач подав до митного органу митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA209141/2021/055942 від 04 червня 2021 року.

Відповідно до графи 44 ЕМД типу ІМ 40 ДЕ №UA209141/2021/055942 від 04 червня 2021 року на підтвердження заявленої митної вартості товару було подано митному органу наступні документи:

-рахунок фактуру (інвойс) Commercial invoice № VK21/0241 від 22 березня 2021 року на загальну вартість товарів в розмірі 25650 доларів США;

-коносамент (Bill of Lading) від 02 квітня 2021 року №ODS-0100/0321;

-накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №41036567;

-декларація про походження товару (Declaration/Certificate of Origin) VL21/0241 від 22 березня 2021 року (за №А2021-0000877);

-рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг №2012 від 01 червня 2021 року;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) №05/03/2020 від 05 березня 2020 року, укладений між VK Pineapple Canning CO., LTD та ПП Малком 1.

04 червня 2021 року Державною митною службою України складено протокол про порушення митних правил №1039/10000/21, згідно з яким у діях ОСОБА_1 наявні ознаки порушення митних правил, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.483 МК України, а саме: переміщення через митний кордон України товарів на підставі документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товарів.

09 червня 2021 року відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01062, якою повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: декларантом невірно вказано митну вартість товарів, відмінність полягає виключно у відомостях щодо вартості товарів, а саме - у рахунку фактурі від 22 березня 2021 року №VK21/0241, що був поданий у якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України, загальна вартість товарів зазначена у розмірі 25650,00 доларів США на умовах поставки FOB Бангкок, Королівство Таїланд, згідно Інкотермс, а відповідно до відомостей рахунку-фактури від 22 березня 2021 року №VK21/0241, що був виявлений під час митного контролю МЕВ документального характеру № 9300542845, загальна вартість цих же товарів складає 36585,00 доларів США на умовах поставки FOB Лаем Чабанг, Королівство Таїланд, згідно Інкотермс, у зв`язку із чим складено протокол про ПМП №1039/10000/21 від 04 червня 2021 року за ч.1 ст.483 МКУ, а також тимчасовим вилученням товару.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року у справі №760/16985/21, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, закрито провадження щодо ОСОБА_1 у справі про порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України. У постанові Солом`янського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року у справі №760/16985/21 зазначено наступне. Митним органом не зазначено та матеріали справи не містять доводів того, чому до уваги потрібно брати товаросупровідні документи, які знаходилися у міжнародному експрес-відправленні документального характеру №9300542845 та ігнорувати надані декларантом товаросупровідні документи разом із попередньою митною декларацією від 20 травня 2021 року №UA209140/2021/050078. У протоколі про порушення митних правил не зазначено зв`язку щодо різниці вартості в документах, які знаходилися у міжнародному експрес-відправленні документального характеру №9300542845 та тими, що були надані декларантом товаросупровідні документи разом із попередньою митною декларацією від 20 травня 2021 року №UA209140/2021/050078. ОСОБА_1 від імені ТОВ Малком 1 заключив контракт з компанією VK PINEAPPLE CANNING CO., LTD на поставку товарів за погодженою між сторонами ціною. На підтвердження заявлено вартості товару, переміщуваного через митний кордон України митному органу було надано: Рахунок-фактура (інвойс) від 22 березня 2021 року №VK21/0241 та Коносамент від 02 квітня 2021 року №CDS-0100/0321. Натомість, Київською митницею Держмитслужби жодних доказів на підтвердження того, що як заявлено надані до митного органу документи містить неправдиві відомості щодо вартості товарів, надано не було.

01 жовтня 2021 року позивач подав митну декларацію UA209140/2021/101181.

Відповідач 01 жовтня 2021 року направив позивачу повідомлення, яким запропонував йому надати додаткові документи з метою підтвердження заявленою позивачем митної вартості.

Позивач до декларації надав митну декларацію країни відправлення №А0241640308719 та платіжне доручення №60 від 13 травня 2021 року.

04 жовтня 2021 року відповідач прийняв рішення №UA209000/2021/210024/l про коригування митної вартості товарів, яке обґрунтоване наступним. Частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. При цьому, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до вимог ч.1 п.2 приміток та додаткових положень до статті VІІ статті Сумісним зі статтею VII було б припущення, що дійсна вартість може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими дійсної вартості, а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни. задекларована вартість товарів не відповідає дійсній вартості відповідно до вимог ст.7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, декларантом невірно вказано митну вартість товарів, відмінність полягає виключно у відомостях щодо вартості товарів, а саме - у рахунку-фактурі від 22 березня 2021 року №VK21/0241. що був поданий у якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України, загальна вартість товарів зазначена у розмірі 25650,00 доларів США на умовах поставки FOB Бангкок, Королівство Таїланд, згідно з Інкотермс, а відповідно до відомостей рахунку-фактури від 22 березня 2021 року №VK21/0241, що був виявлений під час митного контролю МЕВ документального характеру №9300542845, загальна вартість цих же товарів складає 36585,00 доларів США на умовах поставки FOB Лаєм Чабанг, Королівство Таїланд, згідно з Інкотермс плюс витрати на транспортування до перетину митного кордону України становлять на рівні 65921,76 грн. Зважаючи на викладене, митницею, відповідно до ч.3 ст.53 МКУ декларанту була виставлена вимога про надання додаткових документів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. На вимогу декларантом надано платіжне доручення від 13 травня 2021 року №60, в якому відсутні дані щодо посилання на дану поставку, та декларацію країни відправлення. Усіх документів зазначених у вимозі не надано.

За результатами розгляду усіх наданих документів Львівська митниця Держмитслужби дійшла висновку, що відповідно до ч.6 ст.54 МКУ митна і вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 МКУ та неправильно проведеним розрахунком митної вартості. Проведено консультації з декларантом згідно зі ст.57 МКУ, Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, застосовано метод 26 (ст.60 МКУ). Митний кодекс України від 13 березня 2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували відомості, зазначені у рахунку-фактурі від 22 березня 2021 року №VK21/0241, що був виявлений під час митного контролю МЕВ документального характеру №9300542845 плюс транспортні витрати до перетину митного кордону України становлять на рівні 65921,76 грн.

04 жовтня 2021 року відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01607, якою повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: неможливість завершення м/о у зв`язку з невірно заповненими гр. 12, 45, 43, 44 ВМД, відповідно до Рішення про коригування митної вартості від 04 жовтня 2021 року №UA209000/2021/210024/1.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся з цим позовом у суд.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, разом з тим, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості товарів, заявленої позивачем за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність рішення Львівської митниці ДМС України про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Згідно з положеннями статтей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів зазначає, що не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів мотивів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, випробовування додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваному рішенні відповідача зазначено, що задекларована вартість товарів не відповідає дійсній вартості відповідно до вимог ст.7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, оскільки декларантом неправильно вказано митну вартість товарів, відмінність полягає виключно у відомостях щодо вартості товарів, а саме - у рахунку-фактурі від 22 березня 2021 року №VK21/0241, що був поданий у якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України, загальна вартість товарів зазначена у розмірі 25650,00 доларів США на умовах поставки FOB Бангкок, Королівство Таїланд, згідно з Інкотермс, а відповідно до відомостей рахунку-фактури від 22 березня 2021 року №VK21/0241, що був виявлений під час митного контролю МЕВ документального характеру №9300542845, загальна вартість цих же товарів складає 36585,00 доларів США на умовах поставки FOB Лаєм Чабанг, Королівство Таїланд, згідно з Інкотермс, плюс витрати на транспортування до перетину митного кордону України становлять на рівні 65921,76 грн.

Крім того, аналогічні підстави були встановлені митницею при оформленні 09 червня 2021 року картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2021/01062, у зв`язку із чим було складено протокол про ПМП №1039/10000/21 від 04 червня 2021 року за частиною 1 статті 483 МКУ.

Матеріалами справи стверджується, що постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року у справі №760/16985/21 залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, закрито провадження щодо ОСОБА_1 у справі про порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України.

Зі змісту постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 9 липня 2021 року у справі №760/16985/21 вбачається, що митним органом не зазначено та матеріали справи не містять доводів того, чому до уваги потрібно брати товаросупровідні документи, які знаходилися у міжнародному експрес-відправленні документального характеру №9300542845, та ігнорувати надані декларантом товаросупровідні документи разом із попередньою митною декларацією від 20 травня 2021 року № UA209140/2021/050078. У протоколі про порушення митних правил не зазначено зв`язку щодо різниці вартості в документах, які знаходилися у міжнародному експрес-відправленні документального характеру №9300542845 та тими, що були надані декларантом товаросупровідні документи разом із попередньою митною декларацією від 20 травня 2021 року №UA209140/2021/050078. ОСОБА_1 від імені ТОВ Малком 1 заключив контракт з компанією VK PINEAPPLE CANNING CO., LTD на поставку товарів за погодженою між сторонами ціною. На підтвердження заявлено вартості товару, переміщуваного через митний кордон України митному органу було надано: Рахунок-фактура (інвойс) від 22 березня 2021 року №VK21/0241 та Коносамент від 02 квітня 2021 року №CDS-0100/0321, однак Київською митницею Держмитслужби жодних доказів на підтвердження того, що як заявлено надані до митного органу документи містить неправдиві відомості щодо вартості товарів, надано не було.

Ч.4 ст.78 КАС України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на момент повторного подання до оформлення митної декларації UA209140/2021/101181 позивачем разом з переліком інших документів було подано і постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року у справі №760/16985/21, яка набрала законної сили, а отже, митному органу було відомо про встановлені судом обставини та закриття провадження щодо ОСОБА_1 у справі про порушення митних правил, зокрема, про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 липня 2021 року у справі №760/16985/21 встановлено відсутність зв`язку щодо різниці вартості у документах, які знаходилися у міжнародному експрес-відправленні документального характеру №9300542845 та тими, що були надані декларантом товаросупровідні документи разом із попередньою митною декларацією від 20 травня 2021 року №UA209140/2021/050078, а тому доводи апелянта про те, що встановлений судом факт відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не спростовує факту наявності однакових інвойсів з різною вартістю товару не заслуговують на увагу.

Зі змісту ст.53 МК України вбачається, що митний орган аналізує документи, зазначені у частині другій цієї статті щодо розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, виходячи із переліку документів, які подані декларантом, разом з тим, як встановлено судом, рахунок-фактура від 22 березня 2021 року №VK21/0241, в якому загальна вартість цих же товарів складає 36585,00 доларів США на умовах поставки FOB Лаєм Чабанг, Королівство Таїланд, виявлений під час митного контролю МЕВ документального характеру №9300542845, позивачем не подавався.

Крім того, судом також встановлено, що згідно з листом-підтвердженням від 25 січня 2023 року консервного заводу VK PINEAPPLE CANNING CO., LTD компанія ПП "МАЛКОМ 1" замовляє як консервовані ананаси шматочками, так і слайсами в світлому сиропі першого та другого ґатунку. Комерційна накладна №VК21/0241 від 22 березня 2021 року на загальну суму 36585 доларів США була помилково надіслана міжнародним відправленням з номером №9300542845. Таким чином, рахунок №VК21/0241 від 22 березня 2021 року на загальну суму 36585 доларів США є неправильним та недійсним. Враховуючи вищенаведене, просять взяти до уваги правильний та дійсний рахунок- фактуру по ананасах другого ґатунку №VК21/0241 від 22 березня 2021 року на загальну суму 25650 доларів США з метою представлення його у органи митного контролю та бухгалтерію.

Доказів на спростування цих обставин відповідачем не подано, а судом таких не здобуто.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, умови поставки, визначені в рахунку-фактурі від 22 березня 2021 року №VK21/0241, який був поданий у якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України, - FOB Бангкок, Королівство Таїланд, згідно з Інкотермс, що відповідає встановленим в п.1.4 контракту від 05 березня 2020 року за №05/03/2020 умовам поставки. При цьому, умови поставки у рахунку-фактурі від 22 березня 2021 року №VK21/0241, виявленому під час митного контролю МЕВ документального характеру №9300542845, визначено інші умови поставки FOB Лаєм Чабанг, Королівство Таїланд. Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, відповідач мав можливість встановити вищевказані обставини на підставі вивчення умов Контракту від 05 березня 2020 року №05/03/2020 та змісту інвойсів від 22 березня 2021 року №VK21/0241.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а навпаки підтверджують відсутність розбіжностей у саме поданих декларантом документах.

Щодо доводів апелянта про правомірність врахування митним органом при визначенні митної вартості товару саме інвойсу від 22 березня 2021 року №VK21/0241, в якому загальна вартість товарів складає 36585,00 доларів США на умовах поставки FOB Лаєм Чабанг, оскільки назва товару RIO brand співпадає з назвою товару в сертифікаті якості, тоді як в інвойсі, який був поданий у якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України від 22 березня 2021 року №VK21/0241 загальна вартість товарів зазначена у розмірі 25650,00 доларів США, назва товару RIO brand (second grade), то колегія суддів такі відхиляє і вважає помилковими, оскільки найменування товару RIO brand (second grade) згідно з інвойсом, який був поданий у якості підстави для переміщення товарів через митний кордон України від 22 березня 2021 року №VK21/0241 загальна вартість товарів зазначена у розмірі 25650,00 доларів США, зустрічаєся в поданих до митного оформлення документах, зокрема, декларації відправника (а.с.63, том 1), сертифікаті оригінальності, що спростовує доводи представника митного органу.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів, разом з тим, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості товарів, заявленої позивачем за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність рішення Львівської митниці ДМС України про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року у справі №380/5582/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 10 лютого 2023 року.