Рішення

від 02.02.2023 по справі 936/496/22

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №936/496/22

Провадження №2/936/7/2023

02.02.2023 смт Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Балецького С.М., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Півкач І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в смт Воловець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третьої особи Нижньоворітської об`єднаної територіальної громади про знесення самочинно збудованого нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

25.05.2022 до суду надійшов вищезазначений позов.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_5 літом 2021 на суміжній ділянці без відповідних дозволів та всупереч будівельним нормам здійснив перебудову гаража, в результаті чого відстань від гаража до ділянки позивача скоротилася до 50 см. У результаті цього на ділянку позивача стікають опади, в дворі постійно затримується волога, затоплені фруктові кущі та дерева. Позивач вважає, що перебудована будівля гаража, що має розміри 5,11 на 7,65 метрів, розташованого від лінії поворотних точок 11 (54970908.47х273597.783у) на відстані 0,53 м, та 12 (5407109.281х273597.783у) на відстані 0,32 м -є самочинно збудованим майном, тому просить суд винести рішення про його знесення за рахунок відповідача.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Його представник адвокат Савченко С.А. позов підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Після дослідження письмових доказів по справі на стадії судових дебатів адвокат, не дивлячись на зауваження суду щодо недопустимості порушення процесу та наслідків, що можуть настати в разі продовження таких дій, самовільно залишив залу судових засідань.

Частинами 3-5 ст. 223 ЦПКУкраїни визначено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки;

3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник;

4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ч.6 ст.223 ЦПК України наслідки, визначені частинами третьою - п`ятою цієї статті, настають і в разі, якщо учасник справи (його представник) залишить залу судового засідання.

Системно-логічне тлумачення статті 223 ЦПК України дозволяє зробити висновки, що законодавець передбачив два альтернативні наслідки у випадку залишення позивачем чи його представником зали судового засідання: продовження розгляду судом справи без таких учасників судового процесу або залишення позовної заяви без розгляду, а право вибору одного з них залишив на розсуд суду.

Враховуючи завершальну стадію судового розгляду справи, а також те, що судом за участю представника позивача ОСОБА_1 закінчено дослідження всіх доказів по справі, з`ясовано позиції представників та їх заперечення, подання нових доказів та заявлення клопотань, які стосуються предмету доказування на даній стадії цивільним процесуальним кодексом не передбачено, суд вважає можливим продовжити розгляд спору по суті без участі представника позивача ОСОБА_1 , який самовільно і без поважної причини покинув залу судового засідання.

Відповідач ОСОБА_4 не з`явився. Його представник адвокат Рішко С.І. позов не визнав, вважає його безпідставним та необгрунтованим.

Представник третьої особи Півкач І.П. проти задоволення позову заперечив.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 15 ЦКУкраїни визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разійого порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

У відповідності до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законними обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно донорм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справиі на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як зазначено в частині 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуєтьсяна всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Статтею 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,423 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою с.Верб`яж, Мукачівського району Закарпатської області (урочище Загорода), що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності кадастровий номер 2121582000:06:001:0017.

ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0, 35 га, розташованого в с.Верб`яж Мукачівського району Закарпатської області відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК №034241, виданого 14.02.1997 року.

Крім цього, згідно з Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого Верб`язькою сільською радою 20.12.2008 року, ОСОБА_4 є власником домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_2 , яке складається з: житлового будинку "А", 106.44 кв.м, літньої кухні "Л", 49.00 кв.м., майстерні "М", 35 кв.м., стайні "С", 33.00 кв.м., гаража "Г" 24.00 кв.м., вбиральні "В", 1.20 кв.м.

З технічної документації на домоволодіння під АДРЕСА_2 вбачається, що ОСОБА_4 збудував на виділеній йому Верб`язькою сільською радою земельній ділянці житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, в т.ч., гараж.

У грудні 2008 року фахівцями Державного виробничого підприємства технічної інвентаризації по Воловецькому району була проведена інвентаризація домоволодіння ОСОБА_4 , за наслідками якої підтверджено факт відповідності будівництва житлового будинку та господарських будівель, в.т.ч. гаражу, нормам і правилам у сфері містобудування та видано технічний пспорт на його домоволодіння.

З урахуванням досліджених доказів, суд приходить висновку, що позивачем не надано жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що належний відповідачу гараж є об`єктом самочинного будівництва, незаконності будівництва цього гаражу та невідповідності забудови будівельним нормам і правилам.

Водночас, суд не вважає роздруківки фотографій об`єкта нерухомого майна (гаража), наданих позивачем, доказами істотного порушення будівельних норм і правил з боку позивача, оскільки ні така фіксація, ні заміри зроблені на світлинах без висновку відповідного спеціаліста (експерта) не дають можливості суду встановити обставини порушення, на які посилається позивач.

Позивач стверджує, що переобладнання гаража відповідачем порушує його права, на ділянку стікають опади, в дворі постійно затримується волога, затоплені фруктові кущі та дерева, проте доказів на підтвердження вказаного твердження позивачем суду не надано.

Давши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному позивачем та його представником, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

Керуючись статтями141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третьої особи Нижньоворітської об`єднаної територіальної громади про знесення самочинно збудованого нерухомого майна- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

третя особа: Нижньоворітська об`єднана територіальна громада, місцезнаходження: Закарпатська область, Мукачівський район, с.Нижні Ворота, вул.Центральна, 114, код ЄДРПОУ 04349432.

Повне рішення буде складено 10 лютого 2023 року.

Суддя: Софілканич О.А.