ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" лютого 2023 р. Справа №914/965/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддяТ.Б. Бонк
СуддіВ.М. Гриців
І.Б. Малех,
секретар судового засідання Кострик К.,
представники сторін: не з`явились,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітессбуд»</a> б/н від 26.12.2022 (вх. № 01-05/3207/22 від 28.12.2022)
на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 29.11.2022 (суддя Н.В. Мороз; повний текст додаткового рішення складено 07.12.2022)
за заявою Приватного підприємства «Системи захисту спостереження і контролю ВІП Технології» від 31.10.2022 про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 914/965/22
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітессбуд»</a> (надалі ТзОВ «Вітессбуд»)
про стягнення 666 758,42 грн,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2022року ПП «ВІП Технології» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Вітессбуд» про стягнення 666 758,42 грн.
При поданні позову позивач вказав, що попередній розмір суми судових витрат, понесених ним на правову допомогу становить 70 000грн.
Відповідач у поданих до суду першої інстанції письмових поясненнях просив суд зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу, посилаючись, що такий є завищеним, необгрунтованим та не відповідає критерію реальності наданих послуг.
За результатом розгляду вказаного позову рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2022 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ТОВ «Вітессбуд» на користь ПП «ВІП Технології» 572 337,47 грн основного боргу, 44 375,71 грн пені, 6 821,00 грн 3% річних, 43224,24 грн інфляційних нарахувань та 10001,38 грн судового збору.
31.10.2022 позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з відповідача 85 850,62грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
До вказаної заяви позивач долучив договір про надання правової допомоги, укладений з АО «Шпунт та партнери» і акт виконаних робіт №1 від 31.10.2022.
Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 29.11.2022 у справі № 914/965/22 частково задоволено заяву позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Присуджено до стягнення з ТзОВ «Вітессбуд» на користь ПП «ВІП Технології» 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в решті заявлених вимог.
Дослідивши опис наданих послуг адвоката, взявши до уваги обсяг доказів у справі та той факт, що вказана справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг. Зокрема, суд зазначив, що адвокат позивача заявив до відшкодування в тому числі витрати за послуги, які надавались до укладення договору на правову допомогу, зокрема попередню консультацію; зі змісту описаних в акті наданих послуг фактично вбачається дублювання дій, таких як збирання доказів та інших матеріалів, необхідних для підготовки позовної заяви, підготовка позовної заяви, формування позовної заяви, вивчення і аналізу документів; позовна заява в даній справі не містить великої кількості додатків, що б підтверджувало необхідність значних затрат часу адвокатом по збиранню доказів у справі, як і відсутність посилань на судову практику з вирішення аналогічних спорів, аналіз якої адвокатом позивача включено до акту виконаних робіт. Відтак суд дійшов висновку, що співмірним зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг правничу допомогу буде відшкодування позивачу правової допомоги в сумі 50 000, 00 грн.
Відповідач не погодився з додатковим рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким частково задоволити заяву ПП «ВІП Технології» та стягнути на користь позивача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у справі № 914/965/22.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу не є співмірними з складністю справи та наданими адвокатом послугами, витраченим часом і обсягом цих послуг, зокрема, в акті виконаних робіт№1 адвокат навів перелік робіт, в якому поділив одну процесуальну дію «підготовку позовної заяви» на декілька дрібних «вивчення матеріалів судової практики» та «аналіз вивчення доказів і інших матеріалів», щоб підвищити фактичні витрати на правову допомогу; всі докази були надані позивачем, адвокат не вчиняв додаткових дій на отримання таких; в акті не зазначений вартість кожного виду наданих послуг та часу, затраченого на кожну з них.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «Вітессбуд» на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 29.11.2022 у справі № 914/965/22.
Ухвалою від 26.01.2023 справу №914/965/22 прийнято до розгляду колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., Гриців В.М., Малех І.Б. та призначено розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні 07.02.2023.
У судове засідання 07.02.2023 сторони не забезпечили явки своїх представників.
Копія ухвали апеляційного суду від 26.01.2023 була надіслана скаржнику на електронну адресу, вказану в апеляційній скарзі - vitesbud@gmail.com, та позивачу ПП "ВІП Технології" на адресу, вказаній в позовній заяві - вул.Вокзальна,16, м.Жовква, Львівська обл.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задоволити частково, а оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції скасувати, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19 та постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21).Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визнає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
У рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір -обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" ("Lavents v. Latvia") вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 907/746/17.
Також, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, з матеріалів даної справи вбачається, що інтереси ПП «ВІП Технології» представляв адвокат Качмар І.О. на підставі ордеру про правову допомогу №1110564 від 1205.2022, виданого згідно з договором про надання правової допомоги від 05.05.2022, укладеного АО «Шпунт і Партнери» з позивачем.
Згідно з п.3.1 розмір оплати послуг згідно з цим договором визначається у підписаних сторонами актах виконаних робіт.
У разі досягнення позитивного результату для замовника замовник сплачує виконавцю 15% від стягнутої судом суми(п.3.3 договору).
31.10.2022 АО «Шпунт і партнери» та ПП «Віп Технології» підписали акт виконаних робіт (наданих послуг) №1, згідно з яким виконавець виконав, а замовник прийняв наступні послуги: попередня консультація; підготовка, укладення договору про надання правової допомоги; збирання доказів і інших матеріалів, необхідних для підготовки позовної заяви, їх вивчення, копіювання та аналіз; вивчення матеріалів судової практики у аналогічних справах; підготовка позовної заяви, розрахунку вимог, розрахунку витрат на правову допомогу, описів вкладення, реквізитів сплати судового збору; формування позовної заяви з додатками, їх копіювання, направлення відповідачеві; подання позовної заяви до суду; участь у судових засіданнях з урахуванням часу на добирання; підготовка та подання до суду пояснень.
В п.2 вказаного акту зазначено, що у разі досягнення позитивного результату для замовника замовник сплачує виконавцю 15% від стягнутої суми, що становить 85 850,62грн.
У викладеному до позовної заяви попереднього розрахунку витрат на правову допомогу представник позивача вказав вид робіт, затрачений час та їх вартість, а саме:
-попередня консультація 1год-1000грн;
- підготовка, укладення договору про надання правової допомоги 1год -100-грн;
- збирання доказів і інших матеріалів, необхідних для підготовки позовної заяви -3год-3000грн;
- вивчення матеріалів, необхідних для підготовки та подання позову 2год-2000грн;
- вивчення судової практики у аналогічних справах-1000грн;
- підготовка позовної заяви, розрахунку вимог, розрахунку витрат на правову допомогу, описів вкладення, реквізитів сплати судового збору 5год -5000грн;
- формування позовної заяви з додатками, їх копіювання, направлення відповідачеві 3год-3000грн;
- подання позовної заяви до суду 1год-1000грн;
- участь у судових засіданнях з урахуванням часу на добирання 6год -6000грн.
Відповідно до наявних у справі матеріалів адвокат Качмар І.О. від імені позивача:
-подав позовну заяву та розрахунки позовних вимог і вартості послуг правової допомоги на 8арк;
-подав письмові пояснення на 2арк;
-брав участь в судових засіданнях 14.06.2022, 05.07.2022, 16.08.2022, 27.09.2022, 25.10.2022.
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, з урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи те, що предметом даного спору були позовні вимоги про стягнення заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням умов договору-купівлі-продажу, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до відшкодування за рахунок відповідача та присуджені оскаржуваним додатковим рішенням 50 000грн витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірними по відношенню до складності цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг, а саме: в акті наданих послуг від 31.10.2022 зазначено послуги, які надавались до укладення договору на правову допомогу, зокрема, попередня консультація і саме укладення договору; зі змісту описаних в акті послуг фактично вбачається дублювання дій, таких як збирання доказів та інших матеріалів, необхідних для підготовки позовної зави, підготовка позовної заяви, формування позовної заяви, вивчення і аналізу документів. Крім того, доказів на підтвердження того, що підготовка цієї справи до розгляду вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи адвокатом не надані.
Щодо передбаченого в п.3.3 договору про надання правової допомоги від 05.05.2022 «гонорару успіху» у розмірі 15% від стягнутої судом суми у разі досягнення позитивного результату для замовника, суд зазначає наступне.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху, ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6.672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. При цьому, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
Так, здійснивши порівняльний аналіз заявлених до стягнення суми судових витрат, понесених позивачем за розгляд справи в суді першої інстанції із кількістю та вартістю послуг, які надані позивачу його представником, з огляду на предмет та підстави позову у даній справі (стягнення заборгованості по договору купівлі-продажу), апеляційний господарський суд дійшов висновку про обмеження розміру витрат позивача на професійну правову допомогу, з огляду на їх розумну необхідність. Зокрема, з урахуванням викладених у попередньому розрахунку судових витрат кількості часу та вартості наданих послуг, колегія суддів вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 11 000 грн судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, в тому числі: за підготовку позовної заяви (обсягом 7 арк. з додатками) 5 тис.грн, участь у п`ятьох судових засіданнях 5 тис.грн.; подання письмових пояснень (обсягом на 2 арк.) -1 тис. грн. Відтак у задоволенні решти заявлених вимог слід відмовити, оскільки такі не відповідають критерію співмірності зі складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ТОВ Вітессбуд належить задоволити частково, додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 29.11.2022 у справі № 914/965/22 належить скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 11 000грн, в задоволенні решти вимог-відмовити.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вітессбуд б/н від 26.12.2022 (вх. № 01-05/3207/22 від 28.12.2022)-задоволити частково.
2. Додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 29.11.2022 у справі № 914/965/22 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Заяву Приватного підприємства «Системи захисту спостереження і контролю «ВІП Технології» про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітессбуд»</a> (82400, Львівська область, місто Стрий, вул. Юрія Липи, 6; ідентифікаційний код 42764216) на користь Приватного підприємства «Системи захисту спостереження і контролю «ВІП Технології» (80300, Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, вул. Вокзальна, 16, ідентифікаційний код 34809943) 11 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті заявлених вимог відмовити.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
4.Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Головуючий суддяТ.Б. Бонк
суддяВ.М. Гриців
суддя І.Б. Малех
Суд | Західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 07.02.2023 |
Оприлюднено | 14.02.2023 |
Номер документу | 108924599 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Бонк Тетяна Богданівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні