Постанова

від 07.02.2023 по справі 916/1688/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1688/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Соловйова Д.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача не з`вився,

від відповідача Аксьонов М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сомар»

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2022, ухвалене суддею Рогою Н.В., м. Одеса, повний текст складено 24.10.2022

у справі № 916/1688/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сомар»

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція»

про: стягнення 314 551,18 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сомар» (далі ТОВ «Сомар») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» (далі ДП «Енергоатом»), в якому просило суд стягнути з останнього 314551,18 грн, з яких: 263880 грн основного боргу, 4728,15 грн 3% річних та 45943,03 грн інфляційних втрат.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки від 07.07.2021 № 53-123-01-21-07016 (далі договір) в частині повної та своєчасної сплати вартості поставленого позивачем товару на загальну суму 263880 грн по трьом видатковим накладним, внаслідок чого позивач просив суд стягнути з відповідача вказану суму, а також нараховані на неї 3 % річних та інфляційні втрати за період з 16.12.2021 по 21.07.2022.

Відповідач заперечував проти обставин, викладених у позовній заяві, та зазначив, зокрема, що: наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат не відповідає фактичним обставина справи, оскільки позивачем не враховано, що оплата відбувається протягом 45 робочих днів та виконання позивачем усіх умов пункту 3.2., 6.1. договору; строк з оплати по першій накладній почав свій перебіг з 21.09.2021 та закінчився 23.11.2021; по другій накладній почав 14.10.2021 та закінчився 16.12.2021, по третій накладній почав свій перебіг з 30.10.2021 та закінчився 31.12.2021; листом від 04.03.2022 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (військової агресії проти України), підтвердженням чого є лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, а тому у даному випадку вина відповідача відсутня.

У відповіді на відзив позивач заперечував проти доводів відповідача, зокрема, зазначив, що відповідач не надав власний контррозрахунок, а також, що заборгованість за договором виникла до настання форс-мажорних обставин.

12.09.2022 від позивача до суду надійшло клопотання (вх. № 19155/22) «щодо необхідності встановлення у судовому рішенні початку перебігу строку із прострочення відповідача оплати поставленого товару».

У вказаному клопотанні позивач зазначив, що відповідач у відзиві на позов сам вважає сплив строку на оплату за першою накладною 24.11.2021. Позивач просив суд вважати періодом прострочення відповідача починаючи саме з цієї дати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.10.2022 у справі № 916/1688/22 позов ТОВ «Сомар» задоволено частково, стягнуто з ДП «Енергоатом» на його користь 275212,29 грн, з яких: 263880 грн основного боргу, 9336,93 грн інфляційних втрат, 1995,36 грн 3% річних та 4128,18 грн витрат по сплаті судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначив про його помилковість та здійснив власний розрахунок, за яким період прострочення оплати за товар за першою видатковою накладною є з 24.11.2021 по 23.02.2022, за другою - з 16.12.2021 по 23.02.2022, за третьою з 31.12.2021 по 23.02.2022.

Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його змінити в цій частині, стягнувши суми у повному обсязі, як наведено у позовній заяві.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у позовній заяві наведений розрахунок заборгованості відповідача, відповідно до якого позивачем зазначено період з 16.12.2021 по 21.07.2021, натомість судом самостійно, без жодного обґрунтування, зменшено кінцеву дату нарахування і такий період розраховано лише до 23.02.202. Позивач, при цьому, зауважує на неможливість у даному випадку посилатись на настання форс-мажорних обставин, у зв`язку з їх не доведенням відповідачем.

Відповідач також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині, ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні 1995,36 грн 3% річних та 9336,93 грн інфляційних втрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що здійснюючи перерахунок 3% річних та інфляційних втрат по другій та третій накладним, суд допустив помилку, зазначивши останній день строку на оплату - початком датою розрахунку.

При цьому, у апеляційній скарзі відповідач здійснив власний розрахунок, відповідно до якого по другій накладній за період з 17.12.2021 по 23.02.2022 розмір 3% річних складає 431,33 грн, інфляційних втрат 2221,44 грн, а по третій накладній за період з 01.01.2021 по 23.02.2022 розмір 3% річних складає 186,84 грн, інфляційних втрат 1229,54 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2022 відповідачу поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, за апеляційною каргою відкрито апеляційне провадження, призначено справу № 916/1688/22 за апеляційною скаргою ДП «Енергоатом» до розгляду на 07.02.2023 о 13:00 год.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2022 за апеляційною скаргою ТОВ «Сомар» також відкрито апеляційне провадження, об`єднано апеляційні скарги позивача та відповідача в одне провадження для сумісного розгляду в судовому засіданні 07.02.2023 о 13:00 год.

25.01.2023 від ТОВ «Сомар» надійшов відзив на апеляційну скаргу ДП «Енергоатом», в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що відповідач, як і суд першої інстанції помилково здійснює нарахування заборгованості лише до 23.02.2023, в той час, як позивачем визначений такий період саме по 21.07.2021 включно.

25.01.2023 від ТОВ «Сомар» надійшло клопотання (вх. № 1906/22) про участь його представника, адвоката Лісового Дениса Олександровича, в судовому засіданні 07.02.2023 о 13:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 задоволено.

Відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Сомар» від ДП «Енергоатом» не надходив.

25.01.2023 від ТОВ «Сомар» до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, в якому позивач просить суд апеляційної інстанції вирішити питання про судові витрати позивача на стадії апеляційного розгляду даної справи та стягнути з відповідача на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 7000 грн.

02.02.2023 від ДП «Енергоатом» також надійшло клопотання (вх. № 251/23) про участь його представника, Аксьонова М.В., в судовому засіданні 07.02.2023 о 13:005 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 задоволено.

В судове засідання 07.02.2023 з`явився представник відповідача, надав пояснення по суті спору. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2022 у справі № 916/1688/22 лише в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 07.07.2021 між ТОВ «Сомар» (Постачальник) та ДП «Енергоатом» (Покупець) укладено договір на постачання товару № 53-123-01-21-07016 (далі договір), відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю, а Покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у Специфікації № 1 (додаток № 1 до договору) (далі Специфікація), що є невід`ємною частиною цього договору.

Загальна вартість товару є твердою та складає 263880 грн з ПДВ (п. 2.1. договору).

Оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації та виконання Постачальником умов пунктів 3.2., 6.1. цього договору (п. 2.2. договору).

За умовами п. 3.2. договору разом з товаром Постачальник надає Покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно; електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄОПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про довірчи послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН; документ, що підтверджує якість товару (паспорт або сертифікат, тощо).

Згідно з п. 6.1. договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій № П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і № П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021.

В матеріалах даної справи міститься складена та підписана сторонами Специфікація на загальну суму 263880 грн, в якій зазначені найменування, тип, технічні характеристики, код товару, країна виробник, одиниці виміру, кількість та ціна (з ПДВ та без ПДВ) товару (а.с.22-26).

На виконання умов договору та Специфікації, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 263880 грн, що підтверджується наявними в матеріалах даної справи видатковими накладними, а саме:

- № 155 від 20.08.2021 на суму 145728 грн (а.с.27);

- № 180 від 24.09.2021 на суму 76056 грн (а.с.33);

- № 192 від 08.10.2021 на суму 42096 грн (а.с.38).

Також в матеріалах даної справи містяться надані позивачем квитанції про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та надані відповідачем витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 32, 37, 42, 81, 82, 83) згідно яких:

- накладну № 155 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.09.2021;

- накладну № 180 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 13.10.2021;

- накладну № 192 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 29.10.2021.

Предметом спору у даній справі (в оскаржуваній частині) є вимоги ТОВ «Сомар» стягнути з ДП «Енергоатом» 4728,15 грн 3% річних та 45943,03 грн інфляційних втрат, які нараховані позивачем на суму основного боргу (263880 грн), за період з 16.12.2021 по 21.07.2022.

Як вже зазначалось, частково задовольняючи позов в цій частині, місцевий господарський суд, визнавши розрахунок позивача помилковим, здійснив власний розрахунок, за яким період прострочення оплати за товар за видатковою накладною № 155 визначається з 24.11.2021 по 23.02.2022, за видатковою накладною № 180 - з 16.12.2021 по 23.02.2022, за видатковою накладною № 192 з 31.12.2021 по 23.02.2022, відповідно (за розрахунком суду), сума 3% річних складає 1995,36 грн, а інфляційних втрат 9336,93 грн.

Колегія суддів не погоджується з здійсненим судом першої інстанції перерахунком заборгованості з наступних підстав.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Як вже зазначалось раніше, за умовами п. 2.2. договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації та виконання Постачальником умов пунктів 3.2., 6.1. цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Отже у відповідача виникає обов`язок з оплати товару протягом 45 робочих днів після його постачання та, зокрема, оформлення та реєстрації позивачем податкової накладної.

Як вже зазначалось, накладну № 155 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 20.09.2021, накладну № 180 - 13.10.2021, а накладну № 192 - 29.10.2021.

Як вже зазначалось раніше, загальна вартість товару є твердою та складає 263880 грн (п. 2.1. договору). Специфікація також узгоджена сторонами у розмірі 263880 грн і не містить жодних посилань на можливість поставки товару окремими партіями.

Крім того, з доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості (а.с.11) вбачається, що позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати саме на всю суму боргу (263880 грн), а не по кожній накладній окремо, і починає таке нарахування після повної поставки товару за Специфікацією, тобто після поставки за накладною № 192.

Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Щодо наданого позивачем в суд першої інстанції клопотання «щодо необхідності встановлення у судовому рішенні початку перебігу строку із прострочення відповідача оплати поставленого товару» (вх. № 19155/22 від 12.09.2022), колегія суддів зазначає наступне.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості 3% річних та інфляційних втрат (а.с.11) вбачається, що позивачем визначено період заборгованості з 16.12.2021 по 21.07.2022.

Натомість, у клопотанні (вх. № 19155/22 від 12.09.2022) позивач фактично збільшує цей період та просить суд розраховувати заборгованість відповідача, починаючи з 24.11.2021.

Колегія суддів зауважує, що збільшуючи такий період, позивач фактично збільшує і позовні вимоги, оскільки за його ж розрахунком, доданим до позовної заяви, за період з 16.12.2021 по 21.07.2022 розмір 3% річних складає 4728,15 грн, інфляційних втрат - 45943,03 грн, а якщо розраховувати цю заборгованість за період з 24.11.2021 по 21.07.2022, то розмір 3% річних складатиме 5205,30 грн, а інфляційних втрат - 47801,97 грн.

Право позивача збільшити позовні вимоги передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, відповідно до якої позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (ч. 3 ст. 46 ГПК України).

З матеріалів даної справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.08.2022 позовну заяву ТОВ «Сомар» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/1688/22 та вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.08.2022.

З клопотанням (вх. № 19155/22), яке (як вже встановлено вище) за своїм змістом фактично є завою про збільшення позовних вимог, позивач звернувся 12.09.2022, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 46 ГПК України.

Колегією суддів також враховується, що 16.08.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 16563/22 від 17.08.2022), в мотивувальній частині якої зазначив, що у нього існує право збільшити позовні вимоги, а в прохальній частині просив суд (далі мовою оригіналу) «у разі необхідності вийти за межі позовних вимог, якщо такі дії будуть відповідати інтересам позивача».

Разом з тим, вказана відповідь на відзив не може оцінюватись судом саме як заява про збільшення позовних вимог, оскільки по-перше: у її мотивувальній частині позивач зазначає лише про наявність у нього права збільшити позовні вимоги; по-друге: прохальна частина відповіді не містить конкретної, чіткої та однозначної вимоги позивача, із зазначенням нової ціни позову, нового періоду заборгованості відповідача та розрахунку такої заборгованості; по-третє: до вказаної вимоги не додано доказів доплати судового збору у зв`язку з збільшенням позовних вимог.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у даному випадку нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати наступним чином:

- по-перше: саме на суму 263880 грн, а не по кожній накладній окремо;

- по-друге: період прострочення має починатись з 01.01.2022 (наступний день, після спливу 45 робочих днів, після реєстрації позивачем третьої (останньої) накладної (№ 192)) і закінчуватись 21.07.2022 (день, вказаний позивачем у розрахунку, доданому до позовної заяви).

Колегією суддів здійснено власний розрахунок (на суму боргу у розмірі 263880 грн за період з 01.01.2022 по 21.07.2022), відповідно до якого 3 % річних складають 4381,13 грн, інфляційні втрати - 45943,03 грн.

При цьому, здійснюючи розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів визначила період лише за з січня 2022 по червень 2022, тобто шість місяців (саме як визначив позивач у розрахунку, доданому до позовної заяви).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

Підстави для зміни судового рішення визначені статтею 277 ГПК України, відповідно до якої такими підставами є 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ТОВ «Сомар» та зміни рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2022 у справі № 916/1688/22 в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та витрат по сплаті судового збору за подання позову.

В решті рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2022 у справі № 916/1688/22 (в частині стягнення 263880 грн основного боргу) залишається без змін.

Апеляційна скарга ДП «Енергоатом» задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сомар» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.10.2022 у справі № 916/1688/22 змінити в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат, а також витрат по сплаті судового збору, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сомар» задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сомар» 263880 грн основного боргу, 4381,13 грн 3 % річних, 45943,03 грн інфляційних втрат, а також 4713,06 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову».

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сомар» 3696,19 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.02.2023.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіГ.І. Діброва

Н.М. Принцевська