Ухвала

від 07.02.2023 по справі 905/1575/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

07.02.2023 Справа № 905/1575/20

Господарський суд Донецької області у складі:

судді Лободи Т.О.

при секретарі судового засідання Яковенко К.І.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорський ринок", м. Краматорськ Донецької області, код 05494142,

до ОСОБА_1 , м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 1 975 000,00 грн ,

за участю представників учасників справи:

позивача не з`явився,

відповідача Смілянського Я.Г. (ордер),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колхозний ринок", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорський ринок", звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у сумі 1 975 000,00 грн, завданих юридичній особі її посадовою особою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "Колхозний ринок" у період з 14.02.2019 по 19.03.2019, тобто будучи уповноваженою на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій особою та маючи право першого підпису банківських та інших фінансових документів, умисно, всупереч інтересам товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинив розтрату коштів на загальну суму 1 975 000,00 грн шляхом їх перерахування на користь третіх осіб, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістик Технолоджі", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Синтез", Адвокатського бюро "Житченко та партнери".

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.01.2023 відкладено підготовче засідання на 07.02.2023.

У справі не вирішені клопотання відповідача про закриття провадження у справі (вх. 7403/22 від 28.11.2022) та клопотання позивача про витребування доказів (вх. 7532/22 від 01.12.2022).

Позивач у судове засідання не з`явився, під час налаштування відеоконференції встановити зв`язок з представником позивача виявилось неможливим. Під час телефонної розмови представник позивача повідомила суд про наявність технічних проблем для виходу на відеозв`язок, , у зв`язку з чим вона не може прийняти участь в судовому засіданні, а також про відсутність Інтернет - зв`язку для направлення відповідного клопотання.

Суд зазначає, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву. В той же час суд враховує, що участь у судових засіданнях Господарського суду Донецької області через введений в України воєнний стан можлива лише в режимі відеоконференції, представник позивача мала намір прийняти участь у судовому засіданні, однак, не змогла реалізувати таке право через технічні проблеми, суд також враховує те, що через постійні ворожі атаки на інфраструктурні об`єкти в Україні є перебої зі світлом та інтернет-зв`язком. За таких обставин суд вважає, що позивач з поважних причин не прийняла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 07.02.2023 за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні представник відповідача, який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування клопотання посилається на те, що особа в категоріях справ, передбачених п. 12 ч.1. ст. 20 ГПК України може бути позивачем лише у випадку, якщо вона є стороною спору за позовом її власника (учасника, акціонера), поданим в інтересах даної юридичної особи. При цьому, дана норма кореспондується з положеннями ст. 54 ГПК України, де вказано, що власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. Відповідач вважає, що у господарському суді підлягають розгляду позови саме учасника товариства до директора або колишнього директора товариства про стягнення збитків, тоді в такій справі товариство набуває статусу позивача. Подання позову у даній справі ТОВ "Краматорський ринок" як юридичною особою самостійно без її власника не узгоджується з нормами ГПК України, оскільки п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України, на яку посилається позивач як на правове обґрунтування звернення з позовом до суду, передбачає спеціального суб`єкта її застосування (власника), який у даному випадку не зазначений.

Відповідач зазначає, що спір за даним позовом не охоплюється юрисдикцією господарського суду, а відтак не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Даний спір фактично випливає з корпоративних відносин, оскільки обумовлений захистом корпоративного права акціонера чи власника на отримання доходу.

Крім того, відповідач вказує, що ст. 20 ГПК України містить вичерпний перелік спорів, які підлягають розгляду господарським судом. Випадок участі фізичної особи в господарському процесі передбачений лише п. 12 ч.1 ст. 20 ГПК України. Отже, наявні всі ознаки того, що даний спір за суб`єктним складом та за відсутності прямої вказівки в законі не підлягає розгляду в господарському процесі.

Позивачем 01.12.2022 були подані заперечення проти вказаного клопотання, позивач зазначає, що ним подано позов про стягнення збитків, в правове обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. 89 ГК України та ст. 1166 ЦК України. Позивач вважає, що відповідач вчинив дії, які завдали збитки товариству, будучи посадовою особою товариства, а отже спірні правовідносини є господарськими та даний спір має розглядатись господарським судом.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі (вх. 7403/22 від 28.11.2022), суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів.

Суд вважає помилковою позицію відповідача, яка полягає в тому, що стаття 20 ГПК України містить вичерпний перелік спорів, які підлягають розгляду господарським судом, а також є помилковою позиція, що фізична особа може бути учасником справи лише при розгляді спору, який передбачений п. 12 ч.1 ст. 20 ГПК України.

Відповідно до положень ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках. Далі вказана норма містить прислівник "зокрема" та перелік спорів, які підлягають розгляду господарськими судами. Конструкція вказаної норми, а саме вказання "зокрема", означає лише певні уточнення та виділення чого-небудь з-поміж однотипного. Ні вказана норма, ні будь-яка інша норма Господарського процесуального кодексу України не містить вказівок на те, що перелік спорів, які розглядаються господарськими судами, наведений у статті 20 ГПК України, є вичерпним.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Суд зауважує, що визначальним для визначення чи підлягає спір розгляду в господарському суді є сутність конфлікту та характер дійсних правовідносин, що склалися між учасниками такого конфлікту, наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин.

Позовні вимоги в даній справі обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора ТОВ "Колхозний ринок" у період з 14.02.2019 по 19.03.2019, тобто будучи уповноваженою на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій особою та маючи право першого підпису банківських та інших фінансових документів, умисно, всупереч інтересам товариства, зловживаючи своїм службовим становищем, уклав договори з третіми особами, яким перерахував 1 975 000,00 грн, чим завдав збитки товариству на вказану суму. Позивач посилається на статтю 89 ГК України та ст. 1166 ЦК України. як на правову підставу заявлених вимог.

У частині другій статті 89 Господарського кодексу України визначено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

У справі № 638/15118/16-ц розглядався спір за позовом ТОВ "Славія" до колишнього директора товариства про стягнення збитків, які були завдані внаслідок неповернення належного товариству на праві власності автомобіля, яким користувався відповідач під час перебування на посаді генерального директора товариства. Вказаний спір було розглянуто за правилами цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 11.12.2019 у вказаній справі дійшла висновку, що правовідносини, які виникли між ТОВ "Славія" та ОСОБА_1 щодо відшкодування збитків, завданих неповерненням автомобіля, стосуються дій або бездіяльності відповідача під час здійснення своїх повноважень як посадової особи. Вказані правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора цього товариства.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що при розгляді справи порушено суб`єктну юрисдикцію спору, помилково розглянуто справу в порядку цивільного судочинства, а також зроблений висновок, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вищевикладене та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені в постанові від 11.12.2019 у справі № 638/15118/16-ц, суд вважає, що спірні правовідносини в справі № 905/1575/20 є господарськими, оскільки стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи товариства, а отже спір підлягає розгляду в господарському суді.

Суд також зазначає, що в даній справі було постановлено рішення суду, яке переглядалось судами апеляційної та касаційної інстанції. За наслідками перегляду рішення суду в касаційному порядку таке рішення було скасовано та справа направлена на новий розгляд. Ні суд апеляційної інстанції, ні суд касаційної інстанції не вказували, що спір розглянуто господарським судом з порушенням юрисдикції, при цьому, з дати подачі позову не суттєвих змін законодавства та судової практики щодо розгляду даної категорії спорів.

За таких обставин суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України та відмовляє в клопотанні відповідача про закриття провадження у справі № 905/1575/20.

Керуючись статтями 1, 4, 20, 30, 231, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити в клопотанні відповідача про закриття провадження у справі (вх. 7403/22 від 28.11.2022).

Ухвала набирає законної сили 07.02.2023.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.02.2023.

Суддя Т. О. Лобода