Рішення

від 02.02.2023 по справі 925/943/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року Справа № 925/943/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від Золотоніської окружної прокуратури - Чустрак Д.В. прокурор відділу Черкаської обласної прокуратури,

від позивача представник не з`явився,

від відповідача представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури, м. Золотоноша,

Черкаської області в інтересах держави в особі Державної

екологічної інспекції Центрального округу, м. Полтава,

Полтавської області

до товариства з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА,

с. Богодухівка, Золотоніського району, Черкаської області

про стягнення 439 671 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернувся керівник Золотоніської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до товариства з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА про стягнення з відповідача 439 671 грн. 00 коп. збитків за самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозволу на користування надрами.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 вересня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 25 жовтня 2022 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 жовтня 2022 року суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 24 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 24 листопада 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 10 січня 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 січня 2023 року суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 01 лютого 2023 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 01 лютого 2023 року на стадії судових дебатів суд оголосив перерву до 10 год. 00 хв. 02 лютого 2023 року.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариство з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА в період з 2019 по 2020 роки в порушення приписів природоохоронного законодавства України здійснювало водокористування без спеціального дозволу, чим завдало державі збитки в зазначеному розмірі.

Представники сторін після оголошеної перерви в судове засідання, що відбулося 02 лютого 2023 року не з`явилися.

Представник позивача в минулому судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в минулому судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та зазначав, що оскільки у 2018 році сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Богодухівське продало, а товариство з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА придбало комплекс будівель та споруд по розведенню свійських тварин до складу якого також входили і свердловини, 19 квітня 2019 року було переоформлено дозвіл на спецводокористування свердловин №№ 1,4, 6, 8 та 10 з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Богодухівське на відповідача.

Чинне на час купівлі майна законодавство передбачало, що земельні ділянки, які розташовані під придбаним нерухомим майном, слідують за ним, і переходять до набувача на тих самих правах, у даному випадку на праві оренди.

Верховний Суд наголошує, що у разі переходу права власності на нерухомість, заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (постанова ВП КГС від 27 лютого 2019 року у справі №913/661/17).

Також в постанові ВС КГС від 27 лютого 2019 року у справі №913/661/17, вказано, що покупець, який придбав нерухомість, автоматично набуває обов`язку сплачувати орендну плату на умовах договору оренди землі, укладеного із продавцем попри відсутність додаткової угоди про заміну сторони в зобов`язанні.

Тобто, відповідач стверджує, що на законних підставах користується землею, на якій розташовані свердловини.

З наданого дозволу на спецводокористування №267/ЧР/49д-19 та звітної документації вбачається, що відповідач використовував воду виключно для власних потреб, при цьому добове споживання не перевищувало 198 м3 на добу або 53 535 м3 на рік.

У свою чергу, ст. 23 Кодексу України про надра надає право землевласникам і землекористувачам без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Отже, в даному випадку не було необхідності в отриманні даного дозволу, а тому відсутні підстави для стягнення збитків, оскільки останні державі завдані не були.

Також відповідач не погоджується із застосуванням подвійного коефіцієнту при визначенні розміру збитків, оскільки свердловини обладнано вимірювальними пристроями - лічильниками води ДУ 50 мм, які на час перевірки перебували на повірці в ПП Авто-ВІС з 29 червня 2022 року.

У відзиві на позов відповідач вказує, що ним понесено витрати на правову допомогу в суді першої інстанції 15 тис. грн., також прогнозуються витрати на розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанції по 10 тис. грн.. відповідно.

В зв`язку з чим, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю та стягнути судові витрати з прокурора.

У відповіді на відзив прокурор не погоджується з аргументами викладеними відповідачем у відзиві та вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Зокрема, прокурор вказував, що договір купівлі-продажу від 01 жовтня 2018 року, який укладений між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Богодухівське та товариством з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА, в переліку споруд наявний запис про свердловину №6, але згідно копій паспортів артезіанських свердловин отриманих Чорнобаївським відділом Золотоніської окружної прокуратури, на території комплексу знаходяться наступні артезіанські свердловини, №1, №4, №6 (904), №8, №10, тобто в даному переліку артезіанської свердловини під №6 немає.

Водночас, в договорах купівлі-продажу від 03 вересня 2018 року, від 04 вересня 2018 року в переліку майна, що відчужується артезіанські свердловини не значаться.

Отже, на думку прокурора та позивача, відповідач придбав не всі об`єкти нерухомості, що входять до комплексу, а тому відповідач не може набути право оренди земельної ділянки в повному обсязі.

Відповідач з 2018 року не переоформив договір оренди земельної ділянки від 04 вересня 2007 року, не вніс зміни в договір і тим самим порушує договірні зобов`язання попереднього власника передбачені п. 19 вищезгаданого договору оренди землі.

Тобто, прокурор та позивач вважають, що відповідач не є землекористувачем земельних ділянок на яких розміщені свердловини, а тому ст. 23 Кодексу України про надра не застосовується і відповідач в період з 2019 по 2020 роки незаконно використовував підземні води із свердловин підприємства без спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами).

21 листопада 2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.174-175, т.1).

Оскільки відсутні докази направлення відповіді на відзив відповідачу, а також заяву не підписано електронним підписом, суд залишив відповідь на відзив без розгляду.

В судовому засіданні, яке відбулося 02 лютого 2023 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/943/22.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що з 21 вересня 2021 року по 23 вересня 2021 року, Державною екологічною інспекцією Центрального округу згідно направлення №06-28/692 від 30 серпня 2021 року, проведено позапланову перевірку дотримання товариством з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої встановлено факт забору в період з 2019 по 2020 роки підземної води із свердловин підприємства без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), внаслідок чого допущено самовільне використання надр за відсутності належних дозвільних документів, чим порушено вимоги ст. ст. 19, 23, 56 Кодексу України про надра.

Згідно акта позапланової перевірки Державної екологічної інспекції Центрального округу від 23 вересня 2021 року №97/03/4-10/2021/ПЛ встановлено, що забір води на підприємстві здійснюється з п`яти артезіанських свердловин №№1, 4, 6(904), 8, 10 видобування якої на цей час здійснюється без Спеціального дозволу на користування надрами.

Разом з тим, прокурор вказує, що Державною екологічною інспекцією Центрального округу проведено розрахунок заподіяної шкоди виключно в межах періоду з 2019 по 2020 роки, за який підтверджено в ході перевірки факт самовільного використання водних ресурсів в об`ємі 69 900,00 м. куб. Розмір заподіяної шкоди склав 439 671 гри. 00 коп.

Старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Лесечко Н.І. 23 вересня 2021 року складено протокол №00560 про адміністративне правопорушення (а.с.55, т. 1) на директора товариства з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА Ворону О.М.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 29 вересня 2021 року №00560 (а.с.56, т.1). громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена: ст. 33 Закону України Про охорону атмосферного повітря, ст. 110 Водного кодексу України, ст. 65 Кодексу України про надра, ст. 56 Закону України Про охорону земель, ст. 211 ЗК України, в зв`язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.

Доказом використання товариством з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА об`ємів водних ресурсів за період з 2019 по 2020 роки став звіт підприємства за 2019 та 2020 роки в межах державного обліку водокористування.

У подальшому, Державною екологічною інспекцією Центрального округу на адресу відповідача було направлено припис №62/03/4-11/2021 від 30 вересня 2021 року про усунення порушень природоохоронного законодавства.

Також, Державною екологічною інспекцією Центрального округу на адресу відповідача було направлено претензію №10/07-17/2022 від 27 січня 2022 року (вих. №03.4-15/437 від 27 січня 2022 року) та відповідний розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне користування надрами (підземні води) в об`ємі 69 900,00 куб. м у розмірі 439 671 гри. 00 коп.

Прокурор вказує, що відповідач на час перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу не був ні власником, ні землекористувачем земельних ділянок на яких розташовані свердловини.

Крім того, згідно паспортів артезіанських свердловин №1,4, 6(904), 8,10 відомча належність свердловини вказана агрофірма Богодухівська (колишній колгосп ім. Петровського).

Разом з тим, на запит прокурора Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури було надано договір оренди земельної ділянки, на якій розташовані артезіанські свердловини №1, 4, 6 (904), 8,10, згідно даного договору від 04 вересня 2007 року земельні ділянки передано в користування на 49 років сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Богодухівське, ЄДРПОУ 03793515.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних/обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу норм ст. ст. 22, 1166 ЦК України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача збитків/шкоди є причиною, а збитки/шкода, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права масності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч. 1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Приписами ч. 2, 3 ст. 2 Водного кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України Про охорону навколишнього природного середовища та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Відповідно до ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України, водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється лише на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України).

Дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Видача (переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється безоплатно (ч.2, 4 ст. 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

При цьому, Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (ст. 21 Кодексу України про надра).

01 січня 2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі від 08 грудня 2015 року №867-VIII, яким скасовано низку дозвільних процедур.

Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі від 08 грудня 2015 року №867-VІІІ) встановлено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Тобто, ст. 23 Кодексу України про надра звільняє певних суб`єктів (землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок) від отримання спеціальних дозволів на користування надрами, що не слід ототожнювати з дозволами на спеціальне водокористування.

Судом було встановлено, що 04 вересня 2007 року Чорнобаївською районною державною адміністрацією (орендодавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Богодухівське (орендар) уклало договір оренди.

Термін дії договору 10 років.

Згідно п. 2 даного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 338,9231 га, в тому числі рілля площею 118,2856 га, господарські двори площею 96,1585 га, польові шляхи 22,2951 га, проектні-польові шляхи (рілля) 46,1070 га, лісосмуги площею 56,0669 га.

Також, згідно п. 3 вищевказаного договору, дані земельні ділянки передаються з виробничими приміщеннями.

Додатковою угодою від 28 листопада 2012 року було внесено зміни в вищевказаний договір та змінено термін дії договору оренди землі від 04 вересня 2007 року строком на 49 років.

03 вересня 2018 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Богодухівське (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу, що знаходиться в с. Богодухівка, вул. Дружби, буд. 50, Чорнобаївський район, Черкаська область, який розташований на земельній ділянці площею 23,3326 га, кадастровий номер 7125180400:04:000:6019.

04 вересня 2018 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Богодухівське (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу, що знаходиться в с. Богодухівка, вул. Золотоніська, буд. 30, Чорнобаївський район, Черкаська область, який розташований на земельній ділянці площею 19, 0905 га, кадастровий номер 7125180400:04:000:6016.

04 вересня 2018 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Богодухівське (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу, що знаходиться в с. Богодухівка, вул. Шевченка, буд. 75б, Чорнобаївський район, Черкаська область, який розташований на земельній ділянці площею 15,3100 га, кадастровий номер 7125180400:04:000:6020.

01 жовтня 2018 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Богодухівське (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу, що знаходиться в с. Богодухівка, вул. Лесі Українки, буд. 62, Чорнобаївський район, Черкаська область, який розташований на земельній ділянці площею 15,4999 га, кадастровий номер 7125180400:04:000:6018.

За змістом частин першої, другої статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладання договорів купівлі-продажу) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містить стаття 377 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).

Відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована.

При цьому судом враховано правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 грудня 2022 року у cправі № 904/7138/21.

Також суд вважає за необхідне вказати, що у набувача нерухомого майна чи іншої споруди це право на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці.

Згідно п.1 договору (а.с. 134, т. 1) до складу комплексу, зокрема, увійшла споруда - свердловина під №6.

Інші свердловини, а саме №№1, 4, 8, 10 саме як споруди в договорах купівлі-продажу не значаться.

Відповідач надав суду пояснення з цього приводу, та вказав, що вищевказані свердловини не обліковувалися на балансі у продавця (СТОВ Богодухівське, яке є правонаступником агрофірми Богодухівська) саме як нерухоме майно чи споруди, а тому не було потреби включати ці, по своїй суті, технічні пристрої для видобування підземних вод до предмету договорів купівлі-продажу.

Спору між продавцем майна та покупцем з цього приводу немає.

Також представник відповідача зауважував, що у разі коли позивач вважає, що свердловини залишилися у власності СТОВ Богодухівське і розміщені на інших земельних ділянках ніж ті, що вказані у договорах купівліпродажу, то тоді ТОВ БОГОДУХІВКА не є належним відповідачем у цьому спорі, оскільки перевірку слід було проводити саме щодо СТОВ Богодухівське.

Судом встановлено, що Департаментом екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації було видано сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Богодухівське дозвіл на спеціальне водокористування від 10 липня 2014 року №4кр 180-А14рк.

Термін дії дозволу з 10 липня 2014 року по 11 липня 2019 року (а.с.222, т.1).

Згідно ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Для одержання дозволу на спеціальне водокористування юридична або фізична особа, фізична особа - підприємець звертається до органів, зазначених у частині другій цієї статті, із заявою, до якої додаються:

обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення;

опис та схема місць забору води та скиду зворотних вод;

нормативи гранично допустимого скидання (гдс) забруднюючих речовин у водні об`єкти із зворотними водами (з розрахунком на кожний випуск (скид) окремо);

затверджені індивідуальні технологічні нормативи використання питної води (для підприємств та організацій житлово-комунального господарства, суб`єктів господарювання, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, житлово-експлуатаційних підприємств та організацій);

копія правовстановлюючих документів на водні об`єкти (для орендарів водних об`єктів).

Зазначений перелік документів є вичерпним.

Підставою для переоформлення дозволу на спеціальне водокористування є зміна найменування або місцезнаходження юридичної особи чи зміна прізвища, імені, по батькові або місця проживання фізичної особи, фізичної особи - підприємця, приватизація єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства без зміни характеристик спеціального водокористування, визначених у раніше виданому дозволі.

Переоформлення дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за заявою, до якої додається дозвіл, що підлягає переоформленню.

Після купівлі нерухомого майна у 2018 році, відповідач звернувся 27 березня 2019 року до Сектору у Черкаській області Державного агентства водних ресурсів України із заявою про видачу дозволу на спеціальне водокористування товариству з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА з метою забору підземних вод для забезпечення питних і санітарно-гігієнічних та виробничих потреб.

Підземні води, артезіанські свердловини №№1, 4, 6(904), 8, 10; р. Ірклій, ліва притока р. Дніпро, басейн р. Дніпро.

До заяви було додано вичерпний перелік документів, встановлений ст. 49 Водного кодексу України, зокрема, опис Схеми місць забору та скиду зворотних вод (а.с.213 т.1) з географічними координатами свердловин (а.с. 211 т.1), а також обґрунтування потреби у воді, в якому було вказано наявність та характеристики устаткування для обліку використання вод (а.с.204 т.1).

В матеріалах справи містяться докази придбання відповідачем у СТОВ Богодухівське обладнання (насосів) та лічильників ДУ 50 мм, що були встановлені на свердловинах (копії видаткових накладних №7 від 18 лютого 2019 року та №20 від 29 грудня 2018 року), а також докази передачі лічильників на повірку (а.с.146-149, т.1).

19 квітня 2019 року Державним агентством водних ресурсів України було надано відповідачу дозвіл на спеціальне водокористування за №267/ЧР/49д-19.

У вказаному дозволі зазначено, що фактичне місце здійснення діяльності (водокористування: свердловини №№ 1,4, 6 (904), 8 та 10 в межах с. Богодухівка, Чорнобаївський район, Черкаська область, р. Ірклій, басейн р. Дніпро, район басейну р. Дніпро.

В матеріалах справи також знаходяться копії договорів (а.с. 217-220, т.1), укладених між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Богодухівське та товариством з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА згідно умов яких сторони погодили, що до покупця нерухомого майна переходить право користування земельними ділянками із зазначенням відповідних кадастрових номерів без зміни їх цільового призначення в обсязі та на умовах встановлених для продавця, відповідно до ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України.

Доказів того, що відповідач самовільно займає земельні ділянки на яких розташовано свердловини для видобування підземних вод матеріали справи не містять і питання самовільного зайняття земельних ділянок не було предметом перевірки.

Також під час розгляду даного спору ні прокурор, ні позивач не надали суду доказів того, що свердловини якими користується відповідач для видобування підземних вод, та на які він отримав дозвіл в установленому законом порядку у 2019 році знаходяться на інших земельних ділянках ніж ті, що вказані в договорах купівлі-продажу комплексів споруд.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані докази, суд вважає, що в даному випадку відповідач є належним землекористувачем в розумінні положень ст. 23 Кодексу України про надра, а тому в силу Закону у 2019-2020 роках мав право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Чинний дозвіл на спеціальне водокористування відповідач має.

Як вже зазначалося вище, під час проведення перевірки Інспекцією з урахуванням звітів про використання води за формою 2ТП-водгосп було встановлено, що в період з 2019 по 2020 роки водозабір води становив 69 900,00 м. куб., а саме: 36,3 тис м.куб. у 2019 році та 33,6 тис. м. куб. у 2020 році.

Отже, водозабір води не перевищував 300 кубічних метрів на добу у спірний період, а тому шкоди природному середовищу відповідачем спричинено не було, як і не було вчинено протиправної поведінки під час видобування підземних вод для своїх господарських потреб.

Таким чином підстав для стягнення шкоди в розмірі 439 671 грн. 00 коп. немає.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем під час здійснення розрахунку збитків було невірно застосований подвійний коефіцієнт суд до уваги не приймає, оскільки в позові суд відмовляє повністю, у зв`язку з відсутністю всього складу цивільного правопорушення.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Відповідач просить суд стягнути з Черкаської обласної прокуратури 17 000 грн. 00 коп. понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом враховано, що 20 жовтня 2022 року між адвокатським об`єднанням Юртерра та товариством з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА було укладено договір про надання правової допомоги №20/10-01.

Згідно п. 1.2. вказаного договору факти надання послуг в цілому або окремо оформлюється актом про надання послуг.

Також 20 жовтня 2022 року сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №20/10-01 якою було погоджено вартість окремих послуг відповідно до основного договору, зокрема, вартість послуг за підготовку та внесення відзиву, інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях при розгляді Господарським судом Черкаської області справи №925/943/22 складає 17 000 грн. 00 коп.

Згідно акту від 09 листопада 2022 року загальна вартість робіт за підготовку та внесення відзиву, інших процесуальних документів, участь у судових засіданнях при розгляді Господарським судом Черкаської області справи №925/943/22 складає 17 000 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено виконавцю за договором (адвокатському бюро) 17 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією платіжної інструкції №569 від 22 листопада 2022 року.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від прокурора та позивача не надходило до суду жодних заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат відповідача на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.

Матеріали справи не містять доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності із значенням справи для відповідача, ціни позову, а загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, не виходить за розумні межі розміру гонорару адвоката.

Водночас судом враховано, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду по справі № 923/199/21 від 05 жовтня 2022 року при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

З огляду на вищевикладене, судові витрати понесені відповідачем при розгляді справи суд покладає на прокурора, оскільки саме за позовом прокурора було відкрито провадження у даній справі.

Разом з тим відповідно до п. 5.4. Положення про організаційно-штатну роботу в органах прокуратури, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 06 квітня 2021 року №82 окружні прокуратури не мають статусу юридичної особи і входять до структур і штатних розписів обласних та прирівняних до них прокуратур.

Оскільки, Золотоніська окружна прокуратура не має статусу юридичної особи та входить до структури Черкаської обласної прокуратури, а також саме Черкаська обласна прокуратура здійснювала оплату судового збору при зверненні до суду, суд вважає за необхідне стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь відповідача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити повністю.

2.Стягнути з Черкаської обласної прокуратури, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119 на користь товариства з обмеженою відповідальністю БОГОДУХІВКА, с. Богодухівка, Золотоніського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 40415533 - 17 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 13 лютого 2023 року.

Суддя А.В.Васянович