Постанова

від 02.02.2023 по справі 161/7842/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/7842/21 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М. Провадження № 22-ц/802/87/23 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Трикош Н. І.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся 28 квітня 2021 року в Луцький міськрайонний суд Волинської області з позовом до відповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди. Позов мотивовано тим, що йому належить земельна ділянка з кадастровим номером 0722881800:01:001:5324 та частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де він проживає разом із сім`єю. Відповідачці ОСОБА_5 належить суміжна земельна ділянка з кадастровим номером 0722881800:01:001:7187 за адресою: АДРЕСА_2 . В період з 2015 року по 2017 рік він самостійно збудував огорожу, залізобетонний фундамент якої розмістив на території своєї ділянки. В листопаді 2017 року на ділянці ОСОБА_5 проводились земельні роботи з пониження ґрунту безпосередньо біля фундаменту огорожі, що йому належить. Відповідачка ОСОБА_1 пояснила, що метою виконання таких робіт є вирівнювання природного ухилу до більш горизонтального та подальшого встановлення підпірної стіни в місці зрізання ґрунту вздовж огорожі. Роботи проводились за допомогою спеціальної техніки. Підпірної стіни відповідачками встановлено не було. За наслідками робіт порушено ґрунтову опору фундаменту огорожі, що у 2018 році призвело до відхилення огорожі від вертикальної осі в бік суміжної ділянки. Восени 2018 року відповідачки продовжили земляні роботи з пониження рівня ґрунту. Станом на день звернення до суду з позовом перепад висот між суміжним ділянками становить від 130 см до 180 см. У травні 2019 року відбулось руйнування 25 погонних метрів огорожі внаслідок зсуву ґрунту в бік сусідньої ділянки, де проводились земляні роботи. У травні 2020 року на земельній ділянці відповідачки ОСОБА_5 було викопано траншею глибиною близько 1,5 м вздовж усієї спільної межі, через що відбувся повторний зсув ґрунту разом з огорожею. З метою запобігання травмування членів своєї сім`ї він самостійно демонтував залишки огорожі на відрізку 35 м, оскільки ухил став критичним. Дозволи відповідачці на демонтаж ґрунту не надавалися. Кошторисна вартість відновлення ділянки огорожі становить 312194 грн станом на 19 листопада 2020 року. Ним скеровано на адресу відповідачки ОСОБА_5 письмову претензію, однак остання на таке звернення не зреагувала. Просив стягнути з відповідачок на його користь солідарно, тобто по ціні позову в рахунок відшкодування завданих збитків в сумі 312194 грн, судовий збір в сумі 3121,94 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн.

Представник позивача ОСОБА_6 25 червня 2021 року подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачів солідарно, тобто по ціни позову з кожної в рахунок відшкодування завданих збитків в сумі 528260 грн на користь позивача, з яких матеріальна шкода складає 505139 грн, судовий збір 3121,94 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн. Збільшення ціни позову мотивовано збільшенням вартості відновлення паркану станом на 22 червня 2021 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено.

Позивач ОСОБА_4 25 листопада 2022 року подав апеляційну скаргу на зазначене рішення. Вважає його незаконним, обґрунтованим лише доводами відповідачів, ухваленим з порушенням права позивача на захист, вимог процесуального права та без врахування жодних доказів, наданих позивачем. Висновок експерта, наданий відповідачками, не містить відомостей про проведення будь-яких експертно-криміналістичних досліджень. У висновку зазначено, що дослідження експерт проводив лише за допомогою лінійки та фотоапарата, що дає підстави для здорового сумніву у науковості експертного дослідження та наводить на сумнів в упередженості експерта чи його сторонній вмотивованості. Суд незаконно відмови йому у приєднанні до матеріалів справи звіту про виконання топографо-геодезичних вишукувань, виконаного ТОВ «ГЦНТП+», мотивуючи тим, що в звіті відсутній поштовий номер по АДРЕСА_2 , де знаходиться його ділянка. Судом відхилено клопотання про виклик виконавця звіту для формального уточнення адреси. Суд надав висновку експерта статус єдиного належного та допустимого доказу по справі та не дослідив його заперечення об`єктивно та безсторонньо, не надав їм оцінку. Він звернувся до Львівського інституту судових експертиз для проведення комплексної ґрунтознавчої та будівельної експертизи, висновок та матеріали якої має намір надати для приєднання до матеріалів цієї справи. Клопотання про проведення повторної або додаткової експертизи під час розгляду справи у першій інстанції не подав, оскільки був переконаний, що суд, надаючи оцінку висновку експерта, визнає такий доказ недопустимим. Просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року у цій справі та ухвалити нове рішення про задоволення його позовної заяви.

У відзиві від 15 грудня 2023 року на апеляційну скаргу відповідачка ОСОБА_1 заперечила вимоги апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Висновок експерта, складений на замовлення відповідачки, є допустимим доказом, а залучений експерт відповідає вимогам, встановленим ст. 72 ЦПК України. За клопотанням позивача експерта було допитано в судовому засіданні. Позивач не заявляв клопотань про повторну експертизу, не надавав доказів, які б підтверджували недопустимість, неналежність, недостовірність та недостатність висновку експерта. Висновки експерта узгоджуються з іншими матеріалами справи та обставинами, які позивачем не заперечуються.

Відповідачка ОСОБА_5 23 грудня 2022 року подала відзив на апеляційну скаргу. Вказала, що під час її та ОСОБА_1 усних звернень до позивача ОСОБА_4 щодо підняття рівня його земельної ділянки він стверджував, що під час будівництва паркану ним буде споруджено опору, яка запобігатиме обвалам ґрунту на їхню територію, проте цього позивачем здійснено не було. У фундаменті паркану залишилися пустоти, які у подальшому сприяли стоку води на її земельну ділянку та стали причиною руйнації паркану. Висновком експерта встановлено ряд порушень законодавства у сфері містобудування та облаштування присадибних ділянок. Позивач мав достатньо часу та усі можливості для звернення до суду з клопотанням про призначення повторної експертизи чи замовити таку експертизу до звернення до суду та подати в порядку ч.5 ст.177 ЦПК України, не зловживаючи процесуальними правами. Позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між руйнацією паркану та будь-якими діями відповідачів на належній їй земельній ділянці. Просила апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області без змін.

В судовому засіданні в апеляційному суді відповідач ОСОБА_1 та представники відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заперечили вимоги апеляційної скарги, просили залишити скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені апеляційним судом про час та місце розгляду справи.

Від представника позивача ОСОБА_6 до апеляційного суду засобами електронного зв`язку 01 лютого 2023 року надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із його перебуванням на лікарняному через затяжну та ускладнену гіпертонічну хворобу і тимчасову втрату працездатності. До клопотання приєднано копію інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров`я від 01 лютого 2023 року, яка не ідентифікує особи.

Від позивача ОСОБА_4 засобами електронного зв`язку 02 лютого 2023 року надійшло клопотання про відкладення засідання у зв`язку з його перебуванням на лікарняному через тимчасову втрату працездатності. Доказів цього суду не надано.

До апеляційного суду 01 лютого 2023 року надійшло клопотання позивача ОСОБА_4 про продовження апеляційного розгляду, в якому просив продовжити строк апеляційного розгляду цієї справи до 20 лютого 2023 року. Вказав, що у нього не було фінансової можливості протягом розгляду судом першої інстанції замовити проведення низки вартісних досліджень та експертизи. Така можливість з`явилась після відкриття апеляційного провадження, висновок експерта очікується у другій декаді лютого 2023 року.

При вирішенні заявлених клопотань суд апеляційної інстанції виходить з такого.

В силу положень частини 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2ст.372 ЦПК України).

Відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватисяпроцесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Встановлено, що позивач, подавши апеляційну скаргу на рішення суду, двічі не з`явився на судовий розгляд в апеляційний суд, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, втретє заявляє клопотання про відкладення розгляду справи в апеляційному суді, при цьому не подав доказів поважності причин неявки у дане судове засідання.

Представник позивача жодного разу не з`являвся в судові засідання апеляційного суду.

Збирання позивачем доказів по справі після ухвалення судом рішення та подачі позивачем апеляційної скарги на це рішення не є підставою для відкладення розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Виходячи звищенаведеного,колегія суддівухвалила про визнаннянеявки позивачата йогопредставника всудове засіданнябез поважнихпричин тавідмову уклопотанні провідкладення розглядусправи,проводити розглядсправи увідсутності учасниківсправи,належним чиномповідомлених продату,час імісце судовогозасідання.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою, кадастровий номер 0722881800:01:001:5324.

Відповідач ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 0722881800:01:001:7187 за адресою АДРЕСА_2 , яка межує з земельною ділянкою позивача ОСОБА_4 .

На межі земельних ділянок, що належать позивачу ОСОБА_4 та відповідачці ОСОБА_5 , позивачем ОСОБА_4 встановлено залізобетонну огорожу довжиною 49 метрів. Встановлення здійснювалось підрядною організацією ТзОВ «Абаван», листом від 20 липня 2015 року ТзОВ «Абаван» надано гарантію на встановлену огорожу протягом 10 років, гарантія не поширюється на зумисне пошкодження огорожі (а.с. 71). Руйнування цієї з огорожі відбулось в 2019 році, що не заперечувалось сторонами, Відповідно до листа ТзОВ «Абаван» від 31 травня 2019 року №1-05/19 у відповідь на лист-звернення ОСОБА_4 при обстеженні зовнішнім оглядом залізобетонної огорожі встановлено, що руйнація огорожі відбулась внаслідок пониження рівня ґрунту на сусідній земельній ділянці нижче глибини закладання фундаменту стовпчиків огорожі на критично малій відстані від основи огорожі, наслідки стороннього втручання не покриваються гарантійними зобов`язаннями.

За зверненням ОСОБА_4 , КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради в серпні 2020 року проведено обстеження та виконано технічний звіт про стан будівельних конструкцій залізобетонної огорожі земельної ділянки біля будинку на АДРЕСА_3 . Зі звіту вбачається, що під час обстеження в місці розташування огородження виявлено перепад рельєфу висотою до 2.0 м та сліди зсуву ґрунту, виявлено часткову відсутність секцій та стійок огорожі, а також нахилені стійки та секції, які закріплені тросами для стримування від падіння, на суміжній ділянці (із зовнішньої сторони огородження) виявлено відсутність ґрунтового відкосу та підпірних конструкцій в місці перепаду рельєфу та влаштовану по низу траншею глибиною до 70 см на віддалі 1,0-1,5 м від огородження, наявні дефекти, пошкодження та відхилення від норм конструкцій огорожі відносять до категорії технічного стану аварійний. Технічним звітом зроблено висновки щодо причин виникнення дефектів та ушкоджень: виявлені дефекти та пошкодження будівельних конструкцій залізобетонної огорожі ймовірно виникли внаслідок виконання земельних робіт по плануванню рельєфу території суміжної ділянки у 2017 році. Під час виконання даних робіт, зі слів замовника, був зруйнований природній рельєф ґрунтового відкосу біля огорожі. В зв`язку з відсутністю природнього ґунтового відкосу і, як наслідок, зсуву ґрунту та втрати несучої здатності ґрунтів основи та фундаментів в 2019 році впали кілька секцій огорожі. Інша частина секцій нахилилась та знаходиться в нахиленому стані із тимчасовим закріпленням для випередження їх падіння. Влаштована траншея на суміжній ділянці вздовж огородження для відводу атмосферних вод додатково послаблює несучу здатність ґрунтів основи огородження (а.с.21-37).

Відповідачкою ОСОБА_1 подано досуду висновокексперта №СЕ-19/103-21/1765-БТ,складений експертомВолинського науково-дослідногоекспертно-криміналістичногоцентру 12листопада 2021року назамовлення ОСОБА_1 ,судовий експертобізнаний прокримінальну відповідальністьза завідомонеправдивий висновок(т.2а.с.74-98). Відповіднодо висновкуекспертизи рельєф тависота земельноїділянки,що належить ОСОБА_4 було зміненоштучно внаслідокпроведення земельнихробіт.Різниця міжнайвищими відміткамивисот земліна межіземельних діляноккадастровий номер0722881800:01:001:5324та кадастровийномер 0722881800:01:001:7187складає 2.0259м.Різниця міжнайнижчими відміткамивисот земліна межіземельних діляноккадастровий номер0722881800:01:001:5324та кадастровийномер 0722881800:01:001:7187складає 2.0164м.Земляний насипнакладається натериторію земельноїділянки ОСОБА_5 на ширину1,75м вздовжусієї межі.Причиною накладенняґрунтового насипуна ділянкуналежну ОСОБА_5 є земляніроботи щодозбільшення висотиземельної ділянки,що належить ОСОБА_4 .Водовідведення зземельної ділянки,належної ОСОБА_4 ,облаштовано зпорушенням ДБНБ.2.2-5:2011«Благоустрій територій».Порушення вимогДБН В.2.1-10:2018«Основи іфундаменти будівельта споруд»під часзміни рельєфуділянки,яка належить ОСОБА_4 призвело дозсуву ґрунтута підтопленнясуміжної ділянки,яка належить ОСОБА_5 . Висотаогорожі ОСОБА_4 встановленої намежі земельноїділянки,яка йомуналежить зісторони ОСОБА_5 складає 4.2метра,що єпорушенням ДСТУ-НБ В.2.6-188:2013« ОСОБА_7 зпроектування огорожмайданчиків іділянок підприємств,будівель іспоруд».Будівельні роботипо змінірельєфу тависоти земельноїділянки,яка належить ОСОБА_4 ,проведені ОСОБА_4 мають ознакисамочинного будівництва.Причинно-наслідковийзв`язок міжруйнуванням огорожі,встановленої ОСОБА_4 на межіземельної ділянки,що належить ОСОБА_4 та облаштуваннядренажної траншеїна ділянці,яка належить ОСОБА_5 відсутні.

Суд першої інстанції вважав, що саме дії позивача ОСОБА_4 по зміні рельєфу належної йому земельної ділянки призвели до зсуву ґрунту і до руйнування належної йому огорожі.

Відповідно до статті 12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За ст.91Земельного кодексуУкраїни власникиземельних ділянокзобов`язані: забезпечувативикористання їхза цільовимпризначенням; додержуватисявимог законодавствапро охоронудовкілля; своєчасносплачувати земельнийподаток; непорушувати праввласників суміжнихземельних ділянокта землекористувачів; підвищуватиродючість ґрунтівта зберігатиінші кориснівластивості землі; своєчаснонадавати відповідниморганам виконавчоївлади таорганам місцевогосамоврядування даніпро стані використанняземель таінших природнихресурсів упорядку,встановленому законом; дотримуватисяправил добросусідствата обмежень,пов`язанихз встановленнямземельних сервітутівта охороннихзон; зберігатигеодезичні знаки,протиерозійні споруди,мережі зрошувальнихі осушувальнихсистем; засвій рахунокпривести земельнуділянку упопередній стану разінезаконної зміниїї рельєфу,за виняткомздійснення такоїзміни невласником земельноїділянки,коли приведенняу попереднійстан здійснюєтьсяза рахунокособи,яка незаконнозмінила рельєф. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки власників земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття унормовує загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Позивач вказує, що шкоду заподіяно відповідачами солідарно, тому відсутність вини у заподіянні шкоди повинні доводити саме відповідачі.

Відповідно до частини другої статті 1166ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до частини першої статті76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

За правилами частин першої та шостої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, матеріали справи не містять належних, достатніх та допустимих доказів того, що відповідачі є заподіювачами шкоди.

Позивач, зазначаючи, що саме через дії відповідачів, які проводили земляні роботи на своїй ділянці з пониження ґрунту, обвалилась огорожа, не надав суду таких доказів. Проведення відповідачами робіт по пониженню рівня ґрунту по всій ділянці, де знаходиться огорожа позивача не доведено. Разом з тим, встановлено проведення позивачем робіт на своїй земельній ділянці по збільшенню висоти земельної ділянки (зміна рельєфу земельної ділянки).

Відповідачі на спростування своєї вини у завданні шкоди позивачу подали відповідно до ст.1166 ЦК України висновок експерта.

За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши відсутність у матеріалах справи належних доказів доведеності вини саме відповідачів у вчиненні дій, наслідком яких завдано шкоду позивачу, причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями відповідачів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 89 ЦПК Українижодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів уїх сукупності.

Доводи позивача, що висновок експерта, поданий відповідачкою, є неналежним і допустимим доказом, не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до довільного власного тлумачення вказаного документу.

Суд першої інстанції не обмежував позивача в наданні доказів. Як вбачається зі змісту апеляційної скарги позивач свідомо не заявляв клопотання про призначення судової земельної, будівельно-технічної експертизи у суді першої інстанції. Не було заявлено такого клопотання і у апеляційному суді. Позивач в апеляційній скарзі вказав, що суд першої інстанції відмовив у долучені до матеріалів справи технічний звіт про виконання топографогеодезичних вишукувань. В матеріалах справи містяться лише приєднані до відповіді на відзив відповідача ОСОБА_1 топографічний план та пояснювальна записка ТзОВ «ГЦНТП-плюс», в якій вказано, що товариством за результатами топографічного знімання складено технічний звіт з топографо-геодезичних робіт. Проте позивач не подав його до суду апеляційної інстанції і не заявив відповідне клопотання.

Технічний звіт про стан будівельних конструкцій залізобетонної огорожі земельної ділянки, виготовлений КП "Волиньпроект" не містить категоричного висновку, що пошкодження огорожі виникло внаслідок виконання земельних робіт на суміжній ділянці у 2017 році, а грунтується на припощенні. Фотоматеріали надавались суду сторонами і оцінюються в сукупності з іншими доказами.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність вини саме відповідачів у вчиненні дій, наслідком яких завдано шкоду позивачу, а також причинно-наслідкового зв`язку між пошкодженням огорожі, належної позивачу та діями відповідачів.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2022 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді